Розділ 6. Експертиза змінених та пошкоджених документів 6.1. Експертиза документів з метою встановлення часткових змін їх первісного змісту


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 

Загрузка...

У процесі розслідування злочинів, судового розгляду за кри-мінальними і цивільними справами нерідко доводиться мати спра-ву з документами, що піддаються частковій і повній підробці. Час-ткова підробка документа полягає у зміні його змісту. Розрізняють способи підробки: дописка, підчистка, змивання, травлення, замі-на частин документа, переклеювання фотознімків (див. іл. Д.1 у додатках). Будь-яку зміну, внесену в документ, злочинець прагне зробити непомітною, замаскувати. Тому знання ознак підробок і способів їх виявлення має принципове значення.

Дослідження документів, змінених шляхом дописування.

Дописування - спосіб зміни первісного змісту документа, за якого нові записи або окремі штрихи (елементи літер, цифр та інших позначок) вносять у вільні місця документа (поміж рядка-ми, словами та знаками) (див. іл. Д.1 у додатках).

Нерідко дописування передує видалення штрихів первісного тексту шляхом підчищення, травлення або змивання. Зрозуміло, експерт може виявити ознаки, властиві цим явищам.

До ознак дописування належать:

-відсутність логічного зв'язку між реквізитами документа;

-розбіжність ознак почерку у сумнівних та інших записах;

-збільшені або зменшені інтервали між словами і буквами;

-відмінність мікроструктури штрихів нових записів;

-          викривлення ліній рядків, наявність скорочень у тексті;

-          нелогічна послідовність виконання елементів букв, цифр; -відмінність властивостей барвника у нових записах; -відмінність структури штрихів у місці перетину їх зі склад-

ками паперу: розпливи барвника по волокнах паперу в дописаних і відсутність їх у первісних, розволокнення первісних штрихів і неперервність барвника у дописаних;

-відмінність структури штрихів залежно від рельєфу підкла-дки, на якій лежав документ при дописуванні (слідів тиску пишу-

чого приладу, глибина яких залежить від характеру підкладки, яка може бути твердою або м'якою; трас пишучого приладдя).

Слід відзначити, що перелічені ознаки можуть бути виявлені, як правило, лише в тих ситуаціях, коли дописування заздалегідь не передбачене при оформленні документа. Але іноді злочинці в процесі оформлення документа залишають місця для внесення у нього змін. 3 цією метою зловмисники використовують те саме знаряддя і матеріали паперу. Зрозуміло, дописування здійснює особа, що писала основний текст документа. У цьому випадку ви-рішення питання про дописування ускладнене і, як правило, вихо-дить за межі можливостей експерта-криміналіста.

Виявлення дописування у процесі експертного дослідження вимагає застосування цілого комплексу методів. Спочатку вивча-ють зміст документа, звертаючи головну увагу на логічний зв'язок тексту та відповідність реквізитів. Наявність протиріч може свід-чити про зміну первісного змісту об'єкта. Важливу інформацію дає вивчення ознак почерку, тому що стійка розбіжність загальних і окремих ознак свідчить про дописування. Потім з'ясовують, чи He-Mae скорочень у словах, чи не спостерігається викривлення лінії рядка вгору або вниз, скорочення або збільшення інтервалів між словами та окремими знаками.

Надалі досліджують мікроструктуру штрихів сумнівного і ос-новного текстів за допомогою мікроскопа та порівнюють їх між со-бою. При цьому може бути встановлений факт застосування різних знарядь письма, використаних при виконанні записів. У випадку виявлення розбіжностей загальних ознак робиться висновок про дописування.

У процесі мікроскопічного дослідження вивчають умови ви-конання тексту (наявність тиснення, вид і товщину підкладки, швидкість руху пишучого приладу тощо). Чим більші натиск і ела-стичність підкладки, тим глибшим буде слід, що залишає знаряддя письма.

Вивчаючи під мікроскопом характер розподілу барвника на папері, можна диференціювати штрихи, виконані однаковими за кольорами барвників, але різними за складом. Наприклад, чорни-ло для авторучок і фломастерів проникає у товщу паперу на значну глибину, тоді як чорна туш, спецбарвники та пасти для кулькових ручок розподіляються на його поверхні.

Мікроскопічним дослідженням не лише виявляють особли-вості мікроструктури штрихів, а й встановлюють розбіжності в кольорі, відтінку, інтенсивності фарбування речовинами штрихів. Цю саму інформацію можна одержати у процесі огляду зі світло-фільтрами і за допомогою кольоророздільної фотозйомки.

Для диференціації штрихів іноді досить ефективним є дослі-дження документа у відбитих ІЧ-променях. Позитивний результат досягається в тих випадках, коли матеріал одних штрихів відбиває ІЧ-промені, а інший - прозорий для них.

До першого належать: чорна туш, барвник графітних і гра-фітно-копіювальних олівців, чорних копіювальних паперів, ма-шинописних стрічок та інші матеріали, що містять сажу, графіт або окремі мінеральні добавки; до других - чорнило для автору-чок, кольорова туш, кольоровий копіювальний папір, частина паст для кулькових ручок, чорнило для фломастерів тощо.

Дослідження у рентґенівських променях дозволяє диферен-ціювати матеріали письма, що містять елементи, які значно розріз-няються масою атомів (наприклад, барвник із солями важких ме-талів і чорнило з органічними барвниками).

Розбіжності властивостей матеріалів штрихів можна встано-вити у процесі використання методу вологого копіювання. Матері-али письма та їх копії на ПВХ-плівці можуть по-різному люмінес-ціювати у видимій, далекій червоній та інфрачервоній зонах спек-тра. Штрихи сумнівного та основного текстів копіюють одночасно на той самий шматок ПВХ-плівки або фотопаперу, змоченого, від-повідно, органічним розчинником або водою. Оцінюючи виявлені розбіжності у властивостях штрихів переліченими вище мето-дами, слід враховувати, що у багатьох випадках вони зумовлені не однаковими умовами нанесення штрихів та умовами збері-гання документа, а не відмінностями матеріалів письма. Так, ін-тенсивність люмінесценції і прозорість штрихів в інфрачервоних променях залежать від концентрації барвника.

Якщо експерту в межах його компетенції не вдалося встано-вити факту зміни тексту шляхом дописування, документ направ-ляють на фізико-хімічне дослідження. До числа найбільш ефекти-вних методів порівняльного дослідження матеріалів письма нале-жить тонкошарова хроматографія (ТШХ). Вона дозволяє виявляти розбіжності порівнюваних матеріалів письма, що неможливо ви-

явити іншими методами. Відомості, отримані за допомогою ТШХ, можуть бути оброблені за допомогою спектрофотометрії у видимій зоні та спектроскопії в інфрачервоній зоні.

Дослідження документів, змінених шляхом підчистки

Підчистка - один зі способів зміни первісного змісту докуме-нта, при якому штрихи, знаки або слова видаляються механічними засобами (тертям гумкою або за допомогою голки, леза і т.ін.).

Шдчисткою видаляють окремі елементи цифр, букв, а також фрагменти тексту, відбитки печаток і штампів, підписи. Підчистка встановлюється на підставі аналізу сукупності ознак, пов'язаних з механічним впливом на папір, а також наявності залишків штри-хів первісного тексту.

До ознак підчистки належать:

-          розволокнення;

-          втрата глянцю;

-          зменшення оптичної щільності паперу за рахунок вида-лення частини його поверхневого шару;

-          пошкодження ліній захисної сітки;

-          наявність часток барвника, що не належать штрихам текс-ту, який читається;

-          втиснені штрихи від тиску пишучого приладдя;

-          розпливи барвника, яким виконано нові записи (за раху-нок проклейки паперу) (див. іл. Д.1 у додатках).

3 метою маскування внесених змін, місця підчищення нерід-ко розгладжують (наприклад, за допомогою нігтя). У результаті на аркуші можна виявити специфічні траси. При виявленні розволок-нення паперу і ушкоджень ліній захисної сітки варто враховувати можливість їхньої появи внаслідок тривалого зберігання докумен-та у незадовільних умовах, а також внаслідок користування. 06'-єкт вивчають за допомогою різних техніко-криміналістичних ме-тодів. Так, розволокнення паперу встановлюють при косо спрямо-ваному освітленні у процесі огляду неозброєним оком і мікроско-пічним дослідженням документа. Фіксують цю ознаку на контрас-тні фотоматеріали.

Потоншання паперу документа у місці підчистки виявляють у ході огляду документа на просвіт, для чого ділянку рівномірно

освітлюють. Фіксацію ознак також рекомендується проводити на контрастні фотоматеріали.

Пошкодження ліній захисної сітки та наявність залишків штрихів первісного тексту виявляють і фіксують за допомогою мі-кроскопа типу МБС при 10-40х збільшенні.

Експерти зазнають неабияких труднощів у випадках встанов-лення змісту записів, вилучених шляхом підчищення, тоді, коли ле-зом зрізали не окремі штрихи, а знаки у цілому.

Зміст первісного тексту фіксують за допомогою: фотографу-вання у косо спрямованих променях та у струмах високої частоти; кольоророздільної фотозйомки; фотографування люмінесценції у видимій та ІЧ-зонах спектра; фотографування у відбитих 14-променях; дифузно-копіювального методу; адсорбційно-люмінесцентного методу; методу вологого копіювання; обробки парами йоду або йодомістких речовин.

Ефективність наведених вище методів залежить від характе-ру підчищення та властивостей барвника видаленого тексту. Так, якщо підчищення проводили по штрихах, позитивний результат може бути досягнутий в результаті застосування перших трьох ме-тодів. При виявленні водорозчинних штрихів барвників ефектив-ними можуть виявитися дифузно-копіювальний метод і люмінес-центний аналіз.

При встановленні змісту підчищених записів значні трудно-щі створюють штрихи нового тексту, внесеного на місце підчи-щення, особливо у тому випадку, коли штрихи нового і первісного текстів мають однаковий склад.

Дослідження документів, змінених за допомогою хімічних препаратів

Травлення - у техніко-криміналістичному дослідженні до-кументів один зі способів зміни змісту документа, за якого штри-хи знебарвлюються під дією хімічних реактивів (див. іл. Д.1 у до-датках). При травленні речовина штрихів не видаляється з доку-мента, а стає невидимою. За обсягом фрагментів, що видаляють-ся, розрізняють повне травлення документа (знебарвленя усіх зо-бражень) та часткове (локальне) травлення (знебарвлення окре-мих записів, відбитків печаток і т.ін.). За способом нанесення ре-

активу розрізняють такі види травлення: занурення документа у ванну з розчином; нанесення реактиву тампоном та поштрихове нанесення витравлювальної речовини.

У сучасних умовах травлення, змивання, як засоби матеріа-льної підробки документів набувають все більшого поширення. Це пов'язано, насамперед, із виникненням нових хімічних речовин, що використовуються у даному процесі. Хімічні препарати, засто-совані для підробки документів, можна умовно розділити на три групи: речовини, що травлять, розчинники, речовини комбінованої дії. Умовність розподілу полягає в тому, що один і той самий пре-парат стосовно деяких матеріалів письма діє як розчинник, а в ін-ших випадках - як витравлювальна речовина. Препарат належить до тієї або іншої групи, залежно від властивостей, які він виявляє найчастіше в процесі впливу на матеріали документа. До речовин, що витравлюють, відносять кислоти (сірчану, соляну, лимонну тощо), луги (наприклад, їдкий натр, їдкий калій), солі (марганце-вокислий калій, хлорне вапно, гипохлоріт натрію тощо), перекис (водню) і т.ін.

Процес травлення, як і підчищення, дуже часто є безпосере-днім початковим етапом здійснення підробки документів. Він, як правило, використовується злочинцями для підготовки місця для вписування в документ нового тексту, проте нерідко зустрічаються випадки, коли витравлення використовується як самостійний засіб підробки документів. Зазначимо, що об'єкти дослідження у вигля-ді документів з витравленим текстом найчастіше зустрічаються в експертній практиці, а впливу витравлювальної речовини підда-ються як окремі частини, так і документ у цілому.

Знебарвленню травлення піддаються чорнила для авторучок, фломастерів, канцелярські чорнила, паста для кулькових ручок, кольорова туш, фарба для копіювального паперу та друкарських стрічок, штемпельна фарба, олівцеві штрихи.

Змивання (змив) - один зі способів зміни змісту документа, за якого речовина штрихів тексту видаляється з поверхні докуме-нта за допомогою: води, спирту, водно-спиртових сумішей і т.ін. До розчинників відносяться: спирти, ацетон, дихлоретан, вода, диметилформамід тощо.

Препарати комбінованої дії - це миючі засоби (мило, шампу-ні, пральні порошки тощо) і більшість засобів для виведення чор-

нильних плям. Усі вони багатокомпонентні й містять у своєму складі поверхнево-активні речовини, відбілювачі, розчинники, тому знебарвлення штрихів досягається за рахунок як процесу травлення, так і змивання.

При змиванні відбувається лише зниження концентрації фа-рбувальноїречовини у штрихах змінюваних записів, що, у свою чергу, призводить до зменшення інтенсивності кольору. Ступінь змивання фарбувальної речовини з поверхні штрихів визначаєть-ся, головним чином, природою даної речовини, а також розчин-ника на папері. Залежно від остаточної концентрації барвника штрихи стають слабо видимими або не видимими неозброєним оком.

Оскільки механізм впливу різних груп препаратів на матеріа-ли документа неоднаковий, виникає запитання: чи можна встано-вити за ознаками, що виявляють у ході техніко-криміналістичного дослідження документа, спосіб його зміни (шляхом витравлення або змивання розчинами або речовиною комбінованої дії)? Зазна-чимо, що вирішення цього питання дозволяє слідству висувати версії про випадкові або навмисні зміни розглянутих об'єктів.

Ознаки зміни змісту документа за допомогою хімічних пре-паратів:

-          порушення проклейки паперу (покоробленість, шорсткість, втрата глянцю);

-          розпливи барвника у штрихах нових записів;

-          слабо видимі штрихи первісного тексту;

-          люмінесценція штрихів первісного тексту;

-          наявність пофарбованого канту на межі зони дії хімічного препарату;

-          проникнення барвника штрихів тексту на зворотну сторону паперу;

-          різна інтенсивність люмінесценції ділянок паперу;

-          зміна кольорів штрихів захисної сітки (ліновки);

-зміна первісного кольору паперу;

-зниження еластичності паперу в зоні дії препарату.

Всі специфічні ознаки витравлення зумовлені хімічною взає-модією між препаратом, що витравлює, і матеріалами документа.

Хімічні процеси, пов'язані із впливом препаратів комбінова-ної дії, не відіграють вирішальної ролі у зміні об'єктів, тому при

дослідженні документів за допомогою речовин даної групи вдаєть-ся виявити, як правило, лише ознаки, характерні для змивання за допомогою розчинників.

Таким чином, техніко-криміналістичне дослідження доку-ментів дозволяє у більшості випадків встановити лише факт впливу речовини, що витравлює, причому лише тоді, коли вияв-лено специфічні ознаки витравлення. Однак подібна ситуація складається рідко, а найчастіше експерту вдається виявити ознаки, однаковою мірою характерні для будь-якої групи хімічних препа-ратів, тому що застосовані речовини є рідкими - у вигляді водних розчинів. Іноді документ після впливу на нього витравлювального препарату інтенсивно промивають якимось розчинником (найчас-тіше водою). В результаті специфічні для витравлення ознаки знищуються, і тому виникають значні труднощі у встановленні факту зміни документа шляхом витравлення.

При направленні на експертизу документа, стосовно якого існує припущення, що він піддавався зміні шляхом дії хімічних препаратів, перед експертом можуть бути поставлені такі запи-тання:

-          чи піддавався змінам первісний зміст записів у документі;

-          яким способом вносилися зміни (шляхом витравлення або змивання);

-          чи змінювався зміст записів у документі за допомогою хі-мічних препаратів;

-          якщо так, то який первісний зміст записів.

Методика виявлення ознак змивання або витравлення полягає у послідовному застосуванні фізичних і фотографічних методів.

Спочатку документ оглядають неозброєним оком при розсія-ному освітленні, природному світлі, у косо спрямованих променях, у наскрізному світлі. Експерт знайомиться із загальним змістом видимих записів у документі, приділяючи особливу увагу най-більш ймовірним місцям впливу хімічного препарату. Після огля-ду неозброєним оком об'єкт досліджують під мікроскопом типу МБС (збільшення від 3 до 40х).

3 метою виявлення ознак впливу хімічного препарату на доку-мент і прочитання збережених первісних записів при візуальному огляді рекомендується підбирати оптимальні умови освітлення об'єк-та (інтенсивність світлового потоку, напрямок світлових променів),

кут спостереження, а також використовувати світлофільтри. Для цьо-го документ розглядають через різні світлофільтри, тим самим дома-гаючись максимальної розбіжності між яскравістю (кольорами) штрихів, що виявляють, і фоном. Якщо в процесі візуального дослі-дження документа за допомогою якогось світлофільтра (сполучення світлофільтрів) отримано позитивний результат, об'єкт необхідно сфотографувати через той самий світлофільтр (сполучення світлофі-льтрів). Використаний фотоматеріал повинен мати максимальну чут-ливість до виділеної світлофільтром зони спектра. Негативний фото-матеріал підбирають шляхом зіставлення його спектральних харак-теристик з характеристиками світлофільтра.

У місцях впливу хімічних препаратів, як правило, змінюють-ся люмінесцентні властивості паперу і штрихів первісного тексту. Тому в ході дослідження документів, що піддавалися впливу хімі-чних препаратів, вдається одержати важливу інформацію за допо-могою люмінесцентних методів дослідження (видимої люмінесце-нції, порушуваної ультрафіолетовими променями, видимої люміне-сценції в далекій червоній зоні спектра й інфрачервоної люмінес-ценції, порушуваної синьо-зеленим світлом). Ці методи дозволяють виявити розбіжності в кольорі або інтенсивності світіння паперу в місцях впливу хімічного препарату та іншої частини документа (або документа, узятого як зразок), а також залишки штрихів перві-сного змісту тексту. Через те що інтенсивність люмінесцентного світіння звичайно невелика, люмінесцентні властивості документа слід вивчати у затемненому приміщенні. Люмінесценцію, пору-шувану ультрафіолетовими і синьо-зеленими променями в далекій червоній зоні спектра, спостерігають спочатку візуально, а потім, за необхідності, фотографують. Люмінесценцію в інфрачервоній зоні можна виявити лише шляхом фотографування.

Зона спектра, у якій можна спостерігати і фіксувати люміне-сценцію штрихів первісного тексту, а також зміна люмінесцентних властивостей паперу документа, що піддавався впливу хімічних препаратів, зумовлена природою барвника і хімічного препарату. Як правило, експерту невідомий склад барвника штрихів і хімічно-го препарату, за допомогою якого вносилися зміни у документ. То-му неможливо заздалегідь знати, у якій зоні спектра можуть лю-мінесціювати штрихи первісного тексту, потрібно застосовувати увесь комплекс люмінесцентних методів дослідження.

Експерименти показали, що виявити змиті або витравлені за-писи шляхом дослідження документа у відбитих ультрафіолетових променях не завжди вдається. Позитивні результати найчастіше досягаються при дослідженні текстів, які виконані чорнилом типу "Веселка". Фотозйомка документа у відбитих ультрафіолетових променях дозволяє зафіксувати розбіжності, що відображають властивості окремих ділянок паперу і штрихів тексту, зумовлені впливом хімічного препарату. Що ж до записів, виконаних пастою для кулькових ручок, то штрихи можна зафіксувати у тому випад-ку, коли в них залишилася хоча б незначна кількість пасти.

Освітлювач і світлофільтри підбирають для фотографування документа у відбитих ультрафіолетових променях так само, як і для дослідження люмінесценції, порушуваної цими променями. Виб-раний світлофільтр розміщують перед об'єктивом фотоапарата або джерелом світла (в останньому випадку фотозйомку прова-дять у темряві).

При виявленні текстів, змитих органічними розчинниками, крім фотографічних методів, досить ефективним може виявитися дифузно-копіювальний метод. У результаті контакту досліджува-ного тексту документа зі зволоженим фотоемульсійним шаром частинки барвника проникають у фотоемульсію і змінюють світ-лочутливість фотоматеріалу. Оскільки контакт зі зволоженим фо-тошаром може викликати зміну документа, зазначений метод за-стосовують лише після фотографічних методів дослідження.

Важливу інформацію при встановленні факту та способу зміни документа можна одержати за допомогою хімічних і хрома-тографічних методів дослідження. Відомо, що після обробки до-кумента хімічним препаратом його слід залишається на папері (якщо документ не промивався надалі водою або іншим розчин-ником). Шляхом проведення якісних реакцій можна встановити водневий показник (рн) середовища в місцях передбачуваної зміни об'єкта, а також виявити іони або функціональні групи, що входять до складу тих або інших препаратів. Найбільш відпрацьованою методикою виявлення іонів хлору, марганцю, гідроксильної, кар-боксильної, нітрильної і сульфатної функціональних груп. Важли-во пам'ятати, що багато елементів, іонів і функціональних груп входять до складу різних хімічних речовин. Тому на підставі ре-

зультатів якісних хімічних реакцій не можна робити категорично-го висновку про факт використання конкретного препарату.

При навмисній зміні об'єкта замість витравлених, змитих за-писів нерідко вносяться нові. Вони виконуються, як правило, заба-рвлюючими речовинами, подібними кольорами до барвників збе-режених записів, але часто відрізняються від останніх за складом. Виявленню факту дописування може сприяти порівняльне вивчен-ня складу речовини штрихів сумнівних і справжніх записів за до-помогою краплинного аналізу, тонкошарової та паперової хромато-графії, електрофорезу й нейтронно-активаційного методу.

Встановлення заміни частин документів

Серед об'єктів, що направляють на експертизу, значну кіль-кість становлять документи, у яких замінювалися фотокартки, ар-куші або окремі його частини (див. іл. Д.1 у додатках).

3 метою ускладнення заміни фотознімка на його краї та при-леглі ділянки наносять мастичний і рельєфний відбитки печатки (штампа).

При повній заміні фотознімка на його місце наклеюють нову фотокартку з іншого документа. Про повну заміну фотокартки сві-дчать такі ознаки:

-          відсутність відбитків печатки на фотокартці;

-          невідповідність частин відбитків печатки (штампа) на фото-картці та прилягаючих до неї ділянок бланка за їхнім взаємним ро-зміщенням, розміром радіусів печатки, змістом тексту, розміром та конфігурацією знаків, їх розміщенням тощо;

-          проколи від ніжки циркуля (якщо ободки наносилися 3 його допомогою);

-          ознаки нанесення частини відбитка на фотознімок шляхом малювання або за допомогою кліше, виготовленого кустарним способом;

-          пошкодження поверхневого шару паперу біля фотознімка і під фотокарткою, або його повна відсутність. Іноді контур ушко-джень паперу під фотокарткою не відповідає контуру на звороті фо-тознімка. Ця ознака з'являється тоді, коли при відклеюванні фотоз-німка разом з ним видаляється шар паперу, а на місце колишнього приклеюється інший фотознімок, знятий з іншого документа;

-          сліди зволоження (покоробленість паперу, розплив штрихів, ореол тощо) сторінки, на якій вміщено фотознімок (подібні ознаки спостерігаються, якщо фотокартку видаляли шляхом відпарюван-ня або за допомогою розчинників);

-          перекривання фотознімком частини відбитка печатки або тексту;

-          невідповідність штрихів рельєфного відбитка на фотокартці і бланка за характером мікроструктури, глибиною, розмірами і конфі-гурацією (такі ознаки зумовлені використанням загостреного пред-мета при імітації частини рельєфного відбитка на фотознімку);

-          клеюча речовина під фотокарткою та біля неї, що за своїми властивостями відрізняється від клею, застосовуваного при офор-мленні документів у відповідних установах.

Часткову заміну фотознімка здійснюють, як правило, по лінії ободка відбитка: робиться розріз, потім видаляють частину фото-картки із зображенням особи власника документа, а на це місце на-клеюють відповідний фрагмент фотокартки іншої людини.

Експертній практиці відомі випадки, коли замінювався лише емульсійний шар фотокартки із зображенням власника документа або на нову фотокартку наклеювалася частина емульсійного шару фотокартки з відбитком печатки.

Про заміну частини фотокартки свідчать такі ознаки:

-          наскрізна лінія розрізу;

-          невідповідність змонтованих частин за зображеннями, ная-вними на них, і за якістю цих зображень;

-          розходження властивостей клеючих речовин, що були за-стосовані при наклеюванні змонтованих частин;

-          пошкодження поверхневого шару біля лінії розрізів;

-          пошкодження поверхневого шару паперу на ділянках блан-ка, що прилягають до фотознімка.

При повній заміні емульсійного шару можна виявити:

-          клей під емульсійним шаром;

-          складки (покоробленість) на емульсійному шарі;

-          відшарування емульсійного шару від підкладки;

-          пошкодження поверхневого шару паперу на прилеглих до фотокартки ділянках бланка.

При заміні частини емульсійного шару, крім зазначених вище ознак, може бути встановлена наявність:

-          лінії розрізу на емульсійному шарі фотокартки;

-          невідповідності зображень, наявних на змонтованих части-нах;

-          подряпин на емульсійному шарі, що утворилися при його відділенні;

-          розпливів барвника штрихів відбитка печатки в результаті впливу води (якщо вона застосовувалася) або клею.

Методика виявлення більшості ознак заміни фотокартки, її частини, емульсійного шару, найчастіше, не вимагає використан-ня складних методів. До них належать, насамперед, візуальний огляд неозброєним оком або вивчення об'єкта за допомогою сте-реоскопічного мікроскопа у різних режимах висвітлення.

Вивчення люмінесцентних властивостей необхідне для вияв-лення розходжень у складі клею. Однак для встановлення змісту слабо видимої ділянки у відбитку необхідне застосування складні-ших методів дослідження - спеціальних видів фотозйомки з метою посилення контрасту у видимій і невидимій зонах спектра, а також за допомогою люмінесценції.

Якщо сукупність ознак є недостатньою для категоричного висновку про заміну фотокартки, її рекомендується обережно від-клеїти за допомогою водяної пари або спеціально підібраного ро-зчинника. При відклеюванні потрібно, насамперед, звернути увагу, чи не перекриває знімок частина відбитка печатки або фрагмент записів. Ця обставина у кожному разі свідчить про вторинне на-клеювання фотокартки. Потім слід з'ясувати, чи відповідає запис прізвища, імені та по-батькові на фотокартці або під нею записам у графі документа.

Надалі досліджують рядки знімка і ділянки бланка, де вона була приклеєна, для з'ясування:

-          чи не ушкоджена під фотокарткою поверхня бланка;

-чи немає на бланку під фотокарткою відбитка штрихів яко-гось тексту у дзеркальному відображенні, наприклад, відомостей про першого власника документа;

-          чи не ушкоджена підкладка фотокартки;

-          чи немає на бланку частинок паперу від підкладки первісно наклеєної фотокартки;

-          чи одного складу клей, використаний для наклеювання фо-токартки.

Для встановлення розбіжностей у складі частинок клею, крім мікроскопічного та люмінесцентного аналізу, застосовуються фі-зичні і хімічні методи дослідження.

Як показує аналіз практики, найбільші труднощі виникають при вирішенні питання про повну заміну фотокартки. Це зумовле-но тим, що деякі ознаки, характерні для заміни фотокартки, мо-жуть з'явитися не тільки в результаті даної дії. Наприклад, відсут-ність відбитка мастичної печатки або блідість можуть бути ре-зультатом знебарвлення речовини штрихів під дією залишків фік-сажу або тертя при користуванні документом. А неповний збіг ча-стин відбитка на фотознімку і бланку, наявність клею різних скла-дів може бути пов'язане з неохайним повторним наклеюванням фотокартки після її випадкового відділення від документа.

Заміна аркушів є одним зі способів зміни змісту тексту в до-кументі. У документах, що складаються з кількох аркушів, найча-стіше виривають подвійний аркуш і замінюють його подібним, але взятим з іншого документа. Про заміну подвійного аркуша свідчать такі ознаки:

-          замінений подвійний аркуш, який не скріплений з іншими

аркушами;

-зайві отвори для скоб;

-          порушення нумерації сторінок;

-          невідповідність позначень номера і серії документа;

-          відмінності фізико-хімічних властивостей паперу сумнівних аркушів стосовно інших;

-          розходження у формі країв аркушів;

-          невідповідність характеру малюнка захисної сітки;

-          невідповідність відстаней між штрихами ліновки;

-          відмінності загальних і особистих ознак почерку у записах на цих аркушах;

-          відмінності фізико-хімічних властивостей барвника у

штрихах тексту.

Експерт може виявити і інші ознаки, що свідчать про факт заміни подвійних аркушів у документі. Наприклад, у НДЕКЦ ГУ МВС України у м. Києві на дослідження надійшла трудова книж-ка для вирішення питання про заміну подвійного середнього ар-куша. У процесі дослідження об'єкта експерт звернув увагу на на-явність "наскрізної" жирової плями на всіх аркушах, крім серед-

нього. Саме ця ознака була покладена в основу позитивного ви-сновку про факт заміни аркушів у документі.

Іноді у документі заміняють не подвійний, а одинарний ар-куш або його частину. Цей вид підробки супроводжує багато ознак із числа перелічених вище. Крім того, можна виявити на-ступне:

-          лінії поділу;

-          потовщення шару паперу в місці склеювання;

-          частинки клею в місцях склеювання;

-          відшарування країв склеєних частин.

3 метою маскування заміни аркушів або окремих частин зло-вмисники вдаються до забруднення документа, наклеювання сму-жок паперу.

Перш ніж зробити висновок про переклеювання аркушів у документі, експерт при огляді та мікроскопічному дослідженні пе-реконується спочатку у факті склеювання аркушів. Потім, не відо-кремлюючи наклеєний аркуш, він вивчає тексти, наявні на цьому аркуші і на іншій частині документа. Зіставляючи тексти за зміс-том, експерт перевіряє логічну послідовність та взаємну відповід-ність даних, нумерацію сторінок тощо. На тому ж етапі досліджен-ня встановлюються: розбіжність штрихів записів, ліновки, захисної сітки, домальовування, розбіжності порівнюваних аркушів паперу за малюнком захисної сітки. Ці ознаки можуть бути виявлені при мікроскопічному дослідженні. Почеркознавча експертиза може встановити розбіжності (або збіг) загальних і окремих ознак по-черку на порівнюваних аркушах документа.