Warning: session_start() [function.session-start]: open(/var/www/nelvin/data/mod-tmp/sess_3f9859a677501880d02accbd1c1fd757, O_RDWR) failed: Permission denied (13) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: file_get_contents(files/survey) [function.file-get-contents]: failed to open stream: No such file or directory in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 82
3.3. Використання методів списання виробничих запасів при їх споживанні в умовах інфляції (FIFO, LIFO, середньозваженої собівартості) : Інфляція суть, форми та її оцінка : Бібліотека для студентів

3.3. Використання методів списання виробничих запасів при їх споживанні в умовах інфляції (FIFO, LIFO, середньозваженої собівартості)


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 

Загрузка...

Основні господарські процеси багатьох підприємств, особливо працюючих у сфері виробництва, торгівлі, постачання і збуту, безпо-середньо пов’язані з рухом запасів.

Запаси є тією частиною оборотних активів, які використовують підприємства у своїй господарській діяльності, тобто:

– у виробництві продукції, виконанні робіт, наданні послуг (си-ровина, матеріали, комплектуючі вироби, МШП та ін.);

– в організації зберігання для подальшого продажу (товари і го-това продукція);

– у процесі виробництва (незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою і збиранням деталей, вузлів, виробів і незавершених технологічних процесів).

До запасів відносять (п. 6 П(С)БО 9 [33]):

– сировину, основні та допоміжні матеріали, комплектуючі ви-роби та інші матеріальні цінності, призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування вироб ництва й адміністративних потреб;

– незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених техноло-гічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, які виконують роботи і надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), по яких підприєм-ством ще не визнаний дохід;

– готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призна чена для продажу і відповідає технічним та якісним характерис-тикам, передбаченим договором або іншим нормативно-право-вим актом;

– товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отри-мані) з метою подальшого продажу;

– малоцінні та швидкозношувані предмети, що використову-ються протягом не більше року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;

– молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукцію сіль ського і лісового господарства, якщо вони оцінюються цим поло жен ням.

Круш П. В., Клименко О. В., «Інфляція: суть, форми та її оцінка»

Малоцінні та швидкозношувані предмети (МШП) за своїм при-значенням є або предметами тривалого використовування (госпо-дарський інвентар, спецодяг тощо), або засобами праці (інструменти, пристосування, пристрої тощо). Однак через порівняно малий строк корисного використання їх не можна включити до складу необорот-них активів і тому вони відображаються у складі оборотних засобів підприємства як запаси.

Кожного разу при відпуску запасів у виробництво, продаж або інше вибуття виникають труднощі визначення ціни їх відпуску. Це відбувається тому, що запаси одного виду могли надходити на під-приємство за різними цінами.

П(С)БО 9 «Запаси» [33] пропонує п’ять можливих методів оцін-ки запасів при їх вибутті. Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови викорис-тання, використовується тільки один із методів. Одиницею бухгал-терського обліку запасів є їх найменування чи однорідна група (вид). Методи оцінювання запасів при їх вибутті наведені в табл. 3.5.

Таблиця 3.5

Методи оцінювання запасів при їх вибутті

Назва методу Зміст методу

 

Метод ідентифіко-ваної собівартості          Застосовується для запасів і послуг за спеціальними замовленнями і проектами, а також для запасів, які не замінюють одні одних

Метод середньо-зваженої собівар-тості    Передбачає визначення вартості одиниці того чи іншо-го запасу при списанні на витрати діленням сумарної вартості залишку запасу на початок місяця і вартості його надходження за місяць на сумарну кількість за-пасу на початок місяця і надходження за місяць

Метод FIFO (First Input — First Output)       Передбачає використання запасів у тій послідовності, в якій вони надходили на підприємство, тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво, оцінюють-ся за собівартістю перших за часом надходжень запасів

Метод

LIFO (Last Input-First Output)*          Передбачає використання запасів у послідовності, оберненій надходженню, тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво, оцінюються за собівар-тістю останніх за часом надходжень запасів

Розділ III. Методи зниження інфляційного тиску щодо активів підприємства. Хеджування

Продовження табл. 3.5

Метод норматив-них витрат

Полягає в застосуванні норм витрат на одиницю про-дукції (робіт, послуг), установлених на підприємстві з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін.

Ціни продажу

Ґрунтується на використанні підприємствами роз-дрібної торгівлі середнього відсотка торгових націнок товарів

* В Україні він скасований.

Доцільність вибору того чи іншого методу оцінювання запасів при їх вибутті залежить від конкретних умов діяльності та облікових традицій підприємства.

Метод ФІФО — метод оцінювання вибуття запасів за цінами пер-ших закупівель, ґрунтується на допущенні, що запаси, які надійшли першими, першими і вибувають.

Недолік методу ФІФО в тому, що його використання дозволяє зовнішнім факторам економічного життя держави впливати на по-казник валового прибутку кожного окремо взятого підприємства.

Так, в умовах постійно зростаючих цін метод ФІФО дає найви-щий показник валового прибутку. А якщо прийняти до уваги, що в умовах загального зростання цін кожне підприємство прагне підви-щити ціни на свої товари, то при використанні методу ФІФО до оці-нювання запасів при їх вибутті показник валового прибутку виходить невиправдано завищеним. Відповідно, в умовах постійного зниження цін спостерігається обернений процес: показник валового прибутку внаслідок використання методу ФІФО до оцінювання запасів при їх вибутті та вимушеного зниження відпускних цін на товари, що про-даються, виходить невиправдано заниженим.

Водночас, оскільки запаси, придбані в умовах постійно зростаю-чих цін, списуються при вибутті за нижчими цінами, то запаси, що залишилися на балансі, виявляються оціненими за вартістю, більш-менш наближеною до ринкової. А це означає, що при аналізі балансу такого підприємства показники власних оборотних засобів, оборот-ного капіталу і, відповідно, коефіцієнтів покриття будуть не просто оптимістичними, а й більш реальними порівняно з тим, якби на цьо-му підприємстві використовувався метод ЛІФО.

руш П. В., Клименко О. В., «Інфляція: суть, форми та її оцінка»

Метод ЛІФО — метод оцінювання вибуття запасів за цінами останніх закупівель. Ґрунтується на допущенні, що запаси, які на-дійшли останніми, вибувають першими. Метод ЛІФО має деякі пе-реваги перед методом ФІФО, хоч і має недоліки. Якщо прийняти до уваги, що найбільш достовірний фінансовий результат можна вивести шляхом порівняння поточної собівартості товарів з їх про-дажною вартістю, то можна вважати, що метод ЛІФО має явні пе-реваги, оскільки саме він дає змогу співвідносити ці дві величини: поточну (ринкову) вартість закупок і поточну (ринкову) вартість продажу.

Крім того, оцінка вибуття запасів за вартістю, яка склалася на даний момент, дає можливість підприємству в умовах зростання цін поповнювати свої запаси, не удаючись до пошуку додаткових джерел оборотних засобів. Це пояснюється тим, що витрати формуються за вартістю запасів, близькою до вартості їх відшкодування. Інакше ка-жучи, вартість витрачених (списаних до продажу) запасів повинна бути адекватна тим сумам, які треба буде витратити на закупку ана-логічних запасів для забезпечення неперервності оборотів. І метод ЛІФО таку адекватність забезпечує.

Отже, метод ЛІФО за будь-яких коливаннях цін, тобто, незалежно від того, ростуть вони чи знижуються, передбачає, що собівартість проданих товарів становить витрати, які відповідають рівню цін на момент продажу. Тому цей метод оцінювання порівняно з іншими по-каже менший валовий прибуток у період інфляції і більший у період дефляції. Отже, згладжується вплив факторів підйому і спаду в еко-номіці держави на фінансовий результат кожного окремого підпри-ємства.

Однак, оскільки собівартість запасів, які є на кінець періоду, від-носиться до більш ранніх закупок, а собівартість реалізованих това-рів відповідає останнім закупкам, то використання методу ЛІФО в умовах стійкого росту цін приводить до того, що балансовий залишок запасів відображається за цінами перших закупок. Тобто виходить, що їхня балансова вартість не збігається з їхньою реальною вартістю: в період інфляції вона виявляється заниженою, а в період дефляції — завищеною порівняно з поточною (ринковою) вартістю.

Результати порівняння двох методів зведені в табл. 3.6.

Розділ III. Методи зниження інфляційного тиску щодо активів підприємства. Хеджування

Таблиця 3.6

Порівняння методів вибуття запасів

 

Зовнішні фактори      ФІФО ЛІФО

 

            Недоліки            Переваги    Недоліки            Переваги

Інфляція         Завищений показник валового при-бутку у звіті про фінансові результати      1.         Балансова

оцінка запасів

максимально

близька до

їх реальної (поточної) вартості.

2.         Результати

аналізу фінан-

сового стану

виглядають

привабливими

для інвесторів

та кредиторів Балансова оцінка запасів занижена, тобто не збіга-ється з їхньою реальною (поточною) вартістю            1.         Дає змогу

точніше до-

держуватися

принципу від-

повідності

2.         Коригує

вплив інфляції

на показник

валового при-

бутку.

3.         Дає змогу не

вдаватися до

пошуку додат-

кових джерел

поповнення

оборотних за-

собів

Дефля-ція       Занижений показник валового при-бутку у звіті про фінансові результати     Балансова оцінка запасів максимально близька до їх реальної (поточної) вартості            Балансова оцінка запасів завищена, тобто не збіга-ється з їхньою реальною (поточною) вартістю    1.         Дає змогу

точніше до-

держуватися

принципу від-

повідності

2.         Коригує

вплив інфляції

на показник

валового при-

бутку.

Отже, незалежно від зовнішніх факторів, методу ФІФО надають перевагу у випадку, якщо пріоритет віддається балансу [28], а метод ЛІФО — якщо пріоритетним вважається звіт про фінансові результа-ти [29]. Зовнішні користувачі (кредитори, інвестори) віддають пере-вагу балансу, оскільки він допомагає скласти уявлення про ліквідність активів підприємства. Адже інвестори і кредитори завжди хочуть бути впевненими, що їх інвестиції та кредити можуть бути повернені

Круш П. В., Клименко О. В., «Інфляція: суть, форми та її оцінка»

в будь-який момент і за першою вимогою, що можливо лише за умови високої ліквідності активів. Звіт про фінансові результати важливий для внутрішніх користувачів (керівників, менеджерів), оскільки такі користувачі завжди мають бути впевненими, що фінансовий резуль-тат не занижений і не завищений, а доходи та витрати сформовані відповідно один одному, тобто ціна на «виході» відповідає рівню цін на «вході». Ціна на «виході» і ціна на «вході» — це, відповідно, ціна закупки і ціна продажу. Між ними — валовий прибуток. І чим корот-ше часова відстань між цими цінами, тим точніше валовий прибуток і, як наслідок, більш достовірним буде кінцевий фінансовий резуль-тат. Це правило особливо актуальне в період інфляції або дефляції; у період стабільності воно втрачає своє значення. Проте треба мати на увазі, що ринкова стабільність завжди відносна, тобто в умовах рин-кової економіки стабільність ніколи не буває абсолютною.

Однак, слід сказати, що в Україні використання методу ЛІФО скасовано.

Вибір методу оцінювання запасів ФІФО з метою оподаткуван-ня дає змогу зібрати максимальну суму податків. Але справа в тому, що такі податки можна зібрати кілька разів із підприємств з високою оборотністю запасів і навряд чи більше одного разу — з підприємств, для яких характерний тривалий виробничий цикл. На запуск на-ступних обертів їм просто недостатньо власних засобів для закупівлі чергових партій запасів, оскільки списання запасів за найменшими закупівельними цінами не забезпечує платникам податку відшкоду-вання запасів.

Податкова політика, що ґрунтується на методах, які дозволяють разом з частиною прибутку підприємств утримувати на користь дер-жави і частину оборотних засобів, принаймні повинна бути підкрі-плена хорошою кредитною політикою щоб платники податку мали можливість при нестачі власних засобів користуватися недорогими позичковими.

Можна піти іншим шляхом. А саме: ввести в обліковий, а заодно і в податковий лексикон поняття номінального і реального прибут-ку. Номінальний прибуток — це прибуток, виведений як результат віднімання з продажної вартості товару вартості, за якою товар був закуплений, тобто прибуток, який звичайно визначається. Щоб ви-вести реальний прибуток, треба скоригувати отриманий результат

Розділ III. Методи зниження інфляційного тиску щодо активів підприємства. Хеджування

на суму інфляційних втрат, тобто на різницю між вартістю, за якою підприємству доводиться закуповувати аналогічні запаси (товари) в поточний момент, і вартістю, за якою вони колись були закуплені. Ця різниця, на думку одного з видатних представників німецької бухгал-терської школи Фріца Шмідта (1882–1950), повинна називатися фік-тивним прибутком і відображатися окремо від прибутку реального. Прибуток цей фіктивний (уявний) уже тому, що насправді являє со-бою протилежну величину — інфляційні втрати. Ці втрати не можуть відобразитися балансовим збитком тільки тому, що завдяки тій самій інфляції покупці їх компенсували, адже продавець теж скористався можливістю підвищити ціни.

Окрема стаття власного капіталу, яка являє собою фіктивний прибуток, не повинна обкладатися податком на прибуток, оскільки, незважаючи на «фіктивність», є зовсім реальним джерелом поповне-ння власних оборотних засобів в умовах зростання цін.

Усе з точністю навпаки повинно спрацьовувати і в період дефля-ції. А саме: отримані фіктивні збитки слід трактувати як дефляційні доходи і, відповідно, обкладати податком.

Прийнявши цю модифікацію, ми отримали б ідеальне рішення: з одного боку, баланс відображатиме активи в поточних цінах, що за-довольнить зовнішніх користувачів, а з другого — звіт про фінансові результати показуватиме реальний фінансовий результат, що задо-вольнить внутрішніх користувачів. Незадоволеними можуть бути тільки податківці, які намагаються зібрати як можна більше податків, не задумуючись, чи мають платники джерела для їх сплати. Тому на-вряд чи можна сподіватися, що люди, від яких залежить податкова політика в нашій країні, прислухаються до думки Фріца Шмідта, чиї ідеї майже за сто років співвітчизники належним чином не оцінили [73].

Приклади розрахунку вартості вибуття запасів за методами оці-нювання вибуття запасів наведені в Додатку 1 Методичних рекомен-дацій із бухгалтерського обліку запасів [57, 95].

Круш П. В., Клименко О. В., «Інфляція: суть, форми та її оцінка»



Warning: Unknown: open(/var/www/nelvin/data/mod-tmp/sess_3f9859a677501880d02accbd1c1fd757, O_RDWR) failed: Permission denied (13) in Unknown on line 0

Warning: Unknown: Failed to write session data (files). Please verify that the current setting of session.save_path is correct (/var/www/nelvin/data/mod-tmp) in Unknown on line 0