Розділ 7. Експертиза документів зі спеціальними засобами захисту 7.1. Загальна характеристика і способи підробки документів зі спеціальними засобами захисту


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 

Загрузка...

Будь-яка держава світу не може повноцінно функціонувати без власної національної валюти, цінних паперів та без визначе-ної сукупності важливих документів (паспорти, посвідчення, ди-пломи, проїзні квитки тощо). Держава зацікавлена у тому, щоб дана категорія документів виготовлялася централізовано, під кон-тролем держави і не підлягала підробці. Тому дані документи ви-готовляються зі спеціальними засобами захисту від фальшуван-ня.

Сукупність таких засобів захисту постійно удосконалюється, оскільки злочинці дуже зацікавлені у підробці таких документів і підвищують свою майстерність та винахідливість. Тим більше, що бурхливий розвиток кольорової копіювально-розмножувальної та оргтехніки призводить до того, що до рук фальсифікаторів та шахраїв потрапляють доступні та ефективні засоби несанкціонованого відтворення документів. Таким чином, кількість та якість підробок зазначеної категорії документів з ко-жним роком зростають, що ускладнює роботу експертів-криміналістів і вимагає постійного підвищення їхнього профе-сійного рівня.

Виготовлення такого роду документів здійснює Головне управління виробництвом державних знаків Міністерства фінан-сів України, у системі якого є паперові фабрики, поліграфічні та інші підприємства. У нашій країні виготовлення документів зі спеціальними засобами захисту відбувається на Банкнотній фаб-риці України, Поліграфічному комбінаті «Україна» та Київській офсетній фабриці. Також деякі документи можуть випускатися приватними поліграфічними підприємствами за спеціальною ліцензією, виданою відповідним відомством.

Документи, виготовлені Держзнаком, захищені, насамперед, від повної підробки. Оскільки процес виготовлення справжніх документів даної категорії дуже складний та містить найсучасні-

ші технології, виготовлення злочинцями підробок із дотриманням усіх умов справжнього виробництва дуже ускладнене і дороге.

Засоби захисту призначені не лише ускладнити повну під-робку документів, а й часткову підробку, наприклад, спробу змінити у паспорті позначення прізвища власника.

Метою забезпечення визначеної категорії документів, що потребують особливої захищеності від підробки, спеціальними засобами захисту є отримання такого рівня надійності, який би служив державі і громадянам інструментом-ідентифікатором. Рі-вень захисту, який забезпечується будь-яким засобом захисту, безпосередньо пов'язаний з унікальністю цієї ознаки та її доступ-ністю для громадян, легкістю розпізнавання, стійкістю до змін, імітації та відтворення. Окремий захисний елемент не є гаранто-ваним захистом від підробки. Лише всі компоненти у комплексі -папір, барвники, вид та спосіб друку, дизайн, кольорова гама та набір елементів захисту можуть забезпечити надійний захист.

Спеціальні засоби захисту від підробки - це сукупність технічних прийомів та засобів, які використовуються в процесі виробництва виробів суворого обліку, з метою захисту їх від не-санкціонованого виготовлення (повної підробки) та істотного ускладнення внесення до них будь-яких змін (часткової підроб-ки). Засобами захисту від підробки можуть бути спеціальні мате-ріали, технології та елементи захисту (здатність паперу або фарби флуоресціювати в УФ-променях; наявність водяних знаків, захи-сних стрічок, волокон; використання комбінованого способу дру-кування зображень; захисні сітки, гільоширні візерунки, гологра-фічні зображення, захисна плівка, мікротексти, мікроштрихові зображення тощо) (див. іл. Є.1-Є.6 у додатках).

Документи суворого обліку та звітності - 1) документи, що засвідчують особу, подію, право, освіту, трудовий стаж тощо (паспорт, свідоцтво про народження, одруження тощо, трудова книжка та вкладиш до неї, посвідчення водія, службові, військові та інші посвідчення, дипломи про освіту, присвоєння звання, пе-нсійні документи і т.ін.); 2) проїзні документи (квитки на право проїзду у транспорті, документи на перевезення вантажів і т.ін.); 3) знаки поштової сплати (поштові марки, конверти та листівки з марками); 4) документи, що обслуговують грошовий обіг (ощад-ні, чекові та депозитні книжки; грошові, майнові та розрахункові

чеки, бланки фінансування та страхування, акредитиви, податкові та митні марки, доручення на видачу коштів, пенсій та майна; сертифікати якості, ліцензії тощо).

Спеціальний елемент захисту - характерна ознака докуме-нта, що містить певну інформацію для ідентифікації документа або сертифікований та зареєстрований у встановленому порядку виріб, призначений для ідентифікації документа шляхом визна-чення його справжності та цілісності, порівнянням самого елеме-нту захисту чи композиції за критеріями відповідності характер-ним ознакам інструментальними та іншими методами.

Засоби захисту можна поділити на: технологічні засоби (за-стосування спеціальних технологічних прийомів при виготовлен-ні захисних елементів); поліграфічні (певне поєднання способів і прийомів нанесення поліграфічного оформлення) і фізико-хімічні (використання спеціальних матеріалів).

Технологічний захист - комплекс ознак, що візуально вияв-ляються, вносяться до окремих реквізитів документів за допомо-гою спеціальних технологічних процесів. Це композиційний склад паперу, захисні волокна, захисні стрічки, водяний знак, тип підкладки, ламінат, голограма, перфорація, композиційний склад фарб, ефект метамерії кольору, розміри документів тощо. Поліг-рафічний захист виражається у використанні різних видів і спо-собів поліграфічного друку, комбінація яких у поєднанні з інши-ми видами захисту істотно ускладнює підроблення та полегшує його виявлення. Основними з них є: 1) види друку (всі застосову-вані у наш час види друку за видом друкарської форми можна ро-зділити на три основні групи - високий, плоский, глибокий і тра-фаретний друк), 2) графічні елементи (гільошні пояси, розетки й орнаменти, віньєтки та інші засоби декору), 3) фонові сітки, 4) мікродрук і приховані зображення, 5) наскрізні зображення, 6) оптичні ефекти, 7) безбарвне тиснення тощо. Фізико-хімічний за-хист базується на використанні у складі матеріалу документів хі-мічних речовин, наявність яких може бути визначена спеціаль-ними методами. Це люмінофори (флуоресцентні і фосфоресцент-ні фарби), інфрачервоні, магнітні матеріали, метамерні фарби тощо.

Поняття спеціальні засоби захисту в криміналістиці має уза-гальнюючий, збірний характер. До цих засобів можна віднести:

1) спеціальні матеріали, 2) технології із підвищеною безпекою (щодо фальсифікацій) і 3) елементи захисту. До спеціальних ма-теріалів належать: 1) папір, 2) фарби, 3) плівки для припресову-вання та ламінування, 4) голограми, 5) нитки тощо. До спеціаль-них технологій належать: 1) захист на стадії дизайну за допомо-гою особливих прийомів верстки й обробки зображення; 2) тех-нологічні способи друку; 3) захист за рахунок особливостей па-перу чи іншої основи; 4) захист за допомогою спеціальних фарб; 5) використання додаткових фінішних і оздоблювальних проце-дур після друку.

Більшість документів зі спеціальними засобами захисту від підробки виконуються на папері. Його основу складають волокна целюлози бавовни, льону чи їх суміш, вони, поряд з іншими еле-ментами композиційного складу паперу, забезпечують йому таку експлуатаційну якість, як міцність на розрив, зносостійкість при терті, стійкість до багаторазових перегинів і тривалого впливу вологи. Захисні властивості паперу, призначеного для виготов-лення документів особливої важливості, формуються на етапі йо-го виробництва. При цьому папір набуває ознак, що дозволяють відрізнити його від сортів паперу іншого призначення та ознак, що утруднюють його несанкціоноване виготовлення.

Спеціальний папір, як правило, має багатошарову структу-ру. Його відливають, використовуючи різні сорти паперової маси, при цьому індивідуальні властивості паперу забезпечуються композиційним складом шарів, їх товщиною та взаємним розміщенням. Захист за рахунок використання спеціальної осно-ви є дуже важливим. Наприклад, при друкуванні грошових знаків використовують багатошаровий папір, який сам по собі містить цілий комплекс захисних елементів. Серед них - круглосіткові індивідуальні, однотонові, двотонові й багатотонові водяні знаки; захисні стрічки (з мікротекстом і кодовані); видимі та невидимі захисні волокна, які флуоресціюють в ультрафіолетових проме-нях; планшети із заданим розміщенням; хімічна реакція на певні розчинники, окислювачі, луги й кислоти. Водянізнаки

Головним засобом захисту документів від підробки ще у давнину стали водяні знаки (раніше їх називали ще філігранями). Спочатку вони виглядали як клеймо великих паперових

мануфактур. Для його виготовлення на сітці паперової форми вишивали шовком або тонким срібним дротом малюнок. Під час відливання паперова маса лягала на малюнок більш тонким шаром, у результаті чого у цьому місці на готовому аркуші паперу залишався водяний знак, який неможливо було без пошкодження паперу змінити або усунути.

Завдяки постійному удосконаленню технології їх виготовлення виникло певне розмаїття цих елементів. I тепер водяний знак утворюється при відливанні паперу за рахунок різної товщини шару волокна. У процесі виготовлення паперу сира маса у папероробній машині розподіляється на поверхні металевої відливної сітки. Малюнок водяного знака переноситься на штампи та далі на металеву сітку валу-дендиролю (вирівнювач або егутер - порожнистий сітковий валик папероробної машини для вирівнювання поверхні паперу та нанесення водяних знаків) або безпосередньо на сітку циліндра круглосіткової папероробної машини [Вал,с.39]. У місцях, що відповідають опуклим лініям візерунка, розміщується менша кількість волокон паперової маси, і шар паперу утворюється тонший. На просвіт ці ділянки прозоріші, а там, де товщина сітки зменшена і шар паперу товщий, - менш прозорі. Таким чином, при розгляді паперу на просвіт чітко виділяються написи або зображення. Такі видимі на просвіт зображення на папері, утворені в процесі його виробництва, називають водяними знаками.

Водяні знаки можна розділити на види: темний - елементи водяного знака темніші за тло паперу; світлий - елементи водяного знака світліші за тло паперу; двутоновий - синтезує перших два види; багатотоновий - синтезує в собі елементи двох перших із поступовими переходами між ними.

За способом фіксації водяні знаки розділяють на:

а)         фіксовані - з строго фіксованим місцем розміщення;

б)         нефіксовані ("плаваючі") - вони не мають чіткого місця

розміщення.

Світлий водяний знак легко імітується, тому є недостатньо надійним способом захисту від підробки. Його використання можливе для захисту банкнот у поєднанні з затемненим водяним знаком. Технологія виробництва останнього більш складна, ніж світлого, а підробка його для фальшивомонетників ускладнена.

Двотоновий водяний знак також є досить складним і об'єднує в собі якості перших двох типів з різким переходом від одного тону до іншого. Багатотоновий водяний знак найскладніший зі всіх типів, його використовують для формування на папері портретів або складних сюжетів на банкнотах. Збагачений відтінками багатотоновий водяний знак нині найчастіше використовується для захисту паперових грошей. Його виконання вимагає особливої технології виготовлення, спеціального складного устаткування та високої кваліфікації фахівців.

За змістом водяні знаки на банкнотах можна розділити на три види: а) надписи та малюнки; б) візерунки, фігури або цифри; в) портрети.

За розміщенням водяні знаки поділяються на такі види: 1) локальний водяний знак може розміщуватися на вільному від друку полі банкноти (купоні) (наприклад, українські гривні зразка 1994 та 1995 p.p. тощо) або на купоні, якщо все поле банкноти задруковане (наприклад, англійські фунти стерлінгів). Такий знак виготовляється за допомогою круглосіткової папероробної машини (малюнок водяного знака наносять безпосередньо на сітку циліндра); 2) загальний (розподілений) водяний знак являє собою рівномірне повторювання того самого зображення, але по всій площі банкноти (наприклад, українські гривні зразка 1992 р.). Такий знак виготовляється, переважно, за допомогою плоскосіткової папероробної машини (вал-дендироль встановлюється на сітку столової папероробної машини та при своєму обертанні утворює на вологому паперовому полотні відбиток свого рельєфу); 3) смуговий водяний знак характеризується його повторенням не по всій площі банкноти, a у визначеній її частині.

Захисна нитка (стрічка)

Для ускладнення підробки банкнот у паперову масу додат-ково уводять синтетичну або металізовану нитку. Захисну нитку часто оздоблюють мікротекстом з позначенням номінала й належності грошового знака до держави. Захисні нитки поділяють на два різновиди: такі, що цілком знаходяться у паперовій масі та такі, що періодично “виринають” на поверхню банкноти (наприклад, грошовий знак НБУ зразка 1995 р. вартістю 20 гривень). Перший різновид можна поділити, у свою чергу, на

металізовані, що являють собою полімерну плівку з блискучим напиленням та прозорим текстом, та непрозорі - з темним текс-том. Другий різновид захисних ниток (такі, що "пірнають") поді-ляється на нитки: із мікротекстом; без мікротексту; такі, що флу-оресціюють; із блискучим райдужним покриттям та комбіновані. В останні роки захисні нитки мають металеві й дифракційні на-пилювання, які здатні люмінесціювати у відбитих УФ-променях визначеним кольором (наприклад, долари США зразка 1996 р.) (див. іл. Є.5 у додатках).

Кольорове волокно й конфетті

Крім указаних захисних елементів, папір оздоблюють іншими елементами тому, що одних тільки водяних знаків недостатньо. У Німеччині з другої половини XIX ст. почали застосовувати папір, винайдений американцем Джеймсом Вількоксом із локалізованими волокнами. Ще на стадії відливу паперу в місцях, вільних від друкованих зображень, додавали найтонше кольорове шовкове волокно. Причому виливали його на папір крізь вузенькі трубочки, які встановлювались над металевим ситом папероробної машини.

Тепер документи для додаткового захисту забезпечуються різноманітними волокнами й планшетками (конфетті), які мають не лише певний колір та розмір, а й здатність люмінесціювати у відбитих УФ-променях. Крім того, вони можуть розрізнятися за розмірами та розміщуватися або у певних місцях на банкнотах, або хаотично по всій площі грошового знака. Справжні захисні волокна відокремлюються пінцетом, а підробки друкуються або малюються, оскільки папір із захисними волокнами неможливо знайти у вільному продажу. Планшетки (конфетті) - це маленькі диски діаметром 1-2 мм. їх уводять у папір у процесі виробницт-ва, і, за бажанням, планшетки можна відділити від паперу за до-помогою пінцета. Конфетті можуть бути кольоровими, безбарв-ними, з різними фізичними властивостями (оптично змінні кон-фетті, термоконфетті). Як засіб захисту планшетки дуже ефекти-вні, тому що виготовити папір із планшетками у звичайних умо-вах надзвичайно складно і недешево.

Однією з особливостей паперу, за рахунок якої відбувається захист є властивість спеціального паперу реагувати на певні роз-чинники. Йдеться про особливо цінні документи. Наприклад, па-

пери, які не виносять зайвої вологи і псуються від найменшого впливу вологи, чи папери, чутливі до поту і сальних виділень людських пальців. Тут перевірка справжності здійснюється прос-тим дотиком до документа. Якщо папір при цьому змінює свої властивості, значить спрацювала одна з ознак справжності. Також хімічний захист передбачає реакцію паперу документа на певний розчинник, групу або клас розчинників. Суть методів розпізна-вання справжності ґрунтується на хімічних методах аналізу. Та-кий папір, просочений спеціальними сполуками, набуває певних властивостей і може бути підданий хімічному аналізу.

Також поряд з іншими включеннями до складу паперу мо-жуть вводити мікроскопічні дози рідкоземельних елементів, що володіють слабким радіаційним випромінюванням. Це не шкід-ливо для людини, але дуже легко діагностується спеціальними детекторами. Активність, тип ізотопу і координати міток є іден-тифікаційними параметрами при перевірці таких паперів.

Одним із матеріалів, що володіють захисними властивостями є плівки типу VOID. Головна перевага багатошарового матеріалу цих плівок полягає у поєднанні дуже слабкого зв'язку між внутрішніми шарами та сильним клейовим шаром, для приклеювання плівки до документа. Відірвати цю плівку можна лише один раз, і при цьому відразу стає видимим слово VOID (недійсний). Повторне склеюван-ня з видаленням слова VOID неможливе.

Спеціальні фарби

Для захисту документів від підробки часто застосовуються особливі друкарські фарби, що відрізняються від стандартних за компонентами та мають спеціальні властивості. Залежно від за-хисних властивостей, фарби поділяються на:

1.         Водорозчинні - не витримують зайвої вологи і псуються при найменшому потраплянні води.

2.         Метамерні - однакові за кольором за одних умов освіт-лення та різні за інших умов освітлення.

3.         Масткі - тривалий час зберігають зображення і водночас легко діагностуються на наявність підробки. Наприклад, подіб-ною зеленою фарбою надруковані долари США. Якщо намочити цю купюру і потерти об чистий аркуш паперу, то залишиться до-бре помітний зелений колір.

4.         Магнітні - із спеціальними включеннями до складу барв-

ника магнітних матеріалів. Місця використання такої фарби мають визначені магнітні властивості, що дозволяє не лише швидко сортувати й реєструвати такі документи, як банкноти, а й аналізувати їхню справжність. Така фарба застосовується для нанесення серійних номерів, локальних міток і в елементах малюнків.

5.         Металізовані, до складу барвника яких входять металізо-вані матеріали і порошки. Ці фарби створюють особливі візуальні ефекти у композиції документа (металевий блиск, іскорки тощо) і можуть одночасно визначатися магнітним детектором, що збіль-шує ступінь захисту (див. іл. Є.З у додатках). Крім того, застосу-вання таких фарб значно збільшує собівартість підробки).

6.         Невидимі, флуоресцентні (невидимі або видимі у звичай-ному денному чи штучному світлі, але при освітленні їх ультра-фіолетовим променем вони починають світитися певним кольо-ром. Також існують біфлуоресцентні фарби, невидимі в денному світлі і мають різне світіння, залежно від довжини хвилі ультра-фіолетових променів).

7.         Фарби, що змінюють колір від температури (діапазон чут-ливості температурних фарб може бути різний. Найпопулярніші фарби, які реагують на температуру в діапазоні 20^Ю° С. Для пе-ревірки справжності документа з такими фарбами достатньо пот-римати його кілька хвилин у руці і дочекатися зміни колірного відтінку).

8.         Фарби, що змінюють колір від випромінювання (фарбу можна перевірити на справжність, наприклад, ультрафіолетовим або інфрачервоним випромінюванням чи просто сильним освіт-ленням природного денного спектра). Наприклад, для друку паперових грошових знаків часто використовують фарби, які мають світіння в УФП з довжиною хвилі 254 нм та 300-400 нм.

Дуже часто застосовуються фарби, що змінюють колір, за-лежно від кута зору. Наприклад, фарба овіай (скорочено від англійського Optically Variable Ink - буквально чорнило, що оптично змінюється) - спеціальна поліграфічна фарба, яка змінює колір, залежно від кута зору. Ця фарба, наприклад, застосовується для виготовлення сучасних доларів США та банкнот євро (див. іл. Є.2 у додатках). Одним з нових напрямів захисту документів від підробки є використання іридисцентної

фарби або покриття. Зображення, покриті вказаною фарбою, отримують, залежно від кута зору, золотавий, сріблястий або інший відтінок.

Ще існує дуже багато фарб з різними властивостями, а саме: хімічні (які реагують зміною забарвлення на контрольні речови-ни); що перебиваються на зворотнийй бік відбитка іншим кольо-ром; зі здатністю давати на відбитку крапчастий ефект; з власти-востями, що дають можливість знімати їх з відбитка механічно (дряпанням), та фарби, що мають одночасно кілька видів захис-них властивостей.

Також до спеціальних матеріалів належить тканина, що за-стосовується для виготовлення обкладинок документів. Напри-клад, обкладинки паспортів виготовляються з такого виду лідерину, який у продаж не надходить та для інших цілей не при-значений. Для скріпок у деяких документах застосовується спеціальний дріт, що також допомагає розпізнати підробку. Для заповнення особливо важливих документів застосовують спеціальні чорнила, що важко піддаються травленню. Фотографії на паспортах та деяких інших документах приклеюються клеєм спеціального складу.

Аналіз сучасних технічних засобів захисту документів до-зволяє констатувати, що їх ефективність визначається успішним вирішенням таких завдань: можливістю візуальної (суб'єктивної) оцінки справжності і цілісності документа; можливістю об'єктивної і однозначної ідентифікації за допомогою спеціаль-них приладів і створенням для злочинців таких технічних, фінан-сових і інших труднощів, які позбавляють їх зусилля економічно-го сенсу.

Поліграфічний захист

Способи друку. Для виготовлення кожного виду особливо важливих документів застосовують визначений спосіб друку, але найчастіше використовується поєднання кількох способів. Чим складніший та якісніший спосіб друку, тим краще він захищає документ від фальсифікації.

Поліграфічне зображення. Тексти паспортів та інших документів набирають шрифтами певних гарнітур, що спеціально виготовлені й у звичайні друкарні не надходять. Для посилення захисту від підробки дуже часто застосовуються захисні сітки з

тонких ліній. Захисна сітка являє собою складний візерунок, що створюється гільоширною машиною. Захисна сітка може бути одноколірною, двоколірною та багатокольоровою (див. іл. Є.З та Є.6 у додатках).

Одними з найскладніших для підробки захисних елементів є так звані гільоширні елементи, що виготовляються у вигляді розеток і поясів. Ці засоби з успіхом використовуються понад півтора століття для захисту грошових знаків. Принцип побудови цих елементів дуже простий, але припускає дуже велику різноманітність у виконанні та є надійним засобом для художнього оформлення банкнот. Донедавна розетки й пояси виготовлялися винятково за допомогою спеціальних гільоширних машин. Завдяки розвитку обчислювальної техніки вони виготовляються за спеціальними програмами на комп'ютерах. 3 точки зору математики, гільоширна розетка являє собою цілісну плоску криву, що описується нескладним рівнянням. Для захисної мети розетки будуються шляхом комбінації й накладання кількох подібних кривих [23, с.49]. Відтворити складний візерунок, створений машиною або комп'ютером, практично неможливо. Щоб малюнки не були відтворені фотомеханічним способом, вони оздоблюються дуже дрібними деталями, чіткість яких виходить за межі відтворювальної спроможності фотографічної оптики та фотоматеріалів.

Гільоширні елементи виготовляються як способом офсетного друку, так і металографським, а також з використанням багатоколірного орловського друку. Принцип останнього способу друку й конструкцію друкарської машини запропонував російський винахідник І.І.Орлов (1861-1928). У пам'ять про нього цей спосіб захисту документів називається орловським друком. Сутність цього процесу, винайденого у 1891 p., полягає у способі фарбування друкарської форми. Якщо у звичайній друкарській машині фарба наноситься барвистими валиками відразу на друкарську форму, то в орловському друці фарба кожного кольору подається спочатку на окрему барвникову форму. Потім із усіх інших барвникових форм фарби наносяться у відповідній послідовності на гумовий еластичний циліндр, а з нього - на друкарську форму, тобто кліше, на якому є зображення сітки, орнаменту тощо. У результаті кліше фарбується різними

фарбами. Ha папері при друкуванні утворюється багатобарвний відбиток, де колір переходить з одного в інший без переривання штрихів. Такий ефект може бути отриманий лише в разі одночасного друку всіх різнобарвних елементів. При друкуванні кожного кольору окремо (на звичайній друкарській машині або за допомогою саморобних пристроїв) лінії візерунка неминуче перериваються, а межі між ділянками, пофарбованими у різні кольори, виявляються різкими. Оригінальний винахід видатного російського поліграфіста й досі застосовується у багатьох країнах світу для захисту грошових знаків і цінних паперів від підробки.

Найчіткішіми й рельєфними виявляються гільоширні елементи, одержані за допомогою металографського друку. У композиції грошових знаків ці красиві візерунки з ліній використовуються для різноманітних цілей. Наприклад, для виділення номіналу або для оформлення кутових елементів і обрамлення композиції банкноти. Крім елементів з фіксованою товщиною лінії (звичайно, дуже малої для більшого захисту), останнім часом стали використовуватися елементи з лініями перемінної товщини. Ці зображення виявляються значно складнішими як для копіювання, так і для імітації.

Багатобарвне фонове зображення, виконане за допомогою плоского (офсетного) друку з орловським ефектом, характеризується зміною кольору ліній без розривів і зрушень з різким переходом одного кольору в інший.

Ірисовий друк (ще його називають райдужним та ірисовим розкатом), на противагу орловському, має плавний перехід одного кольору в інший без чітких меж. Ірисовий (райдужний) друк може бути отриманий на звичайній офсетній машині, якщо в ії апарат закласти кілька фарб і включити розкат валиків. Напри-клад, в одну половину барвного ящика закласти жовту фарбу, а в іншу блакитну, попередньо розділивши їх перегородкою. При проходженні через систему валиків барвного апарату ці дві фарби взаємно проникають одна в одну й утворюють перехідну ділянку з плавно мінливим кольором, але ширина цієї перехідної ділянки поступово зростає і через деякий час уся фарба може стати зеле-ною. Процес можна розвивати й далі, використовуючи, замість двох, більшу кількість фарб.

Різновидом захисної сітки є асюре - тонкі паралельні хвилясті лінії для нанесення на них від руки позначень суми, дати, підписів тощо. Застосовується головним чином при друкуванні чеків, квита-нцій і т.п. для захисту від підробки записів, зроблених від руки. Є захисним засобом, який полегшує виявлення підчистки.

Охарактеризувавши спеціальні матеріали і технології, як складові поняття спеціальних засобів захисту, перейдемо до останнього - елементів захисту. Будь-який захист буде ефектив-ним лише у тому випадку, якщо він постійно вдосконалюється і випереджає технологічні і фінансові можливості шахраїв, а також і те, що у звичайній ситуації необхідно покладатися не на один-два види захисту, а на композицію таких засобів, що включає кі-лька видів захисних технологій. Очевидно, цим і слід пояснити те, що всі великі і відомі у світі компанії по наданню засобів за-хисту від фальсифікації і підробки спеціалізуються тепер, як пра-вило, не на одній якійсь окремій захисній технології, а розробля-ють і пропонують своїм клієнтам комплекс таких технологій, з яких і складається композиція захисту з урахуванням усіх конк-ретних обставин.

Рельєфні печатки служать для захисту паспортів від перек-леювання фотокарток. Рельєфний відбиток частково ставлять на фо-токартку, а іншу частину - на сторінку паспорта. Ці печатки іноді називають конгревними на честь винахідника Уільяма Конгрева (1772-1828), який запропонував ввести для захисту грошей від під-робки спеціальні рельєфні зображення на папері, що виконуються за допомогою особливого складного штампа. Тиснення виконується за допомогою гарячого штампа (притискається з лицьового боку до документа) та контрштампа-матриці (опукла копія штампа - прити-скається зі зворотного боку) з точним їх суміщенням.

Перфорування - це проколювання основи документа у вигляді тексту чи картинки, який складається з мікроскопічних отворів. Перфорування можна ввести в дизайн і це простий, ефективний спо-сіб боротьби з підробками. Крім того, часто виникає необхідність запобігти повторному використанню фірмової упаковки. Крім доро-гих плівок VOID, з цією метою можна використовувати примусове ослаблення міцності документа чи упаковки. В деяких документах нумерування відбувається способом перфорування.

Ламінування - це процес облагороджування аркушевої друко-

ваної продукції (паперу, картону) шляхом припресовування спеціа-льної плівки (буває матова, глянцева; розрізняється за товщиною) на друкований аркуш для надання йому блиску, жорсткості, для ство-рення більш надійного захисту від зовнішніх впливів. Розрізняють кілька видів ламінування - гаряче, холодне тощо.

Для додаткового захисту документів від підробки на них наносять захисні оптичні елементи. Підробити такі елементи без спеціальної апаратури й знання технології неможливо. Різновидами оптичних ефектів, які останнім часом дуже часто використовують для захисту документів, є голограми - тримірні площинні зображення, кінеграми - багатосюжетні дифракційні зображення та інтерференційні (багатобарвні) зображення (наприклад, в австралійських доларах). Розміщення таких оптичних ефектів завжди локалізоване. Важливо знати, які грошові знаки забезпечені такими елементами і який їх зміст та розміщення.

Усі голографічні ефекти пояснюються ефектом інтерференції. Для розуміння принципів роботи сучасних голографічних і псевдо-голографічних захисних елементів, які застосовують при виготовленні паперових грошей, необхідно усвідомити дію одного досить простого оптичного приладу -дифракційного штахета. Дифракційний штахет являє собою прозору пластину, яка відбиває промені, з нанесеними на ній регулярними штрихами з фіксованою відстанню між ними. Форма і глибина штриха залежать від способу виготовлення та від конкретних цілей, для яких виготовляється даний штахет. Цей штахет може бути отриманий механічним способом - штрихи наносяться алмазним різцем спеціальної заточки, хімічним шляхом - травленням після нанесення відповідної маски та інших способів. Властивість дифракційного штахета давати відбиту хвилю, що переливається всіма кольорами райдуги, широко використовується при створенні захисних знаків на сучасних паперових грошах. Найбільш примітивні знаки являють собою просто дифракційний штахет, що вирізаний за контуром малюнка. При цьому інша частина захисного знака являє собою гладку плівку, що відбиває світло.

Незважаючи на те що подібні захисні елементи часто називають голографічними, вони мають до голограм дуже незначний стосунок. При наявності певних навичок, доступу до

матеріалів та обладнання, підробка подібних знаків не являє особливої складності тому, що в якості вихідної матриці можна використовувати стандартні промислові дифракційні штахети [Вал.с.102].

Для поліпшення зовнішнього вигляду захисного знака і його захисних властивостей застосовуються більш складні способи побудови, наприклад, кінеграми. За цією назвою приховуються усім добре знайомі численні наклейки, плівки на різноманітних виробах. На них при зміні кута розгляду видно геометричні фігури, зірочки, які нібито рухаються до центра, або від центра. Зображення при цьому переливаються всіма кольорами райдуги. Сюди ж належить широко використовувані сьогодні такі елементи, як написи та малюнки, що нібито змінюють своє положення. Усі подібні знаки являють собою дифракційні штахети, однак, малюнок на них складається не з одного штахета, а з різних, із різними напрямками штрихів і відстанню між ними.

Саме кінеграми складають сьогодні основний масив оптичних захисних голографічних елементів на сучасних банкнотах. Для встановлення вказаних захисних знаків на документах, їх потрібно перевести на плівку (найчастіше на лавсановій основі). Потім плівка зі знаком закріплюється на визначеній ділянці. Для цього переважно використовують термічне тиснення за допомогою нагрітого гладкого штампа, що запресовує плівку у папір (тому дані захисні елементи ще називають термограмами).

Для одержання більш складних захисних знаків нині починають використовувати так звані кіноформи. Вони являють собою складну плоску лінзу, що перетворює визначений хвильовий фронт, що падає на неї, у фронт, необхідний для утворення бажаних зображень. Відбивальна плівка, на якій нанесений кіноформ, є досить надійним захистом для документів. По-перше, вона переливається всіма кольорами райдуги, причому набагато складнішим способом, ніж звичайний дифракційний штахет. Крім того, за певних умов вона дає відоме зображення, за наявності або відсутності якого можна судити про справжність або підробленість даної плівки або тієї банкноти, на якій її встановлено. Зазначені кіноформи за своєю природою розміщені

набагато ближче до істинних голограм, ніж прості дифракційні штахети, однак різниця все-таки існує. Насправді дійсні голограми на захисних знаках можна побачити дуже рідко, бо виробництво голограм є надто складним і дорогим процесом. Головна їх перевага полягає у повній ілюзії об'ємності зображеного на ній об'єкта. Наприклад, на полімерній банкноті 10 австралійських доларів, яка була випущена у 1988 p., було вміщено оптичний захисний елемент OVD (Optical Variable Device) - овальне зображення капітана Кука у прозорому пластиковому віконці, що переливається, змінюючи колір під різними кутами освітлення. Цей елемент захисту являє собою дифракційний штахет з алюмінію, який містить до 1000 штрихів на міліметр, що робить його підробку практично неможливою. Після встановлення цього оптичного елемента вся банкнота покривається прозорим захисним покриттям, а купюра обрізується за розміром. Зрозуміло, що встановлення такого захисного елемента робить виготовлення банкнот дорожчим. Теоретично підробити захисну голограму можливо, але тільки на такому саме обладнанні, а це, звичайно, надто дорого. Голографічний захист є певним доповненням до звичайних способів захисту банкнот від підробки.

Способи підробки документів зі спеціальними засобами захисту та особливості іх криміналістичного дослідження

Розрізняють два основні способи підробки документів зі спе-ціальними засобами захисту: повна та часткова підробка.

Для виготовлення документів зі спеціальними засобами захи-сту злочинці застосовують, головним чином, ті самі способи під-робки, що і для виготовлення бланків звичайних документів, тільки вони ще змушені підробляти чи імітувати захисні засоби. Оскільки це пов'язано зі значними технічними складностями, за-хисні засоби при підробці виготовляються спрощеними способа-ми. Іноді тексти, візерунки, розетки та інші зображення відтво-рюються звичайним малюванням, але в останні роки найчастіше застосовується сучасна копіювально-розмножувальна техніка. У тих випадках, коли є можливість використати поліграфічні спо-соби, то, як правило, застосовують найбільш прості та доступні з

них, наприклад, замість глибокого друку - високий або плоский. При спробах виготовити кліше із зображенням захисної сітки фотомеханічним способом, тонкі лінії візерунка зливаються вна-слідок недостатньої розрізнювальної здатності об'єктива, недолі-ків цинкографського процесу тощо.

Нерідко експерти виявляють часткову підробку документів зазначеної категорії. Наприклад, зловмисники намагаються змі-нити рукописні записи у паспортах, свідоцтвах про народження тощо (позначення прізвища, імені, року народження тощо). Старі записи підчищаються, вимиваються, витравлюються, а нові штрихи дописуються. У паспортах та інших документах зустрі-чаються випадки видалення або заміни сторінок. Більш детально способи і ознаки підробок будуть проаналізовані у підрозділі, присвяченому експертизі паперових грошей.

Техніко-криміналістичне дослідження документів зі спеціа-льними засобами захисту розраховане на вирішення різноманіт-нихзавдань: 1) встановлення способу виготовлення (відтворення) документа, 2) ступеня його сходності зі справжніми аналогами, 3) встановлення використаного обладнання, технічних засобів, ма-теріалів, що використовувалися, 4) професійних навичок осіб, які здійснюють підроблення документів тощо.

Методика дослідження документів зі спеціальними засобами захисту має свої особливості. Якщо хоча б окремі частини дослі-джуваного документа виготовлені іншим способом, можна з упев-неністю констатувати, що даний документ не є справжнім. Це сто-сується будь-якого елемента документа. Наприклад, якщо зобра-ження в документі нанесені одним і тим самим способом друку або різними способами, але не встановленими для даного виду докумен-та, можна із впевненістю говорити про недотримання встановленої технології при виготовленні даного документа.

Дослідження документа розпочинають з ретельного огляду. Експерт повинен прочитати друковані тексти та рукописні запи-си, впевнитись у відсутності граматичних та інших помилок. Необхідно звернути особливу увагу на малюнок, - чи не викрив-лені вони, чи не спрощено зображення дрібних деталей. Грубу, примітивну підробку можна розпізнати вже на цій стадії дослі-дження.

Ha наступному етапі вивчаються захисні засоби: водяні зна-ки, захисна сітка, спосіб відтворення поліграфічного зображення, матеріали тощо.

У випадку проведення порівняльного дослідження зіставляються розміри документа, колір та відтінок зображень, розміщення текстів. Потім експерт співставляє деталі усіх зобра-жень. Необхідно порівняти будову і розміщення водяних знаків та інших захисних елементів. Також необхідно порівняти матері-али: папір, фарбу тощо.

Розпізнавання часткової підробки документів зі спеціальними засобами захисту має свою специфіку тільки у тому випадку, коли ушкоджені або змінені саме ці засоби (захисна сітка, ассюре) або злочинцем використані інші матеріали (наприклад, туш замість спеціального чорнила). В інших випадках дослідження проводиться за загальноприйнятою методикою, що дозволяє розпізнати дописку, підчистку, травлення, підробку відбитків печаток тощо.

Якщо у паспорті або іншому документі, що має спеціальні засоби захисту, передбачається часткова підробка підчисткою, травленням або змиванням, необхідно ретельно вивчити візерунок захисної сітки. У випадку підчистки на ній виявляються механічні ушкодження, а при травленні або змиванні записів і відбитків печатки вона трохи знебарвлюється, причому іноді настільки незначно, що розходження не уловлюється неозброєним оком.

При дослідженні документів, що мають спеціальні засоби захисту, треба мати на увазі, що в друкарській продукції поліграфічних підприємств, які виготовляють справжні бланки таких документів, може іноді зустрітися виробничий брак. Тому не можна робити поспішні висновки про те, що документ є підробленим (у криміналістичному розумінні).