РОЗДІЛ I. ІНФЛЯЦІЯ, ЇЇ ВИДИ, ПРИЧИНИ ТА НАСЛІДКИ 1.1. Інфляція, її види (форми), причини


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 

Загрузка...

У класичній економічній теорії інфляція — це процес підвищення загального рівня цін і, як наслідок, зниження купівельної спромож-ності грошей, або їхнє знецінення.

Термін «інфляція» (від лат. inflatio — надування) вперше поча-ли вживати в Північній Америці в період громадянської війни 1861– 1865 рр. він означає збільшення паперово-грошового обігу. Однак ознаки інфляції почали виявлятися з широким розповсюдженням грошей в економічному житті. За такими опосередкованими ознака-ми, як стрімке зростання заробітної плати і цін, є підстави стверджу-вати, що інфляція спостерігалась у Стародавній Греції (330 р. до н.е.) при завоюванні Олександром Великим Персії та в Стародавньому Римі (301 р. до н.е.), коли Е. Діоклетіан установив контроль за цінами на близько 1000 найменувань товарів.

Як правило, інфляційні процеси були безпосередньо пов’язані з війнами, епідеміями, тривалими неврожаями, іншими стихійними лихами, що спричинювали шокові зміни в чисельності населення.

У ХІХ ст. в Англії та Франції термін «інфляція» використовував-ся для пояснення надмірного зростання грошової маси, що призводи-ло її знецінення. Остаточно цей термін було введено в науковий обіг, щоб теоретично відобразити певний стан економіки після Другої сві-тової війни.

Проте далеко не всяке зростання цін є інфляційним. Якщо, на-приклад, ціни на одні групи товарів чи послуг зростають, і досить сут-тєво, а на інші групи — зменшуються, так що загальний рівень цін не змінюється, то таке зростання цін не є інфляційним. Зростання цін, зумовлене поліпшенням якості продукції, намаганням позитивно вплинути на стан довкілля (що потребує зростання витрат), зміною соціальних пріоритетів тощо також не є інфляційним.

Класифікація інфляції

 

*■©-

 

 

 

За причинами породження

Інфляція попиту

Інфляція

витрат

(пропозиції)

 

Залежно від

темпїв зрос-

тання цїн

Помірна (повзуча)

Галопуюча

ГіперІнфля-ція

 

За здатнїстю

держави

впливати на

їнфляцїю

Контрольо-вана

Неконтро-льована

 

За їнтенсивнїст ю втручання

держави у сферу грошо-

вого обїгу

Відкрита

Прихована

 

За

здатнїстю адаптацїї економїки до темпїв

36;

зростання

■алансована

Незбалансо-вана

 

За очікуванням

економїчних

суб'єктїв

стосовно

тенденцїй та

темпїв змїни

рївня цїн

ОчІкувана (передбачувана,

сподівана, прогнозована)

 

За сферою,

наяку

зумовив

стїйке

зростання

цїн

Кредитна

Структурна

 

За мїрою

економіки

Внутрішня

Зовнішня (Імпортована)

 

 

 

ДезІнфляцІя

ДефляцІя

 

ПідкрІплена

нешдкршлена

 

НеочІкувана (непередбачувана

, несподівана, непрогнозована)

 

Спричинена податками

Спричинена

зростанням

зарплати

 

Рис. 1.1. Класифікація інфляції за різними ознаками

Круш П. В., Клименко О. В., «Інфляція: суть, форми та її оцінка»

Інфляція — це стійке і відчутне зростання цін, яке виникло вна-слідок того, що значна частина грошової маси виявилася не забезпе-ченою економічними благами.

Не слід ототожнювати інфляцію з грошовою емісією (законодав-чо обумовленим випуском додаткових грошей в обіг). Емісія грошей може мати як інфляційний, так і не інфляційний характер. Якщо, на-приклад, додатковий випуск грошей зумовлений зростанням реаль-ного обсягу національного виробництва або уповільненням руху гро-шей, то він не є інфляційним.

Якщо випуск грошей спрямований на покриття фінансування де-фіциту державного бюджету чи зумовлений прагненням уряду утри-мувати безробіття на рівні, нижчому за «природний», тощо, то емісія виступає як інфляційний чинник.

Інфляція — багатофакторний, багатовимірний і складний соці-ально-економічний процес, властивий ринковій економіці, який може бути спричинений різними подіями. Види (форми), яких набу-ває інфляція залежно від ознаки, покладеної в основу її класифікації, пред ставлені на рис. 1.1.

Розмаїття форм вияву інфляції потребує різних підходів до ви-значення причин та механізмів інфляційного процесу. Умовно всі теоретичні концепції інфляції можна розділити на дві групи: еконо-мічні та неекономічні (рис. 1.2).

Концепції інфляції

 

НЕЕКОНОМІЧНІ

 

ЕКОНОМІЧНІ

 

 

 

Природні

 

Політичні

 

Монетарні

 

Немонетарні

 

 

 

Стихійні лиха

 

Мілітаризація економіки

 

 

 

Технологічні аварії

 

Війни

 

Епідемії

 

Рис. 1.2. Теоретичні концепції інфляції

 

Розділ I. Інфляція, її види, причини та наслідки

Неекономічні теорії можна умовно розподілити на природні (зу-мовлені стихійними лихами, серйозними технологічними аваріями, епідеміями тощо) та політичні — зумовлені війнами, мілітаризацією економіки і т.ін. Розглянемо ці концепції.

Тривалі катаклізми в природі можуть суттєво вплинути на обсяги виробництва аграрного сектора економіки. Якщо частка цього сектора в загальній структурі економіки значна, то це призведе до відчутного зростання цін насамперед на продовольство, а потім — і до зростання загального рівня цін. Якщо уряд не зможе вплинути на ситуацію, то це призведе до голоду, що ще більше поглибить інфляційні процеси.

Вплив на інфляцію політичних чинників розглянемо на прикладі мілітаризації економіки. Особливість мілітаризованої економіки по-лягає в тому, що для виробництва військової техніки застосовуються найпередовіші технології, використовуються високоякісні матеріали, залучаються найвищої кваліфікації науковці та інші працівники, пра-ця яких не тільки складна, а й відповідальна, умови роботи — жорсткі, організація виробництва — досконала, рівень інтенсивності та про-дуктивності праці — високий. Зазначені особливості призводять до вилучення найпередовіших технологій, найдосконаліших матеріалів та найкращих науковців і працівників — виробничників із цивільних галузей, які виробляють продукти для споживчого ринку. Покриття витрат на ВПК лягає важким тягарем на державний бюджет, збіль-шуючи його видаткову частину і спричинюючи інфляційне фінансу-вання бюджетного дефіциту.

Економічні теорії інфляції можна поділити на монетарні та не-монетарні.

Монетаристи вважають інфляцію чисто грошовим феноменом. Вона зумовлена м’якою грошовою політикою та бюджетною політи-кою держави (дефіцитним фінансуванням, надмірним розширенням внутрішнього кредиту, помилковою грошовою політикою національ-ного банку).

Прихильники монетарної теорії аналізують інфляцію, скорис-тавшись рівнянням обміну

M -V = PY ,    (1.1)

де   M — загальна сума грошей, яка необхідна країні для забезпечен-ня грошового обігу протягом року (номінальна кількість грошей);

Круш П. В., Клименко О. В., «Інфляція: суть, форми та її оцінка»

V         - кількість обігів грошей у їх обміні на товари (швидкість обігу

грошей);

Р — середній рівень цін на товари та послуги в країні;

Y         — обсяг товарів і послуг на рік (обсяг національного вироб-

ництва).

Рівняння грошового обігу (1.1) запропоноване американським економістом I. Фішером. Воно показує, що загальна сума грошей, яка витрачається в економіці впродовж року, дорівнює загальній вартості вироблених товарів, наданих послуг, виконаних робіт.

Розглянемо динамічний варіант рівняння (1.1):

(М + AM)-(V + AV)=(P + AP)-(Y + AY),

де    AM — приріст номінальної кількості грошей; AV — приріст швидкості руху грошей;

ДР — приріст рівня інфляції (приріст рівня цін); ДУ — приріст реального доходу.

Розділимо отримане рівняння відповідно на ліву та праву части-ни рівняння (1.1). Отримаємо:

або

(М + АМ)  (V + AV)    (Р + АР)  (Y + AY) М       '       V       ~       Р      '       Y

(і +М)-(і + У) = (і+ >)•(!+ У),

де   М =          — темп приросту номінальної кількості грошей;

М

V         = —-т-г          темп приросту швидкості руху грошей;

V

Р =    - рівень інфляції (темп приросту рівня цін);

р

Y         = —— — темп приросту реального доходу.

Y

Виконавши елементарні перетворення, отримаємо:

M + V+M-V = P+ Y+ Р■Y.

Припустивши, що добутки М ■ V та Р ■ Y достатньо малі, маємо рівність

Розділ I. Інфляція, її види, причини та наслідки

M + V = P + Y.          (1-2)

3 рівняння (1.2) можна визначити рівень інфляції:

Р = М + V — Y.         (1-3)

Інфляційні процеси виникають, коли рівень інфляції Р > 0, тоб-то:

1)         М > Y при V = 0 (темп приросту номінальної вартості грошей

більший за темп приросту реального доходу в разі сталої швидкості

обігу грошей).

Інфляція за таких умов спричинюється або банківською систе-мою, яка послабила контроль над грошовою базою в процесі створен-ня чекових грошей, або населенням, яке використовує свої боргові зобов’язання як засіб платежу;

2)         V > Y при М = 0 (темп приросту швидкості обігу грошей біль-

ший за темп приросту реального доходу в разі незмінної номінальної

кількості грошей).

У такому випадку зменшення попиту домогосподарств на реаль-ні касові залишки є наслідком удосконалення техніки розрахунків або заміни грошей на цінні папери, які виконують функцію нагрома-дження.

Монетаристи вважають, що скорочення попиту на гроші, зумов-лене високими альтернативними витратами утримання реальних ка-сових залишків, прискорює темп інфляції.

Отже, основними причинами інфляції, за монетарними, є:

-          грошова емісія, не забезпечена товарною масою;

-          кредитна емісія;

-          криза валютно-фінансової системи;

-          зростання бюджетного дефіциту та державного боргу;

-          мілітаризація економіки, яка є причиною збільшення видат-ків бюджету, додаткового поглинання матеріальних і трудових ресурсів, а отже, вилучення зі сфери виробництва споживчих товарів, збільшення споживчого попиту з боку зайнятих в обо-ронній промисловості;

-          державна монополія;

-          монополізм підприємств;

-          механізм оподаткування (при збільшенні податку на прибуток проявляється тенденція до зниження обсягів виробництва).

Круш П. В., Клименко О. В., «Інфляція: суть, форми та її оцінка»

Прихильники немонетарних теорій виводять умови існування інфляції з рівняння (1.3) і зводять його до такої нерівності:

М + V > Y,     (1-4)

тобто вони вбачають умову існування інфляції в ситуації, за якої сума темпів приросту номінальної кількості грошей і приросту швидкості обігу грошей перевищуватиме темп приросту реального доходу.

На відміну від монетаристів, прихильники немонетарної теорії в нерівності (1.4) вбачають тільки умову, а не причину існування ін-фляції.

Причинами інфляції прихильники немонетарної теорії вважають:

1)         зростання витрат виробництва внаслідок:

-          перевищення темпів зростання заробітної плати над темпами зростання продуктивності праці;

-          перевищення темпів зростання податків над темпами зростан-ня доходів;

-          зростання цін на сировину та енергоресурси;

 

2)         зростання сукупного попиту, не пов’язаного зі зростанням гро-шової маси. Причиною збурення сукупного попиту в цьому випадку є оптимістичні очікування підприємців щодо майбутньої кон’юнктури в умовах повної зайнятості. За цих умов зростання сукупного попиту зумовлює зростання рівня цін, яке урівноважить сукупний попит і сукупну пропозицію;

3)         структурні зрушення в сукупному попиті, які виявляються в зростанні попиту на нові престижні товари при зростанні добробу-ту населення, що призводит ь до зростання їх цін, але на інші товари вони не знижуються, і зменшується їхня пропозиція, таким чином за-гальний рівень цін зростає;

4)         зміни структури ринку, пов’язані із владою монополій, оліго-полій та держави, яка реалізується в адміністративному монопольно-му зростанні цін.

У реальному житті інфляцію спричинюють як монетарні, так і не-монетарні чинники.

Сучасна економічна наука розрізняє два типи інфляції:

-          інфляцію попиту;

-          інфляцію пропозиції (витрат).

Залежно від темпів інфляції та її впливу на економіку виділяють помірну (повзучу), галопуючу та гіперінфляцію.

Розділ I. Інфляція, її види, причини та наслідки

Помірній інфляції властивий не надто швидкий темп зростання рівня цін (до 10% за рік).

Галопуюча інфляція передбачає річне зростання цін від 10 до 200% за рік.

Гіперінфляція характеризується темпом зростання цін, який пе-ревищує 200% річних.

Наведена кількісна характеристика форм інфляції залежно від швидкості зростання рівня цін є важливою, але не визначальною. Найважливішого значення набуває з’ясування впливу різних форм інфляції на економічну поведінку господарюючих суб’єктів та на еко-номіку в цілому.

При помірній інфляції підприємці та фінансові структури ще мо-жуть адекватно реагувати на зміни, що відбуваються на ринку. Від-повідним чином може реагувати й уряд, коригуючи свою соціально-економічну політику.

Західні економісти розглядають помірну інфляцію як елемент нормального розвитку економіки, оскільки, на їхню думку, незначна інфляція (супроводжується відповідним зростанням грошової маси) здатна за певних умов стимулювати розвиток виробництва, модерні-зацію його структури. Зростання грошової маси прискорює платіж-ний обіг, здешевлює кредити, сприяє активізації інвестиційної ді-яльності та зростання виробництва. Зростання виробництва, у свою чергу, приводить до відновлення рівноваги між товарною і грошовою масами при більш високому рівні цін. Середній рівень інфляції у кра-їнах ЄС останніми роками становив 3–3,5%. Разом з тим завжди існує небезпека виходу повзучої інфляції з-під державного контролю. Вона особливо велика в країнах, де немає відпрацьованих механізмів регу-лювання господарської діяльності, а рівень виробництва невисокий, зі структурними диспропорціями.

Інфляція негативна не сама по собі, а лише у випадку, коли її темпи досить високі. Позитивний потенціал помірної інфляції по-лягає в тому, що, знецінюючи гроші, вона стимулює інвестиційний процес.

Галопуюча інфляція — це така ситуація в економіці, коли:

– підприємці постійно підвищують ціни;

– банки неухильно підвищують плату за кредит;

– невпинно падає купівельна спроможність населення;

Круш П. В., Клименко О. В., «Інфляція: суть, форми та її оцінка»

– економіка перебуває у фазі такої напруженості, коли на межі можливого здійснюється регулювання та координація міжга-лузевих зв’язків;

– постійно коригується соціальна політика;

– активно діють банківські структури.

При галопуючій інфляції можливостей для узгодження дій стає обмаль, передбачуваність і стабільність розвитку обмежена до краю.

Якщо економіка не втрималась у межах галопуючої інфляції й остання продовжує прискорюватись, вона переходить у форму гіпе-рінфляції. Галопуюча інфляція означає кризу грошової системи, вона небезпечна для економіки та потребує строкових антиінфляційних заходів. Галопуюча інфляція переважає у країнах, які розвиваються.

Гіперінфляція — це крах грошової системи. При гіперінфляції ціни зростають астрономічними темпами, розходження цін і заробіт-ної плати стає катастрофічним, руйнується благополуччя навіть най-більш забезпечених верств суспільства.

За умов гіперінфляції:

– руйнуються господарські зв’язки;

– масово банкрутують підприємства;

– припиняють свою діяльність підприємці.

Найбільше потерпає від гіперінфляції населення. Воно втрачає будь-яку довіру до національної валюти та до обіцянок уряду. Люди «тікають» від грошей і «ганяються» за товарами, стимулюючи тим самим прискорення руху грошової маси та штучного зростання су-купного попиту. Тобто розгортається ажіотажний попит, розкупо-вуються насамперед ті товари, що можуть бути засобом часткового збереження (нерухомість, предмети мистецтва, дорогоцінні метали). Усе це згубно впливає на економічну ситуацію, посилюючи гіперін-фляційні процеси. Але змінити «парадоксальність» поведінки спо-живачів закликами уряду неможливо. Інфляційні очікування поро-джують інфляцію навіть тоді, коли об’єктивних умов для її існування немає. За наявності таких умов інфляційні очікування посилюють інфляційний процес. Попит стає ажіотажним, ціни невпинно зроста-ють, гроші стрімко втрачають свою вартість, їх прагнуть швидше по-збутися, розкручуючи гіперінфляційну спіраль.

Гіперінфляція властива країнам в окремі періоди, коли вони пе-реживають докорінну ломку своєї економічної структури. Особли-Розділ I. Інфляція, її види, причини та наслідки

вість гіперінфляції в тому, що звичайні функціональні взаємозв’язки і звичні важелі управління цінами не діють. На повну потужність працює друкарський верстат, розвивається спекуляція. Виробництво дезорганізується. Щоб зупинити чи пригальмувати гіперінфляцію, треба вживати надзвичайних заходів. Немає однозначного уявлення про те, як боротися з гіперінфляцією.

У багатьох країнах, які пережили гіперінфляцію, спостерігалося таке явище: темпи зростання цін випереджали темпи зростання кіль-кості грошей в обігу, наприклад, в Угорщині в 1945–1946 рр. — у 4000 разів. Гіперінфляція мала місце і в Україні в 1993 р.

Розглянуті форми інфляції властиві відкритій інфляції. Таку ін-фляцію можна вимірювати, аналізувати, зіставляти різні варіанти її приборкання та усунення.

Відкрита інфляція характерна для країн ринкової економіки, де взаємодія попиту та пропозиції сприяє відкритому необмеженому зростанню цін.

Крім того, є ще прихована інфляція. Це такий стан в економіці, коли зростання рівня цін не спостерігається, але наявний дефіцит товарів та послуг, має місце штучне обмеження споживчого попиту.

Ознаки прихованої інфляції:

– тимчасове заморожування доходів та цін;

– установлення тотального державного контролю за цінами;

– установлення цін «стелі» та «підлоги» тощо.

Прихована інфляція не може бути виміряна безпосередньо. Але є опосередковані методи її вимірювання:

– співвідношення між контрольованими державою цінами та ці-нами ринку;

– зниження рівня товарно-матеріальних запасів;

– втрати часу на пошук необхідних товарів;

– співвідношення між «вимушеними» заощадженнями та вели-чиною касових залишків тощо.

Отже, прихована інфляція характеризується зовнішньою стабіль-ністю (при активному втручанні держави), але зростанням дефіциту товарів, що також знижує реальну вартість грошей.

Таким чином, відкрита інфляція проявляється у тривалому зрос-танні рівня цін, прихована — у посиленні товарного дефіциту; перша характерна для ринкової, друга — для централізованої планової еко-номіки.

Круш П. В., Клименко О. В., «Інфляція: суть, форми та її оцінка»

Прикладом прихованої інфляції може бути економіка 80-х років колишнього Радянського Союзу. На початок 80-х років кожний чет-вертий радянський карбованець, а в 1985–1990 рр. кожний третій не мав товарного забезпечення*.

Уявлення економічних суб’єктів про рівень цін у майбутньо-му суттєво впливають на їхню поведінку. Прагнення теоретичного осмислення впливу інфляційних очікувань на економічну поведін-ку суб’єктів макроекономіки знайшло своє відображення в теоріях адаптивних очікувань та раціональних очікувань.

Теорія адаптивних очікувань ґрунтується на передумові, що фор мування уявлень про майбутній стан економіки в господарюю-чих суб’єктів відбувається на основі екстраполяції (пролонгування) тен денцій розвитку економічних процесів у минулому на майбутнє. Стис ло кредо представників цієї теорії можна сформулювати так: «Люди вчаться на набутому досвіді».

Теорія раціональних очікувань ґрунтується на передумові, що очікування господарюючих суб’єктів стосовно економічної системи формуються як на основі екстраполяції тенденцій попереднього пе-ріоду, так і на основі можливостей майбутнього. Інакше теорія раціо-нальних сподівань може бути сформулювала так: «Наше сьогодення визначається не тільки нашим минулим, а й нашим майбутнім».

Противники теорії раціональних очікувань критикують її за те, що раціональні очікування можуть формувати вчені, а не пересічні учасники економічного процесу. Прихильники цієї теорії підкреслю-ють, що вони не вважають, що будь-який індивід має достатній рівень знань та економічної інформації, щоб бути здатним формувати раціо-нальні очікування. Але ті суб’єкти, які через своє становище змушені приймати виважені управлінські рішення, що зачіпають не тільки їхні власні інтереси, а й долю багатьох інших суб’єктів та економіки в ціло-му, зобов’язані цікавитися необхідною інформацією та звертатися до експертів за консультаціями щодо можливих тенденцій та їхніх змін у майбутньому економіки. До таких суб’єктів належать керівники кор-порацій, президенти компаній, промислових та фінансових об’єднань.

Процес, протилежний інфляційному, називають дефляцією (лат. deflation — видування, здування), коли загальний рівень цін падає і купівельна спроможність грошей підвищується.

* Гальчинський А. С. Теорія грошей: Навч. посібник. — К.: Основи, 1998. — С. 249. Розділ I. Інфляція, її види, причини та наслідки

За економічним змістом дефляція — стійке і тривале зниження рівня цін.

Уповільнення темпів інфляції називають дезінфляцією.

Приборкання інфляції може здійснюватися поступово впродовж значного періоду і раптово. Поступове приборкання інфляції здій-снюється через дезінфляцію.

В Україні дезінфляція (значне уповільнення інфляції) почалося в 1994 р. (з 10256% річних у 1993 р. до 501% у 1994 р. та, відповідно, до 281,7% у 1995 р., 139,7% у 1996 р., 110,1% у 1997 р.).

Індекси споживчих цін (ІСЦ) у 1991–2008 рр., за даними Держ-комстату України, наведені в табл. 1.1.

Починаючи з 1998 р., рівень інфляції в економіці України почи-нає зростати до 2000 р., а потім знову спостерігається її уповільнен-ня. Не вдаючись до причин цих коливань, зазначимо, що подолання інфляції розглядається населенням як неодмінна заслуга, здобуток уряду.

Індекси споживчих цін у 1991–2008 рр. за окремими групами то-варів і послуг, за даними Держкомстату України, наведені в табл. 1.2.

ІСЦ та індекси цін виробників (ІЦВ) промислової продукції, за даними Держкомстату України, в травні 2008 р. становили 101,3% і 103,7%, а з початку року — 114,6 і 124,2% відповідно (рис. 1.3 і 1.4) [128].

 

104°^ 102  -    102,2   102,2 101,4                г^         102,9 102,2     102,9 102,1     103,8 102,7     103,1

100  -  100,6   100,6                                      101,3

 

Рис. 1.3. ІСЦ у 2007–2008 рр. (до попереднього місяця)

Таблиця

Індекси споживчих цін у 1991  2008 pp., % (до попереднього місяця)

 

            1991    1992    1993    1994    1995    1996    1997    1998    1999    2000    2001    2002    2003    2004    2005            2006    2007    2008

Січень            385,2   173,2   119,2   121,2   109,4   102,2   101,3   101,5   104,6   101,5   101,0   101,5   101,4   101,7            101,2   100,5   102,9

Лютий                       115,3   128,8   112,6   118,1   107,4   101,2   100,2   101,0   103,3   100,6   98,6     101,1   100,4            101,0   101,8   100,6   102,7

Березень                    112,1   122,1   105,7   111,4   103,0   100,1   100,2   101,0   102,0   100,6   99,3     101,1   100,4            101,6   99,7     100,2   103,8

Квітень                      107,6   123,6   106,0   105,8   102,4   100,8   101,3   102,3   101,7   101,5   101,4   100,7   100,7            100,7   99,6     100,0   103,1

Травень                      114,4   127,6   105,2   104,6   100,7   100,8   100,0   102,4   102,1   100,4   99,7     100,0   100,7            100,6   100,5   100,6   101,3

Червень                     126,5   171,7   103,9   104,8   100,1   100,1   100,0   100,1   103,7   100,6   98,2     100,1   100,7            100,6   100,1   102,2   100,8

Липень                      122,1   137,6   102,1   105,2   100,1   100,1   99,1     99,0     99,9     98,3     98,5     99,9     100,0            100,3   100,9   101,4   99,5

Серпень         104,0   108,3   121,7   102,6   104,6   105,7   100,0   100,2   101,0   100,0   99,8     99,8     98,3     99,9            100,0   100,0   100,6   99,9

Вересень        104,5   110,6   180,3   107,3   114,2   102,0   101,2   103,8   101,4   102,6   100,4   100,2   100,6   101,3            100,4   102,0   102,2   101,1

Жовтень         105,9   112,4   166,1   122,6   109,1   101,5   100,9   106,2   101,1   101,4   100,2   100,7   101,3   102,2            100,9   102,6   102,9   101,7

Листопад       116,5   122,0   145,3   172,3   106,2   101,2   100,9   103,0   102,9   100,4   100,5   100,7   101,9   101,6            101,2   101,8   102,2  

Грудень          124,6   135,1   190,8   128,4   104,6   100,9   101,4   103,3   104,1   101,6   101,6   101,4   101,5   102,4            100,9   100,9   102,1  

Зарік*  390,0   2100,0 10256,0 501,0 281,7  139,7   110,1   120,0   119,2   125,8   106,1   99,4     108,2   112,3   110,3            111,6   116,6  

Трудень до грудня попереднього року. "Вільні комірки таблиці заповніть самостійно в міру публікації Держкомстатом індексів інфляції.

Розділ I. Інфляція, її види, причини та наслідки

 

104і

102

100

 

100,6

 

100,6

 

103,8

 

101,3

 

98

Рис. 1. 4. ІЦВ у 2007–2008 роках (до попереднього місяця)

Таблиця 1.2

Індекси споживчих цін, %

 

Рік       Грудень до грудня попереднього року       Рік до поперед-нього року

 

            Усі товари та послуги          Продо-вольчі товари            Непро-довольчі товари        Послуги          Усі товари та послуги

1991    390,0   431,0   348,0   365,0   …

1992    2100,0 1792,0 2113,0 3589,0 1627,0

1993    10256,0           12178,0           11201,0           9206,0 4835,0

1994    501,0   473,2   473,1   881,4   991,2

1995    281,7   250,1   220,0   584,4   477,0

1996    139,7   117,4   118,8   212,7   180,3

1997    110,1   114,1   102,9   107,9   115,9

1998    120,0   122,1   124,1   113,0   110,6

1999    119,2   126,2   110,6   111,9   122,7

2000    125,8   128,4   108,9   131,2   128,2

2001    106,1   107,9   100,2   105,3   112,0

2002    99,4     97,7     101,6   103,4   100,8

2003    108,2   110,9   101,5   105,4   105,2

2004    112,3   115,3   105,4   107,9   109,0

2005    110,3   110,7   104,0   115,8   113,5

2006    111,6   103,5   102,5   149,4   109,1

2007    116,6   122,9   106,0   112,0   112,8

Круш П. В., Клименко О. В., «Інфляція: суть, форми та її оцінка»

Дефляція є антиподом інфляції. В умовах інфляції економічні суб’єкти «тікають» від грошей, які з шаленою швидкістю знеціню-ються. Їх навіть називають «гарячими» грошима, які довго тримати в одних руках — справа марна.

В умовах дефляції підприємці та домогосподарства отримують потужній стимул для скорочення своїх витрат і нагромадження го-тівки, адже завтра, а тим більше з часом, одна й та сама сума кошту-ватиме дорожче, зросте її купівельна спроможність. Невитрачені гроші одних суб’єктів означають неможливість реалізувати свої то-вари та послуги інших. Прагнення зберігати гроші у формі готівки ускладнюють здатність підприємств і банків обслуговувати свої бор-ги. Усе це зумовлює зростання кількості банкрутств, підриває дові-ру до фінансового сектора, що спонукає до нового нагромадження готівки.

Нагромаджені кошти не перетворюються ні на споживчий, ні на інвестиційний попит. Це вказує на скорочення сукупного попиту, на яке підприємницький сектор відреагує скороченням обсягів вироб-ництва та зростанням рівня безробіття. Наочно виявляється пара-докс ощадливості, який втягує економіку в депресивний стан.

Подолання інфляції урядами різних країн у різні історичні пері-оди засвідчує досить неоднозначний вплив дефляції на долю еконо-міки.

Так, Томас Сарджент, який вивчав гіперінфляційний процес у Ні-меччині в 20-ті роки ХХ ст., зазначає, що в 1923 р. рівень цін у Німеч-чині зріс у мільярд разів. Завдяки таким адміністративно-політичним заходам уряду, як установлення лімітів зростання цін, збільшення податків та обмеження державних витрат, запровадження нової гро-шової одиниці, яка прирівнювалась до 1 трлн старих марок, інфляція була призупинена практично за один день, і дефляція не справила на-віть незначного негативного впливу на рівень обсягу національного виробництва та рівень зайнятості.

Велика депресія 1929–1933 рр. продемонструвала тривалий згубний вплив на економіку дефляційних процесів. Здавалося б, що проблема депресії зайняла своє місце в історії ринкової економіки, поступившись місцем інфляції, стагфляції та сламфляції. Насправді небезпекою дефляції, як стверджує Дж. Бредфорд Делонг, професор економіки Каліфорнійського університету, стурбовані нині Японія і

Розділ I. Інфляція, її види, причини та наслідки

США [113]. Саме тому, що ті явища і процеси, які, на перший погляд, назавжди залишились у минулому, здатні з часом виникати знову і знову, їх слід вивчити і бути готовими та здатними раціонально себе поводити за будь-яких умов.