Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
10.9. Медичні аспекти : Товарознавство пакувальних матеріалів і тари : Бібліотека для студентів

10.9. Медичні аспекти


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 

Загрузка...

використання полімерних матеріалів

і тари для упакування харчових продуктів

Полімерні пакувальні матеріали і тара широко використову-ються в харчовій промисловості і в більшості випадків вони мо-жуть безпосередньо контактувати з продуктами (табл. 10.9).

Таблиця 10.9

АСОРТИМЕНТ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ У РІЗНОМАНІТНИХ МАТЕРІАЛАХ

 

Продукти                                                                             

Молоко і кисломочні продукти       +          -          -          -          -          +          +

Масло і сири  +                                                                    +

Сипучі продукти (борошно, цу-кор, крупи)          -          -          +          -          +          -          +

Безалкогольні та алкогольні напої  +          +          -          +          -          +          +

Хліб і хлібобулочні вироби  -          -          -          -          -          -          +

Рибні продукти         -          -          -          -          -          -          +

Закінчення табл. 10.9

 

Продукти                                                                             

М’ясні продукти       ++       -       +       -       +       +

Свіжезаморожені продукти ++       -          +       +

Овочі і фрукти:                                                                                

свіжі    -          -          -          -          +       +       +

заморожені    +       ++       ++       +

Переваги полімерної тари порівняно зі скляною, що викорис-товується для пакування і зберігання безалкогольних напоїв, на-ведено в табл. 10.10.

Таблиця 10.10

ВИКОРИСТАННЯ МАТЕРІАЛІВ ДЛЯ ПЛЯШОК ПІД БЕЗАЛКОГОЛЬНІ НАПОЇ

 

Напої  Тара, 1996 р.  Тара, 2000 р.

Вода    Поліетилентерефталат

 

            2 %      40 %

Лимонад        26 %    65 %

Hanoi «Cola»   50 %    80 %

Вода    Скло

 

            84 %    44 %

Лимонад        50 %    15 %

Значна частина виробничих підприємств надає перевагу полі-мерній тарі, оскільки вона легка, естетично оформлена, різнома-нітна за формою, економічна і стійка до негативних дій довкілля.

При формуванні багатошарових пакувальних матеріалів ура-ховують природу харчового продукту, терміни і умови його збе-рігання, деякі інші особливості, що досягається відповідним по-єднанням різних матеріалів з високою чи вибірковою здатністю не пропускати гази, рідини або жири крізь шари упаковки. На-приклад, поєднанням поліетилену, поліпропілену, полікарбонату

з поліамідом, етиленвініловим спиртом, полівінілхлоридом отримують матеріали з комплексом властивостей, які дозволяють використовувати їх для вакуумного пакування м’ясних напівфаб-рикатів, сиру, заморожених продуктів.

Розширюється мережа застосування металізованих полімер-них матеріалів, особливо ламінату целофан-металізований-цело-фан і ламінату металізований целофан-поліетилен. Упаковки, у складі яких використовується алюмінієва фольга, отримані шля-хом поєднання з поліетилентерефталатом і поліетиленом, харак-теризуються механічною міцністю, термозварюваністю, газо- і вологонепроникністю. Вони широко використовуються для фа-сування кондитерських виробів, харчових напівфабрикатів, мо-лочних продуктів.

Використання полімерних матеріалів, за свідченнями деяких авторів, дає змогу підвищити рівень безпеки підприємств зі збе-рігання і переробки зерна, поліпшити санітарно-гігієнічний стан виробничих приміщень, значно скоротити втрати зерна при збе-ріганні.

Багатошарові пакувальні матеріали можуть бути джерелом за-бруднення шляхом міграції у продукти як компонентів полімер-них матеріалів, так і інших забруднювачів, присутність яких зу-мовлюється використанням недоброякісної сировини, недотри-манням умов зберігання полімерних матеріалів, порушенням технології їх отримання та низкою інших факторів. Усе це може вплинути на органолептичні властивості продуктів і створювати загрозу для здоров’я людей.

Для оцінки придатності полімерних матеріалів до фасування окремих продуктів проводять санітарно-гігієнічні і токсикологіч-ні дослідження, мета яких полягає в тому, щоб виявити хімічні речовини та їх допустимі кількості, що можуть переходити у хар-чові продукти. При експертній оцінці полімерних матеріалів, які використовуються для упаковки харчових продуктів, слід урахо-вувати, що мігруючі з них компоненти можуть вступати у взає-модію зі складовими частинами продуктів харчування і утворю-вати хімічні сполуки, які відрізняються від вихідних. Так, нітрити ковбасних виробів можуть вступати у взаємодію з амінами, що входять до рецептури полімерних матеріалів, і утворювати нітро-заміни.

Для ефективної оцінки традиційних і нових синтезованих по-лімерів, скорочення тривалості експерименту, підвищення досто-вірності результатів біотестування, виключення чинника суб’єк-тивності при виконанні досліджень, збільшення продуктивності і

технологічності проведення дослідів розроблено спеціальну ав-томатизовану біолабораторію — «БІОЛА». Вона дає змогу про-водити дослідження і культивувати тест-об’єкти в автоматично-му режимі. Цими об’єктами можуть бути різні водні організми, які використовуються в екологічних і біотоксикологічних дослі-дженнях, наприклад, дафнії, інфузорії різних видів. З викорис-танням цього приладу при сертифікації можна оцінювати не тіль-ки безпечність нових полімерних матеріалів, різних упаковок і ковбасних оболонок, але й здійснювати контроль за використан-ням імпортних полімерних матеріалів для упаковки продоволь-чих товарів.

При контакті пакувальних матеріалів з білоквмісними продук-тами існує вірогідність утворення комплексу важких металів з бі-лками, дія яких на організм людини суттєво відрізняється від впливу важких металів.

Існує потенційна можливість нанесення шкоди здоров’ю лю-дини стабілізаторами і компонентами типографської фарби, які можуть мігрувати із полімерних пакувальних матеріалів. Під час експертної оцінки імпортних полімерних матеріалів виникають певні труднощі, зумовлені відсутністю у більшості випадків ін-формації про рецептурний склад цих матеріалів і їх кількісний вміст. В основному імпортні матеріали надходять у вигляді бага-тошарових плівок з різними типами полікомпонентних компози-цій, на поверхні яких з однієї або обох сторін, а часом і в шарі матеріалу, нанесені малюнки і написи фарбами невідомого скла-ду. Супровідні документи, як правило, містять назву матеріалу, а часом посилання на документ, згідно з яким матеріал дозволений для використання у контакті з продовольчими товарами.

Усе це потребує посиленого державного нагляду за випуском і експлуатацією, а також здійснення контролю на всіх стадіях ви-робництва, закінчуючи експертною оцінкою готової продукції.

Для проведення санітарно-гігієнічної експертизи полімер-них матеріалів нового покоління, що використовуються для пакування продовольчих товарів, необхідно розробити нову методологію санітарно-хімічної і токсиколого-гігієнічної оцін-ки їх безпеки.

Найбільш актуальною ця проблема є для оліє-жирової (олії, майонез), молочної (тара для плавленого сиру, сметани, сиркових виробів), м’ясної (оболонки для ковбасних виробів і копченостей тощо) промисловостей.

Вважається, що нова упаковка Lean Pack є екологічно нешкід-ливою.

Згідно з міжнародною практикою, що склалася, полімерні ма-теріали повинні задовольняти ряд вимог, тому що низькомолеку-лярні сполуки, що мігрують із полімерних плівок і застосовують-ся для виробництва пластмас, створюють реальну небезпеку для здоров’я людини:

•          залишки непрореагованих мономерів;

•          речовини, які добавляють до полімеру для надання йому спеціальних властивостей (пластифікатори, стабілізатори);

•          синтетичні органічні барвники, міграція яких усередину вміс-тимого може негативно вплинути на колір, смак і запах продукту;

•          важкі метали.

Полімерні матеріали мають ряд переваг порівняно з іншими

—        вони міцні, легкі, вологонепроникні і надзвичайно економні.

Захист продукції від забруднення здійснюється в тому випадку,

коли вони не виділяють шкідливих речовин за рахунок пластифі-

каторів, наповнювачів, барвників, стабілізаторів, каталізаторів,

газоутворювачів, затверджувачів та інших сполук. В їхньому

складі можуть зустрічатися навіть токсичні сполуки, а саме плас-

тифікатори — похідні фталевої і фосфорної кислот, стабілізатори

—        аміни і феноли; каталізатори — солі і окисли важких металів.

У полімерах також можуть міститися токсичні залишки, які не

вступили в реакцію вихідних мономерів — феноли, формальде-гід, капролактам, стирол. Фенол і альдегід діють на нервову сис-тему, можуть зумовити екзему і дерматити. Капролактам веде до судинних неврозів та змін у печінці; стирол негативно впливає на печінку, нервову та судинну системи. Більшість цих сполук ви-являють канцерогенну, мутагенну та алергенну дії.

З метою охорони здоров’я споживачів створено і діє система гігієнічного контролю за виготовленням і використанням полімер-них матеріалів. Підприємства, які виготовляють, фасують, збері-гають і реалізують сировину чи полімерні матеріали, повинні до-тримуватись відповідних вимог, особливо щодо тих, які контак-тують з продовольчими товарами.

За складом і фізико-хімічними властивостями полімерна упаковка продовольчих товарів повинна задовольняти відповід-ні вимоги стандарту. Її призначення повинно бути чітко визна-чено. Наприклад, фенопласти не придатні для пакування продо-вольчих товарів, а амінопласти підходять лише для сухих продуктів. Рідкі і гарячі страви не можна фасувати у тару з окремих марок стиролу.

Перелік полімерних матеріалів, допущених для використання у харчовій промисловості, затверджується щорічно. Періодично

виходять друком збірники з оцінки синтетичних матеріалів, які контактують з продовольчими товарами.

Координує контроль за впровадженням нових полімерів спе-ціальний комітет, створений на базі Українського ВНДІГІНТОКСа (м. Київ). За дозволеними до використання полімерними матеріа-лами здійснюється державний санітарний нагляд, робляться ви-сновки на підставі лабораторних досліджень дослідних варіантів і виробів першого масового випуску. Надалі проводяться пері-одичні перевірки.

Усім підприємствам, які починають виробництво продукції з полі-мерних матеріалів, що буде контактувати з продовольчими товарами, обов’язково слід подавати нормативну документацію до територіаль-ної санепідемстанції. У цих документах вказується: найменування, ма-рка, призначення, умови застосування, методика лабораторного конт-ролю маловідомих речовин, введених у рецептуру даного матеріалу.

До імпортних полімерних матеріалів ставляться такі самі ви-моги, як і до вітчизняних. Вони не повинні змінювати органолеп-тичних властивостей продуктів і не вступати з ними у хімічні ре-акції та передавати токсичні речовини у дозах, які перевищують гранично допустимі.

Гігієнічна оцінка харчової тари, посуду і пакувальних матері-алів із пластичних мас починається з визначення їх запаху. Якщо він виявлений, то наступні дослідження не проводяться, а виріб вважається непридатним для подальшого застосування.

Тару і пакувальні матеріали, що призначені для сухих продук-тів (печиво, чай, крупи, макаронні вироби), досліджують за до-помогою сорбенту (частіше це хліб), який щільно упаковують у дослідний матеріал і протягом певного часу (від 2 до 10 діб) ви-тримують у термостаті при кімнатних умовах. Контрольний зра-зок сорбенту в тих самих умовах зберігають у щільно закритому скляному посуді. Якщо сорбент змінює колір, смак або набуває стороннього запаху під впливом упаковки, зразок бракують.

Більш жорсткі вимоги ставляться до матеріалів і тари, що ви-користовують для упакування продуктів з високим вмістом білка, жиру тощо. Їх досліджують методом витяжок, обробляючи у ви-значених режимах розчинами кухонної солі, етилового спирту, харчових кислот. Після цього витяжки перевіряють на наявність у них токсичних речовин: фенолу, формальдегіду, стиролу, капро-лактаму, солей свинцю, міді, цинку тощо.

У випадку виявлення у витяжках токсичних сполук (продуктів розкладу полімерів, стабілізаторів та інших компонентів) прово-дять токсикологічну експертизу на дослідних тваринах.

Залежно від результатів токсикологічних досліджень встанов-люють основний критерій гігієнічної оцінки речовин — допус-тиму кількість міграції (ДКМ).

ДКМ = Дм/V,

де Дм — максимально допустима добова доза даної речовини для людини, мг/кг;

V — кількість харчових продуктів середньодобового раціону людини.

Дм = ab/c,

де а — гранична добова доза речовин, мг/кг;

b — середня маса тіла людини, кг;

c — коефіцієнт запасу.

Величина с встановлюється залежно від ступеня токсичності речовин:

•          нетоксичні — до 10;

•          малотоксичні — до 30;

•          середньотоксичні — до 50;

•          токсичні — до 100.

Найбільш токсичними вважають стирол, вінілхлорид, акрило-нітрил.

Пластичні матеріали в основному не здатні до біохімічного розкладання і тому не підлягають і не придатні до компостуван-ня. Деякі пластмаси містять стабілізатори або пігменти, у складі яких можуть бути важкі метали.

При повному спалюванні поліетилену і поліпропілену утво-рюється вода і окис вуглецю без залишків. Полівінілхлорид на-половину складається із хлору, тому при його спалюванні утво-рюється хлористий водень, а при неповному згоранні — різні ви-ди токсичного диму, які містять хлорвуглевод, а також водень через утворення ціанідів.

З метою зниження шкідливих наслідків полімерної упаковки необхідно:

•          збирати і повторно переробляти упаковку традиційними способами;

•          використовувати полімерні композиції, здатні переходити в розчин і піддаватися вторинній переробці;

•          розробляти і використовувати біорозкладувальні полімерні матеріали;

♦ використовувати безпечні речовини, які можна наносити на поверхню готових продуктів чи напівфабрикатів, що можуть ви-конувати роль захисних упаковок.

Основним критерієм екологічної безпеки вважається більш широке застосування багаторазових упаковок.

Деякі міжнародні організації ведуть боротьбу проти застосу-вання полівінілхлориду, оскільки вважають його мономери кан-церогенними, тому переваги надаються поліолефінам, які містять менше пластифікаторів, ніж полівінілхлорид.