7.2. Експертиза паперових грошей


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 

Загрузка...

Гроші - це особливий товар, що виконує роль всезагального еквівалента. Загальновідомо, що паперові грошові знаки з моменту їх появи були об'єктом підвищеного злочинного зазіхання. Паперові гроші - грошові знаки, які замінюють в обігу

дійсні гроші - золото та срібло. Вони випускаються в обіг державою для покриття своїх витрат та мають встановлений нею курс. На грошових знаках країна-емітент висловлює свою ідеологію з використанням емблем, девізів, гербів, текстів, малюнків та інших елементів.

Фальшивомонетництво - небезпечний злочин, коріння якого сягає далеко в історію. Незважаючи на те, що фальшивомонетництво завжди суворо каралося законом, злочинці постійно намагалися підробити банкноти. Державні інституції, у свою чергу, безперервно працюють над підвищенням захищеності своїх паперових грошей від підробки.

Швидкий розвиток копіювально-розмножувальної техніки та засобів оперативної поліграфії обумовив зростання кількості підробок не тільки іноземних паперових грошей, а й національної валюти України. 3 кожним роком якість підробок паперових грошей неухильно зростає, що свідчить про підвищення рівня професіоналізму фальшивомонетників. Підробка певним чином залежить від рівня технічного прогресу, що дає в руки злочинців усе більш ефективні засоби відтворення.

Сучасні паперові гроші як об’єкт криміналістичного

дослідження Матеріали, способи друку та інші захисні елементи паперових грошей

Основними матеріалами виготовлення сучасних паперових грошей є, звісно, сам папір та фарби, за допомогою яких наносяться зображення на купюрах.

Папір

Целюлоза, з якої виготовляють папір, у чистому вигляді у природі не зустрічається, а її отримують із деревини сосни, осики, соломи рису, бавовни, льону, коноплі, джуту тощо. Найбільше чистої целюлози міститься у бавовні (до 98%), a у деревині її міститься лише 40-50% (іншу частину складають домішки: лігнін, смоли, пентозани, мінеральні солі, барвники). Саме бавовну найчастіше використовують для виготовлення

паперу для грошових знаків. До складу паперу додають також синтетичні волокна.

Сама методика виготовлення паперу до XIX ст. залишалася незмінною і лише на початку минулого століття вона зазнала значних змін. Зараз процес виробництва паперу складається з таких технологічних етапів: дефібрування (розщеплення) сировини для отримання целюлози; відбілювання (знебарвлення) целюлозної маси та безпосереднє виготовлення паперу. Банкнотний папір отримують ще за більш складною методикою, рецепти виготовлення якого, зрозуміло, у кожній країні-емітенті є таємницею. Принциповою різницею у процесі виготовлення паперу для грошових знаків від звичайного є те, що перший не відбілюють. Саме тому папір справжніх банкнот не люмінесціює в ультра-фіолетових променях.

Сучасні паперові гроші, особливо малого номіналу, перебувають у обігу приблизно близько року, оскільки вони весь час у використанні, переходять із рук в руки тисячі разів. У зв'язку з цим, вони друкуються на високоякісному папері. Механічна міцність паперу залежить безпосередньо від якості розмелу волокна. Для надання більшої міцності й інших властивостей папір проклеюється у своїй масі або з поверхні, після чого до нього додаються наповнювачі (наприклад, каолін, крейду, гіпс, барит тощо).

Найважливішою вимогою до банкнот є зносостійкість. Так, грошовий папір витримує кілька тисяч подвійних перегинів (до речі, звичайний друкарський папір ламається вже від кількох десятків), має величезну міцність на розрив, і значний опір надриву країв.

Завдяки різним спеціальним домішкам папір грошових знаків має специфічну жорсткість і "дзвінкість". Для надання банкнотному паперу вказаних якостей, його апретирують, тобто покривають спеціальними речовинами - апретами (це може бути клей, крохмаль, каніфоль, синтетичні смоли та ін.). Наприклад, після обробки рідким склом папір стає гладеньким та жорстким, a крохмаль надає вологостійкості. Щодо більшості підроблених грошових знаків, то для них характерна так звана "млявість", відсутність "дзвінкості" і міцності. Крім зазначених ознак, у багатьох випадках паперу банкнот можуть спеціально надавати

певного колірного відтінку, що, як правило, збігається з основним кольором зображення, а також певного вигляду поверхні - гладкого або текстурного.

Папір, що використовується для виготовлення грошових знаків, виготовляється за допомогою папероробної машини, яка являє собою агрегат для отримання паперу з паперової маси, що на 99% складається з води. Ця машина складається з таких основних частин: сіткової (де формується та частково збезводнюється паперове полотно); пресової; сушильної; оздоблювальної. Папероробна машина буває двох видів: плоскосіткова (столова) та круглосіткова (циліндрична) [133, с.179].

Слід зазначити, що, крім паперу для виготовлення грошових знаків, використовуються іноді інші матеріали. Наприклад, у 1988 р. до 200-ліття заснування першого британського поселення в Австралії, Центральний банк цієї країни випустив у обіг банк-ноти з пластику. Ці грошові знаки витримують кип'ятіння, пран-ня протягом кількох годин у пральній машині та дев'ять місяців перебування у землі. 3 тих пір, як була випущена перша ювілейна полімерна банкнота, Резервний банк Австралії дещо змінив тех-нологію друку та покращив текстуру купюр. Можливо, у майбут-ньому полімерні матеріали посядуть місце паперу для виготов-лення банкнот.

Фарби

Для виготовлення банкнот використовують фарби, точний склад яких тримається у секреті з метою додаткового захисту. Ці фарби, що спеціально створені у лабораторіях, повинні мати багато властивостей. Вони не повинні розчинюватися у воді та у побутових розчинниках, змінювати колір від дії світла, тепла та інших факторів. Можна виділити три основні групи властивостей, які повинні мати фарби для виготовлення грошових знаків: висока адгезія з папером (тобто їх проникнення у шар паперу), стійкість щодо тертя та побутової хімії; незмінність кольору; забезпечення високої якості друку. Висока адгезія фарби забезпечує гарне закріплення нанесених зображень на банкноті. При цьому фарба не повинна розмазуватися, відшаровуватися та

осипатись у процесі експлуатації. Незмінність (постійність)

кольору дозволяє при звичайному візуальномпорівняно сумнівної

банкноти зі справжньою виявити підробку. Для забезпечення

постійності кольору всі партії спеціальних фарб тестують із

використанням         спектрофотометра,   який    дозволяє

характеризувати колір числовими значеннями та чітко виявляти навіть незначну різницю. Остання властивість спеціальних фарб забезпечувати високу якість друку полягає в чіткості перенесення зображень з друкарської форми на папір із відсутністю марашок, забруднень та розпливів. Наприклад, фальшивомонетники для друкування підроблених банкнот із застосуванням поліграфічних способів друку найчастіше використовують так званий вологий офсет, який дає таку характерну ознаку, як розпливи барвника по краях штрихів. Звичайно, в результаті отримані зображення мають невисоку чіткість, що відрізняє їх від надрукованих на справжніх грошових знаках.

В останні роки для виготовлення банкнот використовують парні кольори фарб, близьких між собою за кольором, але при копіюванні можливо отримати лише один колір. Спеціальні фарби, такі як OVI, флуоресціюючі в УФП, магнітні, метамерні тощо були розглянуті вище (див. іл. Є.2 у додатках).

Способи друку

Будь-який елемент грошового знака, у тому числі його зо-браження, несе у собі якості захисту від підробки. Захист може створюватися за допомогою поліграфічних засобів та фізико-хімічних методів.

Щоб уявити собі досить складний процес виготовлення паперових грошей, візьмемо у якості прикладу абстрактну банкноту, технологію виготовлення якої можна назвати найпоширенішою у наш час та такою, що забезпечує досить надійний захист від підробки.

Спочатку художник створює ескізи майбутньої купюри: чорно-білий варіант самої композиції та її кольорового вирішення. Після затвердження ескізів починається підготовка до друку. Що стосується самих способів друку, то найкраще з точки зору захисту є використання трьох способів друку: глибокого,

плоского (офсету) та високого. Чим складніший спосіб друку або комбінація кількох способів, тим кращий захист банкнот від підробки.

Малюнок, зроблений художником, переносять на металеву пластину для виготовлення форми глибокого друку. Зрозуміло, чому цей різновид глибокого друку називають металографією. Техніка гравюри на металі зародилася ще в середині XV ст., для виготовлення її спочатку використовували мідь. Гравюра на ста-лі, яку було відкрито у 1817 р. американцями Перкенсом та Фей-рменом, дала можливість робити тиражі необмеженої кількості. Цей спосіб є єдиним для поліграфічного відтворення зображення, що забезпечує надійну гарантію захисту від підробки. Він дозволяє одержувати зображення і друкарські елементи, що сприймаються на дотик. Ефект тактильності (рельєфності) гли-бокого друку широко використовується у банкнотах усіх держав (див. іл. Є.З та Є.4 у додатках). Металографія раніше використо-вувалася для розмноження гравюр художників. В Експедиції За-готовлення Державних Паперів (так раніше називався російський ГОСЗНАК) уперше було застосовано цей спосіб друку для виго-товлення паперових грошей зразка 1866 р. Цей спосіб друку зараз дуже широко застосовується в усьому світі для виготовлення грошей та цінних паперів.

Друкарська форма металографії - це металева (стальна або нікелева) пластина, на яку нанесений поглиблений малюнок, ви-конаний від руки гравіруванням або травленням. У виготовленні первісної форми (оригінального штемпеля) беруть участь, насам-перед, гравери, які з малюнка художника або з фотографії гравірують малюнок на металі. Мистецтво гравюри на металі ду-же важке і потребує великої наполегливості. Вирізуючи спеціа-льними штихелями на металевій дошці найтонші штрихи, крапки, які можна розглядіти лише під мікроскопом, гравер практично не має можливості виправити свою помилку. У портреті, який вмі-щується на купюрі, все має бути вивірено з математичною точні-стю: кожна лінія, штрих, потовщення, крапка, тощо. Гільошири за допомогою гравірувальних машин створюють складні візерунки з ліній (розетки, сітки), які після травлення в глибину утворюють елементи малюнка грошового знака. Далі додається шрифт і все компонується в єдиний малюнок, який

розмножується за допомогою комплексу спеціального устаткування для тиражування грошових знаків.

Головна перевага цього способу друку - широкий діапазон фарбувальних тонів, які утворюються за рахунок відмінностей глибини та ширини штрихів. Товщина фарбувального шару в 20-25 разів більша, ніж в офсетного способу друку. Характерною для металографії є висока здатність передавати найтонші лінії. Металографічний спосіб друку не використовується у масовій поліграфії, а, в основному, для виготовлення грошових знаків.

3 отриманої форми для глибокого друку робиться спробний відбиток використовується для перевірки якості зображень та відтворення відтінків.

Фонові зображення найчастіше виготовляються за допомогою офсетного друку. Для цього виконуються офсетні проби. Фарби (наприклад, візьмемо вісім) розділяють на три кольорові групи: синю, червону та жовту. Для кожної групи виготовляється окрема друкарська форма. Фарба з кожної з трьох форм переноситься на гумове покриття циліндра офсетної машини, із якого потім одержують кольорове зображення.

Щоб надійно захистити від підробки грошовий знак, банкноти оздоблюються візерунками, розетками та іншими складними за будовою малюнками. Захисна сітка являє собою складний візерунок, створений гільоширною машиною і складений з дуже тонких ліній. Захисна сітка буває одноколірною, двоколірною, коли лінії, що йдуть в одному напрямку, друкуються однією фарбою, а ті, що їх перетинають -іншою, і багатобарвною.

Такий захисний елемент як мікродрук найчастіше виготов-ляється за допомогою офсетного друку (іноді використовують глибокий спосіб друку). Змістом цих зображень є, як правило, вартість банкноти і (або) належність до певної держави (див. іл. Є.5 та Є.6 у додатках). Розміщення мікродруку буває локальним, у якості фонової сітки або елементів малюнків. Мікродрук, на відміну від макродруку, неозброєним оком сприймається як суцільна лінія. Підробка такого елементу донедавна була практи-чно неможливою через відсутність у фальшивомонетників техні-чних засобів, що дозволяють його відтворювати. На більшості пі-дроблених грошових знаків мікродрук або не відтворюється, або

виглядає суцільною лінією. Однак останнім часом усе частіше експерти зустрічаються з підробками, на яких злочинці вже нама-гаються відтворити мікродрук.

За допомогою високого друку на банкнотах найчастіше наносять серійні номери (для кожної купюри з використанням нумераторів зі спеціальними шрифтами - свій номер) та деякі окремі реквізити (наприклад, підпис голови банку). Незначне використання вказаного способу друку пояснюється тим, що високоякісне відтворення зображень у даному випадку пов'язане зі значними технічними труднощами. Скажімо, використання класичного багатоколірного орловського друку в сучасних умовах не є рентабельним, і замінюється відтворенням орловського ефекту іншими способами друку (наприклад, глибоким).

Сполучені (суміщені) малюнки

Для виготовлення сучасних паперових грошей використовують техніку, яка дозволяє одночасно друкувати лицьову і зворотну сторони банкнот, забезпечуючи при цьому точне їх сполучення або доповнення (професійною мовою поліграфістів це називається приводкою). Ця можливість дозволяє використовувати в якості засобу захисту сполучений малюнок, сенс якого полягає в тому, що з обох боків банкноти на відповідних ділянках розміщуються зображення (від найпростіших ліній і геометричних фігур до складних малюнків). Якщо дивитися на просвіт, то ці зображення повинні ідеально сполучатися, доповнюючи одне одного, та утворювати якісь логічно закінчені символи, сюжети або малюнки. При цьому фрагменти зображень з обох сторін грошового знака можуть бути як пофарбовані, так і ні (при сполученні непофарбовані ділянки можуть набувати кольору). Друкарські машини у загальній поліграфії не здатні виконувати друку таких елементів.

Кіп-ефект

Об'ємність глибокого друку дозволяє утворювати різні приховані (латентні) зображення, що розпізнаються при вивченні банкнот у різних проекціях. На цій основі розроблений захисний елемент, який називається кіп-ефектом. Приховане зображення, яке отримується за допомогою металографського способу друку, було винайдене у 1972 р. Воно являє собою

зображення, яке невидиме при розгляді під кутом, перпендикулярним до площини банкноти, але коли кут зору стає меншим за 45 градусів, воно з'являється. Такий ефект можливий завдяки друкуванню зображень паралельними штрихами, які розміщені у напрямку, перпендикулярному напрямку ліній, що формують фонове зображення. Кіп-ефект розміщується, як правило, у місцях розміщення номіналу, орнаментів та на інших ділянках. Цей елемент не потребує наявності спеціальних приладів або засобів, крім джерела світла. Відтворити кіп-ефект без застосування глибокого друку неможливо.

Слід зазначити, що існує ще один різновид захисних елементів,які змінюються при розгляді під різними кутами, і які теж можливо виконати лише при застосуванні металографського друку - це зображення, що змінюється. Такий елемент являє собою зображення, що видиме під прямим кутом, але коли кут зору стає гострим, воно зникає. Цей елемент утворюється включенням штрихів значно меншої висоти поміж основними лініями надрукованого зображення. Коли банкноту з таким захисним зображенням повертаємо під гострим кутом зору, більш високі штрихи перекривають менші, в результаті чого малюнок, що виконаний лініями малої висоти, стає невидимим.

Знаки беззупинного друку

Сучасний технічний рівень поліграфічного обладнання до-зволяє використовувати в якості захисних елементів знаки безу-пинного друку, що являють собою штрихи, символи або малюн-ки, які розміщені з країв банкноти або перетинають її упоперек. Якщо поєднати протилежні краї банкноти, зображення утворить єдиний цілісний малюнок, що ідеально збігається в штрихах (на-приклад, у російських рублях).

Ультрафіолетовий захист

При виготовленні паперових грошей стало популярним введення до складу фарб речовин, які володіють здатністю люмінесціювати. Широко застосовуються фарби, що люмінесціюють у відбитих УФ-променях 3 довжиною хвилі в діапазоні від 250 до 400 нм. Для кожного виду валюти характерний не лише індивідуальний сюжет зображень, що світиться, а й колір люмінесценції. Фарби, що люмінесціюють, при підробці грошових знаків застосовуються нечасто. Однак в

експертній практиці вже є випадки їх використання в якості імітації волокон, що люмінесціюють, міток і деяких прихованих зображень.

Інфрачервоний захист

Для захисту паперових грошей від підробки застосовують так звані метамерні фарби, що прозорі в інфрачервоних променях. Визначені сегменти зображень мають ефект прозорості і непрозорості. Малюнок або текст, виконані за допомогою таких фарб, виглядають цілісним зображенням, але його окремі фрагменти різні за поведінкою в ІЧ-діапазоні.

Магнітний захист

Для виготовлення паперових грошей часто використовують магнітні фарби, що містять особливий пігмент, вони надають пе-вних магнітних властивостей ділянкам банкнот (відповідно до магнітної карти).

Для виявлення таких захисних ознак, як магнітний та інфрачервоний захист, розроблені і випускаються різними фірмами (наприклад, "Вилдис”, "Спектр”, "Аналітичні системи") спеціальні прилади, оснащені високоточним датчиком магнітного та інфрачервоного контролю. Його локальність і чутливість дозволяють точно визначити розміщення спеціальних фарб на банкноті і порівняти з картинкою, що спостерігається у справжніх грошових знаках.

Основні способи підробки паперових грошових знаків та їх характерні ознаки Розрізняють такі категорії фальсифікації паперових грошей:

-          повна підробка за допомогою оригінальних способів (іноді їх називають "політичними підробками");

-          повна підробка з використанням допоміжних засобів;

-          повна підробка за зовнішнім виглядом;

-          часткова підробка (переробка).

• Повна підробка за допомогою оригінальних способів. Фальшивомонетник ретельно вивчає усі фізичні, хімічні і графічні ознаки справжніх банкнот. Така форма підробки зустрічається досить рідко тому, що вимагає спеціальних знань та

затрат часу й коштів. Частина таких підробок була виготовлена у політичних цілях, тобто належить до категорії державного фальшивомонетництва. Прикладом такого фальшування можна назвати відомі сто-доларові "суперфальшивки", для виготовлення яких були застосовані такі ж способи друку, як і в справжніх доларах США.

•          Повна підробка з використанням допоміжних засобів. Фальшивомонетник аналізує тільки зовнішні графічні ознаки справжньої банкноти і намагається їх відтворити за допомогою способів друку і допоміжних засобів, що не відповідають харак-теристикам виробництва справжніх банкнот. Наприклад, для на-несення зображень на підробках замість металографії використовується плоский офсетний друк. Нерідко для більшої схожості підроблених банкнот фальшивомонетники імітують ак-тивні захисні елементи, а папір намагаються різноманітними спо-собами зробити більш шорстким та подібним до справжнього.

•          Підробка за зовнішнім виглядом. Фальшивомонетник обмежується відтворенням графічного вигляду справжніх банкнот копіюванням (від примітивного малювання до використання сучасної кольорової копіювально-розмножувальної техніки). Найпоширенішим є використання кольорової офісної техніки. Переважна кількість підробок отримана на струменевих принтерах (вони більш доступні, ніж лазерні).

•          Часткова підробка (переробка). Фальшивомонетник намагається змінити первісний номінал справжньої банкноти на більший. Це досить розповсюджений вид підробки, особливо в грошових знаках, які мають однакові розміри та схожий дизайн.

Головним чином, для фальсифікації паперових грошових

знаків використовуються доступні для злочинців способи.

Найпоширенішими виявляються    підробки, виконані за

допомогою кольорової офісної техніки. При цьому потрібно шукати ознаки способу друку (наприклад, якщо було використано струменево-крапельний принтер, то ознакою будуть зображення, що складаються з кольорових крапель, а якщо було використано лазерний принтер або ксерокопіювальний прилад, то зображення будуть сформовані крапками частинок порошку, що спікся.

Фальшивомонетники з метою приховання ознак

підробленості банкнот у багатьох випадках намагаються надати фальшивкам вигляду забрудненості та зім'ятості нібито в процесі обігу, а для надання шорсткості паперу покривають полімерними або клейовими розчинами.

Основні способи повної підробки паперових грошей

Підробка з використанням комп'ютерноїта

копіювально-розмножувальноїтехніки

Зростання кількості, якості та доступності такої техніки на території України зумовило різке зростання кількості підробок паперових грошей невисокої якості за її допомогою. Загальними характерними рисами для підробок цієї групи є наявність зернистості фарбникового шару; відсутня висока чіткість зображень; низька якість відтворення дрібних деталей; часто присутні забруднення незадрукованих ділянок; кольоропередача відрізняється від кольорової гами справжніх банкнот; відсутність елементів захисту (можлива їх імітація різними способами).

-          Струменево-крапельний спосіб - підроблені банкноти

виготовляються за допомогою офісної техніки (кольорового

струменево-крапельного принтера). Цей спосіб дуже поширений

завдяки доступній ціні та можливості безконтрольного

користування струменевими принтерами. Зображення зі

справжнього грошового знака спочатку сканується, потім, за

необхідності, додатково обробляється на комп’ютері

обробляється, а потім роздруковується на принтері.

-          Електрофотографічний спосіб - фальшиві гроші

виготовляються за допомогою копіювально-розмножувальної та

комп’ютерної техніки (із використанням одного або кількох

тонерів): лазерних принтерів або копіювальних приладів типу

"Ксерокс”. Якщо було використано пристрій з тонером одного

чорного кольору, інші кольорові зображення імітувались

(домальовувались) різнокольоровими олівцями або фарбами. Усю

кількість електрофотографічних апаратів можливо поділити на

дві великі групи за способом обробки сигналу: аналогові та

цифрові. У першої групи зображення, що сканується,

проеціюється за допомогою оптичної системи лінз та дзеркал, a у

другої - обробляється мікропроцесорною системою та

переводиться у цифровий вигляд, а потім лазерний промінь

проеціює зображення на світлочутливий циліндр. В останній час аналогові електрофотографічні апарати морально та фізично застаріли, а їх місце практично посіли цифрові.

Підробка з використанням способів поліграфічного друку

Ця група способів є найнебезпечнішим різновидом фальшивомонетництва тому, що дозволяє виготовляти якісні підробки у великих кількостях. Підробка у даному випадку полягає у виготовленні друкарських форм та отриманні з них відбитків. Раніше злочинці часто використовували якийсь один спосіб поліграфічного друку, а зараз застосовують і по два, і навіть по три способи на одних банкнотах. Застосування засобів поліграфії при виготовленні підроблених паперових грошей у більшості випадків зумовлено наявністю організованих угруповань і значними коштами, вкладеними у налагодження виробництва, а також можливістю безконтрольного використання поліграфічного обладнання та матеріалів.

Офсетний спосіб - із використанням поліграфічного устаткування застосовується плоский офсетний спосіб друку. Найпоширеніший спосіб у зазначеній групі. Найбільше злочинці використовують вологий офсетний друк із фотомеханічних друкарських форм. Існує два варіанти цього способу: растровий офсет та друк із нерастрових фотомеханічних друкарських форм. У першому випадку зображення формуються з крапок кількох кольорів, розміщених симетрично та впорядковано, складаючи характерний растр. Цей спосіб дозволяє гарно передавати кольори та відтінки, але не передає дрібних деталей зображень (наприклад, мікродрук). Нерастровий офсет, навпаки, - погано передає кольори, але досить гарно відтворює дрібні деталі.

-          Високий спосіб - із використанням форм для високого друку. В сучасних умовах цей друк, в основному, витісняється офсетним. Тому для підробки всіх зображень на банкнотах високий спосіб зустрічається досить рідко. Частіше вказаний спосіб використовують для нанесення окремих зображень на підроблених банкнотах (наприклад, серійних номерів). Форми виготовляються       як фотомеханічним способом, так і гравіруванням, а для нанесення номерів ще використовують нумератори.

-          Глибокий спосіб - з використанням поліграфічного

устаткування застосовується глибокий спосіб друку. Це найскладніший з поліграфічних способів, тому зустрічається нечасто. Навіть в умовах виробництва спосіб глибокого друку є складним, потребує спеціального обладнання та високої кваліфікації працівників. Для виготовлення друкарської форми потрібні навички художника та гравера.

-          Трафаретний спосіб (шовкотрафарет) - зображення

отримуються через трафаретні форми, що являють собою дрібну

металеву або тканинну сітку із зображеннями у вигляді отворів,

крізь які витискується фарба. Спосіб достатньо простий та

поширений не лише на поліграфічних підприємствах, а й серед

приватних осіб. Деякі схожі ознаки дозволяють імітувати

глибокий спосіб друку (звичайно, якість зображень значно

нижча). Повне виготовлення підробок указаним способом

зустрічається нечасто. Більш поширеним є використання

трафаретного способу при частковій підробці банкнот, (тим

більше, що барвник гарно покриває старі зображення на купюрі),

а також для нанесення серійних номерів та імітації кіп-ефекту.

Підробка з використанням інших способів отримання зображень - Мальований спосіб - зображення лицьової та зворотної сторони намальовані ручним способом за допомогою кольорових олівців, капілярних ручок або акварельних чи гуашевих фарб.

-          Фотографічний спосіб - зображення отримані за

допомогою кольорової фотографії лицьової та зворотної сторони

(відшаровувався емульсійний шар, а потім зображення обох

боків були склеєні).

Способи часткової підробки паперових грошових знаків

Недоліки у зовнішньому оформленні та дизайні грошових знаків різних номіналів призводять до поширення такого виду підробки, як переробка, тобто зміна номіналу справжньої банкноти з меншого на більший. Найчастіше таким способом підробляють банкноти тих країн, у яких грошові знаки різних номіналів мають аналогічний дизайн, кольорову гаму та розміри.

Часткову підробку паперових грошових знаків можна поділити на такі групи:

-          Підчищення або витравлення старих зображень із

наступним малюванням      або надруковуванням нових

зображень.

Ознаки способу:

-          пошкодження поверхневого шару паперу (коли старі зображення номіналу були підчищені);

-          ознаки витравлення у вигляді люмінесценції в УФ-променях (якщо старі зображення були витравлені);

-          ознаки способу друку нових зображень (якщо вони були надруковані);

-          ознаки нанесення нових зображень вручну (якщо вони були намальовані).

-          Аплікація - нові зображення вирізаються на клаптиках

паперу та наклеюються на старі).

Ознаки способу:

-          збільшення товщини паперу у місцях наклеювання нових зображень;

-          відшарування (із використанням загостреного інструмента або зволоження) від банкноти фрагментів, які були наклеєні;

-          в ультрафіолетових променях наклеєні фрагменти яскраво люмінесціюють тому, що для отримання нових зображень використовують звичайний папір;

-          ознаки способу нанесення зображень більшого номіналу на фрагментах паперу, які були наклеєні (найчастіше для цього використовують звичайний ксерокс).

- Грунтування первісних зображень на банкноті з наступним надруковуванням нових шовкотрафаретним способом.. Для маскування старих зображень на грошових знаках меньшого номіналу фальшивомонентники використовують фарби переважно світлого кольору з гарною здатністю перекривати кольорові зображення (наприклад, біла гуашева фарба, канцелярська коректорна фарба і т.ін.) Отриманий світлий фон потім використовують як основу для нанесення нових зображень трафаретним способом (цей спосіб друку імітує глибокий металографський друк завдяки товстому шару барвника, що утворюється на папері).

Ознаки способу:

-          нанесені шовкотрафаретним способом нові зображення на грошових знаках НБУ мають характерні ознаки цього способу: барвник лежить на поверхні паперу товстим шаром, який іноді можна відчути на дотик; характерна сітчаста будова шару фарби та країв штрихів; барвник має блиск;

-          факт    попереднього            грунтування   фарбою характеризується наступними ознаками: у випадках фрагментарної грунтовки - нерівномірна товщина паперу та напливання фарби; наявність тріщин на поверхні та відшарування від банкноти шару нанесеної фарби (із використанням загостреного інструмента або при перегинанні паперу грошового знака); наявність під шаром фарби штрихів первісних зображень, які виявляються при розгляданні банкноти на просвіт або в результаті відшарування фрагментів покриття-грунтовки; найчастіше така грунтовка розчиняється у воді або в інших розчинниках (залежно від конкретно використаної фарби).

-          Комбінований спосіб (монтаж) - папір справжньої банкноти піддавався розшаруванню, а потім до обох частин приклеювались фальсифіковані половини, виготовлені, наприклад, за допомогою кольорової офісної техніки, або отримані з сувенірної продукції. Таким чином, з однієї справжньої банкноти отримували дві, частково перероблені.

Ознаки способу:

-          одна зі сторін повністю відповідає справжнім банкнотам, a друга має ознаки того способу, за допомогою якого були отримані зображення (наприклад, якщо використовувався струменевий принтер, то будуть наявні характерні ознаки саме цього способу);

-          оскільки банкнота була склеєна з двох аркушів, то будуть наявні ознаки склеювання: розшарування аркушів; наявність частинок клею поміж аркушами тощо;

-          найчастіше папір підробленої частини банкноти в ультрафіолетових променях яскраво люмінесціює, оскільки для її виготовлення використовувався звичайний папір [33; 35; 36].

3 1990 року в грошовому обігу країн Європи з'явилися фальшиві стодоларові банкноти США серії 1988 року, а потім і серії 1990 року, виготовлені з дотриманням технології

виробництва грошових знаків США (папір, поліграфічний друк,

склад барвників, спеціальні засоби захисту максимально

наближені до таких, які є на справжніх банкнотах, порядкові

номери і різноманітні банківські реквізити).          Якість

"суперфальшивок" настільки висока, що не лише особи, пов'язані за характером діяльності з валютою не можуть виявити підробку, але й наявна на озброєнні техніка допускає помилки у визначенні їхньої дійсності. Для виявлення таких грошових знаків необхідно знати характерні відмінні ознаки.

Нерідко фальшивомонетники серйозно підходять до підбору паперу для майбутніх фальшивих купюр. Для виготовлення підробок використовують як звичайний папір, який можна придбати у звичайному магазині канцтоварів, так і спеціальний, призначений для виготовлення визначеної поліграфічної продукції. Дуже рідко злочинці спеціально виготовляють папір, подібний до справжнього банкнотного, бо це надто складно та дорого.

У випадках часткової підробки на папері купюр невеликого номіналу витравлюються старі зображення для наступного нанесення зображень грошового знака більшого номіналу або купюри іншої країни.

Найчастіше для надання підробкам більшої схожості зі справжніми грошовими знаками злочинці імітують такий розповсюджений захисний елемент, як водяний знак.

Водяні знаки найчастіше імітують наступними способами:

•          Наносять на папір фарбою відповідний малюнок. При цьому ділянки, покриті шаром фарби (наприклад, білої, що у відбитому світлі зливаються з поверхнею білого паперу і погано помітні), при розгляданні на просвіт виявляються більш темними. Малюнок, який імітує водяний знак, наносять або з внутрішньої сторони паперу (якщо банкнота склеєна з двох аркушів) або на звороті. Існують два основних способи виконання такої імітації: ручним способом, з використанням спеціально кустарно виготовленого кліше або друкуванням за допомогою офсетних друкарських форм, кліше, офісної техніки або трафаретів.

•          Так звані жирові водяні знаки (переважно для імітації

світлих знаків), які наносять жировою речовиною (наприклад, рослинною олією або тваринним жиром) з використанням спеціально виготовлених з резини, деревини або металу кліше чи трафаретним способом. При цьому оброблені ділянки стають більш прозорими, ніж усі інші. Така імітація легко виявляється за допомогою тампона, змоченого у спирті (жир розчиниться і знаки стануть невидимими).

•          Кислотні водяні знаки виготовляються за допомогою місцевого впливу хімічного реагенту (це можуть бути засоби побутової хімії, розчини соляної та сірчаної кислоти тощо) на папір для зміни його оптичної щільності. Для нанесення цієї імітації використовують загострені предмети або спеціально виготовлені кліше.

•          Водяні знаки з припуском - така імітація зустрічається досить рідко. Вона складається з виготовлення спеціальної паперової суміші у вигляді густої пасти, яка наноситься на папір підробленої банкноти загостреним предметом або спеціально виготовленим кліше для глибокого друку та фіксації отриманого зображення за допомогою преса. Така імітація виявляється у процесі уважного дослідження у косо спрямованих променях.

•          Вирівняні водяні знаки, які наносять таким способом: підчищають гострим лезом або наждачним папером верхній шар паперу, після чого він у відповідних місцях стає тоншим і, отже, прозорішим (цей спосіб рідко зустрічається та ефективний лише для імітації світлих водяних знаків). Така імітація легко виявляється у процесі уважного дослідження водяного знака у косо спрямованих променях.

•          Рельєфні водяні знаки - наносять із використанням рельєфного металевого кліше без використання барвників, із відповідним зображенням. Потім притискають його до зволоженого паперу (при зволоженні волокна паперу розбухають, а під тиском руйнуються й сплющуються). У результаті на просвіт зображення стають видимими. Також можливе нанесення такої імітації на готовий підроблений грошовий знак без зволоження. Обидва різновиди вказаної імітації легко виявляються при зволоженні ділянки банкноти зі знаком (можливе використання 10%-го лужного розчину): справжній

водяний знак при цьому стане ще більш яскраво видимим, a імітація зникне.

Дуже рідко водяні знаки підробляють із використанням оригінальної технології (наприклад, як це зробив фальшивомонетник Баранов). Іноді для виготовлення фальшивих грошей використовують спеціальний папір, який має водяні знаки, але, зрозуміло, іншого змісту, ніж на банкнотах.

Захисні нитки імітують на підроблених банкнотах як примітивними способами (наприклад, малюванням сріблястою фарбою фрагментів нитки у "віконцях", так і більш складними (виготовлення штучної стрічки з плівки чи фольги, яка вклеюється між аркушами паперу підробки). Також зустрічалися фальшиві грошові знаки, на яких імітація захисної нитки або стрічки була виконана за допомогою поліграфічних способів друку та офісної техніки.

Нерідко фальшивомонетники імітують такі активні захисні елементи, як конфетті та кольорові захисні волокна. Способи під-робки досить різноманітні: примітивне малювання олівцями, ку-льковими ручками та фломастерами; друкування поліграфічними способами або з використанням принтерів та ксерокопіювальних апаратів. Щодо імітації захисних волокон, то зустрічаються випа-дки наклеювання шовкових або синтетичних кольорових волокон на папір підроблених банкнот. А імітацію конфетті у випадках виготовлення підробок з двох аркушів нерідко наносять між ар-кушами перед їх склеюванням.

Загальні положення методики криміналістичного дослідження паперових грошей

Дослідження паперових грошей є одним із найскладніших видів техніко-криміналістичного дослідження документів, оскільки потребує різноманітних спеціальних знань. До безпосередніх об'єктів експертизи паперових грошей можна віднести: реквізити банкнот (малюнки, тексти та інші зображення, водяні знаки, захисні волокна, голографічні зображення тощо); матеріали (папір, фарби, клеючі речовини і т.ін.); технічні засоби для виготовлення підроблених купюр (поліграфічне обладнання, друкарські та фотоформи,

комп’ютери, принтери, ксерокопіювальні апарати та інша офісна техніка, ножі для обрізання паперу тощо)

При направленні на техніко-криміналістичне дослідження паперових грошей перед експертом можуть бути поставлені такі запитання:

•          Чи відповідає надана на дослідження банкнота за своїми характеристиками аналогічному грошового знака, що знахо-диться у грошовому обігу?

•          Якщо ні, то яким способом виготовлені надані банкноти?

•          За допомогою якої техніки виготовлені надані грошові знаки?

•          Чи не виготовлені надані банкноти за допомогою обладнання, вилученого на місці події?

•          Чи не використовувалися для виготовлення наданих грошових знаків заготовки, що були виявлені на місці події?

•          Які папір, фарби та клеючі речовини були використані для виготовлення наданих банкнот?

•          Яким способом виготовлені або імітовані водяні знаки та інші активні захисні елементи?

•          Чи надходили раніше на дослідження підроблені грошові знаки, виготовлені аналогічним способом?

•          Чи мають надані банкноти єдине джерело походження?

•          Яким способом відбувалось обрізання країв наданих банкнот?

Для того, щоб відповісти на вказані запитання, експерт повинен володіти інформацією про елементи захисту сучасних паперових грошей; уміти користуватися прийомами і технічними засобами щодо встановлення їх наявності й справжності. Необхідно також відзначити, що у досить рідкісних випадках виготовлення підроблених банкнот способом малювання, можливе вирішення питань, які відносяться до галузі почеркознавчих та трасологічних досліджень.

Незалежно від запитань, які поставлені перед експертом, він повинен дотримуватися визначеної послідовності застосування криміналістичних засобів та методів, які забезпечують повноту дослідження та зберігання речових доказів.

Техніко-криміналістичне дослідження паперових грошових

знаків можна умовно розділити на кілька етапів, у процесі яких вирішуються різні завдання та використовуються різноманітні прийоми та методи.

На першому етапі дослідження експерт-криміналіст вирішує питання про справжність наданої банкноти, тобто про відповід-ність її зразкам справжніх банкнот. Від вирішення цього питання залежить послідовність подальшої роботи експерта. Якщо в результаті досліджень буде встановлено, що банкнота справжня, то потрібно встановити причини тих змін, які викликали сумніви у справжності наданого грошового знака. У випадку протилежної відповіді на це запитання експерт послідовно вирішує питання про спосіб виготовлення об'єкта та про матеріали, пристосування, які використовували фальшивомонетники.

У наш час роль експерта-криміналіста у процесі розкриття та розслідування злочинів, пов'язаних із підробкою та збутом па-перових грошей, полягає не лише у встановленні самого факту підробки банкнот, а й у визначенні єдиного джерела походження гривень, вилучених у різних місцях.

На другому етапі експерт-криміналіст вирішує ідентифікаційні питання (якщо такі перед ним поставлені). При наданні кількох схожих банкнот (водночас або у різний час) у результаті порівняльного дослідження можливе їх ототожнення за джерелом походження. Ідентифікацію також проводять при наданні на дослідження, окрім банкнот, різноманітних пристосувань, які, вірогідно, використовувалися для фальшивомонетництва.

Останнім етапом є дослідження матеріалів банкнот та (за наявності) вилучених у ході слідчих дій матеріалів для виробництва підробок. Сюди належать дослідження паперу (його метричних та оптичних властивостей, складу за волокнами, про-клейки та ін.), фарби (фізико-хімічне та хімічне дослідження) та елементів захисту (виду матеріалів, з яких вони виготовлені). До-слідження матеріалів банкнот проводиться з застосуванням хімі-чних та фізичних методів, які дозволяють вирішити питання сто-совно паперу, фарб та барвників, клею та інших речовин для ви-готовлення підроблених паперових грошей. Для вирішення вка-заних питань потрібні спеціальні знання в галузі хімії та фізики.

При дослідженні наданих паперових грошових знаків екс-

перт-криміналіст використовує різноманітні методи дослідження, починаючи від простих і закінчуючи більш складними (тобто спочатку візуально досліджує об'єкт, а потім переходить до мік-роскопічних методів і т.ін.).

Огляд банкноти та попереднє дослідження слід починати в умовах розсіяного денного освітлення, що дозволяє найбільш по-вно і точно визначити кольорові характеристики об'єкта (кольо-рова гама справжніх банкнот є одним із засобів захисту від під-робки).

Спочатку експерт фіксує номінал купюри, серію, номер та розміри. Потім оглядаються можливі забруднення, складки, пош-кодження з обох сторін банкноти. Потрібно уважно прочитати всі тексти на грошовому білеті (можливі помилки у текстах), розгля-нути зображення з метою встановлення їх локалізації та відтво-рення, наявність відповідних реквізитів, їх взаєморозміщення. На дотик вивчають якість паперу банкноти, його шорсткість, дзвін-кість, тактильність глибокого друку і рельєфних зображень.

У процесі попереднього дослідження грошових знаків необ-хідно застосувати усі можливі методи візуального огляду. Після огляду у розсіяному світлі потрібно його дослідити у спрямова-ному світлі: на просвіт та у косо спрямованих променях.

Вивчення об'єкта на просвіт дозволяє вивчити внутрішню структуру паперу, його щільність та однорідність, встановити на-явність водяного знака, захисної стрічки, конфетті, а також їхньої відповідності зовнішньому вигляду, формі і змісту.

Огляд в умовах косо спрямованого освітлення дозволяє ви-вчити рельєфність паперу банкноти, виявити такі елементи, як фарба овіай, приховані зображення, утворені багатошаровим дру-ком, рельєфність окремих малюнків, надрукованих глибоким способом друку, голограми, кінемаграми та інтерференційні оп-тичні зображення.

Після цього застосовуються мікроскопічні методи дослі-дження для вивчення деталей, елементів та особливостей, які не-озброєним оком недостатньо помітні або зовсім не розрізняють-ся. Огляд збільшеного зображення країв банкнот може вказати на наявність часток клеючої речовини, якщо грошовий знак, склеє-ний з двох аркушів паперу, на ознаки кустарного обрізання тощо.

Надані банкноти обов'язково потрібно вивчати у відбитих УФ-променях. Цей метод дозволяє встановити наявність або відсутність люмінесценції паперу, визначати наявність волокон, що люмінесціюють, і захисних люмінесцуючих зображень. За допомогою інфрачервоного візуалізатора вивчається наявність і розміщення метамерних фарб, тобто прозорість і непрозорість тих чи інших фрагментів зображень в ІЧ-променях. Приладом для магнітного контролю встановлюється наявність магнетизму визначених фрагментів банкнот. В обох випадках необхідно мати інфрачервоні та магнітні карти зразків досліджуваних банкнот.

Остаточний висновок може бути сформульований лише тоді, коли вивчено весь комплекс захисних елементів, а не на основі однієї-двох ознак.

Необхідно відзначити, що для уникнення помилок та неправильних висновків досліджень, експерту слід уважно вивчати кожен об'єкт дослідження під мікроскопом та за допомогою інших приладів, постійно підвищувати свій професійний рівень. Потрібно також обов'язково знайомитися з новими досягненнями в галузі поліграфічної, копіювально-розмножувальної та комп'ютерної техніки. Це важливо тому, що злочинний світ завжди крокує попереду і використовує для виготовлення підроблених паперових грошових знаків найсучаснішу техніку.