1.3. Соціально-економічні наслідки інфляції


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 

Загрузка...

Інфляція як явище макроекономічної нестабільності має різно-аспектні форми впливу на економічну та соціальну сфери людського життя. Найсильніший вплив у сфері економіки інфляція справляє за допомогою двох видів контрактів:

– довгострокових позик;

– угод, що визначають рівень зарплати.

Кожний із них контрактів визначає номінальну суму платежів, які мають здійснюватися протягом певного часу. Але у зв’язку з тим, що рівень цін у майбутньому важко передбачити, реальна вартість платежів може суттєво відхилятися від очікуваної кредиторами та по-зичальниками, роботодавцями та найманими працівниками вартості.

Взаємозв’язок інфляції та відсоткових ставок має надзвичайне значення на ринку капіталів, де кредитори (позикодавці) та пози-чальники (що отримують позики) укладають угоди, в яких зазнача-ються фіксовані суми платежів у гривнях. Якщо, наприклад, підпри-ємство продає облігації з двадцятип’ятирічним строком погашення і 10-відсотковою номінальною ставкою, то реальна відсоткова ставка залежить від рівня інфляції впродовж 25 років. Укладаючи угоду, кредитор і позичальник виходять зі своїх власних сподівань стосовно

Розділ I. Інфляція, її види, причини та наслідки

рівня інфляції. Ці сподівання можуть бути близькими до фактичних економічних реалій, але можуть виявитися і помилковими. І тоді одна зі сторін втрачає, інша — виграє. Врахування інфляції дуже важливе при здійсненні іпотечних кредитів, які видаються строком на 25-35 років під фіксовані відсоткові ставки.

Надзвичайно відчутні помилки в інфляційних сподіваннях при здійсненні інвестицій у житлове будівництво. Наведемо гіпотетичний приклад. Нехай сім’я купує квартиру за рахунок іпотечного кредиту, який видається на 30 років. Відсоткова іпотечна ставка становить 15% річних. Якщо, наприклад, позичальник (одержувач іпотечної позики) очікує середньорічні темпи інфляції впродовж 30 років на рівні 8%, то фактична вартість кредиту становитиме 6,48% за умови, що очіку-вання виправдались (див. приклад 2.3 та формулу (2.9) з розділу 2). Якщо ж рівень інфляції буде вищим від очікуваного (16% середньо-річний темп за 30 років), то реальна відсоткова ставка буде від’ємною

15% — 16%

і становитиме -0,86% (за формулою (2.9)  = -0,8620689 ).

1,16 Така ситуація для позичальника є кращою, а для кредитора — гіршою.

Саме невизначеність (непевність) стосовно рівня інфляції в довго-строковому періоді спричинила появу нового фінансово-кредитного інструмента — іпотечного кредиту з регульованою відсотковою став-кою. Цей інструмент покликаний щорічно, або з іншою періодичніс-тю, коригувати відсотки за довгостроковими позиками залежно від рівня відсотків, за короткостроковими позиками, що знижує вплив інфляційних чинників на вартість довгострокового кредиту для фі-нансування житлового будівництва.

Використання іпотечного кредиту з регульованою відсотковою ставкою зменшує можливість мати великі капітальні доходи (або збитки) від нерухомого майна, що посилює стабілізаційні процеси в економіці й у такому аспекті може розглядатись як засіб адаптації (пристосування) економічних суб’єктів до вразливих умов з метою мінімізації збитків.

Коригування номінальних доходів з урахуванням інфляції здій-снюється за допомогою рівняння Фішера (див. розділ 2 посібника).

Інфляція впливає не тільки на боргові стосунки таких суб’єктів як домогосподарство, банківський сектор, підприємницький і фінан-совий сектор, а й на боргові стосунки держави з домогосподарствами

Круш П. В., Клименко О. В., «Інфляція: суть, форми та її оцінка»

та підприємницьким сектором (державний внутрішній борг) та між-державні боргові стосунки (зовнішній державний борг). Отже, на-ступний зв’язок, який розглянемо, — інфляція і державний борг.

Є чимало прикладів, які засвідчують практику урядів, спрямова-ну на зниження реальної вартості державного боргу через інфляційну політику. Прикладом може бути ситуація, яка спостерігалась у Єв-ропі в 20-ті, а в США — в 40-ві роки XX ст. У ці періоди відсоткові ставки були дуже низькі, а інфляція дуже висока. I реальні відсоткові ставки, які виплачували уряди за своїми борговими зобов’язаннями, були від’ємними. Реальна вартість непогашеного боргу неухильно знижувалась.

Наразі масштаби інфляційного зменшення реальної вартості дер-жавного боргу дещо обмежені.

Причини обмежених можливостей знецінення державного боргу:

-          зростання частки короткострокових боргових зобов’язань дер-жави;

-          зростання ступеня чутливості (коефіцієнта еластичності) реа-гування величини відсоткової ставки на рівень інфляції;

-          надання довгострокових і середньострокових кредитів не в по-вному обсязі відразу, а траншами, що також дає можливість враховувати вплив інфляційних процесів на ціну позики.

Отже, ми розглянули вплив інфляції на довгострокові позики.

Розглянемо, як впливає інфляція на угоди, що визначають рівень заробітної плати.

Попит і пропозиція на ринку праці мають один спільний визна-чник (за неокласичною теорією) — рівень реальної заробітної плати. Узгоджуючи її розмір, роботодавці та наймані працівники реагують певним чином на умови, що склалися на ринку праці. Якщо, напри-клад, рівень ВВП і зайнятість високі, то заробітна плата має тенден-цію до зростання. I навпаки, якщо обсяги ВВП і рівень зайнятості зменшуються, то заробітна плата зростає повільно або навіть змен-шується.

Зв’язок між інфляцією (знеціненням) заробітної плати та ВВП з урахуванням інфляційних очікувань може бути представлений фор-мулою

qm=P + l-(Y-Y*), Розділ I. Інфляція, її види, причини та наслідки

де    Y — фактичний обсяг ВВП;

Y* — потенційний обсяг ВВП;

P — очікуваний рівень інфляції;

qw — темп інфляції зарплати;

X - коефіцієнт чутливості (еластичності) реагування заробітної плати на зміни обсягу ВВП.

Це рівняння означає, що за будь-якого заданого рівня ВВП за-робітна плата зростає швидпіе, ніж рівень сподіваної інфляції. При-пускається, що номінальна заробітна плата зростає на 1% швидше на кожний додатковий процент очікуваної інфляції. Підприємства погоджуються на таке прискорення заробітної плати, оскільки під-вищення номінальної заробітної плати не буде вразливим для них, якщо з однаковими темпами зростатимуть ціни на їхню продукцію. За цих обставин і підприємці, і наймані працівники опиняються в та-ких умовах, у яких вони перебували за умови відсутності інфляції. Отже, зростання заробітної плати враховує сподівану інфляцію.

Інфляція, яка враховується в очікуваннях і поведінці економіч-них суб’єктів, — очікувана (прогнозована, передбачувана, сподівана). Неочікувана інфляція (непередбачувана, несподівана, непрогнозова-на) — стає для населення несподіваністю, оскільки фактичний темп рівня цін перевищує очікуваний.

Інфляція, в процесі якої відносні ціни не змінюються, є збалансо-ваною. Незбалансована інфляція супроводжується зміною відносних цін товарів.

При несподіваній інфляції робітники усвідомлюють зростання цін та інфляцію своєї заробітної плати тільки з часом і вимагатимуть відповідної компенсації. За такої ситуації компенсація набуває фор-ми відшкодування втрат тільки за несподівану інфляцію.

В Україні, починаючи з березня 2003 p., проводиться індексація грошових доходів населення, щоб захистити доходи громадян від ін-фляції. Величина суми індексації прямо пов’язана з рівнем інфляції (див. п. 4.1).

Інфляція впливає не тільки на долю дебіторів і кредиторів, на-йманих працівників та підприємців. Вона зачіпає й інтереси держави. Так, в умовах інфляції відбувається свідоме відстрочення платника-ми сплати податків до державного бюджету, що дає змогу останньому розраховуватися з державою знеціненими грошима. Це явище інфля-

Круш П. В., Клименко О. В., «Інфляція: суть, форми та її оцінка»

ційного оподаткування отримало назву «ефекту Олівера-Танзі» (за іменами його дослідників Хуліо Олівера та Віто Танзі). Отже, цей ефект означає: будь-яка інфляція зменшує податковий тягар. Цей ефект проявляється з більшою силою в міру зростання темпу інфля-ції та відстрочки сплати податків.

Зростання інфляції, зумовлене додатковою грошовою емісією, змушує громадян сплачувати ще один податок, який не передбачений жодним податковим законодавством. Цей податок називають інфля-ційним.

Інфляційний податок (IT ) пов’язаний з утратою вартості (купі-вельної спроможності) грошей внаслідок інфляції. Він сплачується тими, хто тримає гроші на руках у формі готівки. Інфляційний по-даток обчислюється за формулою

ІТ = р.м

Р

де   IT — інфляційний податок;

Р - темп приросту інфляції за рік;

M

— — рівень реальних грошових залишків.

P

Отримує інфляційний податок емітент грошей. В епоху феодаліз-му виключне право карбування монет мав феодал, що французькою мовою звучить як сеньйор. Дохід, який отримував сеньйор від дру-кування грошей, отримав назву сеньйораж. Зараз емітентом грошей є держава, яка й отримує сеньйораж ( SE ). Сеньйораж визначається купівельною спроможністю грошей, випущених в обіг за певний пе-ріод:

SE

M -M А M    M -M ,

n          n-\        n                      n          n -1

 

де   Mn — пропозиція грошей в n -му році;

Mn_t — пропозиція грошей в ( n -1)-му році; Pn — рівень цін в n -му році.

Якщо —  = —nL, тобто якщо відношення грошовоі маси до рівня

PP .

n          n 2-1

цін залишається незмінним, то інфляціинии податок і сеньиораж рів-ні між собою, тобто IT = SE.

озділ I. Інфляція, її види, причини та наслідки

Але, не зважаючи на те, що номінальна і реальна вартість грошей не збігається, виготовлення нових грошей пов’язане з певними витра-тами. Позначимо ці витрати Мс.

Тоді формула сеньйоражу матиме вигляд

„„    М -М  1     w

Ьк =     -м ,

р

п

де   Мс — витрати на виготовлення грошей.

Дохід держави від сеньйоражу ґрунтується на бажанні суб’єктів економіки підтримати на незмінному рівні реальні касові залиш-ки, які інфляція постійно зменшує. Збільшуючи рівень інфляції, держава отримує додаткове джерело отримання доходу до бюдже-ту. Але в міру зростання інфляції попит на реальні касові залишки скорочується. Причиною цього є зростання альтернативних витрат на їх утримання. Пояснюється це тим, що гривні, які ми зберігаємо у своїх гаманцях, не приносять доходу. Якби ці гривні витратити на придбання облігацій або покласти на депозит у банк, то на них мож-на отримувати дохід у вигляді номінального позичкового процента. Саме він є неявною втратою при зберіганні грошей.

Говорячи про наслідки інфляції, слід розмежувати прогнозовану та непрогнозовану інфляції.

Витрати прогнозованої інфляції пов’язані зі змінами відносних цін, податковими диспропорціями, втратами часу в зв’язку з необ-хідністю частіше відвідувати банки, щоб зняти певні грошові суми, а також витратами на друк інформаційного забезпечення невпинної зміни цін тощо.

Непрогнозована інфляція чинить на економіку негативний вплив через перерозподільчі процеси.

Непрогнозована інфляція приносить вигоду боржникам, а втра-ти — кредиторам. Оскільки серед трьох основних макроекономічних суб’єктів національного ринку домогосподарства — переважно чисті кредитори, а держава і підприємці — чисті боржники, то непрогно-зована інфляція перерозподіляє доходи домогосподарств на користь підприємницького та державного секторів економіки.

Непрогнозована інфляція перерозподіляє доходи за рахунок тих, хто є власником номінальних доходів (доходи від яких фіксуються в номінальному вираженні), на користь тих, хто є власником реальних

Круш П. В., Клименко О. В., «Інфляція: суть, форми та її оцінка»

активів (доходи від яких коригуються згідно з рівнем інфляції). Не-прогнозована інфляція сприяє перерозподілу багатства від старшого покоління до молодого тому, що люди похилого віку схильні утриму-вати більше номінальних активів, ніж молоді. Отже,

-          до передбачуваної (прогнозованої) інфляції можна пристосу-ватися певною мірою;

-          чим вищий рівень інфляції, тим вона мінливіша. Це посилює невизначеність для контрагентів економіки, що посилює віро-гідність перерозподілу між ними;

-          інфляційні процеси в економіці, спотворюючи інформацію, зумовлюють хибну поведінку економічних суб’єктів. Якщо, приміром, підприємство очікує помірну інфляцію, а насправді вона буде значно вищою і це виявляється у зростанні загально-го рівня цін, то усвідомлення такого зростання цін відбудеться самим підприємцем тільки з часом. Підвищення ж цін на свої товари він сприйматиме як зростання попиту і відреагує збіль-шенням обсягу виробництва. Якщо аналогічно поведуть себе й інші підприємці, це призведе до порушення макроекономічної рівноваги у зв’язку зі спотворенням інформації.