8.2. Визначення віку документа


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 

Загрузка...

У судово-слідчій практиці нерідко виникає необхідність встановлення часу виготовлення документа у цілому або його ча-

стин і реквізитів. Вирішення цього завдання дозволяє з'ясувати справжність або підробленність документа - речового доказу. 3 цією метою правоохоронні органи, що призначають експертизу, ставлять перед експертом наступні питання:

-          Який вік документа?

-          У якому році у документ внесені рукописні тексти, підпи-си, відбитки печаток, штампів?

-          Коли надрукований документ і на якій друкарській маши-нці?

-          Яка послідовність виконання реквізитів документів?

-Коли виконаний рукописний текст, підписи та інші рекві-

зити, до або після утворення ліній перегину документа?

Перші три запитання припускають встановлення конкретної дати або тимчасового інтервалу виготовлення документа чи його фрагментів; останні два - визначення послідовності виконання реквізитів або фрагментів документа, коли отриманий результат не виражається в одиницях часу.

У криміналістичній літературі кожне із цих значень часу ви-готовлення документа одержало свою назву: перше - абсолютний вік; друге - відносна давнина.

Встановлення віку документа є складним завданням експертно-го дослідження з причини відсутності єдиного універсального методу та науково обґрунтованої методики. Тому при вирішенні цього за-вдання використовуються результати авторознавчої, почеркознавчої, техніко-криміналістичної експертиз документів із застосуванням фі-зичних, фізико-хімічних і хімічних методів дослідження.

Вивчення документа слід починати з аналізу його змісту. В ньому можуть мати місце опис подій, фактів, несумісних з датою оформлення документа, наявність дат у резолюціях і відбитках шта-мпів, що не відповідають періоду виконання записів (якщо такі є).

Потім вивчаються стиль, особливості словникового запасу, що дозволяє одержати важливі відомості про особистість вико-навця. Так, використання слів, що вийшли з активного вживання у цей час, свідчить про давнину виконання документа. У той же час сучасна мова містить у собі значний набір нових слів (деваль-вація, брокер, офіс, дилер, кілер, крутий тощо). Особливу увагу варто звертати на фразеологічні звороти. Наприклад, наявність у

тексті фразеологічних зворотів марксистсько-ленінської ідеології вказує, що автор одержав освіту в період існування СРСР.

Про вік документа може свідчити і конструктивна будова букв (алфавіт), використовуваних для виконання рукописних за-писів. Певна інформація, що свідчить про вік документа, зберіга-ється і в самому почерку, яким виконані записи. Варто врахову-вати, що при постійній практиці письма почерк остаточно форму-ється до 20-25 років і залишається практично не змінним до 60 років. У цей період високорозвинутий почерк характеризується, як правило, швидким темпом письма і високою координацією ру-хів. Для визначення віку виконавця тексту за почерком розробле-но ряд методів, заснованих на положеннях теорії ймовірності та апарата математичної статистики.

Відомості про вік документа можна одержати при вивченні окремих реквізитів документа, наприклад, відбитків печаток або штампів. Мікроскопічне дослідження штрихів бланка або тексту документа дозволяє одержати інформацію, яку можна використа-ти також для встановлення часу виготовлення документа.

Машинописний текст в документі також може служити джерелом інформації про його вік. Для цього вивчають і встанов-люють ознаки, що відображають конструктивні особливості ме-ханізму друкарської машинки. За ознаками, що відображають властивості літероносія, визначають комплект знаків на літероно-сії, тип літероносія, марку шрифту. Виявлені ознаки порівнюють з довідковими даними, що дозволяє встановити клас, марку та модель друкарської машинки. У довідниках можна знайти відо-мості про час виготовлення друкарських машинок і марки шриф-тів до них. Більш точному встановленню дати друкування маши-нописного документа сприяє аналіз вільних зразків, надрукова-них у різні періоди часу (бажано не більше одного-трьох) на тій же друкарській машинці.

Важливими джерелами інформації про вік документа слу-жать матеріали, які використовувалися при його виготовленні (папір, барвники, клей, металеві скріпки тощо). Як відомо, мате-ріали документів відповідають певним стандартним рецептурам. 3 роками ці рецепти піддаються змінам, що характеризує час ви-готовлення досліджуваного документа. Так, до 1967 р. чорнило для авторучок, в основному, випускалося на базі звичайних барв-

ників. 3 початку 1967 p. розпочався випуск чорнила "Веселка" на основі тільки кислотних барвників. 3 1973 р. вітчизняна промис-ловість випускає олівці з капілярно-пористим стрижнем типу "фломастер", заповнені чорнилом. У нашій країні кулькові ручки з вітчизняними пастами на основі синтетичних смол стали вико-рисовуватися з1952 р.

При встановленні часу виготовлення документа за його ма-теріалами проводиться порівняльне дослідження композиційного складу відповідного матеріалу з довідковими даними. Зрозуміло, такі відомості повинні у повному обсязі відображати рецептури та роки випуску як вітчизняних, так і імпортних матеріалів пись-ма й паперів, але в цей час такої повної бази даних не існує. Більш точному встановленню віку документа сприяла б довідкова інформація про зміну матеріалів документа залежно від впливу різних факторів (часу, температури, освітлення, вологості тощо).

Високу ефективність при порівняльному дослідженні мате-ріалів письма має метод хроматографії: при встановленні виду і марки барвників найбільш надійні паперова та тонкошарова хроматографії. Цінність цих методів полягає у тому, що вони до-зволяють шляхом використання невеликої кількості матеріалу (один штрих) одержати інформацію, що цікавить. У наш час тон-кошарову хроматографію застосовують у сполученні з спектро-фотометрією, зокрема використовують спектри відбиття для ро-зшифровки зон на хроматограмах, що дозволяє значно підвищити "чутливість" методу.

Крім тонкошарової хроматографії, в експертній практиці успішно використовується для диференціації чорнил з метою встановлення технологічних груп барвників, на базі яких вони виготовлені, метод електрофорезу. Він дозволяє без застосування зразків визначити групу основних або кислотних барвників, до якої належить досліджуване чорнило. Маючи такі дані, через до-відкову літературу можна встановити час виготовлення чорнила та час виготовлення досліджуваного документа.

Встановлення "відносної давнини" виготовлення в експерт-ній практиці звичайно зводиться до вирішення завдання про пос-лідовність (одночасність) виконання документів, їхніх частин, реквізитів. Вирішення цього завдання при наявності в досліджу-ваному документі рукописних записів (буквених, цифрових, під-

писів), машинописного тексту, відбитків печаток і штампів здійс-нюється шляхом вивчення ділянок їхнього перетинання ОДИН 3 одним.