Warning: session_start() [function.session-start]: open(/var/www/nelvin/data/mod-tmp/sess_09fa544ded803ea52f34115d0aee3101, O_RDWR) failed: Permission denied (13) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: file_get_contents(files/survey) [function.file-get-contents]: failed to open stream: No such file or directory in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 82
1.2. Історія і сучасний розвиток техніко-криміналістичного дослідження документів : Техніко-криміналістичне дослідження документів : Бібліотека для студентів

1.2. Історія і сучасний розвиток техніко-криміналістичного дослідження документів


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 

Загрузка...

Ще з тих саме часів, коли з'явилися перші документи на глиняних табличках, знаходились люди, що намагались, найчас-тіше з корисливими намірами, підробити їх або внести зміни в їх зміст. Наприклад, відомо, що у стародавньому Римі підробка до-

кументів була дуже поширена: підроблені заповіти, різноманітні документи про позики часто були способами збагачення.

У різні часи документи підроблювали всі прошарки суспіль-ства і несли за це покарання, відповідно до законів відповідного часу. Так, у 1424 р. у “Псковській судній грамоті” передбачалася сувора відповідальність за виготовлення “лживьіх грамот”, в “Уставі Великого князівства Литовського” спеціально передбаче-на ст.5 “Як повинен бути покараний той, хто підроблює великок-няжі листи та їх печатки”. У “Судебнику” 1550 р. передбачалася смертна кара за підробку документів, а “Соборное уложение” 1649 р. містить окрему главу IV “о подпищеках и которьіе печати поддельівают”, три з чотирьох статей якої передбачають страту за підробку документів та печаток [59, с.78-79].

В історичній науковій літературі вказується про пошире-ність досліджень документів у Росії. Зокрема, діяльність піддячих Іванівської площі в Москві, що володіли грамотою, підпорядко-вувалася Стрілецькому приказу, багато в чому була пов’язана з проведенням експертизи документів. Наприкінці XVII ст. для ек-спертизи сумнівних документів залучалися дяки та піддячі, які працюють у Приказі (мається на увазі так званий “поместньій приказ”) [59, с.51-52].

Значна експертна діяльність велася в Російському технічно-му товаристві (РТТ), де у 1878 р. був створений п'ятий відділ, який займався фотографією. Відомі російські фотографи висту-пали як експерти з технічного дослідження документів. Але спра-вжню судово-фотографічну експертизу документів створив свої-ми науковими роботами і відкриттям методу посилення контрас-тів Є.Ф.Бурінський (1849-1912 pp.), який є батьком судово-дослідної фотографії, засновником технічної експертизи докуме-нтів. Серед монографій початку XX ст. широко відомою стала робота Є.Ф.Бурінського ''Судебная зкспертиза документов, прои-зводство и пользование ею'' [21].

До кінця XIX ст. у Російській імперії не існувало спеціаль-них експертно-криміналістичних установ. Основну допомогу правоохоронним органам надавали приватні особи, які мали не-обхідні пізнання, та деякі державні і наукові установи, які періо-дично проводили дослідження щодо кримінальних і цивільних справах.

ісля судової реформи 1864 р. коло осіб, яким доручалося проведення експертиз, значно розширилося. Згідно зі Статутом кримінального судочинства (ст. 326) в якості обізнаних осіб мог-ли бути запрошені лікарі, фармацевти, професори, вчителі, техні-ки, художники, ремісники та інші особи, які мали спеціальні пі-знання і набули особливого практичного досвіду. Експертами з дослідження підписів і почерку дозволялося залучати також уря-довців поліцейських управлінь.

У справах про підробку грошових знаків та цінних паперів суддівсько-експертною установою періодично виступала Експе-диція заготівлі державних паперів, яка випускала паперові гроші, облігації тощо. Статут Кримінального Судочинства 1864 р. пе-редбачав відсилання всіх підроблених паперів у Експедицію заго-тівлі державних паперів на експертизу для встановлення їх автен-тичності. Експертиза була приблизно такою: документ спочатку оглядався гравером і каліграфом (ці особи визначали, чи має да-ний документ ознаки фальсифікації або підробки). Якщо у доку-менті або папері знайдуться ознаки підробки, то цей документ пі-длягає фотографічному і хімічному дослідженню для визначення способу підробки, відновлення первісного тексту. За результата-ми дослідження складався акт.

У тих випадках, коли виникали вузькоспеціальні питання у галузі біології чи інших наук, слідчі і судові органи зверталися до Центральної хімічної лабораторії Міністерства фінансів. У ній проводилися експертизи, пов'язані з дослідженням різних рідин, паперу, фарби, спирту, одеколону, олій тощо.

Технічну експертизу документів, фірмових знаків і клейм здійснювали Мануфактурна рада Міністерства фінансів і єдина Медична рада при медичному департаменті Міністерства внут-рішніх справ.

Для отримання висновків експертиз для найважливіших справ зверталися в Академію наук, яка здійснювала дослідження переважно судово-медичного і хімічного характеру (у тому числі і різноманітних матеріалів документів). Активну участь у прове-денні експертиз брали відомі російські вчені Д.І.Менделєєв, О.М.Бутлеров, М.І.Пирогов та інші.

Першою криміналістичною установою в Росії була судово-фотографічна лабораторія при Петербурзькому окружному суді,

яку створив на власні кошти вчений-криміналіст Є.Ф.Бурінський. У 1912 р. лабораторію розформували, а замість неї організували кабінет науково-судових експертиз, підлеглий прокурору Петер-бурзької судової палати. Дещо пізніше, протягом 1913-1914 pp., розпочали роботу аналогічні кабінети у Москві, Києві та Одесі. Коло їх експертної діяльності було набагато ширше, ніж у лабо-раторії. Кабінети науково-судових експертиз призначалися для проведення досліджень щодо кримінальних і цивільних справ за допомогою фотографії, хімічного і мікроскопічного аналізів та інших прийомів, за винятком досліджень, які проводять медичні відділення губернських правлінь. Структурно кабінети складали-ся з трьох відділів: фотографічного, кримінально-технічного і хі-мічного. У фотографічному відділі застосовувалася метрична, ре-продукційна, проекційна фотографія, мікрофотографія і фотогра-фія в ультрафіолетових променях (у тому числі і різних докумен-тів). Таким чином, була створена мережа судово-експертних установ, що сприяли використанню досягнень науково-технічного прогресу у боротьбі зі злочинністю.

Київський кабінет науково-судових експертиз, заснований у лютому 1914 p., очолив відомий криміналіст С.М.Потапов (1873 - 1957 pp.). До роботи в новій установі він привернув відо-мих представників природничих наук, що активно займалися до-слідницькою діяльністю. Наприклад, у 1914 р. за допомогою уль-трафіолетового опромінення було отримано видиму люмінесцен-цію ділянки витравленого тексту, що дозволило прочитати неви-димі записи.

В Одесі керівником відкритого у квітні 1914 р. кабінету науко-во-судових експертиз став учений-криміналіст М.П.Макаренко. До експертної роботи ним були залучені відомі фахівці різних галу-зей науки.

Свідоцтв про дореволюційну діяльність Київського і Одесько-го кабінетів науково-судових експертиз збереглося дуже мало, тому що більшість матеріалів була втрачена під час Громадянської війни. Із звітів, опублікованих у літературі, відомо, що в середньому за рік в кабінетах проводилося майже 300 різноманітних експертиз (у тому числі і експертизи документів). Про високий рівень і багатопланову тематику експертиз, проведених співробітниками цих кабінетів, a також про їх значний внесок у криміналістику свідчать матеріали 1-

го з'їзду експертів-криміналістів, який відбувся 1-9 червня 1916 ро-ку [59, с.86]. Його учасниками були керівники кабінетів науково-судових експертиз, їх помічники, деякі судді і судові слідчі. Серед виступаючих на цьому форумі були і українські криміналісти, допо-віді яких сприймалися з великою увагою (наприклад, М.П.Макаренко виступив про способи відновлення тексту спалених документів, про методи дослідження залитих та механічно видале-них текстів тощо).

Перші кабінети науково-судової експертизи проіснували не-довго - під час революції 1917 p. і Громадянської війни більшість з них практично припинила свою діяльність. Але і за ці декілька років вони внесли значний внесок в розвиток вітчизняної кримі-налістики взагалі і техніко-криміналістичного дослідження доку-ментів зокрема, запроваджуючи в слідчу практику науково-технічні прийоми і методи.

У жовтні 1925 р. кабінети науково-судової експертизи були перетворені на інститути науково-судової експертизи. 3 цих пір, власне, і починається плідна науково-дослідна і експертна діяль-ність українських експертних установ, на базі яких сформувалася перша українська школа криміналістів - професорів М.С.Бокаріуса, В.І.Фаворського, С.М. Матвєєва та інших.

Перші директори Київського інституту науково-судової ек-спертизи - В.І.Фаворський, Н.А.Петров, Ю.С.Сапожников, Б.О.Вахліс були не лише організаторами науки, але і зробили ва-гомий внесок в практику судової експертизи, запровадили фізи-ко-хімічні методи дослідження речових доказів.

Харківський інститут науково-судової експертизи очолив всебічно обдарований професор судової медицини М.З.Бокаріус. Одеський інститут науково-судової експертизи очолював профе-сор С.М.Матвєєв, фахівець у галузі дослідження вогнепальної зброї. Д.Д.Хміров, який також працював в Одеському інституті науково-судової експертизи, запропонував методику використо-вування ультрафіолетового проміння для відновлення витравле-них текстів у документах.

Наступний етап розвитку криміналістики пов'язаний з віднов-ленням народного господарства України у складі СРСР, проведен-ням нової економічної політики. Аналіз літературних джерел з істо-рії вітчизняної криміналістики свідчить про те, що раніше створені

криміналістичні експертні установи продовжували активно функці-онувати [27, 28, 42, 44, 51, 59, 69, 76, 119, 132, 147].

У Київський інститут науково-судової експертизи прийшли С.І.Тихенко, М.М.Зюскін, Б.Р.Киричинський, Є.Ю.Брайчевська та інші, які з часом стали провідними вченими-фахівцями у галу-зі судової експертизи. Наприклад, М.М.Зюскін розробив фотог-рафічний метод контрастування шляхом використання сенсибілізованих фотоматеріалів, які у той час використовували-ся експертами. Б.Р.Кирічинський є піонером упровадження в екс-пертну практику інфрачервоних, ультрафіолетових та рентгенів-ських променів при технічному дослідженні документів.

Після Великої Вітчизняної війни почала відновлюватися ді-яльність інститутів судових експертиз, що були зруйновані, a устаткування розграбоване під час тимчасової окупації.

Виникнення, розвиток і впровадження криміналістичних знань в Україні безпосередньо пов'язані з науковою і практичною діяльні-стю науково-дослідних інститутів Міністерства юстиції України, кафедр криміналістики Київського і Одеського університетів, Хар-ківського юридичного інституту, а також діяльністю експертно-криміналістичних підрозділів Міністерства внутрішніх справ Украї-ни. Була створена ціла наукова школа українських криміналістів. До неї можна віднести таких відомих вчених, як В.Є.Коновалова, В.К.Лісиченко, М.В.Салтевський, Г.А.Матусовський, М.Я.Сегай, В.ІГончаренко та ін.

Харківській інститут науково-судової експертизи після смерті М.С.Бокаріуса у 1931 р. очолив його син - М.М.Бокаріус. 3 1967 р. керував інститутом талановитий організатор М.В.Скорик, який рео-рганізував структуру закладу і відновив його матеріально-технічну базу. Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз імені заслуженого професора М.С.Бокаріуса нині є однією з провід-них науково-дослідних експертних установ України.

Сьогодні у системі Міністерства юстиції України функціо-нують сім науково-дослідних інститутів судових експертиз: Київ-ський, Харківський, Львівський, Одеський, Дніпропетровський, Донецький та Кримський.

Міністерство внутрішніх справ України має мережу експер-тних криміналістичних підрозділів. Центральною експертною установою МВС України є Державний науково-дослідний експе-

ртно-криміналістичний центр у м.Києві. У цьому центрі функці-онує відділ, що займається дослідженням документів, а також збиранням колекцій справжніх і підроблених документів та кри-міналістичними обліками підроблених паперових грошей (відділ технічної експертизи документів та почерку). Експертні криміна-лістичні підрозділи є і в Службі безпеки України, і у військових округах Міністерства оборони України.

Більшість судових експертиз (у тому числі і експертизи до-кументів) за постановами і ухвалами органів дізнання, поперед-нього слідства та суду виконується у криміналістичних підрозді-лах системи Міністерства внутрішніх справ України, а також у експертних установах Міністерства юстиції України.



Warning: Unknown: open(/var/www/nelvin/data/mod-tmp/sess_09fa544ded803ea52f34115d0aee3101, O_RDWR) failed: Permission denied (13) in Unknown on line 0

Warning: Unknown: Failed to write session data (files). Please verify that the current setting of session.save_path is correct (/var/www/nelvin/data/mod-tmp) in Unknown on line 0