11.3. Стрічки та клейкові матеріали


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 

Загрузка...

Стрічки (металеві, полімерні), полімерні термоусадкові та стретч-плівки використовують для транспортної упаковки та ван-тажних транспортних одиниць. Основна функція таких засобів — скріпити транспортну упаковку або вантажну транспортну одини-цю, щоб запобігти зсуву чи пошкодженню товару під час складу-вання, транспортування і оброблення у торговельній мережі. Окремі стрічки характеризуються певними властивостями (табл. 11.1).

Таблиця 11.1

ХАРАКТЕРИСТИКА СТРІЧОК ДЛЯ ОБВ’ЯЗУВАННЯ ТАРИ ТА ВАНТАЖІВ

 

Показники     Металева       Поліпропіленова       Поліефірна

 

            м’яка   тверда

           

 

Міцність на розрив, МПа     350      700      250      350

Відносне подовження, %     35        7          25        8

Об’ємна маса, т/м3   7,5       7,5       0,6       0,7

Приведені стрічки мають свої переваги та недоліки. Металеві — більш міцні, полімерні — не піддаються корозії, мають меншу масу, більш еластичні.

Термоусадкові плівки під час нагрівання збігаються в одному або двох напрямках. Їх виготовляють з різних полімерів (поліві-нілхлорид, поліпропілен, полістирол, поліетилен). Найбільше для цього використовується поліетилен, який модифікують різними компонентами. Недоліком застосування термоусадкових плівок є значні втрати енергії.

Розтягувальна або стретч-плівка усуває згадуваний недолік. Розтягувальні плівки деформуються у холодному стані зі збере-женням міцності. Завдяки цій властивості має місце економія

енергії, а менша товщина розтягувальних плівок економить до 25—30 % пакувального матеріалу. Відомі та широко використо-вуються для скріплення вантажів розтягувальні плівки з поліети-лену, співполімеру етилену з вінілацетатом, модифікованого лі-нійного поліетилену.

Клейкові стрічки застосовують для скріплення упаковки, її мар-кування, герметизації, декоративного підбирання елементів упаков-ки. Вони знайшли широке застосування при пакуванні продукції ба-гатьох галузей промисловості: кондитерської; лікеро-горілчаної; пивоварної; оліє-жирової; м’ясо-молочної; безалкогольних напоїв.

Стрічки класифікують за такими ознаками:

•          за призначенням — маркувальні, пакувальні, підкладкові, декоративні;

•          за типом підкладки (основи) — паперові, текстильні, фоль-гові (металеві), полімерні;

•          за проявом липкості — активуючі розчинником (у т.ч. во-дою), теплом, термореактивні, з постійною липкістю.

У країнах СНД виробляють клейкові стрічки таких типів (табл. 11.2).

Таблиця 11.2

Тип     Основа           Товщина, мкм           Ширина, мм  Довжина, м   Клейковий шар         Зчеплен-ня, н/см

Клейкова, марки А-Г           Папір, 45—80 г/м2    —        15—125          Необме-жена Кістковий

клей 25—45 г/м2       4-5

Клейкова, марки  В1-В3      Папір,

50—120

г/м2     —        25—200          Необме-жена Кістковий

клей 30—43 г/м2       —

Маркуваль-на № 1-200        ПВХ    120—170        —        50        Перхлорвіні-лова смола       4,2

Побутова ЛЛБ           ПВХ    140—240        15—20            10—15            Перхлорвіні-лова смола       —

ПЕ з лип-ким шаром            ПЕ       80—100          15—150          15—50            Поліізобу-тилен        7—8

Склеююча марки КЛТ         ПЕТ     190—210        19        10        Каучук СКН   7—8

Склеююча марки ЛЦ           Целофан         45—60            18—100          50—100          Натуральні і

синтетичні

каучуки           1,4

ХАРАКТЕРИСТИКА КЛЕЙКОВИХ СТРІЧОК, ЯКІ ВИРОБЛЯЮТЬСЯ В КРАЇНАХ СНД

 

Примітка: ПВХ талат.

 

полівінілхлорид; ПЕ — поліетилен; ПЕТ — поліетилентереф-

 

Водоактивні клейкові стрічки в основному витіснено стрічка-ми на полімерній основі з клеями постійної липкості. Полімерні самоклейні стрічки не потребують зволоження і доповнюючого прикатування для зчеплення клею з поверхнею упаковки. Крім того, полімерні стрічки за міцністю, герметичністю, вологостій-кістю, декоративністю набагато перевищують паперові клейкові стрічки.

Властивості скотч-стрічки визначаються характеристиками основи. Найбільшого застосування набули стрічки на полімерній основі: поліетиленові, поліпропіленові, полівінілхлоридні, лавса-нові (поліетилентерфталатні).

До плівки-основи ставляться основні вимоги:

•          висока механічна міцність і гнучкість;

•          відсутність набрякання і мінімальна усадка плівки-основи при нанесенні клею із розчину або розплаву;

•          помірна адгезія до нанесеного клею, що забезпечує відли-пання скотчу при його розмотуванні;

•          рівна, гладенька поверхня основи, яка не деформується при нанесенні клею;

•          формостійкість і стабільність характеристик плівки під час зберігання;

•          однорідність, прозорість, притискувальні властивості.

Клейкові стрічки одержують нанесенням на полімерну плівку-

основу клейкового покриття двома основними способами:

•          рідкого дисперсійного клею зануренням, валками, поливом або ракелем;

•          із розплаву полімеру шляхом екструзійного нашарування.

Клей широко використовується для скріплення картонної упа-ковки, прикріплення різних функціональних елементів, приклею-вання етикеток для скляної, полімерної, картонної чи жерстяної тари.

Клей повинен відповідати таким вимогам: надійність клейко-вого з’єднання, простота у застосуванні, нетоксичність, стабіль-ність властивостей у часі.

Для виробництва клейкових стрічок використовують різнома-нітні види клею, які можна поділити на 3 групи:

•          активуючі органічними розчинниками;

•          водоактивуючі;

•          теплоактивуючі з постійною липкістю.

Клеї активуючі органічними розчинниками використовують при виготовленні липких стрічок дуже рідко через виділення розчинника. Клейковий шар таких стрічок отримують з викорис-танням натурального і синтетичного каучуку, ізобутилену та бу-тилкаучуку.

Водоактивуючі клеї виробляють на основі кісткового клею, декстрину, модифікованого крохмалю. При змочуванні водою вони стають липкими і можуть прилягати до поверхні упаковки.

Термоактивуючі клеї почали використовувати при виготов-ленні клейкових стрічок відносно недавно. Термоактивований шар виконується із легкоплавких клеїв-розплавів на основі по-ліолефінів, співполімерів, термополімерів, іономерів, еластоме-рів. Для виготовлення термоактивуючих клейкових стрічок вико-ристовують метод екструзійного нашаровування. При нанесенні на поверхню термоактивуючі липкі стрічки нагрівають, унаслі-док чого нанесений клей-розплав стає липким.

Клейкові скотч-стрічки широко застосовуються для скріплен-ня стінок і закривання картонної, паперової та полімерної тари, маркування, декорування і захисту від несанкціонованого від-кривання упаковки.

Липкі стрічки переважно наносять вручну, виконуючи операцію маркування, зв’язування, закріплення і герметизації упаковки. Клей-кові стрічки з водоактивуючим клеєним шаром перед нанесенням не-обхідно змочувати вологою губкою або за допомогою спеціального змочуваного пристосування. У масовому виробництві використову-ють напів-, і автоматичні пристрої для обв’язування банок, барабанів, коробок, ящиків. При цьому на липку стрічку можна наносити мар-кування із зазначенням дати, артикулу, коду, виробника тощо.

Серед типів клеїв, які успішно застосовують у пакувальній ін-дустрії Європи, найбільше розповсюдження одержали синтетичні на водяній основі — 60 %, рослинні — 13 %, казеїнові — 4 %, латексні — 5 % і термопластичні — 11 %.

На вітчизняному ринку представлені всі основні види пакуваль-них клеїв.

Якість упаковки будь-якого виробу залежить від правильного вибору типу етикетного паперу і клею для конкретної автоматич-ної лінії. У вітчизняному виробництві залишаються найбільш по-пулярними і привабливими «сухі» паперові етикетки. Це зумов-лено тим, що їх вартість значно нижче від самоклеючих. Крім того, існує традиція, яка склалася, в оформленні пляшок пива, вин, безалкогольних і алкогольних напоїв. Оборотна тара також обмежує можливості використання інших типів етикеток.

Актуальним вважається проведення досліджень щодо вивчен-ня властивостей етикетних клеїв у різних умовах їх застосування порівняно із зарубіжними аналогами з урахуванням типу етикет-ного матеріалу (табл. 11.3 і 11.4).

Правильний вибір основи клею визначають його фізико-хімічні й технологічні характеристики. Якісні показники суттєво відрізняються від типу основи клею.

Рослинні клеї на основі крохмалю або декстрину характери-зуються високим початковим схопленням, але вони не підходять у тих випадках, коли вимагається висока стійкість до дії вологи (до ПЕТ-пляшок).

Казеїнові найбільш розповсюджені серед етикетних і пакуваль-них клеїв. Їх застосування ефективне на вологій і холодній скляній або пластмасовій тарі. При контакті з холодною поверх-нею він схоплює швидко, а склеєний шов добре витримує низькі температури. Клей від дії вологи на пляшках розчиняється повіль-но, тому при виході із лінії етикетування етикетки не зміщують-ся. Наступною перевагою казеїнових клеїв є можливість зміни в’язкості в широкому діапазоні, що особливо важливо в умовах їх застосування на швидкісних автоматах. Відмінною особливістю вітчизняних казеїнових клеїв є легкість змивання етикеток із зво-ротної сторони в стандартних миючих машинах. У зв’язку з цим такий клей можна використовувати для етикетування як оборот-ної, так і разової тари.

Клейкові композиції на основі казеїну з модифікованими до-бавками відзначаються високим початковим схопленням в про-цесі етикетування або нанесення акцизної марки, а також задові-льною адгезією до ПЕТ-тари.

Полімерні водорозчинні клеї відіграють важливу роль у забез-печенні належного розміщення та закріплення етикеток, попере-дження, деякою мірою, фальсифікації чи заміни етикеток. Крім того, значна кількість клею використовується при виготовлені гофрованого картону.

Переважна кількість клеїв для пакувального виробництва ви-користовується у вигляді розчинів або розплавів високо- чи низь-комолекулярних (олігомерних) сполук. Розчинниками можуть служити органічні сполуки або вода. Заміна клеїв на водяній ос-нові розв’язує проблеми ресурсо- і енергозбереження, а також за-хисту довкілля. Разом з тим не всі клеючі речовини сумісні з во-дою і не завжди клеї на водяній основі здатні замінити клеї на органічних розчинниках.

Таблиця 11.3

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЯКІСНИХ ПОКАЗНИКІВ ВІТЧИЗНЯНИХ ЕТИКЕТНИХ КЛЕЇВ

 

Марка клею   Основа клею Харакгеристика клею           Початкове схоплення, с       Кінцева адгезія

 

           

            сухий

зали-

шок, %            РН       В'язкість,с       скло/етикетка жерсть            ПЕТ     Акцизна марка

 

           

           

           

           

            легка   щільна

           

           

 

Марка A Марка Ап-2 Марка «АК» «Еластікс»       Казеїнова       29—33 34—43

42^8    7,5—8,5 7,5—8,0

7,5—8,0          700—2000 180—700

200—1800      5—45 10—35

10—30            10—120 10—100

Ю—40            10—55 15—50          Відсутня Відсутня

Задовільна     Відсутня Відсутня

Задовільна

Soft Drink

Technology

м.Москва       Рослинна (декстрин)            71,2     7,6       Пастопо-дібна           5—10  5^Ю    —        Немає адгезії

з лакованою

щільною ети-

кеткою            Відсутня

МаркаП-1       Синтетична

сечовино-

формаль-

дегідна смола 65—78            8,0—8,9          160 до па-

стоподіб-

ного

стану   10—20            15—50            —        Задовільна     Відсутня

Таблиця 11.4

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАРУБІЖНИХ ЕТИКЕТНИХ КЛЕЇВ РІЗНОГО ТИПУ

 

Марка клею   Основа клею Харакгеристика клею           Початкове схоплення, с       Кінцева адгезія

 

           

            сухий за-лишок, %    РН       в'язкість,с       скло/етикетка жерсть            ПЕТ     акцизна марка

 

           

           

           

           

            легка   щільна

           

           

 

Eticol 909 (Нідерланди) SignacoU 300 (Німеччина) T-KEVP 165 (Німеччина)   Казеїнова       35,3 36,2 53,1 8,3 8,2 8,7 6 6 6    7—20 10—30 5—10 10—60 20—80 5—40           -          Відсутня

Відсутня

Задовільна     Відсутня

Відсутня

Задовільна

740 HN (Німеччина) Рослинна (крохмаль)            37,2     9,4       6          20—35            20—120          -            Відсутня         Відсутня

Cubo DG-45 (Франція) Optal A 7672 (Німеччина) Синтетична (латекс)            32—39 45,6    9 6,5—5          3

6          5—25 5—15   30—60 5—40 5—50 10—30 Відсутня Задовільна  Відсутня Задовільна

Частина видів клеїв може поєднувати різні матеріали, які ви-користовуються в пакувальній галузі: папір, скло, метал, поліме-ри. Використання клеїв на водяній основі інтенсивно зростає, і частка його становить: у США — 40—50 %, у країнах Західної Європи — більше 50 %, в Японії — 50—60 %. Середньо річні те-мпи зростання світового виробництва полімерних водних клеїв досягають 2-8 %.

Найбільш поширеними серед клеїв на водяній основі є: тер-мопластичні клеї, у тому числі на основі похідних целюлози, клеї природних полімерів, рослинного й тваринного походження, клеї на основі водорозчинних олігомерів (карбомідні, фенольні, резор-цинові), латексні клеї.

Водорозчинні клеї на основі водних полімерів представлені колагеновими, альбуміновими, казеїновими і вуглеводними.

Колагенові клеї отримують із сировини тваринного походжен-ня з високим вмістом колагену: міздра (міздровий клей), кістки (кістковий клей). Ці клеї застосовують для виготовлення паперо-вих водоактивуючих стрічок для обклеювання картонних ящиків. За останні роки частка їх поступово знижується.

Клеї на основі казеїну широко використовують при склеюван-ні паперу і приклеюванні паперових етикеток до різних матеріа-лів. Вони бувають рідкі і порошкоподібні. Останні застосовують-ся переважно для склеювання деревини. Переважає кислотний казеїн, який погано розчиняється у воді, а в лужному середовищі перетворюється у водорозчинний казеїнат. Казеїнові клеї вважа-ють багатокомпонентними композиціями, оскільки крім казеїну в розчин вводять луги і антисептики (наприклад мідний купорос). Для підвищення активності клею можуть застосовувати різні добавки (фторид натрію, силікат натрію), а для поліпшення во-достійкості — карбомідні смоли, іони цинку та алюмінію. Елас-тичність цих клеїв покращують з включенням гліцерину, сорбіту тощо. Зберігати казеїнові клеї слід при температурі від 5 до 20°С.

Вуглеводні клеї готують на основі крохмалю та його похід-них. Крім того, часто використовують кислотний декстрин для отримання декстринового клею і застосовують для склеювання паперу і приклеювання паперових етикеток. Декстринові і крох-мальні клеї застосовують також у виробництві гофрованого кар-тону.

Крохмальні клеї холодного приготування для виробництва го-фрокартону і склеювання мішків характеризуються деякими від-мінностями (табл. 11.5).

Таблиця 11.5

ХАРАКТЕРИСТИКА КЛЕЇВ

 

Вид клею                               40 15 65                                

Силікатний    45        69       

            0,64     2,03     0,45

Emcol VPK-300/50    18        15       

            0.60     2.71     0.44

Emcol KKВ-40           14        9         

            0,60     2,37     0,49

 

Нові клеї дуже ефективні і рекомендовані замість силікатного клею у гофрокартонному виробництві.

Основними перевагами крохмального клею холодного приго-тування у виготовленні тари вважають:

•          простота у приготуванні;

•          екологічна безпечність;

•          подовжений строк експлуатації матриць, оскільки зменшу-ється затуплення ножів;

•          зниження затрат пари і електроенергії під час приготування клею;

•          збереження споживних властивостей протягом трьох діб;

•          підвищення показників міцності гофрокартону (табл. 11.6).

Таблиця 11.6

Показники     Силікатний клей *    Emcol VPK-300/50 *

Опір продавлюванню, кПа  472      540

Опір розшаруванню, кН/м   0,43     0,55

Опір торцевому стисненню,           2,11     1,70

Emcol KKB-40 **

751

0,51

1,74

Питомий опір розриванню з прикладеним руйнуванням зу-силь вздовж гофрів по лінії ри-льовки, кН/м

45

 

ФІЗИКО-МЕХАНІЧНІ ПОКАЗНИКИ ГОФРОВАНОГО КАРТОНУ, СКЛЕЄНОГО РІЗНИМИ КЛЕЯМИ

** — використання трьох шарів паперу Київського КПК; ** — використання двох шарів паперу Київського КПК.

Термореактивні водні клеї бувають кількох різновидів: фенол-формальдегідні, карбамідформальдегідні, резорцинові, алкілре-зорцинові та ін. Вони застосовуються в основному для склею-вання деревини і деревинних матеріалів, плит деревоволокнис-тих, паперу, липких стрічок і рідко — етикеток.

Важливе місце серед водних клеїв займають розчини синтетич-них і штучних полімерів. Серед термопластичних полімерів, які використовують для виготовлення клеїв, переважають водороз-чинні ефіри целюлози. Клеї на основі ефірів целюлози застосо-вують для склеювання паперу і наклеювання етикеток на скляну тару (клей ГІПК — 22 Р 40).

Синтетичні клеї на основі сечовиноформальдегідної смоли із-за її низької вартості й доступності використовують у пакуваль-ній галузі найбільш широко. Особливістю таких клеїв є нестабі-льність властивостей при зберіганні терміном більше 4 міс. При 20 °С в’язкі параметри зростають більш ніж у 2 рази. Початкове схоплення часто буває недостатнім при етикетуванні мокрої, хо-лодної упаковки або ПЕТ-тари. Розроблено клейкову композицію марки П-1, ефективну для наклеювання етикетного паперу до скляної, картонної і ПЕТ-тари зі стабільними властивостями не менше 6 міс. Ця марка клею більш екологічно чиста за рахунок зменшення в її складі вмісту вільного формальдегіду. Він нако-пичується за рахунок розкладу карбамідоформальдегідної смоли в процесі її переробки і зберігання. Це досягається за рахунок змішування смоли з капролактамом у присутності каталізаторів і ефективних пластифікованих добавок.

АТ «ВНІДХІМПРОЕКТ» пропонує на ринку такі клеї:

•          етикетний-А — для етикетування скляної тари на автоматах з високою швидкістю схоплення, на водній основі, без токсичних компонентів, і пожежобезпечний;

•          етикетний-АУ — для етикетування на високошвидкісних автоматах і вручну скляної, жерстяної, картонно-паперової, полі-мерної (для поліетилену і ПЕТ-пляшок) та іншої тари, а також для склеювання картонної упаковки. Має водну основу, не міс-тить розчинників, токсичних компонентів, пожежобезпечний;

•          поліет — для етикетування полімерної, скляної, жерстяної тари будь-якої форми в ручному режимі, а для плоскої поверхні — на автоматах. Водна емульсія забезпечує високу швидкість схоплення, забезпечує високу адгезію без попередньої активації поверхні;

•          Петфол — для етикетування полімерної (у тому числі полі-етилентерефталатної), скляної, жерстяної тари в ручному і авто-

матичних режимах, а також для склеювання картонних упаковок. Готується на водній основі, має високу швидкість схоплення, без токсичних компонентів, і пожежобезпечний.

•          Стач (порошок) — для етикетування вручну скляної і кар-тонної тари, склеювання картону і паперу, паперових пакетів і мішків;

•          Клей-розплав КР-2 (гранули) — для склеювання паперу, кар-тону і целулоїдно-подібних матеріалів ручним і машинним спо-собом. Робоча температура розплаву 140—160 °С. Клей екологі-чно безпечний.

Картонно-паперова галузь використовує декілька видів клеїв: силікатний, полівінілацетатний, на основі модифікованого крох-малю.

Силікатний клей відносно недорогий, але має ряд суттєвих недоліків: при підвищенні вологості повітря луг із силікату мігрує у товщину склеєного матеріалу і зумовлює появу плям, зменшення проклейки та механічної міцності, негативно впливає на барвники. При несприятливих умовах застосування він твердіє у вигляді ламкої плівки, яка може тріскатись при згинанні.

Фізичні властивості розчинних силікатів визначаються від-носними масовими співвідношеннями (модулями) SiO2 до Na2O. Для клею використовуються розчини силікату натрію з модулями від 2,0 до 4,0 і в’язкістю від 1 до 10 пуаз. Силікати з модулем нижче 2,0 характеризується високою лужністю і ма-лою стійкістю.

Схоплення силікатного клею відбувається внаслідок втрати ним води. Поступове випаровування води забезпечує зростання міцності клейкових сполук, а при вмісті вологи 40 % вона досягає 7 МПа. В’язкість рідких силікатів може бути збільшена додаван-ням хлориду натрію. При співвідношенні Na2O : 3,8 SiO2 в’язкість силікату знижує цукор, і збільшує її для силікату Na2O : 3,2 SiO2. В’язкість силікатних клеїв різко понижується з підвищенням тем-ператури. Плівкоутворення зумовлене швидким випаровуванням води з поверхні при підвищенні температури і малій швидкості її просочування на поверхню із основної маси в’язкого клею. Галь-мує плівкоутворення цукор, гліцерин, сорбіт, сульфітована олія, яка діє як змочувач.

Клеї на основі силікату натрію не липкі, але при втраті 10— 15 % води вони твердіють і утворюють міцний адгезійний зв’я-зок. Для забезпечення оптимального клейкового сполучення дуже важливо утримувати склеювані поверхні разом протягом часу, достатнього для затвердіння.

Додавання до розчину силікату карбаміду, бітуму, глини по-ліпшує клейкову здатність, в’язкість змочування, схоплення і змазуючі властивості клею.

Обмежують використання силікатного клею через відсутність во-достійкості, гнучкості клейкової плівки. Для поліпшення водостійко-сті силікатний клей модифікують рослинними і тваринними білками.

Силікатні сполуки стійкі до дії пліснявих грибків.

Міністерство охорони здоров’я України заборонило викорис-тання силікатного клею у виробництві тари для харчових продук-тів, оскільки він зумовлює подразнення верхніх дихальних шляхів.

Полівінілацетатні клеї почали використовувати з 1940 року як синтетичні замінники тваринного клею. Полівінілацетат (ПВА) — це продукт полімеризації вінілового ефіру оцтової кислоти (вінілацета-ту) у водному середовищі в присутності емульгатора та ініціатора.

У США і країнах Європи близько 60 % вінілацетату використо-вується для виготовлення емульсій. На клей і фарби використовуєть-ся близько 80 % усього виробництва емульсії у світі, а решту — для виготовлення паперу і текстилю. За останні роки спостерігається значне збільшення споживання ПВА для виготовлення клеїв і фарб.

Клеї на полівінілацетатній основі можна поділити: на летких розчинниках, без розчинників та емульговані.

Клеї на летких розчинниках — це 30 %-ві розчини ПВА в ме-тил- або етилацетаті чи в толуолі. Концентрація ПВА в ацетоні може становили від 35 до 70 % залежно від молекулярної маси полімеру. Адгезія цих розчинників підвищується додаванням гліфталевих малеїнових смол.

Клеї без розчинників отримують із полівінілацетату його роз-плавленням у суміші зі смолами.

Клеї на основі полівінілацетатної дисперсії мають ряд переваг, зокрема — швидке схоплення, хімічну стійкість клейкової плів-ки, слабкий запах, білий колір, відсутність піноутворення, опти-мальну текучість при низьких і високих температурах, збережен-ня властивостей після замерзання — відтаювання, здатність до склеювання при температурі навколишнього середовища, него-рючість, стійкість при зберіганні, нетоксичність.

У пакувальній промисловості клеї на основі дисперсії ПВА використовують для виготовлення упаковки із картону, багато-шарових паперових мішків, картонних барабанів, комбінованих матеріалів, конвертів тощо.

Паперова промисловість наносить ПВА-емульсії на папір для поліпшення його жорсткості, кольору, сприйняття типографських фарб, стійкості до жирів і старіння.

Додавання емульсії у паперову кульку підвищує міцність па-перу. При виготовленні гнучкого картону з відповідною ударомі-цністю використовують емульсію з 4 %-го дибутилфталату.

У тютюновій промисловості дисперсія ПВА використовується для виробництва сигаретних фільтрів.

Спиртові розчини ПВА можуть наносити на поверхню фрук-тів, овочів і яєць з метою подовження строків зберігання.

В Україні ПВА-дисперсії випускають у пластифікованому ви-гляді трьох марок за в’язкістю: низько-, середньо- і високов’язкі. Вміст сухого залишку становить 50—60 %.

Розрізняють два типи дисперсії: дрібнодисперсні, з розміром частинок 0,05—0,5 мкм (латексна) і крупнодисперсні — розмір частинок 0,5—10 мкм. Найбільше поширення в промисловості отримали крупнодисперсні системи.

Серед співполімерів вінілацетату для виготовлення клею за-стосовують його співполімери з етиленом, які утворюють гнучку плівку пластифікатора.

Водостійкість полівінілацетатних клеїв досить значна. Це зу-мовлено тим, що більша частина дисперсії містить як емульгатор і стабілізатор полівініловий спирт, плівки якого водонепроникні. Для підвищення водостійкості дисперсій, стабілізованих поліві-ніловим спиртом, використовують гліоксаль.

Для ПВА-клеїв, виготовлених з додаванням казеїну, декстри-ну, крохмалю використовують консерванти (фенол, формальде-гід, бензоати тощо). Внесенням у ПВА-клей тонкоподрібнених наповнювачів (крейда, каолін, алібастр) досягається відповідна його консистенція, завдяки якій поліпшується покрівельна здат-ність і знижується собівартість.

Клей на основі ПВА використовується також для виготовлен-ня паперових гільз і склеювання клапанів ящиків для гофрокар-тону. З метою попередження заморожування в зимовий період до клею додають пластифікатор.

Крохмаль модифікований широко використовують для вироб-ництва продукції із картону і паперу. Для поліпшення якості склеювання частіше використовують модифікований крохмаль, гідролізований кислотами або ферментами, окислений, заміще-ний. Під час модифікації знижується молекулярна маса поліцук-рів і зменшується в’язкість його дисперсії. Більшість підприємств застосовують катіонний крохмаль, який містить іонізовану амі-ногрупу або четвертинну амонієву групу. Катіонний крохмаль у водному середовищі має позитивний заряд і тому легко адсорбу-ється  на  целюлозному волокні,  а  також  сприяє  утворенню

зв’язків між волокнами гідроксильної групи крохмалю і целюлоз-ними волокнами. За рахунок високої адгезії катіонного крохмалю на поверхні волокна його витрати можуть бути скорочені на

утриму уєт ся в паперовому полотні на 7 ру-95 %. Цей крохмаль не впливає на оптичний підбілювач і тому може конкурувати з полімер-ними флокулянтами на основі акрилових мономерів

За своїм використанням крохмаль поділяють на такі групи:

•          Для введення в макулатурну масу (гарячого і холодного приго-тування* Гаряче приготування вимагає заварювання крохмалю при температурі 85—95 °С, а холодного — допускає розчинення у воді при температурі 20-25 °С з відповідним перемішуванням

•          Д ют я підвищення утримування наповнювача на волокні викори-

ну різні серії крохмалю. Клеї на кре нові цих видів крохмалю утво рт рю-ють дуже пластичну пл вку, збільшують міцність поверхн , підви-щують утримання наповнювача на волокні при переробці браку.

ють структурно-механічні пок аро ники картону, відрізняються низь-ким ступенем клейстеризації

висушування і невеликі витрати.

Контрольні питання

1.         Яка роль етикетки для товару?

2.         Які функції виконує етикетка?

3.         З яких матеріалів виготовляють етикетку?

4.         Які типи етикеток найбільш відомі?

5.         Використання захисних елементів при виготовленні етикеток.

6.         Основні елементи фірмових та інших етикеток.

7.         Що входить до конструктивних елементів етикеток?

8.         Основні переваги самоклейних і термоусадкових етикеток.

9.         Які відмінні особливості захисних етикеток?

 

10.       Які закупорювальні засоби застосовують у харчовій промисловості?

11.       Які переваги і недоліки коркових пробок, металевих закупорюваль-них засобів, кришок для скляної тари, ковпачків, полімерних пробок, кришок для термоформованої полімерної тари?

12.       Як поділяють закупорювальні засоби за призначенням, за спосо-бом закупорювання, за способом відкриття, за ущільненням горловини скляної тари?

13.       В яких спрямуваннях удосконалюються традиційні та нові заку-порювальні засоби?

14.       Які стрічки використовують при формуванні транспортної упако-вки?

15.       Які переваги і недоліки термоусадкових, розтягувальних, клейо-вих стрічок?

16.       Для яких цілей використовують клейові стрічки і за якими озна-ками їх класифікують?

17.       Які клеї найбільш ефективні при виробництві клейових стрічок?

18.       Які марки етикеткових клеїв використовують вітчизняні товаро-виробники?