Розділ 3. Експертиза відбитків печаток та штампів


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 

Загрузка...

Печаткою (штампом) називається спеціальна форма (клі-ше), що застосовується для оформлення документів або опечату-вання приміщень, сейфів, сховищ, упаковок тощо.

Відбитки печаток і штампів є одним з важливих реквізитів справжніх документів і служать, поряд із підписами та іншими захисними елементами, для посвідчення, засвідчення фактів і ві-домостей, що містяться у цих документах.

Печатки, залежно від призначення, поділяються на прості (звичайні) і гербові, а за матеріалом, з якого вони виготовлені, на гумові (каучукові), пластмасові іметалеві.

Для печаток і штампів, що виготовляються у державних майстернях, характерні особливості, які мають значення для їх криміналістичного дослідження: для визначення їх автентичності (справжності), встановлення чи виготовлені вони в державних майстернях або кустарним способом тощо. До цих особливостей належать:

-          порядок виготовлення печаток (штампів) і користування ними;

-          спосіб виготовлення;

-          форма, розміри і призначення;

-          зміст і розміщення тексту;

-          шрифти, герби, емблеми та інші зображення.

Порядок виготовлення і користування печатками і штампа-ми регламентується спеціальною “Інструкцією про порядок ви-дачі печаток міністерствам та іншим центральним органам вико-навчої влади, підприємствам” (Інструкція розроблялася відповід-но до законодавства України від 23 грудня 1997 р. №762/97-ВР “Про внесення змін до законодавства України “Про підприємни-цтво”, постанова КМУ від 25.05.98 р. №740 “Про порядок держа-вної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності” та від 12 жовтня 1992 р. №576 “Про затвердження Положення про до-звільну систему”).

Виготовляються печатки і штампи у державних штемпель-но-граверних підприємствах (цехах, майстернях), а також, у об-меженій кількості, на приватних підприємствах з дозволу органів

внутрішніх справ. Перелік печаток, дозволених для виготовлення на приватних підприємствах, обмежений. Штампи (крім куто-вих), пломбіратори, штемпелі без найменування організації (під-приємства) виготовляються без дозволу органів внутрішніх справ. На гербових печатках, крім тексту, розміщується зобра-ження Державного герба України (або, відповідно, інших дер-жав).

Інструкцією регламентується і кількість печаток, що можуть мати організації (незалежно від форми власності): по одному ек-земпляру гербової і металевої печатки. Крім того, відділам кадрів надано право мати так звану малу гербову металеву печатку для посвідчень і спеціальних перепусток. Виготовлення додаткових гербових печаток допускається лише у виняткових випадках із санкції міністра або керівника централізованої установи України.

Більшість особистих документів, наприклад паспорти, дипломи про закінчення навчальних закладів, свідоцтва про народження, ате-стати, затверджуються відбитками гербових каучукових печаток ві-дповідних установ. Металеві гербові печатки використовуються для оформлення деяких документів установами Національного банку України, ощадкасами і відділеннями зв'язку, а також для завірення нотаріальними конторами фотокопій документів.

Міністерствам і відомствам надано право, незалежно від наяв-ності у них печатки з Державним гербом, використовувати так звані прості печатки і штампи, що знаходяться у розпорядженні секрета-ріату, адміністративно-господарського відділу, спецчастини, відділу кадрів тощо. Простими печатками (штампами) користуються гро-мадські організації (наприклад, профспілки), що мають свої розра-хункові рахунки у відділах і відділеннях Нацбанку.

Якщо гербові печатки є у розпорядженні лише установ або підприємств, то простими печатками (штампами) можуть корис-туватися і окремі особи, яким надано таке право органами внут-рішніх справ (наприклад, лікарям, що займаються приватною практикою). У простих печатках, окрім тексту, розміщеного по колу або периметру рамки, у центральній частині є текст з на-звою установи, відділу тощо або малюнок (емблема) організації. Основне призначення простої печатки - це посвідчення різного роду довідок та інших документів, не пов'язаних з оформленням товарно-грошових операцій [149].

Штампи: кутові і спеціальні

Кутові штампи розміщуються угорі у лівому кутку докумен-та і є їх необхідними реквізитами. У них вказується найменуван-ня установи (організації), від імені якої виходить документ, іноді адреса і номер телефона, є рядок для вказівки вихідного номера і дати оформлення документа.

Штампи спеціального призначення в одних випадках фік-сують якісь дії осіб, уповноважених для оформлення документа. Наприклад, при реєстрації у паспортах ставиться відбиток штам-па “Зареєстрований”. Такі відбитки штампів спеціального приз-начення є обов'язковими реквізитами документів, що оформля-ються. В інших випадках штампи спеціального призначення слу-жать, наприклад, для обліку вхідної і вихідної кореспонденції, за-яв від громадян тощо.

Гербові і прості печатки мають зберігатися у захищених шафах нарівні з іншими важливими документами і реєструватись у спеціа-льних книгах. Контроль за використанням і зберіганням печаток здійснюється керівником установи (підприємства). Пошкоджені і непридатні печатки, а також вилучені з обігу здаються до органів міліції, де підлягають знищенню. Печатки (штампи), виготовлені замість загублених, повинні мати у тексті цифру 2.

Інші штампи, штемпелі без найменування установ, підпри-ємств, маркувальні штампи і клейма, інвентарні штампи, особисті факсиміле тощо, відбитки яких не є обов'язковими реквізитами документів, виготовляються за замовленнями організацій і окре-мих осіб без дозволу органів міліції (див. іл. B.1 у додатках).

Виготовлення печаток і штампів у державних майстернях.

Вимоги, що пред'являються до змісту, форми і розмірів

печаток і штампів

Криміналістична експертиза відбитків печаток (штампів), насамперед, вимагає достатнього знання технології їх фабрично-го виробництва.

Печатки (штампи) виготовляються за ескізами (креслення-ми) замовника. Проте на них, як на вироби масового виробницт-ва, поширюються певні вимоги, що пред'являються до звичайної друкарської продукції. Крім того, діє спеціальна інструкція, яку

зобов'язані виконувати штемпельно-граверні майстерні. Відділи технічного контролю підприємства ретельно перевіряють якість кожної виготовленої печатки (штампа).

Є деякі загальні норми, яких дотримуються при виготовлен-ні печаток (штампів) в умовах фабричного виробництва. Вони в основному стосуються розмірів печаток та форми, а також змісту і розміщенню тексту.

У даний час гербові печатки виготовляються лише круглої форми, а прості - круглої і трикутної; штампи з рамками - пря-мокутної форми. Діаметр круглої печатки з текстом складає 38-40 мм, у спеціальних гербових печаток може бути діаметр 25 мм.

Зовнішній ободок, який визначає загальний розмір круглої пе-чатки, складається звичайно з двох концентричних кіл (ліній) - ши-рокого і тонкого, але зустрічаються печатки з ободками з трьох кон-центричних кіл. Фіксованим є і розмір внутрішнього ободка, діаметр якого, залежно від розміру сердечника (герба або площі, яку займає текст у центрі печатки), може бути 25, 18, 15, 11 і 9 мм.

Трикутна печатка має довжину сторін зовнішнього трикут-ника у межах 40-45 мм, розмір внутрішнього трикутника зале-жить від розмірів тексту по периметру печатки. Поширені штам-пи "Прийнятий", "Звільнений" мають розміри 25x40 мм, "Зареєс-трований" - 27x70 мм, проте на практиці можуть зустрітися й ін-ші розміри, головним чином, зменшені. У тексті печаток і штам-пів найменування установи або підприємства дається повністю. Скорочення інших фрагментів тексту допускаються рідко.

Основна вимога до розміщення всіх елементів печатки (штампа) - їх симетричне розміщення за площею друкуючої фо-рми. Так, у круглій печатці текст повинен розміщуватися строго по колу. У проміжках між початком і закінченням самостійної фрази поміщається зірочка або інший розділовий знак. При одно-сторонньому розміщенні тексту основи букви спрямовані до центра печатки (текст у відбитку читається за годинниковою стрілкою). Якщо текст має двостороннє розміщення, букви верх-ніх рядків повернуті основою до центра печатки, а букви нижніх рядків - від центра (текст у цьому рядку читається проти годин-никової стрілки).

Герб у відбитку печатки розміщуується так, щоб його осно-ва була звернена до середини інтервалу (в односторонніх текс-

тах). У відбитках з двостороннім текстом основа герба спрямова-на до середини рядка, букви якого повернуті основами назовні. Загальна будова герба (тризуба) повинна відповідати опису його у Конституції України.

Специфічні особливості відбитків, отриманих за допомогою печаток (штампів) фабричного виробництва, залежать від техно-логії їх виготовлення.

Найдавніша технологія виробництва гумових печаток скла-далась з трьох основних операцій: збирання друкарської форми; отримання матриці; безпосереднє виготовлення кліше. При скла-данні форми використовували друкарський шрифт, набірні ліній-ки, пробільний матеріал (шпації) та металеві кільця (при виготов-ленні трикутної печатки - рамки), між якими укладали та закріп-ляли шрифт. Для гербової печатки у середній частині набору ро-зміщували сердечник із зображенням герба, нанесеним на мета-леву пластину. Зображення герба одержували гравіруванням по металу, рідше - цинкографським способом. У простих печатках гравіруванням одержували як зображення емблем та інших ма-люнків, так і текстову частину (якщо текст короткий), але як ма-теріал при цьому використовували не метал, а тверді породи де-рева (ксилографія). Шрифт таких написів може дещо відрізнятися від друкарського розмірами (висотою, шириною) і деякими дета-лями графічного малюнка.

Отримана набірна друкарська форма відтискується на масі з гіпсу, каоліну і крохмалю, змішаного з водою. Ці відбитки набір-ної форми служать матрицею. Вона обробляється в електричній пічці при температурі 150 С. Потім у цеху вулканізації на матри-цю наносили м'який каучук (сиру гуму) і тримали під пресом при нагріванні до 110-130 С протягом двох хвилин. У результаті вул-канізації каучук набував пружності, друкуючі елементи добре зберігали форму. Оброблені кліше обрізали і клеїли на дерев'яні колодки з тканинною підкладкою.

На початку 80-х років XX ст. було впроваджено більш раці-ональний спосіб виготовлення печаток і штампів: замість ручного набору використовували лінотипний, а потім за допомогою спе-ціального пристосування при високій температурі відливці нада-валась кругла форма (для круглої печатки). Для отримання мат-

риці використовувався картон, оброблений фенол-формальдегідною смолою.

Для отримання відбитків каучуковою печаткою застосову-ється спеціальна фарбувальна речовина - мастика. її складові елементи: аніліновий барвник або сажа, декстрин, гліцерин або гліколь. Тому каучукові печатки часто називають мастиковими. Як заміна у якості фарбувальної речовини нерідко використову-ється чорнило, наприклад анілінове, яке наливають на штемпель-ну подушку. Отримані при цьому відбитки нечітко відображають текст, особливо дрібні деталі букв і цифр, менш стійкі до дії світ-ла і швидше руйнуються при частому використанні документа. Штрихи відбитків мастикових печаток мають такі ознаки: відсут-нє тиснення на папері; фарбувальна речовина розподіляється від-носно рівномірно як в середині штрихів, так і по краях, але мо-жуть зустрічатися фрагменти зі слабким відкладенням фарбника або повною його відсутністю (це пояснюється неоднаковою інте-нсивністю зафарбовування друкуючих елементів мастикою і час-тково нерівномірністю тиску печатки на поверхню документа).

Металеві печатки (штампи) виготовляються з металу граві-руванням у поєднанні з токарною, слюсарною і фрезерною обро-бкою. Залежно від призначення печатки текст у ній відтворюєть-ся з виступаючими або з заглибленими друкуючими елементами. При виготовленні печатки з виступаючими друкуючими елемен-тами (металеві поштові штемпелі, нумератори тощо) гравер спе-ціальними інструментами (штихелями) вибирає метал у пробілах. Печатки з заглибленими друкуючими елементами виготовляють за допомогою набору пуансонів, робочі кінці яких мають різну конфігурацію. Гравер цим інструментом наносить на металі не-обхідний текст та інші елементи. Потім поверхня металу вирів-нюється, а місця, забиті металевою стружкою, вичищаються. Від-битки металевої печатки з виступаючими друкуючими елемента-ми при оформленні таких особистих документів, як паспорти і спеціальні посвідчення, звичайно відтворюються за допомогою особливих лещат (пресів). Ступінь рельєфності відтиснень зале-жить від сили тиску (натиску) преса, товщини і твердості матері-алу документа. Така рельєфна печатка називається також кон-гревною або "сухою печаткою ”.

Усі способи виготовлення справжніх печаток і штампів з використанням друкарських шрифтів мають три групи ознак:

-          стандартна будова знаків;

-          правильне розміщення знаків у тексті (крім відбитків, на-несених окремими літерами);

-          ознаки високого друку (за винятком печаток і штампів з м'якої гуми).

Ознаки правильного розміщення знаків у тексті:

-          рівна лінія рядка;

-          рівномірні інтервали між знаками;

-          однакове розміщення вертикальних осей знаків щодо лінії рядка.

В останні роки значно зросла кількість виробників посвід-чувальних друкарських форм, збільшилася кількість зареєстро-ваних підприємств, що виготовляють печатки і штампи, реорга-нізовані також уже існуючі. За наявності нескладного і доступ-ного устаткування стало можливим підроблювати посвідчуваль-ну друкарську форму без особливих зусиль і в найкоротший тер-мін. Сучасні технології дозволяють виготовляти практично не-обмежену кількість копій печаток і штампів з відтиснення одні-єї і тієї самої друкарської форми.

Експерти опинилися у складній ситуації: вони не мають відомостей про нові технології виробництва посвідчувальних друкарських форм, не мають методик встановлення способу їх виготовлення, не можуть правильно оцінити ознаки при вирі-шенні ідентифікаційних завдань. Тому слід розглянути найпо-ширеніші способи сучасного виробництва: лазерне гравірування на гумі; фотополімерну технологію; виготовлення гумових друкарських форм з матриць, отриманих у процесі фрезеру-вання на металі або пластмасі на спеціальних верстатах.

Застосування комп'ютерної техніки для отримання ори-гінал-макетів і відтворення останніх у вигляді печаток або шта-мпів за новими технологіями дозволило значно поліпшити якість посвідчувальних друкарських форм. Виробництво їх стало менш трудомістким, а за якістю вони часто не лише не поступають-ся традиційним печаткам і штампам, а й перевершують їх.

Посвідчувальні форми, виготовлені способом лазерного гравірування на гумі

При виготовленні цього виду посвідчувальної друкарської форми застосовується пряма технологія, коли для вибірки фор-мового матеріалу використовується енергія тонко сфокусова-ного лазерного променя. Таку технологію прийнято називати прямим лазерним гравіруванням. Як формовий матеріал вико-ристовується спеціальна гума. Лазерний пучок, сфокусований у пляму розміром від одиниць до сотень мікронів, розігріває формовий матеріал до температури випаровування або термі-чного розкладання. В результаті у тих місцях форми, де вона бу-ла оброблена лазерним пучком, матеріал випалюється з поверхні і утворюються пробільні елементи. При цьому одночасно ство-рюються друкуючі елементи. Ніяка хімічна або фотохімічна об-робка форми не потрібна.

Сучасні ЛГ-апарати поєднані з комп'ютером, від якого йде управління променем лазера. Лазер-різець має унікальну функію. 3 його допомогою можна отримати на гумі найскладні-ші графічні елементи. Спеціальна технологія управління профі-лем друкуючих елементів дозволяє підбирати його так, щоб на-віть найдрібніші елементи не деформувалися при нанесенні від-тиску. Проте у деяких майстернях профіль друкуючих елемен-тів не змінюють, роблячи його прямокутним, що знижує міц-ність посвідчувальної друкарської форми.

Гума, яка використовується, повинна бути достатньо м'я-кою, дрібнозернистою, без сторонніх включень, мати нормальну стійкість до штемпельних фарб і змочуваність. Деякі фірми роз-робляють спеціальну гуму, інші підбирають чорну гуму, що випускається промисловістю.

У процесі гравірування аркуш гуми, закріплений на бараба-ні, обертається. Всіма операціями лазерного гравера управляє мікропроцесор (наприклад, в апаратах LaserGraver). Для ство-рення макетів печаток (штампів) і введення їх у лазерний гравер розроблені спеціалізовані програми.

Особливості друкарських форм. Для печаток (штампів), виготовлених лазером на гумі, характерні різко виражені рівні краї друкуючих елементів, їх висота всередині букви і зовні од-накова. Проте деякі апарати, де аркуш гуми розміщений горизон-

ально і не рухається (рухається промінь лазера) випалюють ла-зером печатки, краї друкуючих елементів яких сильно закругле-ні. Пояснюється це відносно великим діаметром робочої плями лазерного променя - приблизно 100 мкм. Звичайно у цих печат-ках використовуються шрифти одного виду. Можливе також за-стосування різного роду елементів захисту, які використовують-ся при гравіруванні на інших апаратах (мікрошрифт, растрові малюнки, захисні сітки, орнамент тощо).

Друкуючі елементи розміщені, в основному, в одній пло-щині, мають відносно рівну поверхню. При вивченні форми під мікроскопом можна побачити паралельні неглибокі смуги, які утворюються від дії "залишкового опромінювання", оскільки лазер ніколи не закритий до кінця. Проте дно пробільних діля-нок, що піддалися дії лазерного променя, має яскраво виражену смугову структуру (паралельні смуги вказують напрям перемі-щення променя), помітну неозброєним оком.

У посвідчувальних друкарських формах, виготовлених ла-зерним гравіруванням, можуть відобразитися окремі ознаки, по-в'язані з особливостями виробництва. їх також можна віднести до ознак, властивих лише цьому способу виготовлення. Пов'язані вони з якістю використаної гуми - наявністю у ній домішок. Крім того, на дні пробільних ділянок, на які впливав лазерний про-мінь, можна побачити утворення у вигляді невисоких горбиків і стовпчиків, що рівномірно звужуються догори (вершина їх скруглена). Поява цих утворень пов'язана з наявністю в гумі вкраплень. Якщо розмір вкраплення перевищує 10 мкм, в процесі гравірування навкруги нього утворюється "тінь”, що не дозволяє лазерному променю видалити матеріал. Поява і положення стов-пчиків у печатці винятково індивідуальні. Утворення абсолютно таких саме ознак в іншій печатці практично неможливе. У посві-дчувальних друкарських формах, виготовлених на апаратах LaserGraver цих стовпчиків, як правило, мало (від одного до трьох) за рахунок використання спеціальної гуми, a у форм, отриманих на апаратах ЛГА, їх може бути більше і вони можуть бути різної висоти.

Дефектами посвідчувальних друкарських форм можуть бути:

1) поява вузької зони, у якій гравірування проводилося дві-

чі (дефект утворюється у тих місцях, де відбулося припинення гравірування);

2)         утворення "прострілів" - вузьких смуг, суцільно програ-вірованих (причина - збій у передачі даних комп'ютером);

3)         поява смуги, яка виглядає штучно здавленою (причина -порушення

переміщення пишучої головки лазера);

4)         поява смуги, в якій елементи пошкоджені: спостеріга-

ється “наповзання" деталей або одна з ділянок витягнута (причи-

на - відставання смуги гуми від барабана під дією витяжки, що

видаляє продукти згоряння).

Особливості відбитків

Друкуючі елементи, виконані лазерним гравіруванням на гумі, як правило, добре змочуються штемпельною фарбою, і відбитки виходять рівномірно і достатньо інтенсивно забарвле-ними, з рівними краями. Іноді при надлишках фарби на краях штрихів спостерігаються мікророзпливи.

У менш інтенсивно забарвлених відбитках можна помітити ряд особливостей, характерних даному способу виготовлення посвідчувальних друкарських форм:

•          малюнок у центрі відбитка складається з великої кількос-ті мікроштрихів, помітних під мікроскопом;

•          по лініях кіл відображаються тексти (забарвлені і незабарвлені), виконані з використанням мікрошрифтів (0,25-1,0 мм);

•          чітка, рівна межа штрихів; іноді при виготовленні печаток на апаратах з низькою розрізнювальною здатністю краї штрихів можуть набувати пилкоподібної форми;

•          краї штрихів різко обриваються;

•          закінчення елементів мають правильну геометричну фо-рму, в якій чітко позначені прямі і гострі кути;

•          не відображаються окремі фрагменти друкарської фо-рми (найчастіше спостерігається у нових печатках (штам-пах);

•          розриви у тонких штрихах;

•          у штрихах іноді відображається структура поверхні дру-

куючих елементів (звичайно, це паралельні лінії, помітні при збільшенні більше 24х);

•          тонкі, різної довжини, незабарвлені смуги, що перетина-ють фрагменти відбитка (проявляються не завжди - зникають при великій силі тиску);

•          наявність на відбитках у місцях, відповідних пробільним ділянкам друкарської форми, забарвлених крапок, що є відобра-женням вершин стовпчиків. Крапок може бути багато (ЛГА) або одна - три (LaserGraver);

•          деформація елементів букв і цифр, що відображає дефо-рмацію друкуючих елементів (утворюється при гравіруванні ла-зерним променем неоднорідної за складом гуми);

•          наявність марашок у місцях, відповідних пробільним елеме-нтам, що з'являються за рахунок забруднення печатки в процесі її експлуатації, а також у результаті відображення дна печаток при не-великій глибині гравірування і сильному натиску;

•          відбиток круглої печатки може мати овальну форму у зв'язку з тим, що таку форму має сама печатка. Це свідчить про виготовлення печаток на апараті барабанного типу (ЛГА, LazerGraver, Basel-Sheel; виняток становлять апарати TROTEC 25 ER) - на прояв цієї ознаки впливає товщина гуми.

У посвідчувальних друкарських формах, отриманих тра-диційним способом, друкуючі елементи також мають рівну по-верхню, але оскільки гума, з якої вони виготовлені, пройшла те-рмічну обробку, це змінило її властивості: вона тверда на дотик, межі елементів оплавлені, заокруглюються. Від традиційних по-свідчувальних друкарських форм виготовлені лазерним гравіру-ванням печатки (штампи) можна також відрізнити за гарнітура-ми застосованих шрифтів (для перших характерні гарнітури друкарських шрифтів, для других гарнітура шрифту не регламе-нтована) та за іншими характерними ознаками, описаними вище. Слід звернути увагу ще на одну особливість будови порівнюва-них посвідчувальних друкарських форм. У традиційній печатці буква всередині "забита" гумою, тобто висота друкуючого еле-мента усередині букви менша, ніж ззовні, у зв'язку з чим пропу-ски всередині літер швидко забруднюються і відображаються у вигляді забарвлених плям. За рахунок вулканізації гуми спосте-

рігається деформація ліній рамок і особливо кіл. Технологія ви-готовлення зумовлює певний зсув знаків по вертикалі. У печат-ці, виготовленій лазерним гравіруванням, спостерігаються іноді окремі тонкі волокна (наприклад, волокна паперу) на пробільних елементах, але "забитість" букв не спостерігається.

Фотополімерний спосіб виготовлення кліше печаток (штампів)

У цій технології використовуються фотополімери, які під дією ультрафіолетових променів полімеризуються і втрачають розчинність у відповідному розчиннику. Ці композиції можуть бути рідкими або твердими.

Виробництво полімерних печаток з рідких мономерів скла-дається з кількох етапів. Спочатку зображення оригінал-макета (ескізу) вводять з використанням сканера у комп'ютер, за необ-хідності редагують, а потім у центральній частині печатки роз-міщують зображення герба або емблеми. Потім отримане зобра-ження роздруковують на лазерному друкарському пристрої на плівці або на папері. У фотолабораторії методом контактного друку одержують негатив - фотоформу. Світловий потік за до-помогою проекційного пристрою спрямовують у ЄМНІСТЬ 3 мо-номером, де під дією світла з мономеру утворюється полімер. Після експонування друкарську форму обробляють миючим роз-чином (наприклад, прального порошку). На ділянках, які підда-лися опромінюванню, утворюються друкуючі елементи, а на ін-ших - пробільні елементи.

Особливості друкарських форм

Друкуючі елементи отриманої форми знаходяться в одній площині, мають рівну поверхню, по краях дещо закруглену. Ме-жі друкуючих елементів виражені не так різко, як при лазерному гравіруванні, і мають форму, близьку до тієї, якою володіють традиційні посвідчувальні друкарські форми. Проте лінія меж часто нерівна, ширина друкуючого елемента на його протяж-ності може бути неоднаковою, на друкуючих елементах іноді спостерігаються поглиблення.

Дефектами посвідчувальної друкарської форми можуть бути: її розшарування при видаленні захисно-розділової плівки (частина друкуючих елементів прилипає до плівки); закопіювання вузьких пробільних елементів; мала висота друкуючих елементів стосовно пропусків; погане вимивання полімера з пробільних елементів; ная-вність поглиблень на деяких друкуючих елементах (через потрап-ляння бруду або повітря між негативом і склом, між негативом і за-хисно-розділовою плівкою; через наявність складок на плівці); при-липання фотоформи до скла після завершення процесу; хвилястість тонких ліній при недостатній експозиції.

Якщо при виготовленні друкарської форми технологія пору-шувалася, наприклад, не мінювся в достатній мірі розчин для вими-вання полімеру, то в результаті налипання його частинок на друку-ючі елементи печатки (штампи) набудуть індивідуальних ознак.

Схема отримання фотополімерної форми з твердих матеріа-лів приблизно та ж, що й з рідких; при цьому експонування про-водиться лише з боку негативу, оскільки основа вже є. Але стру-ктура друкуючих елементів форм з твердих матеріалів інша, ніж форм, виготовлених з рідких: краї друкуючих елементів вираже-ні більш чітко, часто дещо підведені; лінія меж рівна; ширина друкуючого елемента на його протяжності однакова (відповідає вибраному шрифту).

Особливості відбитків

При високій кваліфікації виробника відбитки фотополі-мерних друкарських форм відзначаються високою графічною точністю відтворення оригіналу, інтенсивним і насиченим фар-буванням. Штрихи мають чіткі і рівні краї. Інтенсивно забарв-лені відбитки близькі на вигляд до традиційних посвідчуваль-них друкарських форм, a у слабко- і середньо-забарвлених штри-хах спостерігаються особливості.

У відбитках печаток (штампів), виготовлених з рідких матеріалів, можна знайти такі ознаки:

•          неоднакова ширина елемента знака;

•          нерівні краї штрихів;

•          неоднакова довжина паралельних елементів в одній букві;

•          випрямлення дугоподібних елементів;

•          іноді неоднакова відстань між буквами;

•          викривлення лінії рядка;

•          штемпельна фарба концентрується приблизно в сере-дині штриха, по краях штрих забарвлений слабо, виділяються окремі забарвлені ділянки;

•          позначені краї штрихів (фарба по краях в достатній кількості), але за всією площею штрихів - безліч згустків, ная-вність вкраплень;

•          у штрихах наявні окремі крапки з незабарвленими навко-ло них кільцями;

•          у штрихах спостерігаються незабарвлені ділянки круглої форми;

•          сторонні (додаткові) невеликого розміру штрихи, що прилягають до штрихів;

•          відсутність окремих частин елементів букв і цифр у ре-зультаті руйнування печаток;

•          наявність так званих «марашок», що утворюються при за-сміченості печаток волокнами паперу та іншими частинками. У зв'язку з тим що в процесі експлуатації ці частинки можуть пе-реміщатися на друці (штампі), одні і ті ж «марашки» в різ-ний час виявляються на різних ділянках відтиснення.

3 часом (приблизно через півроку) якість печаток (штам-пів) стає гіршою: відбитки забарвлюються нерівномірно, на багатьох ділянках штрихів фарба відсутня зовсім, у тому числі зникають елементи букв і цифр.

Ознаки у відбитках печаток (штампів), виготовлених з твердихматеріалів:

•          штрихи виглядають рівномірно забарвленими, хоча під мікроскопом можна побачити строкату картину: забарвлені і незабарвлені крапки розподілені рівномірно, причому забарвле-них крапок значно більше (особливо у широких штрихах);

•          у деяких штрихах (а іноді їх багато) спостерігаються чіткі межі у вигляді тонких ліній, при цьому в середині штрихи майже не забарвлені.

Посвідчувальні друкарські форми, виготовлені з твердих матеріалів, можуть мати високу якість (якщо всі стадії виробниц-тва виконувалися на високому рівні і була добре підібрана фото-полімерна композиція).

Печатки (штампи), виготовлені способом вулканізації гуми з матриць, отриманих шляхом фрезерування

3 металевих та пластмасових заготовок виготовляються матриці з прямим поглибленим зображенням друкуючих еле-ментів на спеціальних фрезерувальних верстатах. Різець формує друкуючі елементи форми. 3 готової матриці, як і в традиційній технології, шляхом вулканізації гуми одержують гумову форму.

Оскільки зображення на матриці утворюється за рахунок формування поглиблень на поверхні матеріалу заготовки, то іс-нує висока вірогідність того, що друкуючі елементи розміщува-тимуться не в одній площині. Краї (межі) друкуючих елементів, як і у традиційних печатках, заокруглені, на відміну від гумових печаток, виготовлених лазерним гравіруванням безпосередньо на гумі. Така структура країв друкуючих елементів пояснюється деформацією гуми під час її вулканізації при підвищеній темпе-ратурі. Необхідно відзначити таку особливість печаток (штам-пів): краї друкуючих елементів так заокруглені, що в нанесенні відтиснення бере участь не плоска поверхня, а вузька смужка друкуючого елемента, яка має циліндричну форму.

Виявлення перелічених ознак дає можливість з великим ступенем вірогідності визначити спосіб виготовлення досліджу-ваної посвідчувальної друкарської форми.

Особливості відбитків При мікроскопічному дослідженні можна виявити такі

ознаки:

•відбитки, отримані за достатнього зволоження печатки (штампа) штемпельною фарбою, яскраво забарвлені;

•фарбувальна речовина в штрихах розподілена по поверхні паперу рівномірно;

•штрихи більш тонкі, ніж у відбитках, отриманих з тра-диційних друкарських форм, виготовлених способом вулкані-зації гуми;

•межі штрихів позначені нечітко;

•неповне відображення окремих знаків;

•розриви штрихів найчастіше у місцях перетину;

•кутоватість форми овальних елементів;

•кругла форма і збільшені розміри закінчень штрихів.

Слід зазначити, що такі ознаки, як уривчастість елемента або його відсутність у відтиску не є стійкими. Так, елементи можуть відобразитися повністю при достатньо сильному натис-ненні. Крім того, після тривалої експлуатації більш високо роз-міщені друкуючі елементи можуть урівнятися з розміщеними нижче. Прояв цих ознак залежить також від виду паперу і в'яз-кості фарби.

Інші новітні способи виготовлення посвідчувальних друкарських форм

Розглянемо способи, які ще не отримали широкого поши-рення в Україні, проте в інших країнах вони є досить популяр-ними.

Нескладним є виготовлення печаток (штампів) у блоці з штемпельною подушкою. Остання служить підставкою (осно-вою) для постійного зберігання гумової посвідчувальної друкар-ської форми. Дана конструкція має цілий ряд переваг. По-перше, друкуючі елементи, знаходячись у закритому об'ємі, довше зберігають еластичність. По-друге, скорочується час, необхід-ний для нанесення якісного відтиснення - печатка знаходиться у постійній готовності до експлуатації. Є можливість викорис-тання багатобарвних печаток як одного із засобів захисту від підробки. Оскільки печатка займає у підставці фіксоване поло-ження, штемпельна подушка може складатися з двох (і біль-ше) ділянок, кожна з яких забарвлена штемпельною фарбою певного кольору.

Традиційні посвідчувальні друкарські форми виготов-ляються із застосуванням вулканізації гуми. Оскільки гума легко окислюється (за рахунок випаровування пластифікуючих

речовин), утворюються тверді, крихкі продукти, і гума може по-вністю втратити еластичність. 3 метою підвищення довговічнос-ті посвідчувальних друкарських форм почали використовувати мікропористі матеріали, зокрема мікропористу гуму, а також термопластичні смоли - з полівінілхлориду, полівінілацетату, по-ліпропілену і комбінації етилен-ненасичених мономерів. Посвід-чувальні друкарські форми, виготовлені з цих матеріалів, показа-ли високу опірність старінню, велику механічну міцність.

Вище згадувалося, що полімери, мають пористу структу-ру. В цьому і полягає особливість нових печаток (штампів) з на-копичувачем фарби: структура матеріалу з відкритими порами робить самі посвідчувальні друкарські форми придатними для накопичення штемпельної фарби.

Друкуючий блок складається звичайно з двох шарів. Пер-ший шар - накопичувач фарби - великопористий і у 2-3 рази за об'ємом більший від другого шару, що містить власне друкуючі елементи. Основне завдання шару-накопичувача - зберігання найбільшого об'єму фарби. Він може бути отриманий з найріз-номанітніших матеріалів: пенополіуретану, поропластів, по-лівінілхлориду і поліетилену, ущільненої нетканої целюлози, синтетичних тканин, губчастої гуми тощо. Основні вимоги: ви-сокі властивості пружної деформації і сумісність з друкуючим шаром для отримання на межі розділу міцного з'єднання у ви-гляді сплавлених частинок.

Другий шар - друкуючий — має більш високу пористість. Це дозволяє отримати, з одного боку, високу механічну міц-ність елементів, а з другого -якісні відбитки на папері. Друкую-чий блок можна виготовити таким чином: термопластичний по-лімер (наприклад, порошок полівінілхлориду) ретельно просіва-ється крізь тонке сито, а потім змішується з пластифікатором (ним може бути рідкий діоктилфталат, диметилфталат, тріокти-лфосфат тощо). Використання пластифікаторов полегшує утво-рення в подальшому тісно пов'язаних один з одним, сплавлених частинок термопластичного полімеру. У такий спосіб одержу-ється так звана пластизольна суміш. До неї додають штемпель-ну фарбу, яка не повинна вступати у хімічні реакції з полімером, а тим більше розчиняти його. Розмір пігментних частинок у

штемпельній фарбі має бути дуже малим, щоб вони могли вільно проникати крізь мікропористий друкуючий шар.

Після цього готується основа для шару-накопичувача: з ма-теріалу з макропористою структурою викроюється шматок пот-рібної форми і розмірів та занурюється в підготовлену наперед суміш. Ємність з даним напівфабрикатом поміщається у вакуу-мну камеру, щоб викачати повітря, яке знаходиться усередині макропористого матеріалу. Суміш під тиском повітря вдавлюєть-ся у відкриті пори макропористої структури. Тим самим способом готується друга суміш, з якої у подальшому буде сформований дру-куючий шар. Ця суміш заливається в матрицю. Закрита матрична форма піддається нагріванню під тиском, а потім охолоджується до температури навколишнього середовища.

Під час цього процесу суміші, призначені для отримання шару-накопичувача і друкуючого шару, міцно з'єднуються одна з одною. Полімери на межі з'єднання утворюють частинки, що спеклися, по-рожнисті простори між якими заповнені штемпельною фарбою. Дос-татньо здійснити натискання зверху на шар-накопичувач, щоб фар-ба з нього перейшла у друкуючий шар і крізь відкриті пори друкар-ських знаків відобразилася у вигляді забарвленого відбитку на доку-менті.

У зв'язку з якісною зміною структури друкуючих елементів ви-никла необхідність в удосконаленні всієї конструкції пристрою. У новій конструкції штемпельний блок поміщається у порожнисту прямокутну рамку або циліндр, залежно від форми друкуючої пове-рхні (печатка або штамп). Рамка має зверху циліндровий виступ, на який надягається фігурна ручка. До штемпельного блоку звер-ху кріпиться криюча пластина з отвором у центральній частині, у який впресовано металевий шток. У тілі виступу є поворотна пружина, що притискає посвідчувальну друкарську форму у не-робочому стані до внутрішньої поверхні рамки або циліндра і тим самим захищає її від пошкоджень. Для нанесення відбитка здійсню-ється тиск на фігурну ручку, яка зміщується вниз, долаючи опір поворотної пружини. Ступінь стискання може бути відрегульовано спеціальною гайкою. Зусилля від ручки передається штоку, який ра-зом із закріпленою покриваючою пластиною тисне на штемпельний блок; той, у свою чергу, притискається до паперу і через найдрібніші пори друкуючих елементів переходить фарба, утворюючи відбиток

на папері. За необхідності підживлення шару-накопичувача ручка знімається і через заливальний отвір додається штемпельна фарба.

Способи підробки відбитків печаток (штампів)таїхознаки

До основних способів підробки відбитків печаток (штампів), що зустрічаються у експертній практиці, можна віднести способи з використанням кліше високого, плоского та глибокого друку, a також копіювально-розмножувальної техніки.

Для виготовлення форми плоского друку найчастіше вико-ристовують фотопапір, поліхлорвінілову плівку, кальку тощо. Ві-дбиток печатки (штампа) копіюють з документа на проміжну зволожену форму (отримується дзеркальне відображення відбит-ка), що має гарні копіювальні властивості (наприклад, фотопа-пір). Це зображення додатково наводиться чорнилом (або не на-водиться), а потім перекопіюється на підроблений документ. Цей спосіб називають подвійне копіювання. Також можлива підробка відбитка шляхом перемальовування на просвіт з використанням кальки або іншого прозорого матеріалу.

У відбитках, отриманих з використанням плоского кліше, можна виявити три групи ознак:

1)         ознаки, які свідчать про застосування плоскої форми (то-нкий шар барвної речовини, досить рівномірне її розміщення у штрихах, бліде пофарбування, нечіткі, розпливчасті межі знаків, наявність непофарбованих ділянок);

2)         ознаки, характерні для зволоження і копіювання (скуйов-дженість паперу; порушення проклейки, втрата глянцю, шорст-кість паперу; розпливи барвника у штрихах; зміна люмінесцент-них властивостей паперу на місці розміщення відбитка);

3)         ознаки малювання або обведення друкуючих елементів (невідповідність знаків стандартним друкарським шрифтам; роз-біжність одноіменних знаків за розмірами та конфігурацією; ви-кривлення, звивистість та кутоватість елементів, здвоєння штри-хів; наявність дзеркальних знаків; помилки у тексті; нарівномірне розміщення тексту на площині відбитка; неоднакові відстані між словами та літерами; викривлення лінії рядка; відхилення від ра-діальності (у штампах - відхилення від паралелі)).

Виготовлення у кустарних умовах форм високого друку по-требує наявності певних професійних навичок. Але отримані кліше дозволяють отримувати відбитки багаторазово.

Залежно від властивостей матеріалу кліше та способу виго-товлення, властивостей фарбувальної речовини, паперу, сили ти-ску та інших факторів, відбитки з форм високого друку можуть мати різний вигляд, але спільним для всіх них буде яскравість ві-дбитка, чіткі межі штрихів; більш інтенсивна пофарбованість країв окремих штрихів.

Способи виготовлення злочинцями форм високого друку можуть бути різними. Найчастіше використовують гравірування на таких матеріалах, як гума, метал, лінолеум, пластмаса, дереви-на. За допомогою гравірувальних інструментів (або просто загос-трених предметів) злочинці відтворюють у дзеркальному вигляді друкуючі елементи. Відбитки таких кустарних форм мають такі ознаки:

-          спрощеність малюнка знаків;

-          перерви в елементах знаків;

-          помилки у тексті;

-          нарівномірне розміщення тексту на площині відбитка;

-          наявність дзеркальних знаків;

-          відсутність окремих фрагментів, частин знаків;

-          наявність викривлень у прямолінійних елементах;

-          розбіжність одноіменних знаків за розмірами та конфігура-цією;

-          неоднакова форма і розміри засічок у буквах;

-          неоднакова висота основних елементів у знаках слова;

-          кутоватість овалів, напівовалів та дугових елементів;

-          відхилення вісі літер від вертикального чи радіального на-прямку;

-          неоднакова ширина штрихів у знаках тощо (див. іл. В.2 и В.З у додатках).

При виготовленні друкарських форм фотомеханічним спо-собом найчастіше у якості оригіналу використовується відбиток печатки (штампа) у справжньому документі. Тому у відбитках, отриманих вказаним способом, спостерігається відповідність ма-люнка знаків друкарським шрифтам; рівномірне розміщення зна-ків по площині відбитка; дотримання радіальності або паралель-

ності. Але внаслідок непродруковування фрагментів зображення оригіналу у відбитках фотомеханічних форм виявляються непо-фарбовані ділянки або знаки з ознаками малювання (результат ретуші фотоформи). Можлива також зміна масштабу (стосовно печатки-оригіналу).

Залежно від способу отримання друкуючих поверхонь (тра-влення чи полімеризація), друкарські форми поділяють на фото-цинкографські та фотополімерні, для яких характерні свої ознаки.

Відбитки фотоцинкографських форм мають такі ознаки:

-          чіткі та нерівні краї знаків;

-          перерви у тонких штрихах;

-          відсутність дрібних деталей;

-          заокруглення кутоватих поєднань та закінчень штрихів;

-          злитне відображення близько розміщених елементів;

-          наявність на пробільних ділянках сторонніх крапок тощо. Відбитки фотополімерних форм мають наступні ознаки:

-          висока графічна точність відтворення знаків;

-          чіткі та рівні краї знаків;

-          інтенсивне та насичене зафарбовування штрихів;

 

-          наявність непофарбованих крапок у штрихах (сліди від пу-зирів повітря у полімері);

-          наявність "марашок" на пробільних ділянках;

-          відсутність дрібних деталей.

У процесі виготовлення друкарської форми з елементів ру-чного набору використовують друкарські літери і пробільний ма-теріал. Набрані літери закріплюють у рамці для безпосереднього нанесення відбитків. У відбитках з таких форм проявляються такі ознаки:

-          відповідність розміру і графічного малюнка знаків дру-карським шрифтам;

-          сліди тиснення від рельєфних знаків;

-          нерівномірна інтенсивність зафарбовування фрагментів відбитку або окремих знаків.

При некомплекті шрифту або відсутності необхідних нави-чок у виготівника можуть проявитись додатково такі ознаки:

-          перевернуті знаки;

-          нерівна лінія рядка;

-          застосування в одному слові літер різних розмірів та гарнітур;

-          заміна окремих букв цифрами чи іншими буквами, схожими за

малюнком (наприклад, буква О замінюється цифрою 0 тощо);

-          відхилення від радіальності (паралельності) у розміщенні букв;

-          нерівномірне розміщення тексту по площині друкуючої пове-рхні.

Також злочинці можуть виготовляти друкарські форми шляхом вулканізації каучуку на матрицях за аналогією з техноло-гічним процесом фабричного виробництва печаток (штампів). При цьому матриці у кустарних умовах можна виготовити з ма-теріалу, що піддається механічній обробці та витримує темпера-туру вулканізації. Зображення на матрицях отримують гравіру-ванням; фотомеханічним способом; витисканням від руки на гіп-сі; штампуванням з використанням пуансів або друкарських лі-тер; фрезеруванням на металоріжучих верстатах. Усі дефекти ма-триці відповідно відображаються на готових гумових кліше та ві-дбитках з них.

Форми глибокого друку звичайно використовують для фаль-сифікації відбитків сургучевих печаток. Вони мають заглиблені друкуючі елементи і виготовляються, як матриця для форм висо-кого друку, способами гравірування, фрезерування, штампування тощо. Іноді з відбитка-зразка сургучевої печатки отримують злі-пок, що використовують потім у якості друкарської форми. У ві-дбитках з таких форм спостерігається нечітке зображення знаків; збільшення їх розмірів; наявність поглиблень на друкуючих по-верхнях; наявність сторонніх деталей на пробільних ділянках; на папері - частинки матеріалу друкарської форми тощо.

В останні роки злочинці нерідко для підроблення відбитків печаток (штампів) застосовують сучасну копіювально-розмножувальну техніку. Найчастіше зображення відбитка-оригіналу або ксерокопіюється зі справжнього документа на під-роблений, або сканується з наступним друкуванням на принтері. 3 поширених варіантів відмітимо дві великі групи підробок: еле-ктрофотографічним та струменево-крапельним способом. До першої групи відноситься застосування одноколірних та кольо-рових копіювальних апаратів і лазерних принтерів, а до другої -використання струменево-крапельних принтерів. Для кожного з

варіантів характерними будуть ознаки застосованого пристрою, що розглядались нами у відповідному підрозділі.

Іноді зустрічається примітивний спосіб підроблення відбит-ків печаток (штампів) - їх малювання безпосередньо на доку-менті. Для цього способу характерні такі ознаки:

-          сліди від пишучих приладів, наприклад, кулькових чи пір'я-них ручок, олівців, загострених паличок тощо;

-          частинки грифеля графітного олівця на волокнах паперу;

-          специфічна структура фарбувальної речовини у штрихах знаків.

Також зустрічається підроблення відбитків за допомогою справжніх печаток (штампів) інших організацій, установ, підп-риємств або їх відділів. Для цього способу характерні такі особ-ливості:

-          нечітко наноситься текст (при повороті кліше - відбитки змазані, при недостатній кількості фарбника на кліше - відбитки бліді, при зайвій кількості фарбника - перенасичені);

-          вносяться зміни в текст (закреслюються, замазуються окремі букви, слова, домальовуюються інші букви або слова, умисно не віддруковуються окремі слова тощо);

-          робиться монтаж фрагментів кількох печаток (штампів) або їх відбитків, використовуються інші зображення.

Методика дослідження відбитків печаток та штампів

При експертному дослідженні відбитків печаток (штампів) вирішуються найчастіше такі питання:

-          Яким способом виготовлена печатка (штамп), відбиток якої міститься у документі?

-          Яким способом нанесено зображення відбитка печатки (штампа)?

-          Чи одним кліше нанесено відбиток печатки (штампа)?

-          Чи нанесено відбиток з використанням кліше, зразки від-битків якого надані на дослідження?

Вирішення вказаних завдань експерт розпочинає з огляду нада-них на дослідження матеріалів, при цьому перевіряючи відповідність їх переліку у постанові про призначення експертизи. Також експерт вивчає документи у цілому та їх реквізити. Правильний та повний

огляд наданих об'єктів дозволяє скласти попереднє враження про особливості їх виготовлення. Виходячи з цього, експерт складає план наступних дій, визначає доцільні методи дослідження. Потім присту-пає до основної стадії дослідження - вирішення конкретних завдань, поставлених перед експертизою.

Діагностичне дослідження відбитків печаток (штампів) При встановленні способу нанесення відбитка печатки (штампа) на дослідження іноді надаються лише сумнівні відбит-ки. Шляхом ретельного вивчення змісту всього документа та сумнівного відбитка експерт встановлює:

-          чи відповідає найменування установи, від імені якої видано документ, найменуванню у відбитку;

-          чи немає порушень встановленого порядку користування ге-рбовими та простими печатками (наприклад, відбиток гербової печатки міститься у документі від імені громадської організації);

-          особливості малюнка букв, наявність граматичних помилок, дзеркального або перевернутого зображення знаків;

-          чи відповідають знаки стандартному друкарському шрифту;

-          характер розподілу барвної речовини у штрихах відбитка та оточуючого тексту, подвоєння штрихів, рівномірність інтервалів тощо.

Уже на даному етапі нерідко можна встановити сукупність ознак, що свідчать про застосування однієї з фабричних техноло-гій, або відтворення іншим способом. Далі перевіряють симетри-чність розміщення знаків стосовно один одного та ліній шляхом накладення на відбитки прозорих плівок з розділеними на сектори колами, трикутниками та вимірювальними шкалами.

Потім вивчають особливості розміщення барвника у штри-хах з використанням мікроскопа типу МБС. Під час мікроскопіч-ного дослідження також можуть бути виявлені ознаки поперед-ньої підготовки.

При встановленні способу нанесення відбитка печатки (штампа) окремі ознаки виявляють або візуально, або шляхом мі-кроскопічного дослідження. Виявлення інших ознак у кожному конкретному випадку потребує застосування спеціальних методів (наприклад, дослідження в УФ-променях тощо). А штрихи олів-цевої підготовки при малюванні або копіювального паперу можна виявити у ІЧ-променях.

Слід зазначити, що іноді дуже важко розрізнити фабричний та кустарний способи виготовлення печаток (штампів). Напри-клад, у спеціалізованих майстернях може застосовуватися ручна робота, що приводить до створення ознак кустарного виробницт-ва у відбитках справжніх печаток. Водночас підроблені печатки (штампи) можуть виготовлятися злочинцями за однією з фабрич-них технологій і не мати ознак кустарного виробництва. Усклад-нюють ситуацію також сучасні технології виготовлення печаток (штампів), оскільки підроблене кліше, виготовлене, наприклад, шляхом лазерного гравірування, може практично не відрізнятися від справжнього за своїми ознаками (у цьому випадку обов'язково потрібні зразки справжньої печатки). Вказані факто-ри можуть привести до необгрунтованих або помилкових виснов-ків експерта. Тому вирішення питань про справжність відносить-ся лише до компетенції слідчого, що має у своєму розпорядженні більш детальні відомості про обставини справи.

Якщо експерт установив, що сумнівний відбиток нанесений кліше, яке виготовлене не за фабричними технологіями, він по-винен спробувати встановити спосіб нанесення цього відбитка. При цьому слід оцінювати весь комплекс виявлених ознак, а не спиратись при формулюванні висновку лише на окремі ознаки. У випадку, коли сукупність виявлених ознак є недостатньою для формулювання однозначного висновку про спосіб нанесення від-битка, експерт може дати висновок у вірогідній формі.

До висновку експерта з діагностичного дослідження дода-ється фототаблиця зі знімками загального вигляду документа з відбитком печатки (штампу) та досліджуваного відбитка (приб-лизно з 3-кратним збільшенням). Крім того, у фототаблиці мають бути знімки з ознаками, що ілюструють встановлений спосіб на-несення відбитка.

Ідентифікація печаток і штампів за відбитками

Процес ототожнення печаток (штампів) за відбитками ґрун-тується на загальних принципах криміналістичної ідентифікації і складається з трьох основних стадій: роздільне дослідження об'єктів, їх порівняльне дослідження та оцінка виявлених ознак. Тому на дослідження обов'язково потрібно надати зразки відбит-

ків справжніх печаток (штампів), а якщо виявлені підроблені пе-чатки, то їх також надсилають на дослідження.

На успішність проведення ідентифікації серйозно впливає якість наданих зразків відбитків печаток (штампів). Вільні зразки відбитків за часом свого нанесення мають бути щонайближче до сумнівних відбитків. А експериментальні відбитки бажано нано-сити на папір такого самого сорту з різним ступенем тиснення і розподілом сили тиску на ділянки кліше на різній підкладці, з рі-зною кількістю барвника. Сам барвник береться такого самого кольору, що і у сумнівному відбитку. А якщо печатка дуже за-бруднена, то після отримання кількох відбитків її промивають, a потім відтискують кілька контрольних відбитків.

Головною метою роздільного дослідження є виявлення ін-дивідуальної сукупності ознак сумнівного відбитка (відбитків). Для цього вивчають загальні і окремі ознаки об'єкта. При цьому слід пам'ятати, що друкуюча поверхня однієї і тієї ж печатки (штампа) у різних відбитках відображається неоднаково, що зу-мовлено умовами нанесення відбитка. При роздільному дослі-дженні відбитків-зразків слід дотримуватися визначеної послідо-вності. Спочатку вивчають всі відбитки при слабкому натисканні, потім при звичайному, а потім - отримані за інших умов. Такий порядок дослідження дозволить краще вивчити ознаки кліше, проаналізувати окремі ознаки і визначити їх ідентифікаційне зна-чення. Найціннішими окремими ознаками печаток (штампів) є такі: відхилення від нормального положення букв у словах, ви-кривлення рядків, дефекти у знаках.

Після роздільного дослідження експерт приступає до порів-няльного збіжностям відбитків, у ході якого він порівнює вияв-лені на попередній стадії ознаки. Послідовність порівняння ознак об'єктів базується на загальних принципах порівняння - від зага-льного до окремого. При порівняльному дослідженні експерту в нагоді стають фотографічні методи: накладення діапозитивів, фо-томонтаж знімків в одному масштабі тощо.

Далі експерт приступає до останньої стадії ідентифікації -дає оцінку співпадінням і розбіжностям. На цій стадії слід врахо-вувати: достатність наданих матеріалів; ідентифікаційна значу-щість кожної ознаки окремо і всієї їх сукупності. Якщо були встановлені розбіжності, які не можна пояснити, експерт робить

висновок про відсутність тотожності. А при недостатності вияв-лених ознак для категоричного висновку експерт може дати ви-сновок у вірогідній формі або сформулювати неможливість вирі-шення поставленого питання.

До експертного висновку додається фототаблиця з фотознімком загального виду документа; збільшені знімки сумнівних відбитків і відбитків-зразків (в одному масштабі) з розміткою збіжних (чи роз-біжних) ознак; контрольні фотознімки та ілюстрації порівняння ознак способами накладення, суміщення зображень тощо.

Рекомендована література до розділу:

1.         Дмитриев Е.Н. Установление способов изготовления

удостоверительньіх печатньіх форм (печатей и штампов) по от-

тискам // Определение орудий письма по штрихам (оттискам) в

документе. - М: ВНИИ МВД СССР, 1987.

2.         Чередниченко Л.А. Исследование оттисков, получен-ньіх с фотополимерньіх печатньіх форм: Методическое письмо ВНИИ МВД СССР. - № 35. - М., 1980.

3.         Павленко С.Д. Криминалистическое исследование оттис-ков печатньіх форм. - К., 1970.

4.         Павленко С.Д. Криминалистическое исследование до-кументов, изготовленньіх с помощью фотополимерньіх печат-ньіх форм. - М.: ВНИИСЗ, 1976.

 

5.         Беляева Г.А., Вакуленко Г.А., Коимшиди Г.Ф. Технико-криминалистическое исследование оттисков печатей, изготов-ленньіх по современньім технологиям /Зкспертная техника. -Вьш. 109. -М.: ВНИИСЗ, 1989.

6.         Сафроненко Т.И., Сосенушкина М.Н., Белоусов Г.Г. Криминалистическое исследование удостоверительньіх печа-тньіх форм (печатей и штампов), изготовленньіх по новьім тех-нологиям // Методические рекомендации ЗКЦ МВД Рос-сии. -М., 1988.

 

7.         Технико-криминалистическая жспертиза документов: Курс лекций/ Под ред. В.Е.Ляпичева. - Волгоград: ВА МВД России, 2001. - 208 с.

8.         Павленко С.Д., Золотарь Н.С., Попов Ю.П., Мороз Т.И. Образцьі зкс-пертньіх заключений. Криминалистическое исследование документов. - К., МВД УССР, 1989.