5.3. Дослідження штрихів, що перетинаються


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 

Загрузка...

Завдання, пов'язані із встановленням хронологічної послідо-вності нанесення штрихів, що перетинаються, належать до най-складніших. Визначення послідовності їх виконання сприяє вста-новленню факту зміни змісту тексту у документі шляхом дописки (домальовування), а також виявленню відносної послідовності нанесення окремих реквізитів у документі.

Дослідженню можуть піддаватися штрихи, що перетина-ються, нанесені чорнилом, пастою, тушшю, олівцем, фломасте-ром, штемпельною або друкарською фарбою, через копіювальний

папір тощо. Взаємодія барвника з папером значною мірою зале-жить від його в'язкості, рн-середовища та щільності паперу.

Папір - пористий матеріал, і такі барвники, як чорнило, проникають вглиб аркуша, розпливаються у сторони від поздов-жньої вісі штриха. Особливо глибоко проникають барвники у старий або погано проклеєнний папір. При цьому проникнення значно залежить від будови тієї частини приладу, що доторкаєть-ся до паперу при письмі. Якщо кінчик пера гострий і розщепле-ний, то він руйнує поверхню паперу, в результаті чого більша ча-стина барвника всмоктується в місцях руйнування паперу. Ште-мпельна мастика та паста кулькових ручок мають більшу в'яз-кість, ніж чорнило. Паста кулькових ручок розподіляється у штрихах, як правило, нерівномірно. Найбільш інтенсивно забарв-люються волокна паперу, розміщені перпендикулярно до напря-мку руху пишучого приладу. У дугоподібних штрихах звичайно спостерігається переривчастість. Барвник у штрихах олівців і ко-піювальних паперів розташовується на поверхні документа.

У місцях перетинання штрихів контактують матеріали пи-сьма, причому умови виконання першого й другого штрихів час-то різні. Всі перелічені фактори впливають на ту мікрокартину, що утворюється на ділянці перетину, і надають їй специфічної своєрідності. Крім цього, на неї впливає проміжок часу між нане-сенням першого й другого штрихів. Якщо верхній штрих перети-нає ще невисохлий нижній, то їхні матеріали у місці перетинання перемішуються, кути між штрихами стають нечіткими, заокруг-леними, що істотно ускладнює вирішення питання про послідов-ность виконання штрихів.

У криміналістичній літературі, присвяченій проблемі дослі-дження штрихів, які перетинаються, описано безліч методів, що дозволяють одержати позитивні результати про послідовність ви-конання штрихів. Аналіз експертної практики свідчить про те, що найбільш ефективними методами є: мікроскопія, мікрозйомка люмінесценції у червоній і ближній інфрачервоній зонах спектра, копіювання, адсорбційно-люмінесцентний метод, хімічна оброб-ка ділянки перетинання штрихів тощо.

Мікроскопічний метод встановлення послідовності на-несення штрихів, що перетинаються, є найбільш простим, оперативним і неруйнуючим методом. Для його проведення екс-

перт повинен мати у своєму розпорядженні мікроскопи, що да-ють стереоскопічне зображення (типу МБС). Робота з мікроско-пом здійснюється у різних режимах інтенсивності освітлення як у відбитому, так і наскрізному світлі. Гарні результати дає спосте-реження у косо спрямованому світлі, спрямованому під невели-ким кутом до площини документа. Також застосовують вертика-льне освітлення та поляризоване світло (штрихи повинні вивча-тися по всій довжині зі зміною напрямку освітлення).

Застосування мікроскопічного методу дозволяє експерту ви-явити такі ознаки, що свідчать про хронологічну послідовність виконання штрихів:

1.         Безперервність верхнього та переривчастість нижнього

штрихів у місці перетину.

Слід пам'ятати, що картина, яка спостерігається експертом, мо-же здаватися помилковою, а висновок за результатами дослідження -неправильним. Як правило, це відбувається, якщо: один зі штрихів має темніше забарвлення; перетинаються пггрихи червоних, жовтих, зеле-них, рожевих кольорів із чорними, фіолетовими та темно-синіми штрихами; штрихи нанесені однаковими барвниками, але різко від-мінними за щільністю. У цих випадках, як правило, темішний пггрих або більша товщина барвника здається такою, що лежить зверху, неза-лежно від послідовності нанесення штрихів. Відсутність барвника в одному зі пггрихів на ділянці перетину також може служити причи-ною неправильного висновку. Водночас слід зазначити, що картину можна вважати безперечно істинною у ситуації, якщо експерт виявив безперервність світлого (менш насиченого) пггриха і переривчастість більш темного у місці їхнього перетину. За відсутності чітких меж штрихів у місці їхнього перетину картина має невизначений характер.

2.         Розпливи верхнього штриха вздовж нижнього. Ознака найчастіше зустрічається на слабко проклеєному папері при ви-конанні верхнього штриха олівцем або пером. Якщо другий штрих нанесений чорнилом або штемпельною фарбою, то барв-ник проникає у товщу паперу, утворюючи при цьому розпливи верхнього штриха вздовж нижнього.

3.         Дифузія барвника нижнього штриха у верхній. Дана озна-ка найчастіше спостерігається у штрихах, виконаних чорнилом, що містити кислотні барвники на добре проклеєному папері.

4.         Переміщення барвника з нижнього штриха у верхній. Це явище, як правило, спостерігається при перетині штрихів, вико-наних кольоровими олівцями та чорнилом перової ручки. Часто-чки віднесеного барвника чіткіше видимі у випадку використання світлофільтрів, що мають кольори, додаткові до кольорів олівце-вого штриха, але цю ознаку не завжди можна спостерігати в олів-цевих штрихах, виконаних першими.

5.         Розходження рельєфа верхнього і нижнього штрихів. За-значені ознаки, як правило, чітко проявляються на добре прокле-єному папері, коли обидва штрихи виконуються гострим пишу-чим приладом. Якщо один зі штрихів виконаний приладом з ту-пим кінцем, то картина може бути помилковою.

Одержання позитивних висновків про послідовність нане-сення штрихів мікроскопічним методом залежить від особливос-тей досліджуваного документа - складу і структури паперу, влас-тивостей речовини штрихів та інших факторів. При вирішенні за-вдання рекомендується досліджувати не лише місце перетинання, а й сусідні ділянки штрихів.

Також досить ефективним для встановлення послідовності вико-нання штрихів, утворених графітним олівцем і за допомогою копію-вального паперу, виявився мікроскоп металографічний МІМ-7 (з вер-тикальним ілюмінатором). Різниця у властивостях барвника копіюва-льного паперу та олівця поглинати і відбивати світло робить за допо-могою мікроскопа пггрихи, нанесені барвником копіювального папе-ру, темними, а штрихи графітного олівця - світлими. Заважаючий іно-ді блиск паперу і штрихів легко усувається при використанні стереос-копічного поляризаційного мікроскопа.

Фіксація отриманих результатів за допомогою мікроскопіч-ного методу може здійснюватися різними способами, у тому чис-лі і за допомогою фотонасадок на мікроскоп. При цьому експерт може використовувати як чорно-білу фотографію, так і кольоро-ву. Остання дозволяє диференціювати близькі за відтінком штри-хи, чому значною мірою сприяє правильний підбір світлофільтрів і фотоматеріалів.

Люмінесцентний метод. В основі методу - розбіжність люмінесцентних властивостей хімічних складів барвників, якими нанесені штрихи. Це дозволяє експертові спостерігати послідов-ність виконання штрихів за безперервністю світіння верхнього

штриха і переривчастості розташованого під ним. На ділянці пе-ретину штрихів ця картина найбільш наочна. В експертній прак-тиці використовують в основному методи фотолюмінесценції, які дозволяють досліджувати її у видимих, далекій червоній і ближ-ній інфрачервоній зонах спектра.

Впливаючи на штрихи ультрафіолетовими променями, виді-леними за допомогою світлофільтрів типу УФС, можна виклика-ти їхню люмінесценцію у видимій зоні спектра. Як джерела УФП застосовуються газорозрядні лампи з розрядом ртуті високого та надвисокого тиску типу ПРК, ДРТ, ДРШ-250, світлофільтри УФС (1, 2, 3) із зоною пропущення від 270 до 390 нм.

При вивченні штрихів у далекій червоній та інфрачервоній зонах спектра також використовують лампи розжарювання, газо-розрядні, імпульсні та ртутні лампи. Вони забезпечуються синьо-зеленими світлофільтрами типу СЗС.

Особливості світлопоглинання та спектри люмінесценції досліджуваних штрихів, як правило, невідомі, тому необхідно за-мінювати спектральні параметри випромінювання і смугу про-пущення загороджувального фільтра. Досягається це підбором пар схрещених світлофільтрів. Фіксацію люмінесценції штрихів можна здійснити фотографічним шляхом, а також за допомогою електронно-оптичних перетворювачів (ЕОП) і телевізійної техні-ки. При фотографуванні люмінесценції застосовують фотомате-ріали з максимальною чутливістю для вибраної зони досліджен-ня. Видима люмінесценція (до 650 нм) фіксується з використан-ням світлофільтрів типу “ЖС”, “КС”.

Гарні результати можна отримати при вивченні штрихів, що перетинаються, нанесених пастами кулькових ручок, за допомо-гою ІЧ-люмінесценції, збудженою гелій-неоновим лазером.

Найбільш сприятливі умови для одержання об'єктивних ви-сновків:

1)         один зі штрихів не люмінесціює, а інший люмінесціює ін-тенсивно;

2)         чітко проглядаються яскраво-світлі контури штрихів;

3)         однакове, не надто яскраве світіння обох штрихів.

Експерту варто враховувати, що, як і при мікроскопічному

дослідженні, штрих, який більш інтенсивно люмінесціює, може здаватися безперервним, а це створює помилкову картину.

В експертній практиці вивчення у зоні ІЧ-люмінесценції дає гарні результати при перетинанні штрихів, виконаних такими ба-рвниками:

-          штемпельна фарба, що перетинається з чорнильними

штрихами, копіювальним папером, олівцем;

-          чорнильні штрихи, що перетинаються з машинописним те-кстом, копіювальним папером, копіювальним олівцем;

-          копіювальний папір, що перетинається з машинописним текстом, копіювальним папером, копіювальним олівцем.

Необхідно враховувати той факт, що люмінесцентні власти-вості деяких барвників можуть бути значною міроюі посилені шляхом їхнього змочування водою або охолодження до низьких температур (-196 °С) рідким азотом.

Копіювальний метод. Він є одним з найбільш доступних і простих методів дослідження щодо встановлення послідовності на-несення штрихів, які перетинаються. Його основу становить розбіж-ність копіювальних властивостей барвника штрихів, що дозволяє ві-докремити в місці перетину верхній штрих від нижнього. У цьому випадку експерт має підбирати розчинники та матеріал для копію-вання, залежно від властивостей барвника штрихів. Так, для копію-вання водорозчинних барвників застосовують дистильовану воду. Для копіювання барвників, що розчиняються в органічних розчин-никах, використовують: циклогексанон, диметилформамід, бензол, ацетон, хлорбензол, хлористий метилен тощо.

Послідовність дій експерта з копіювання водорозчинних ба-рвників штрихів здійснюється за такою схемою. Дистильованою водою протягом 3-5 хвилин змочують желатиновий шар фотопа-перу або фотоплівки. Для цієї мети найкраще використовувати відглянцьований фотопапір, що робить його поверхню рівною. Потім з нього видаляють надлишки вологи і накладають на місце перетину штрихів. Час контакту підбирається експериментально та залежить від розчинності барвників штрихів (найчастіше час контакту коливається від кількох секунд до хвилини).

Для дослідження штрихів, нанесених барвниками, розчин-ними в органічних розчинниках, як копіювальний матеріал вико-ристовують полівінілхлоридну плівку (ПВХ). Перед копіюванням ії багаторазово змочують відповідним розчинником. Якісні ре-зультати отримують, якщо досліджувані штрихи виконані на па-

пері високої якості. їхня вірогідність і наочність достовірна у то-му випадку, коли копіюється лише один зі штрихів. Картина на отриманому дзеркальному зображенні буде такою: верхній штрих відобразиться безперервним, нижній - переривчастим. Якщо не-правильно підібраний розчинник, що більшою мірою розчинить барвник нижнього штриха, ніж верхнього, то може спостерігати-ся помилкова картина. Крім того, на об'єктивність картини впли-ває і густина барвної речовини в штрихах. Якщо густина барвної речовини верхнього штриха мала, то добре помітна перерва від-битка нижнього штриха, що копіюється, може й не спостерігати-ся, що також несе в собі небезпеку помилкового судження. Метод припускає багаторазовість його застосування для одержання екс-пертом істинної картини послідовності виконання штрихів.

Адсорбційно-люмінесцентний метод (АЛМ) ґрунтується на ефекті зміни люмінесцентних властивостей барвників, якими виконані штрихи при адсорбуванні їх полімерною плівкою. Його застосування, насамперед, необхідно для дослідження штрихів, виконаних пастами кулькових ручок, однакових за кольорами, але різними за складом. Метод можна використовувати і для встановлення хронологічної послідовності нанесення чорнильних штрихів та штрихів штемпельної фарби.

Копіювання штрихів на ПВХ-плівку здійснюється за схе-мою, аналогічною використаній при вологому копіюванні. Для зволоження плівки застосовують ті самі розчинники, що і при во-логому копіюванні. Однак підбір розчинника необхідно проводи-ти з урахуванням його здатності обов'язково забезпечити прибли-зно однаковий ступінь адсорбції барвників штрихів, що перети-наються. Плівка змочується підібраним розчинником і висушу-ється між аркушами фільтрувального паперу. Потім на кілька се-кунд плівка притискається до ділянки перетину штрихів. Для одержання більш об'єктивних результатів, копіювання тієї самої ділянки проводиться 5-6 разів.

Скопійований відбиток опромінюють УФ-променями і ви-вчають його люмінесценцію. Для цього може бути використаний люмінесцентний мікроскоп. На відбитку верхній штрих пасти ви-ступить у вигляді безперервної світлої лінії. Виходячи 3 того що барвник у штрихах паст розподіляється нерівномірно, іноді вини-кає необхідність вивчення окремих мікрозон всередині штрихів.

Досліджувати люмінесцентні властивості копії ділянки перети-нання штрихів необхідно у різних зонах спектра, тобто як за до-помогою люмінесценції, збудженої УФП, так і в далекій червоній зоні спектра.

Хімічний метод. Його сутність зводиться до посилення ко-лірного контрасту у місці перетинання штрихів за рахунок хіміч-них реакцій, що відбуваються у барвниках штрихів при впливі на них спеціальними реактивами. Техніка застосування методу зво-диться до обробки місць перетину штрихів парами концентрова-них кислот (азотної, соляної, трихлор-оцтової) за допомогою гу-мової груші та крапельниці Шустера. Зміна забарвлення одного зі штрихів досягається при дослідженні штрихів, виконаних туш-шю, чорнилом різних кольорів, барвником для фломастерів. Вод-ночас метод неефективний, коли один зі штрихів нанесений ту-шшю чорного кольору, пастою для кулькових ручок фіолетового або чорного кольорів.

Тривалість обробки підбирається експериментальним шля-хом і залежить від швидкості реакції. Тривалий вплив концентро-ваними парами на ділянку штрихів, що перетинаються, веде до погіршення картини. Вона може бути невизначеною й навіть по-милковою, якщо густина барвної речовини у верхньому штриху незначна. Метод дозволяє відновлювати первісний вигляд штри-хів обробкою документа парами аміаку, що робить його досить безпечним.

Метод виготовлення полімерних реплік. Сутність методу зводиться до того, що на поверхню досліджуваної ділянки паперу у рідкому стані наноситься добре перемішана з каталізатором па-ста К. Товщина її шару не повинна перевищувати 1-2 мм. Час по-лімеризації безпосередньо залежить від кількості каталізатора і температури повітря та коливається у межах від 40 хвилин до 2 годин. Після цього отримана об'ємна репліка з місця перетину штрихів обережно відокремлюється від поверхні паперу.

Добре копіюються на полімерну плівку штрихи, виконані олівцями, копіювальним папером, друкарською фарбою. Слабо копіюються штрихи, виконані копіювальним олівцем, штемпель-ною фарбою, машинописною стрічкою. Зовсім не копіюються штрихи, виконані синім чорнилом, пастою кулькових ручок віт-чизняного виробництва, тушшю тощо.

Найкращі результати за допомогою цього методу можуть бути отримані у тому випадку, коли один штрих копіюється пас-тою, а інший практично не копіюється. При цьому верхній штрих на репліці, як і при використанні методу вологого копіювання, відображається безперервним, а нижній - переривчастим.

Встановлення послідовності нанесення штрихів можливе і за ситуації, коли обидва штрихи мають копіювальну здатність, але при цьому відзрізняються за кольорами і мікроструктурою барвників. Штрихи матеріалів письма (паста кулькових ручок, копіювальний олівець, туш) не копіюються, однак відображають-ся на репліці у вигляді рельєфних слідів, що дозволяє встановлю-вати послідовність їх виконання за трасологічними ознаками.

Метод щупового профілювання. Послідовність виконання штрихів може бути встановлена методом профілювання. Для цьо-го використовують щуповий профілограф-профілометр моделі 201. Об'єктивні результати можна отримати лише за умови, що глибина слідів порівнюваних штрихів приблизно однакова. Вона попередньо встановлюється при вивченні ділянок штрихів, що межують з місцем перетинання штрихів. Основною ознакою, що характеризує послідовність виконання штрихів, є їхня глибина на ділянці перетину. Прилад вимальовує профілограму, на якій пік нижнього штриха глибший та гостріший за пік верхнього штриха. Застосування методу щупового профілювання виявиться безрезу-льтатним, якщо виразність рельєфів порівнюваних штрихів чітко розрізняється. Спостережувана при цьому на профілограмі кар-тина розподілу піків виявиться помилковою.

Метод використання йодомістких реактивів рекоменду-ється застосовувати для дослідження штрихів, що перетинаються, виконаних деякими марками чорнила, найчастіше вживаними при складанні документів. Для обробки тексту документа реагентом, що містить йод, готують два розчини, які наносять безпосередньо на документ. Позитивний результат дістаємо у випадку, якщо за-барвлення одного зі штрихів змінилося щодо іншого. Даний ме-тод показав свою ефективність при дослідженні штрихів, викона-них зі значним розривом у часі, що особливо важливо для вста-новлення дописок.

Експерту слід пам'ятати, що застосування цього методу мо-же спричинити зміну документа.

Метод електронної мікроскопії рекомендується для вста-новлення послідовності виконання штрихів, нанесених кулько-вими ручками. Для цього з документа вирізується ділянка паперу зі штрихами та наклеюється на предметний столик мікроскопа (РЕМ типу TI81B8-300, НІТАСНІ-8-505). Потім на вирізаний фрагмент напилюють плівку вуглецю або металу (золото, пала-дій, срібло), що забезпечує стійкість поверхні фрагмента протя-гом тривалого часу. Метод також дозволяє вивчити штрихи за їх-німи копіями — полімерними або металевими (найкращі резуль-тати дає використання легкоплавких металів). Отримані об'єкти досліджують на РЕМ у режимах:

-          емісії вторинних електронів (8Е), що дозволяє оцінити

структуру паперу, розподіл барвника штриха, виявити особливо-

сті рельєфу;

-          модуляції УМ, що вимальовує профілограму поверхні.

Режими застосовуються послідовно один за одним з обов'я-

зковою фіксацією результатів.

Критерієм, що служить підставою для визначення послідов-ності нанесення штрихів, є переривчастість або неперервність їх у місці перетину. Причому достовірний результат може бути отриманий лише при однаковій глибині рельєфу штрихів.

Метод дослідження поперечних зрізів і розшарування паперу. Місце перетину штрихів, попередньо оброблене парафі-ном для меншого розволокнення паперу, розрізається перпенди-кулярно площині аркуша або під кутом. Потім площина зрізу ви-вчається за допомогою мікроскопа для виявлення розміщення ба-рвника штрихів і ступеня проникнення барвника у папір. Дані ві-домості і є основними ознаками, що свідчать про нашарування барвника одного штриха на інший, що демонструє послідовність їхнього виконання. Однак у спеціальній літературі про можливо-сті цього методу у встановленні хронології нанесення штрихів наводяться суперечливі дані.

Спектрофотометричний метод ґрунтується на порівнянні спектральних характеристик (коефіцієнтів відбиття або погли-нання) барвників штрихів, що перетинаються. Для виміру коефі-цієнтів відбиття (пропущення) застосовують різні види мікроспе-ктрофотометрів, що випускаються, наприклад, фірмами Лейтц та Оптон. Також можна використовувати і мікроскопи з насадкою

ФМЕЛ-1. Отримані результати у вигляді спектральних кривих порівнюють між собою. Як правило, спектральна крива верхньо-го штриха у місці перетину незначно змінює свою амплітуду, то-ді, як амплітуда кривої нижнього штриха у місці перетинання рі-зко змінюється.

При застосуванні спектрофотометричного методу необхідне проведення вирізок зі штрихів, що руйнує документ. Крім того, метод не рекомендується використовувати при малому обсязі до-сліджуваних штрихів і малій інтенсивності їх забарвлення. Зараз ведуться розробки для вивчення складу барвників штрихів з ви-користанням тонкошарової хроматографії у комплексі зі спект-рофотометрією. Це дозволяє використовувати спектри відбиття для розшифрування зон на хроматограмах.

Дифузно-копіювальний метод (ДКМ). Одну з модифікацій ДКМ рекомендується використовувати для встановлення послі-довності виконання штрихів, нанесених кульковими ручками. Те-хніка застосування методу зводиться до наступного. На ділянку перетину штрихів при червоному лабораторному освітленні на-кладається аркуш сухого незасвіченого фотопаперу "Унібром" емульсійним шаром до документа. Фотопапір щільно притиска-ють до документа та протягом 30-60 секунд здійснюють інтенси-вне тертя зворотної сторони вовняною тканиною. Обробка фото-паперу проводиться відповідно до традиційної методики ДКМ.

Найкращі результати дістають при дослідженні штрихів, виконаних із сильним або середнім натиском, на м'якій підкладці, коли глибина борозенок обох штрихів становить не менше 20 мкм. Дзеркальна картина відображення штрихів являє собою дві паралельні лінії - внаслідок того, що з емульсійним шаром папе-ру контактують насамперед частки барвника, розміщені по краях штрихів. Нижнім є той штрих, у якого спостерігається чітко ви-ражений розрив у місці перетину. Метод дозволяє здійснювати багаторазове копіювання однієї ділянки документа без істотної шкоди для нього.

Метод лазерного люмінесцентного аналізу штрихів, шо перетинаються розроблений не так давно. Він поєднав у собі можливості методу вологого копіювання та адсорбційно-люмінесцентного. При цьому усувається вплив люмінесценції пі-дкладки документа, збудженої ультрафіолетовими променями.

Замість ПВХ-плівки застосовують мембранні фільтри, що добре моделюють характер розподілу барвника штрихів навіть на окре-мих волокнах.

Як джерело збудження використовують аргоновий лазер, який працює в діапазоні 420-600 нм, що дозволяє реєструвати люмінесценцію у видимій зоні спектра високочутливими фотоме-труючими приставками.

Хронологічна послідовність нанесення штрихів за допомо-гою цього методу встановлюється шляхом виміру спектра люмі-несценції кожного зі штрихів у місці перетинання. Верхній штрих має спектр люмінесценції, наближений до спектра, отриманого у місці перетину штрихів. Метод дозволяє досліджувати штрихи, нанесені навіть близькими за хімічним складом барвниками.

Поряд з описаними вище методами у спеціальній літературі наводяться відомості про успішне застосування для вирішення питання про послідовність виконання штрихів, що перетинають-ся, таких методів, як: електрофотографія, тонкошарова хроматог-рафія, краплинні хімічні реакції, емісійний спектральний аналіз, фотозйомка у м'яких рентґенівських променях, застосування рі-диннокристалічних термоіндикаторів, дослідження у струмах ви-сокої частоти, радіографія, рентгеноструктурний аналіз тощо. За-стосування останньої групи методів у експертній практиці ОВС вимагає поряд з відповідною матеріальною базою, реактивами і фахівців, які володіють цими методами.

Послідовність застосування методів, призначених для дос-лідження штрихів, у кожній конкретній ситуації визначається ек-спертом. Однак завжди спочатку застосовують неруйнівні, і лише потім руйнівні методи. Найчастіше для встановлення істинної ка-ртини послідовності виконання штрихів потрібне застосування комплексу методів, до якого можуть входити фізичні, фізико-хімічні, хімічні та математичні методи.

В останні роки акцент робиться на створенні мікроспектральної техніки для дослідження у видимому та ІЧ-діапазонах спектра. Знач-на увага приділяється розробці методів, що ґрунтуються на можливо-стях лазерної спектроскопії та інших досягнень лазерної техніки, у вимірі електропровідності барвників штрихів тощо.

Рекомендована література до розділу:

1.         Бирюков В.В., Коваленко В.В. Криминалистическое исследова-ние документов: Монография. - Луганск: РИО ЛИВД. - 1999. -164 с.

2.         Воробей О.В. Словник термінів техніко-криміналістичного до-слідження документів. - К.: НАВСУ, 2005.

3.         Воробей О.В.,Меленевська З.С. Криміналістичне дослідження підписів: Посібник. - К.: «Пульсари», 2006. - 84 с.

4.         Гусев А.А., Устьянцев Т.В. Установление технической поддел-ки подписи. - М., 1967.

5.         Криміналістичне документознавство: Практичний посібник / В.В.Бірюков, В.В. Коваленко, Т.П. Бірюкова, К.М. Ковальов; За заг.ред. В.В. Бірюкова - К., 2007.-332 с.

6.         Липовский В.В. Почерковедческое исследование подписей, ис-полненньіх с помощью технических приемов. - К., 1975.

7.         Павленко С.Д., Золотарь Н.С., Попов Ю.П., Мороз Т.И. Образ-цьі зкспертньіх заключений. Криминалистическое исследова-ние документов. - К., МВД УССР, 1989.

8.         Технико-криминалистическая жспертиза документов: Курс лекций/ Под ред. В.Е.Ляпичева. - Волгоград: ВА МВД России, 2001. - 208 с.

9.         Справочние данние об орудиях письма, используемие при кри-миналистических исследованиях I Под ред. В.А.Снеткова. - М., 1987.

10.       Технико-криминалистическая жспертиза документов. -

Волгоград, 1978.