3.5. Хеджування справедливої вартості, грошових потоків, валютних ризиків


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 

Загрузка...

Хеджування (англ. hedge — відгороджувати, страхувати себе від можливих втрат) — це процес страхування ризику можливих збитків шляхом перенесення ризику зміни ціни з однієї особи на іншу.

Хеджування здійснюється через укладання контракту, який при-значений для страхування ризиків зміни цін.

Хеджування може здійснюватися на підвищення або зниження цін. Хеджер прагне знизити ризик, спричинений невизначеністю цін на ринку, продаючи форвардні, ф’ючерсні чи опціонні контракти.

У п. 4 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти» [35] дано таке визна-чення: «Хеджування — це застосування одного чи декількох інстру-ментів хеджування з метою повної або часткової компенсації зміни справедливої вартості об’єкта хеджування або пов’язаного з ним гро-шового потоку».

Інструмент хеджування — похідний фінансовий інструмент, фі-нансовий актив або фінансове зобов’язання, справедлива вартість яких і грошові потоки від яких, як очікується, компенсуватимуть змі-ни справедливої вартості або потоку коштів об’єкта хеджування (п. 4 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти» [35]).

У п. 4 П(С)БО 13 [35] визначені такі характерні риси похідного фінансового інструмента:

– розрахунки, за яким провадитимуться у майбутньому;

– вартість якого змінюється внаслідок змін відсоткової ставки, курсу цінних паперів, валютного курсу, індексу цін, кредитного рейтингу (індексу) або інших змінних, що є базовими;

– який не потребує початкових інвестицій».

Похідні фінансові інструменти отримали свою назву через свою вартість, яка є похідною від вартості базових активів, покла-дених в основу угоди. Звідси й інша їхня назва — деривативи (англ. derivative — похідний). Дериватив — стандартний документ, який підтверджує право і/або зобов’язання придбати або продати базовий актив на певних умовах у майбутньому.

Хеджована стаття (вона ж — базовий актив) — це актив (або зобо-в’язання), щодо якого хеджер сумнівається, чи не зміниться він у ціні. Хеджованою статею може виступати визнаний у балансі актив або зобов’язання, невизнана в балансі тверда угода або очікувана угода в

Розділ III. Методи зниження інфляційного тиску щодо активів підприємства. Хеджування

майбутньому, щодо якої поки що відсутні зобов’язання, але існує ви-сока імовірність її укладання. Базовим активом може бути фінансо-вий актив (цінні папери, валюта), а також нефінансовий актив (зер-но, нафта, інші товари, якими здійснюється торгівля на біржах).

Фінансовий інструмент — контракт, який одночасно приводить до виникнення (збільшення) фінансового активу в одного підприєм-ства і фінансового зобов’язання або інструмента власного капіталу в іншого (п. 4 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти» [35]). До фінансових активів (п.4.6 П(С)БО 13 [35]) належать: – кошти та їхні еквіваленти (тобто готівка, кошти на поточних

рахунках, депозити до запитання, дорожні чеки); – право на отримання коштів або інших фінансових активів від іншої компанії (боргові цінні папери іншої компанії, фінансові гарантії, дебіторська заборгованість, позики, отримані підпри-ємством); – право на обмін фінансовими інструментами з іншою компані-єю на потенційно вигідних умовах (придбані похідні фінансові інструменти: опціони (англ. option), свопи (англ. swap), ф’ючерси (англ. future), форвардні контракти (англ. forward contract) і т.п., якщо вони вигідні компанії); – дольові інструменти іншої компанії (акції, права на паї). Фінансовими зобов’язаннями вважаються (п. 4.7 П(С)БО 13 [35]): – зобов’язання надати гроші або інший фінансовий актив іншій компанії (позики отримані, кредиторська заборгованість, влас-ні боргові цінні папери); – зобов’язання обміняти фінансові інструменти з іншою компанією на потенційно невигідних умовах (придбані або продані похід-ні фінансові інструменти: опціони, свопи, ф’ючерси, форвардні контракти і т.п., якщо вони стають невигідними для компанії). Інструмент власного капіталу (п. 4.7 П(С)БО 13 [35]) — це контр-акт, який підтверджує право на частку в активах підприємства, яка залишається після вирахування сум за всіма його зобов’язаннями. До цієї категорії належать акції, права на паї, а також похідні від акцій цінні папери (варанти, опціони, ф’ючерси).

Згідно з Інструкцією № 291 [40], залежно від базового активу деривативи поділяються на фондові, валютні і товарні. Порядок їх обігу в Україні регулюється Правилами випуску та обігу фондових

Круш П. В., Клименко О. В., «Інфляція: суть, форми та її оцінка»

деривативів [52] та Положенням [38]. Саме в Положенні визначе-но, що до деривативів належать форвардний контракт, ф’ючерсний контракт і опціон.

Похідні інструменти, які використовуються для хеджування, представлені на рис. 3.5.

Існують три види хеджування:

– справедливої вартості;

– грошових потоків;

– валютних ризиків.

Хеджування справедливої вартості — це хеджування збитків від змін справедливої вартості визнаного в балансі активу (зобов’язання).

Хеджування грошових потоків — це хеджування збитків від змін грошових потоків, яке належить до конкретного ризику, пов’язаного з визнаним у балансі активом або зобов’язанням, чи з очікуваною уго-дою (наприклад, хеджування очікуваної купівлі або продажу).

Хеджування валютних ризиків — це хеджування змін валютних курсів за інвестиціями в зарубіжну компанію.

ІНСТРУМЕНТИ ХЕДЖУВАННЯ

 

Похідні фінансові інструменти

 

Непохідні фінансові інструменти

 

 

 

Ф’ючерси

 

Активи та зобов’язання в іноземній валюті

 

Форварди

 

Опціони

 

Для хеджування валютного ризику

 

Свопи

Для хеджування будь-яких ризиків

Рис. 3.5. Види фінансових інструментів, що використовуються для хеджування

Розділ III. Методи зниження інфляційного тиску щодо активів підприємства. Хеджування

Якщо базовий актив не відображено в балансі (наприклад, май-бутня угода на купівлю активу), то це хеджування грошових потоків, оскільки таке хеджування фіксує суму, яку необхідно сплатити або отримати в майбутньому.

Якщо ж актив відображений у балансі, варто з’ясувати, від чого страхуємося: у разі хеджування майбутніх доходів (наприклад, хе-джування всіх або окремих майбутніх виплат відсотків за борговим зобов’язанням зі змінною процентною ставкою) слід обирати хеджу-вання грошових потоків. А в разі хеджування вартості самого активу (наприклад, якщо його вартість залежить від ринкових процентних ставок), слід вибирати хеджування справедливої вартості.

Приклад 3.3. Підприємство придбало облігацію зі ставкою купона 7% річних. На момент придбання ця ставка відповідає середньоринковій ставці прибутковості, отже, цю облігацію можна розглядати як хороше вкладання грошей. Проте існує ризик, що в майбутньому ринкові ставки «поповзуть» угору, і, отже, реальна вартість облігації зменшиться. Щоб застрахувати себе від такого ризику, підприємство купує фінансовий інструмент (своп) (англ. swap — обмін), який гарантує йому отримання процентів за середньоринко-вою ставкою. Такий вид хеджування є хеджуванням справедливої вартості.

Приклад 3.4. У січні підприємство-сільгоспвиробник планує, що до по-чатку посівної кампанії йому необхідно буде закупити 500 т нафти. Оскільки підприємство очікує зростання цін на нафту, воно вирішує в січні укласти форвардний контракт (англ. forward contract) на купівлю нафти (цей контр-акт укладається за цінами, які діють на день, коли було укладено контракт; поставка за таким контрактом здійснюється через кілька місяців). Звичайно, ця процедура платна для підприємства-покупця, оскільки всі очікують під-вищення цін на нафту (плата за ризик і становить ціну форвардного контр-акту). Таке хеджування є хеджуванням грошових потоків, оскільки на момент придбання фінансового активу (укладання форвардного контракту) базово-го активу (нафти) на балансі немає.

Приклад 3.5. 15 вересня 2007 р. інвестор купив довгострокові боргові цінні папери, призначені для перепродажу за 1000 грн. З метою хеджуван-ня ризику зменшення вартості цих цінних паперів він також придбав опціон пут (англ. put option — опціон продажу) — право на продаж цінних паперів за фіксованою ціною. Премія, сплачена за опціон становить 5 грн. Станом на 30 вересня вартість цінних паперів становила 950 грн. Оскільки вартість ба-зового активу і опціону взаємопов’язані, то вартість опціону зросла на 50 грн.

Круш П. В., Клименко О. В., «Інфляція: суть, форми та її оцінка»

Отже, підприємство не зазнало ніяких збитків від зміни вартості цінних паперів (витрати від знецінення цінних паперів дорівнюють доходам від під-вищення ціни на опціон).

Приклад 3.6. У жовтні 2007 р. компанія планує купівлі на січень 2008 р. У цьому місяці вона хоче купити 10 т алюмінію. З метою хеджування ризику зростання цін на алюміній компанія 12 жовтня уклала ф’ючерсний контракт (англ. futures contract) на купівлю 10 т алюмінію за ціною 1550 грн за 1 т. На мо-мент укладення ф’ючерсного контракту його справедлива вартість дорівнює нулю. Станом на 31 грудня ціни на алюміній становили 1575 грн за 1 т. Від-повідно вартість ф’ючерсного контракту становила: (1575 грн — 1550 грн) х х 10 т = 250 грн. 3 січня компанія придбала на ринку 10 т алюмінію за ціною 1575 грн за 1 т і отримала розрахунковий платіж від емітента ф’ючерсного контракту в розмірі 250 грн.

Хеджування виявиться ефективним інструментом, якщо зна-чення коефіцієнта ефективності хеджування перебуватиме в межах 0,8-1,25.

Коефіцієнт ефективності хеджування розраховується діленням зміни справедливої вартості або грошових потоків об’єкта хеджуван-ня на зміни справедливої вартості або грошових потоків інструмента хеджування.

Об’єкт хеджування — актив, зобов’язання або майбутня опера-ція, що створюють для підприємства ризик зміни справедливої вар-тості цих активів або зміни грошових потоків, пов’язаних з майбут-ньою операцією (п. 4 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти» [35]).

Приклад 3.7. Підприємству в травні буде потрібно для сплати за імпорт-не устаткування $100 000. Для запобігання валютного ризику підприємство укладає в січні 100 ф’ючерсних контрактів на купівлю $1000 кожний, усього на суму $100 000. Відомості про поточний (спот) курс наведені в табл. 3.7.

Таблиця 3.7

Розрахунок вартості товарного контракту за поточним курсом

 

Місяць            Курс, грн за $1          Порядок розрахунку

вартості товарного

контракту       Вартість товарного контракту (справедлива вартість об’єкта хеджу-вання), $

Січень 5,20     5,20 х $ 10 000           520 000

Травень          5,30     5,30 х $ 10 000           530 000

Розділ III. Методи зниження інфляційного тиску щодо активів підприємства. Хеджування

Втрати через збільшення курсу становлять: $530 000 — $520 000 = $10 000.

Ф’ючерсний курс з поставкою в травні також зріс (табл. 3.8).

Таблиця 3.8

Розрахунок вартості ф’ючерсного контракту за ф’ючерсним курсом

 

Місяць            Курс, грн за $1          Порядок розрахунку

вартості ф’ючерсних

контрактів      Вартість товарного контракту (справедлива вартість об’єкта хеджу-вання), $

Січень 5,24     5,24 x $ 10 000 x 100 контрактів      524 000

Травень          5,32     5,32 х $ 10 000 х 100 контрактів      532 000

Оскільки валюта була куплена за нижчою ціною, розмір прибутку до-рівнює: $532 000 — $524 000 = $8000. Отже, збитки частково (на 80%) ком-пенсовані: $10 000 — $8000 = $2000. Коефіцієнт ефективності хеджування дорівнює: $10 000 : $8000 = 1,25.

Таке хеджування вважається ефективним і означає, що зміна грошового потоку за об’єктом хеджування не дуже перевищує зміну грошового потоку (в 1,25 разу) від інструмента хеджування. У цьо-му прикладі розглянуто частковий випадок, коли обсяг відкритих ф’ючерсних позицій повністю відповідає обсягу хеджованих позицій, і строки поставки на ринку ф’ючерсів збігаються з необхідними хе-джеру.