Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: file_get_contents(files/survey) [function.file-get-contents]: failed to open stream: No such file or directory in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 82
16. УТИЛІЗАЦІЯ ВИКОРИСТАНОЇ ТАРИ І ПАКУВАЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ 16.1. Проблема утилізації : Товарознавство пакувальних матеріалів і тари : Бібліотека для студентів

16. УТИЛІЗАЦІЯ ВИКОРИСТАНОЇ ТАРИ І ПАКУВАЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ 16.1. Проблема утилізації


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 

Загрузка...

використаної тари та пакувальних матеріалів

Щороку в Україні накопичується близько 600 мільйонів тонн відходів, у тому числі значна частина використаної тари та упа-ковки.

Швидкий розвиток пакувальної індустрії, прагнення виробни-ків виготовляти конкурентоспроможну продукцію в сучасній упаковці, масовий ввіз упакованої продукції і таропакувальних матеріалів із-за кордону, відсутність в Україні єдиного, комплек-сного й відпрацьованого механізму збирання, утилізації та пере-робки використаних таропакувальних матеріалів створюють за-грозу для екологічної безпеки нашої держави. Європарламент ще 1991 року прийняв Європейську директиву щодо упаковки, в якій було чітко поставлено завдання прийняти особливі правові та адміністративні заходи для захисту довкілля, забезпечити рівні умови для конкуренції в галузі упаковки. Згідно з цією директи-вою в кожній розвиненій країні виробники та споживачі тари й паку-вальних матеріалів несуть відповідальність за забруднення тери-торії відходами тари та упаковки, відшкодовують витрати на збір, сортування, переробку та утилізацію цих відходів.

Директивою поставлено завдання: до прийняття державами власних законів забезпечити переробку не менше 50 % кожного із пакувальних матеріалів, а 25 % відходів — використовувати як сировину при вторинній переробці.

У кожній розвиненій країні діє система з переробки й утиліза-ції використаної тари та пакувальних матеріалів, у ряді країн прийняті й успішно діють спеціальні національні програми:

у Бельгії (Fost Plus), у Данії (Аction Plan for West and Recycling 1993—97), Німеччині (Grune Punkt), Австрії (АRА), Франції (Eco — Embballages), Іспанії (Рunto Eko — Embfilges), Польщі (BIS System) тощо.

Лідерами з переробки та вторинного використання відходів упаковки є Німеччина (переробляється більше 70 % відходів), Нідерланди (65 %), Австрія (60 % ).

Щорічно у ФРН утворюється майже 12 млн т відходів упаков-ки. Розв’язання цієї проблеми через спалювання невідсортовано-го сміття чи складування його на звалищах виявилося неефекти-вним. Звалища та сміттєспалювальні заводи займають значні те-риторії і окраїнні зони міст та селищ, концентруючи забруднення грунту та води в кількостях, що загрожують здоров’ю людей. Збільшення обсягів спалення відсортованого сміття призводить до забруднення повітряного басейну, у тому числі й такими от-руйними продуктами, як діоксин.

Економічно неспроможною виявилася й система збирання, сор-тування та переробки пакувальних відходів — у ФРН цим займа-лися муніципальні служби, ряд фірм. Зібрані та відсортовані від-ходи виявилися в більшості випадків дорожчими, ніж первинна сировина (картон, папір, скло, полімери, метали). Тому сортували та утилізували лише 25—30 % відходів упаковки, інші скидали на звалища чи спалювали.

Система, яку законодавче було підтримано «Законом про від-ходи» і постановою бундестагу «Про уникнення відходів» поєд-нала в собі такі складові частини: обов’язковий збір, сортування та утилізація використаної тари й упаковки, обов’язкова сплата послуг усіма суб’єктами зі збору й переробки упаковки; високий рівень технології та утилізації.

На практиці «Дуальна система» централізовано взяла на себе цю комплексну роботу. Фірми, що використовують пакувальні матеріали для фасування продукції, сплачують згідно із затвер-дженими тарифами послуги зі збирання та утилізації і одержують ліцензію «Зелена крапка». Якщо продукція не виробляється в Ні-меччині, а завозиться на її територію, то плату за ліцензію спла-чує компанія, яка завозить продукцію.

«Дуальна система» укладає контракти із спеціалізованими фір-мами, як правило, приватними чи комунальними підприємствами на збирання сортування відходів упаковки. На муніципальні під-приємства припадає лише 30 % контрактів, а на приватні — 70 %. Таким чином підтримується конкуренція, що забезпечує низькі ціни за збирання та сортування відходів упаковки. Ці стадії —

найбільш витратна частина діючої системи. На це витрачається 80 % усіх коштів, що надходять від виробників та постачальників продукції в упаковці.

Відсортовані відходи направляють на підприємства, що здійс-нюють переробку та виробляють вторинну сировину. Для фінан-сової підтримки цих підприємств використовують 15 % усіх ко-штів, одержаних «Дуальною системою». Для функціонування самої компанії залишається 5 % коштів. Діяльність товариства охоплює всі землі та міста Німеччини. Завдяки діяльності това-риства одержано інвестиції, створено понад 17 тисяч додаткових робочих місць та 320 сортувальних пунктів. Сама компанія згід-но із Статутом, погодженим з Антимонопольним комітетом ФРН‚ — безприбуткова організація.

Щорічно в розрахунку на одного мешканця збирають 65,5 кг відходів використаної тари та упаковки, з яких скло — 31,5 кг, папір і картон — 15,4, полімерні відходи — 18,7 кг.

В основі різних європейських систем лежать такі фактори:

•          застосування тари і пакувальних матеріалів з найменшою екологічною безпекою;

•          система й механізм компенсаційних відшкодувань витрат на збирання, сортування, переробку й утилізацію використаної тари та пакувальних матеріалів;

•          жорстка адміністративна й матеріальна відповідальність за забруднення навколишнього середовища;

•          наявність незалежної від конкретних підприємницьких структур організації, яка узагальнює й контролює цю проблему;

•          значна інвестиційна робота з технічного переоснащення га-лузі збирання, сортування, переробки та утилізації використаних тари і упаковки.

Попри всі розбіжності, у підходах різних систем спільним для них є: матеріальна відповідальність виготовлювачів тари й паку-вальних матеріалів за забруднення навколишнього середовища й фінансова допомога підприємствам та організаціям, що займа-ються збиранням, сортуванням, переробкою та утилізацією вико-ристаної тари й упаковки. Розміри й обсяги цієї допомоги різні, але без такої допомоги навести порядок у даній справі неможли-во. Згідно з євростандартами до кожної пакувальної одиниці, яка надходить на європейський ринок, висуваються 5 основних ви-мог: скорочення відходів за рахунок економії матеріалу; можли-вість повторного використання упаковки; можливість рісайклінга матеріалу; можливість відтворення енергії; органічне відтворення (біологічні розкладання).

Розроблено 5 проектів стандартів для членів ЄС. Досвід, досяг-нутий європейськими країнами, дуже корисний і заслуговує на застосування в українській економіці.

Наявні вітчизняні виробничі системи збирання та переробки відходів з урахуванням економічного стану країни власними си-лами вирішити це питання не можуть. Надходжень від закордон-них постачальників тари, пакувальних матеріалів та продукції в упаковці немає. Відсутність відповідного законодавства й систе-ми призводить до значних збитків у нашій країні.

Коли в Україну у великих обсягах завозять тару, пакувальні матеріали та продукцію в упаковці, то іноземний виробник має подвійну користь. По-перше, він не сплачує за послуги з утиліза-ції у своїй країні, що досягає великих розмірів. По-друге, він не сплачує кошти за утилізацію і в нашій країні.

Таким чином, вартість утилізації відходів завезеної упаковки пов-ністю лягає на українських громадян. До того ж така «економіка» дає змогу іноземному виробникові ще й за цей рахунок продавати свою продукцію з неабиякою вигодою для себе, ставити цим самим вітчизняного виробника у нерівні конкурентні умови.

Тому в Україні потрібно терміново вжити заходів щодо ство-рення та втілення в життя гарантованої системи збирання, сорту-вання, переробки та утилізації відходів тари й упаковки.

Постановою Кабінету Міністрів України (від 28.06.1997 р. № 668) затверджено програму «Використання відходів виробництва і споживання тари до 2005 року». Згідно з цим документом необ-хідно розробити й задіяти вітчизняну систему переробки та ути-лізації використаної тари й пакувальних матеріалів. Мінекономі-ки розпочало розробку цієї системи. При цьому виникає багато питань, пов’язаних зокрема і з виробниками харчової продукції.

Екологічні висновки залишають без змін погляди промисловців щодо поширення різних упаковок, і лише прибуток може змінити ставлення до проблеми переробки та знищення використаної та-ри й упаковок.

Кількість таких відходів тари у Європейському Союзі досягла величезних розмірів (5 млн т). На переробку надходить лише 18 %. У США щорічно накопичується близько 22 млн т коробок з гоф-рованого картону, 1,22 млрд м дерев’яних піддонів і 65 тис. т термоусадкової й розтягувальної полімерної обгорткової плівки. Тому законодавці ЄС наполягають на застосуванні регенерова-них або повторно використовуваних упаковок і тари. Пропозиція-ми з цього питання передбачено переробку половини використа-них упаковок.

З погляду екології, найкращі характеристики упаковок—три-валий строк експлуатації, багаторазове використання, незалеж-ність від сировини у процесі переробки. Один із недоліків упако-вок — висока початкова вартість. Упаковки багаторазового використання у п’ять разів дорожчі.

До основних факторів, що визначають придатність повторно використовуваних упаковок, належить кількість пунктів відправ-лення й розподілу, ціна одно- і багаторазового застосування упа-ковок і вартість їх перевезення до місця повторного використання.

Якщо вартість міцних упаковок багаторазового використання з тривалим строком експлуатації надто висока, то можна застосу-вати менш міцні альтернативні упаковки. Так, на одному із заво-дів компанії Ford використовують тришарові фанерні пакувальні короби, розміщені на пластмасових піддонах. Такий фанерний короб вантажопідйомністю 500 кг використовують 30 разів.

У нас мало приділялось уваги проблемам створення системи збору, сортування та переробки використаної тари й упаковки, пи-танням виховання населення країни для особистої участі у вирішен-ні цієї проблеми, як однієї з важливих щодо нашого майбутнього.

На державному рівні було прийнято кілька важливих актів, зок-рема Верховною Радою України — Закон «Про відходи». Для його виконання прийнято постанову уряду «Про створення державної компанії «Укртарапереробка», а постановою уряду № 408 регламен-товано механізм збирання, сортування, транспортування, переробки і утилізації тари та упаковки. Враховуючи труднощі, пов’язані з ви-конанням згаданої постанови, уряд призупинив її дію.

В Україні щодо року збирається близько 6 млн. т відходів, серед яких половина — це відходи використаної тари та упаковки. На жаль, майже зовсім зруйновано систему збору та утилізації відходів, яка іс-нувала у минулі часи. А тоді за допомогою цієї системи переробляло-ся 1,5 млн. т вторинних ресурсів на рік. Держава не має вільних кош-тів для фінансування заходів для вирішення цієї проблеми.

Світове виробництво пакувальних матеріалів досягає 1 млрд 350 млн т, у тому числі паперу та картону — 500 млн т, полімерів — 300 млн т‚ скла — 40 млн т, металу — 150 млн т. Розроблено технології та обладнання для переробки і вторинного викорис-тання майже всіх відомих пакувальних матеріалів. Важливо роз-робити систему, яка була б зрозуміла та сприйнята всіма, хто ви-робляє, продає, споживає продукти і товари та використовує сучасну упаковку. Вона може зменшити відходи товарів та про-дуктів за рахунок кращого їх зберігання. Таке розуміння та сприйняття мають бути розвинені на ринкових відносинах, які

принесли б економічну вигоду всім виробникам тари та упаковки товарів, торговельним організаціям, переробникам тари і упаков-ки та споживачам.

Щорічно в світі накопичуються 10 млрд т сміття, і половину з нього становлять відходи упаковки. У Китаї, наприклад, вироб-ляють 15 млн т пакувальних виробів, із яких 70 % становлять відходи, а щорічний приріст такого сміття складає 7 %. У Китаї пропонують такі заходи утилізації відходів:

•          пропаганда серед населення про необхідність повторного використання тари як засобу боротьби за екологію і укріплення економіки. Подібна пропаганда вже ведеться у Франції і Японії;

•          прийняття і впровадження законодавчих актів, які б сприяли відновленню і зберіганню відходів упаковки, як у більшості західних країн. Заохочення підприємств, які виготовляють тару із відходів;

•          відновлення і утилізація різних видів упаковки із паперу, скла, алюмінію і пластмаси на прикладі Швейцарії, США, Кана-ди, Німеччини і Франції;

•          заводи повинні регенерувати відходи за власною ініціати-вою, створювати спільні центри з переробки використаної тари на прикладі фірми Соса-Соlа і Північно-Американської з переро-бки відходів. Пластмасові пляшки переробляються тут у кількос-ті 100 тис. т щорічно, із них виготовляють лавки в парках, квітко-ві горщики тощо;

•          розробляючи новий вид упаковки, необхідно враховувати фактори екології, можливості її повторної утилізації;

•          популяризація виробів із відходів упаковки. У Німеччині, наприклад, перероблені відходи використовуються як папір для друкування газет (50—60 %), для виготовлення скляних пляшок (50 %), алюмінієвих корків (35 %);

•          використання теплової енергії від спалювання відходів. Та-ким чином спалюється 75—80 % сміття. У США побудовано спе-ціальні установки, що дозволяють одержувати 525 кВт/рік енергії від спалювання однієї тонни відходів.