10.10. Санітарний нагляд і контроль за безпекою застосування полімерних матеріалів і тари, призначених для контакту з продовольчими товарами


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 

Загрузка...

Санітарно-гігієнічне законодавство приділяє особливу увагу полімерним і комбінованим матеріалам, оскільки вони за приро-дою і технологією можуть мати у своєму складі низькомолекуляр-ні включення, мономери, стабілізатори, пластифікатори, модифі-катори, пігменти, наповнювачі тощо. Ці речовини можуть мігру-вати при певних умовах у продукт, змінювати його якість і погі-ршувати стан здоров’я людей.

Мета санітарного нагляду і контролю щодо застосування по-лімерних матеріалів і тари, які контактують із харчовими продук-тами — забезпечити безпеку продовольчої сировини і продуктів харчування через дотримання санітарно-гігієнічних вимог до цих матеріалів. Основною законодавчо-нормативною базою для цьо-го є закони України «Про забезпечення санітарного та епідеміо-логічного благополуччя населення», «Про якість і безпеку харчо-вих продуктів і продовольчої сировини», Гігієнічні нормативи ГН 2.3.972-00 «Гранично допустимі кількості хімічних речовин, які виділяються із полімерних матеріалів, які контактують з хар-човими продуктами» (з доданим до них списком усіх діючих на даний час документів санітарно-гігієнічного характеру), «Перелік матеріалів, виробів і обладнання, дозволених МОЗ для контакту з харчовими продуктами і середовищами».

Санітарний нагляд та контроль за полімерними матеріалами і тарою для продовольчих товарів необхідний у зв’язку з тим, що при порушенні технології їх виробництва, умов зберігання і за-стосування виникає реальна вірогідність міграції у продукти компонентів полімерних матеріалів і тари. Вони можуть зміню-вати органолептичні властивості харчових продуктів, а при дов-готривалому надходженні в організм викликати інтоксикацію, а також виявляти алергічний, ембріотоксичний, тератогенний і мутагенний ефекти. Ризик забруднення продуктів харчування суттєво підвищують компоненти полімерів при вищедопустимих рівнях у їх композиційному складі допоміжних речовин і доба-вок, наявності мономерів, продуктів деструкції компонентів по-лімерів (у результаті неповної полімеризації або співполімериза-ції), дії різних фізичних і хімічних факторів, старінні матеріалу. Крім того, у сировині для виготовлення полімерів можуть бути забруднювачі.

Ступінь контамінації харчових продуктів побічними сполука-ми із полімерів залежить від їх розчинності, технології синтезу полімерів, умов їх експлуатації. Наприклад, важливе місце за-ймає кратність використання, температура, терміни зберігання полімерних матеріалів, тривалість контакту матеріалу з продоволь-чими товарами, дія сонячного світла, ступінь агресивності сере-довищ, з якими контактують полімерні матеріали і тара.

До основних заходів, які дають змогу знизити ризик контамі-нації продуктів компонентами полімерів, відносять:

•          удосконалення технологічного процесу їх виробництва;

•          випуск полімерних матеріалів і тари відповідно до гігієніч-них вимог, що ставляться до них;

•          експлуатація і зберігання виробів згідно з призначенням, тем-пературно-вологісними режимами та іншими умовами їх викори-стання;

•          посилення державного санітарного нагляду і виробничого контролю за випуском та експлуатацією полімерних матеріалів і тари, які контактують з харчовими продуктами.

Органами Держсанепіднагляду уточнені гігієнічні вимоги до полімерних матеріалів з урахуванням досягнень гігієнічної науки і практики:

•          до рецептури полімерного матеріалу не повинні входити ре-човини, які характеризуються високою токсичністю і специфіч-ною дією на організм — канцерогенною, мутагенною, алерген-ною тощо;

•          технологія виробництва повинна забезпечити отримання по-лімерних матеріалів зі стабільними гігієнічними показниками;

•          вироби із полімерних матеріалів при контакті з харчовими продуктами і модельними середовищами не повинні змінювати їх

органолептичні властивості, а також виділяти хімічні речовини, що входять до рецептури полімерного матеріалу, у кількостях, які перевищують допустимі рівні;

•          при дії модельних розчинів, що імітують харчові продукти,

а також при контакті з продовольчими товарами під час дослідної

експлуатації зовнішній вигляд виробів не повинен змінюватись.

У деяких випадках ураховують також вимоги до полімерних матеріалів і їх компонентів, як відсутність стимулюючої дії на розвиток мікрофлори, хімічних реакцій або інших взаємодій з хар-човими продуктами.

У «Переліку матеріалів, виробів, обладнання, дозволених МОЗ для контакту з харчовими продуктами і середовищами» на-водяться допустимі температура, вологість, кислотність, концен-трація жиру і алкоголю в продуктах і напоях, призначених до кон-такту з конкретними полімерними матеріалами і їх марками. Для частини полімерних матеріалів строго лімітовані терміни їх екс-плуатації і зберігання.

До основних напрямів удосконалення Держсанепіднагляду за полімерними матеріалами належать:

•          гігієнічна оцінка нових полімерних матеріалів, які раніше не використовувались у харчовій промисловості;

•          гігієнічна оцінка полімерних матеріалів, які випускаються вітчизняною промисловістю, і які надходять по імпорту;

•          поточний санітарний нагляд за критичними контрольними точками виробництва полімерних матеріалів.

Важливим аспектом удосконалення Держсанепіднагляду по-винні стати нові умови видачі гігієнічного висновку на допуск до виробництва, постачання, реалізації і застосування виробів із по-лімерних матеріалів, призначених для контакту з харчовими про-дуктами. Відповідно до наказу МОЗ гігієнічний висновок вида-ється на основі експертизи представлених документів та результатів проведених досліджень. Особливо важливими є орга-нолептичні, хімічні, в окремих випадках — мікробіологічні показ-ники, а також дослідження біологічної активності речовин, які виділяються із полімерних матеріалів. У разі повної відповідності виробів вимогам санітарного законодавства видається гігієнічний висновок.

При гігієнічній оцінці враховують допустимі межі та умови застосування виробів із полімерних матеріалів, призначених для контакту з харчовими продуктами. В окремих випадках їх мо-жуть доповнювати вимогами до процесів виробництва, зберіган-ня, транспортування та експлуатації.

Гігієнічні висновки видаються:

•          на визначений вид виробів із полімерних матеріалів, які кон-тактують з харчовими продуктами;

•          на окрему номенклатурну одиницю виробів;

•          на зміну складу, рецептури, технологічного процесу вироб-ництва, нормативної або технічної документації на вироби;

•          після закінчення терміну дії раніше виданого висновку;

•          на дослідну партію виробів із полімерів;

•          на партію імпортних виробів з полімерних матеріалів при відсутності нормативної і технічної документації на продукцію, яка ввозиться на територію України.

При видачі гігієнічного висновку на окремі види вітчизняних виробів із полімерних матеріалів, що контактують з харчовими продуктами, обов’язковим є: оцінка умов виробництва з видан-ням гігієнічного висновку на них, узгодження виробника з Держсан-епідслужбою нормативної або технічної документації після ана-лізу результатів гігієнічної оцінки з подальшою видачею виснов-ку на готові полімерні вироби.

Гігієнічний висновок на полімерну продукцію для продоволь-чих товарів повинен містити таку інформацію:

•          У графі «Найменування продукції» вказується його на-йменування, назва марки (якщо вона є), матеріал, з якого виготов-лений виріб, марка матеріалу. Запис, який містить лише на-йменування матеріалу, з якого виготовляється виріб (наприклад, «пляшки із поліетилентерефталату», «стаканчики із полістиро-лу»), не допускається;

•          Графи «Організація-виробник нормативної документації», «Організація-виробник», «Одержувач гігієнічного висновку» по-винні містити відомості про конкретні організації (найменування, юридична адреса) або фізичні особи.

•          У графі «Нормативна і технологічна документація» зазна-чаються номери нормативно-технічної (ДСТУ, РСТ, ТУ) і техні-чної документації (технічні інструкції) з вказівкою про діючі змі-ни, а також нормативні документи, на відповідність яким проведена гігієнічна оцінка (ГН). Проведення гігієнічної оцінки вітчизняних видів продукції неможливе без наведення норматив-ної документації разом з переліком показників якості, які конт-ролюються, у тому числі і гігієнічних, а також технологічного ре-гламенту їх виробництва.

•          У графі «Протокол досліджень» вказується номер протоколу із зазначенням дати видачі, найменування організації, які прово-дять дослідження.

♦          У графі «Реквізити імпортної продукції» робиться посилан-ня на документи (сертифікати, декларації), які підтверджують, що даний матеріал або виріб допущений у країні-експортері. У разі відсутності цих документів, сертифікат видається термі-ном на один рік.

♦          У графі «Гігієнічна характеристика продукції» повинні бути відображені основні гігієнічні показники, які притаманні даному виду продукції і за якими повинен здійснюватися періодичний гі-гієнічний контроль.

♦          «Сфера застосування» характеризується конкретними типа-ми продуктів харчування (сухі, волого- або жировмісні), які до-пущені для контакту з даним матеріалом (виробом). Якщо виріб дозволяється до контакту з алкогольними напоями, то вказують максимально допустиму міцність алкогольної продукції.

♦          «Необхідні умови використання, зберігання, транспортуван-ня і заходи безпеки» — повинні бути вказані конкретні умови ви-користання матеріалу (виробу) — можливість одно- або багато-разового застосування, максимальна температура продукції, яка контактує з продовольчими товарами, час контакту.

♦          «Інформація, що наноситься на етикетку» — повинна вклю-чати заходи перестороги при транспортуванні, зберіганні та екс-плуатації продукції.

♦          При заповненні графи «Термін дії» гігієнічного висновку необхідно мати на увазі, що він встановлюється залежно від виду продукції, кількості супроводжуючої документації, ступеня ви-вчення об’єкта дослідження. Максимальний термін дії гігієнічно-го висновку — п’ять років. Якщо застосовують партію для дослі-дного випробовування і відсутні документи на імпортну продукцію, гігієнічні висновки видаються на один рік. За новим положенням, гігієнічні висновки Держсанепіднагляду вважають-ся підставою для видачі Держспоживстандартом сертифікату відповідності.

Згідно із законом «Про якість та безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини» передбачено обов’язкову державну реєстрацію полімерних матеріалів, що є важливою умовою для їх реалізації.

Останнім часом внесено зміни щодо порядку подання докуме-нтації і зразків для хімічної оцінки, у правилах відбору проб для лабораторного дослідження, підготовку проб до аналізу, прове-дення санітарно-хімічних досліджень, виборі контрольних показ-ників і методів їх визначення та оцінювання отриманих результа-тів. Наприклад, у ГН 2.3.3.972-00 наведено нові дані про основні

види матеріалів, які дозволені для контакту з продуктами харчу-вання, основні хімічні речовини-мігранти властиві конкретним полімерним матеріалам, які слід контролювати при проведенні типових санітарно-хімічних досліджень.

Введено положення про те, що для ідентифікації речовин, значення ДКМ якого не встановлено чи відсутнє, слід керува-тися ГДК відповідної хімічної речовини у питній воді. При проведенні санітарно-хімічних досліджень виробів, які при-значені для контакту із сухими продовольчими товарами, оцін-ка хімічних речовин, що визначається у повітряному середо-вищі, проводиться згідно з ГН 2.3.3.972-00, виходячи із середньодобової ГДК.

До пріоритетних напрямів удосконалення безпеки полімерних матеріалів і тари належать:

•          збір і аналіз даних про можливість міграції речовин поліме-рів як при виробництві і переробці матеріалу, так і при експлуа-тації;

•          розробка єдиних методик для проведення токсикологічних досліджень, єдиних методик і критеріїв безпеки для застосування нових полімерів і науково-гігієнічних показників;

•          гігієнічне обґрунтування можливостей заміни полімерних матеріалів більш перспективними;

•          гігієнічна експертиза імпортних полімерних матеріалів, які застосовуються для тари й упаковки, в обладнанні й технологіч-них лініях фасування продуктів;

•          розв’язання проблем допустимих доз речовин, які мігрують із полімерів, при одночасному їх надходженні в організм із хар-човими продуктами, повітрям, водою, а також крізь шкіру;

•          вивчення впливу полімерних матеріалів, які контактують із продовольчими товарами, на метаболізм харчових продуктів у організмі;

•          виявлення механізму і особливостей дії полімерів на окремі функції організму;

•          оцінка етапів та умов забруднення речовинами, які мігру-ють із полімерів і продукції різних галузей харчової промисло-вості;

•          дослідження ефективності миття полімерної тари багатора-зового і тривалого використання;

•          удосконалення діючих інструктивно-методичних і норматив-них документів з урахуванням сучасних вимог науки і практики;

•          розробка гігієнічної класифікації матеріалів щодо ступеня безпеки для здоров’я населення;

•          розв’язання проблеми застосування комп’ютерних методів прогнозування біологічних ефектів полімерних матеріалів, які контактують з продовольчими товарами;

•          вивчення можливостей використання вторинних матеріалів для контакту з продовольчими товарами.

У цілому нові директивні і нормативні документи дають змогу удосконалювати державний санітарний нагляд відносно забезпе-чення безпеки використання полімерів у харчовій промисловості.

Чисельними дослідженнями пакувальних матеріалів, які вико-ристовувались у Данії протягом п’яти років, більш ніж у 1000 до-сліджених екстрактів проб полістиролу, поліпропілену, поліети-лентерефталату і полівінілхлориду виявлено понад 50 різних домішок. У пробах полівінілхлориду в значних кількостях знай-дено діетиленгексиладипат, динонілфталат та інші похідні фтале-вої кислоти. Разом з тим у 69 % зразків піки домішок не переви-щували допустимого рівня.

Проведено модельне санітарно-гігієнічне і токсикологічне ви-вчення показників безпеки заливок рибних пресервів. Для цього готові упаковки із поліпропілену заливали 6 %-м розчином оцто-вої або лимонної кислоти з додаванням 2-5 % кухонної солі, імі-туючи заливку пресервів. Через 10, 15 і 30 днів визначали орга-нолептичні властивості, вміст формальдегіду і токсичних елемен-тів (мідь, свинець, кадмій, цинк, миш’як). Виявлено тенденцію до накопичення токсичних елементів у заливках, вміст яких не пе-ревищував гранично допустимих. Висока концентрація формаль-дегіду спонукала авторів до наступних досліджень різних конце-нтрацій оцтової кислоти і солі у заливках при використанні упаковок із поліпропілену для рибних пресервів.

Досліджено 24 пластикові пляшечки для дитячого харчування, які в домашніх умовах піддавались стерилізації. Полікарбонат, із якого виготовлено тару, стерилізували парою, обробляли хіміч-ними реактивами або промивали в машині водою з поверхнево-активними речовинами при температурі 65 °С. Використання дуже чутливого методу ВЕРХ (Про 0,03 мг/кг) не дало можливо-сті встановити присутність біофенолу А у продуктах які зберіга-лись у пляшках.

Хімічне і ветеринарне дослідне відомство Штутгарту (Німеч-чина) перевірило 50 комбінованих плівок на наявність у них ізо-ціанатів, які утворюють у вологовмісних харчових продуктах кан-церогенні сполуки. У 30 % плівок ізоціанати містились у кількос-ті, значно нижчій, ніж нормовано Європейським законом, — 1 мг/кг, а в 70 % плівок — їх не виявили.

Контрольні питання

1.         Принципи підбору полімерних матеріалів і тари для контакту з

2.         У чому особливість підготовки зразків для проведення санітарно-

3.         Які модельні середовища застосовують при дослідженні полімер-них матеріалів і тари?

4.         Як проводиться ідентифікація полімерних матеріалів і тари за го-рючістю?

5.         Які існують методи визначення окремих інгредієнтів і домішок

 

8.         Порівняйте гігієнічність основних компонентів полімерних мате-ріалів і тари (пластифікаторів, стабілізаторів, каталізаторів, ініціаторів, розчинників, барвників, антимікробних препаратів).

9.         Методи визначення ДКМ.

 

10.       Які гігієнічні вимоги ставляться до полімерних матеріалів і тари?

11.       Завдяки яким заходам можна знизити ризик контамінації харчо-

 

13.       В якому випадку видають гігієнічні висновки і яку інформацію

14.       Які пріоритетні напрями удосконалення безпеки полімерних ма-

15.       Медичні ? аспекти використання полімерних матеріалів і тари.

16.       Порядок здійснення контролю якості полімерної тари.

17.       Гігієнічні вимоги до пакувальних матеріалів і тари для молочних продуктів і продуктів дитячого харчування.

18.       Як проводиться контроль за безпекою полімерних матеріалів і тари?

21. Як класифікують захисні таропакувальні матеріали для продоволь-чих товарів?