Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
3.2. Переоцінювання основних засобів і нематеріальних активів підприємства — один із методів зниження негативного впливу інфляції : Інфляція суть, форми та її оцінка : Бібліотека для студентів

3.2. Переоцінювання основних засобів і нематеріальних активів підприємства — один із методів зниження негативного впливу інфляції


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 

Загрузка...

Один із методів подолання негативного впливу інфляції — це пе-реоцінювання основних засобів.

Складність оцінювання основних засобів пов’язана з тривалим строком їх експлуатації. Внаслідок використання об’єкта основних засобів його первісна оцінка поступово втрачає своє значення. Тому підприємство повинно періодично переоцінювати основні засоби.

До введення в дію П(С)БО 7 [31] основні засоби оцінювалися за вартістю їх придбання, потім ця оцінка коригувалася за такими фак-торами:

– постійне зменшення вартості для відображення результатів ви-користання основних засобів;

– періодичне збільшення вартості з метою відображення резуль-татів знецінювання грошової одиниці.

Нові правила мають за мету відобразити як прогнозовані зміни вартості основних засобів (у вигляді зносу), так і ті, що не піддають-ся прогнозуванню (коливання вартості майна, які пов’язані зі зміною ринкових цін).

Перша зміна вартості є результатом впливу часу та експлуатації. Підприємства повинні встановити за кожним об’єктом один із шести запропонованих методів амортизації, який реально відображатиме втрату вартості, яка є результатом вільно вибраного способу експлу-атації об’єкта.

Друга зміна вартості — переоцінювання (дооцінювання чи уці-нювання) є результатом зміни ринкової вартості і суми очікуваного відшкодування кожного об’єкта. Підприємство повинно на дату кож-ного балансу визначати справедливу вартість об’єкта.

Підприємство може переоцінювати об’єкт основних засобів, як-що залишкова вартість цього об’єкта суттєво відрізняється від його спра ведливої вартості на дату балансу. У разі переоцінювання об’єкта

Розділ III. Методи зниження інфляційного тиску щодо активів підприємства. Хеджування

ос нов них засобів на ту саму дату переоцінюються всі об’єкти групи основних засобів, до якої належить цей об’єкт.

Переоцінювання основних засобів тієї групи, об’єкти якої вже за-знали переоцінювання, надалі має проводитися з такою регулярністю, щоб їх залишкова вартість на дату балансу суттєво не відрізнялася від справедливої вартості (п. 16 П(С)БО 7 «Основні засоби»).

Справедлива вартість — сума, за якою може бути здійснений об-мін активу, або оплата зобов’язання в результаті операції між обізна-ними, зацікавленими та незалежними сторонами (п.4 [36]). Відносно справедливої вартості роз’яснень немає, але в додатку до П(С)БО 19 «Об’єднання підприємств» [36] наведено порядок визначення спра-ведливої вартості (табл. 3.3).

Таблиця 3.3

Порядок визначення справедливої вартості придбаних ідентифікованих активів і зобов’язань

 

Об’єкти визначення справедливої вартості          Визначення справедливої вартості

1. Цінні папери         Поточна ринкова вартість на фондовому ринку. За відсутності такої оцінки — експертна оцінка

2. Дебіторська заборго-ваність        Теперішня (дисконтована) сума, яка підлягає отриманню, що визначена за відповідною відсо-тковою ставкою за вирахуванням резерву сумнів-них боргів та витрат на отримання дебіторської заборгованості в разі потреби. Дисконтування не здійснюється для короткострокової заборгованос-ті, якщо різниця між номінальною сумою дебітор-ської заборгованості та дисконтованою сумою не-суттєва (менша ніж 5% номінальної суми)

3. Запаси

 

3.1. Готова продукція і товари        Ціна реалізації за вирахуванням витрат на реалі-зацію та суми надбавки (прибутку), виходячи з надбавки (прибутку) для аналогічної готової про-дукції та товарів

3.2. Незавершене ви-робництво     Ціна реалізації готової продукції за вирахуван-ням витрат на завершення, реалізацію та надбавки (прибутку), розрахованої за розміром прибутку аналогічної готової продукції

Круш П. В., Клименко О. В., «Інфляція: суть, форми та її оцінка»

Продовження табл. 3.3

 

3.3. Матеріали           Відновлювальна вартість (сучасна вартість прид-бання)

4. Основні засоби    

4.1. Земля і будови    Ринкова вартість

4.2. Машини та устат-кування        Ринкова вартість. У разі відсутності даних про ринкову вартість — відновлювальна вартість (су-часна собівартість придбання) за вирахуванням суми зносу на дату оцінювання

4.3. Інші основні засо-би     Відновлювальна вартість (сучасна собівартість придбання) за вирахуванням суми зносу на дату оцінювання

5. Нематеріальні активи       Поточна ринкова вартість. За відсутності такої вартості — оціночна вартість, яку підприємство сплатило б за актив у разі операції між обізнани-ми, зацікавленими та незалежними сторонами, ви-ходячи з наявної інформації

6. Чисті активи або зобов’язання за пен-сійними програмами з передбаченими ви-платами          Теперішня (дисконтована) сума належних виплат пенсій за вирахуванням справедливої вартості будь-яких активів пенсійної програми

7. Податкові активи та зобов’язання          Сума податкових пільг чи податків, що підлягають сплаті, які виникають унаслідок об’єднання під-приємств

8. Поточні та довго-строкові зобов’язання           Теперішня (дисконтована) сума, яка має виплачу-ватися при погашенні заборгованості, визначеної за відповідними поточними процентними ставка-ми. Дисконтування не здійснюється для коротко-строкових зобов’язань, якщо різниця між номі-нальною сумою зобов’язання та дисконтованою сумою є несуттєвою (менша ніж 5% номінальної суми)

9. Обтяжливі контрак-ти та інші ідентифіко-вані зобов’язання  Теперішня (дисконтована) сума, яка підлягає сплаті під час погашення зобов’язання, визначена за відповідною поточною процентною ставкою

Розділ III. Методи зниження інфляційного тиску щодо активів підприємства. Хеджування

П(С)БО 7 «Основні засоби» [31] не встановлює обов’язковості переоцінювання, тобто підприємство само вирішує, чи необхідно його проводити.

Порогом суттєвості для переоцінювання або відображення змен-шення корисності об’єктів основних засобів може прийматися ве-личина, що дорівнює 1% чистого прибутку (збитку) підприємства, або величина, що дорівнює 10%-му відхиленню залишкової вартості об’єктів основних засобів від їхньої справедливої вартості [58, 62].

Не переоцінюються МНМА та бібліотечні фонди, якщо аморти-зація за ними нараховується в першому місяці використання об’єкта в розмірі 50% його амортизованої вартості, а інші 50% амортизованої вартості в місяці їхнього вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом або в першо-му місяці використання об’єкта 100% його вартості.

Незважаючи на добровільність переоцінювання та деякі небажані моменти, пов’язані з ним (велика трудомісткість і додаткові витрати), робити його доцільно. Аргументи за:

– наближена до справедливої залишкова вартість основних за-собів може відіграти важливу роль у конкретних випадках вза-ємовідносин підприємства з користувачами фінансової звітнос-ті. Збільшення залишкової вартості основних засобів покаже інвесторам могутність підприємства. Таке збільшення приведе до збільшення вартості активів, а отже, і до збільшення розміру власного капіталу. І навпаки, зменшення залишкової вартості основних засобів покаже, що з підприємства «немає чого взяти»; – певний інтерес до вартості чистих активів підприємства є в дер-жави. Чисті активи — це активи підприємства за вирахуванням його зобов’язань (п. 4 П(С)БО 19 «Об’єднання підприємств» [36]). У ЦКУ [25] сказано, що акціонерне товариство (ст. 155) або товариство з обмеженою відповідальністю (ст. 144) підля-гають ліквідації, коли вартість його чистих активів стає менше мінімального розміру статутного капіталу, встановленого зако-нодавством для відповідного товариства. Одним із показників, на підставі яких формується вартість чистих активів, і є залиш-ковою вартістю основних засобів підприємства, яка іноді стано-вить більшу частку його активів. Тому переоцінка залишкової вартості основних засобів може бути одним зі способів збіль-шення вартості чистих активів.

Круш П. В., Клименко О. В., «Інфляція: суть, форми та її оцінка»

Переоцінювання проводиться на дату балансу. Датою балансу вважається дата, на яку складається баланс підприємства. Датою ба-лансу є кінець останнього дня звітного періоду (п. 3 П(С)БО 6 «Ви-правлення помилок і зміни у фінансових звітах» [30]). Згідно з п. 12 П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» [27], «звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік», але, згідно зі ст. 13 Закону «Про бухгалтерський облік і фінансову звіт-ність в Україні» [6], «баланс підприємства складається станом на кі-нець останнього дня кварталу (року)». Отже, нормативні документи не дають однозначної відповіді на питання, що слід вважати датою балансу. Тому підприємства можуть самостійно визначати періодич-ність переоцінювання.

У випадку переоцінювання об’єкта на таку саму дату переоці-нюються всі об’єкти групи основних засобів, до яких належить цей об’єкт. Визначення терміна «група основних засобів» наведено в п. 4 П(С)БО 7 «Основні засоби» [31]: це «сукупність однотипних за тех-нічними характеристиками, призначенню і умовами використання необоротних матеріальних активів». При визначенні групи, до якої відноситься об’єкт, з метою переоцінювання здійснюється класифі-кація за класами і типами основних засобів, наведена в Державному класифікаторі України «Класифікація основних фондів» [75].

У процесі переоцінювання основних засобів повинна бути визна-чена переоцінена вартість і скоригована сума накопиченого за цим об’єктом зносу.

Переоцінена вартість і сума зносу об’єкта визначаються множен-ням первісної вартості та суми зносу на індекс переоцінки.

Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об’єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість (п. 17 П(С) БО 7 «Основні засоби»).

На індекс переоцінки впливає зміна справедливої вартості акти-вів, що є наслідком не тільки інфляційних процесів, а й співвідно-шення попиту та пропозиції, морального зносу необоротних активів, державної політики цін та інших факторів.

Справедлива вартість об’єкта основних засобів може коливатися в бік зменшення, або збільшення, тому підприємство може неоднора-зово як уцінювати (зменшувати вартість), так і дооцінювати (збіль-шувати вартість) того самого об’єкта.

Розділ III. Методи зниження інфляційного тиску щодо активів підприємства. Хеджування

При першому дооцінюванні (п. 19 [31]) сума дооцінки залишко-вої вартості об’єкта основних засобів включається до складу додатко-вого капіталу.

При першому уцінюванні (п. 19 [31]) сума уцінки залишкової вартості об’єкта основних засобів включається до складу витрат по-точного періоду.

Під час уцінювання об’єктів, які раніше дооцінювались, залиш-кова вартість об’єкта зменшується спочатку за рахунок суми додат-кового капіталу (у межах суми попередньої дооцінки) і, якщо сума уцінки перевищує суму попередньої дооцінки, різниця включається до складу витрат поточного періоду (п. 20 [31]).

У разі дооцінювання об’єктів, які раніше уцінювались, залишкова вартість об’єкта збільшується спочатку з одночасним збільшенням на суму дооцінки доходів поточного періоду (в межах суми попередньої уцінки) і, якщо сума дооцінки перевищує суму попередньої уцінки, різниця збільшує додатковий капітал (п. 20 [31]).

Отже,

– дооцінка понад залишкову вартість відображається в складі до-даткового капіталу (1, рис. 3.4);

– дооцінка в межах залишкової вартості первісно уцінених осно-вних засобів включається до складу доходів звітного періоду (2, рис. 3.4);

– уцінка нижче залишкової вартості включається до складу ви-трат поточного періоду (3, рис. 3.4);

– уцінка до ціни не нижче залишкової вартості первісно дооціне-них основних засобів, відображається як зменшення додатко-вого капіталу (4, рис. 3.4).

Зараз під час оцінювання і переоцінюванні основних засобів за-лишаються проблемними питання правильності визначення справед-ливої вартості окремих об’єктів основних засобів. Так, по будовах і спорудах її можна визначити експертним шляхом, для чого потрібно запросити оцінювачів — представників фірм, які мають ліцензію на проведення оцінки, і спеціалістів, які мають сертифікати Фонду май-на. Вартість таких послуг досить висока. За більшістю об’єктів запро-шувати оцінювачів недоцільно, а тому важко довести правильність справедливої оцінки. Неправильна оцінка основних засобів призведе до порушення принципу обачності, який передбачає використання

Круш П. В., Клименко О. В., «Інфляція: суть, форми та її оцінка»

методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов’язань і витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства.

 

[ 1 ^

ДООЦІНКА

Збільшення додаткового капіталу

2?

 

•{3 1

і

УЦІНКА

 

Витрати

поточного

періоду

 

 

 

Дооцінена вартість

 

Залишкова вартість

 

Уцінена вартість

 

 

 

 

*•        .          

Зменшення додаткового капіталу   "•.       

 

            УЦІНКА

1 4 \*  

 

           

           

 

^

ДООЦІНКА

4 2 Г

 

Доходи звітного періоду

 

Рис. 3.4. Порядок переоцінки основних засобів

П(С)БО 7 «Основні засоби» (п. 30 [31]) не наполягає на тому, щоб визначення ринкової вартості при проведенні переоцінок здійснюва-лося експертним шляхом із залученням професійних оцінювачів. Од-нак є вимоги Закону про оцінку майна [23], у ст. 7 якого вказується, що у випадку «переоцінки основних фондів для цілей бухгалтерського об-ліку» оцінка повинна бути виконана професійним оцінювачем, а її ре-зультати, включаючи висновок про вартість майна, необхідно відобра-жати у обліку про оцінку, складеному згідно з п. 56–61 Національного стандарту № 1 «Загальні вимоги оцінки майна і майнових прав» [59].

Приклад 3.2. На 31 грудня на балансі підприємства було обладнання, первісна вартість якого становила 40 000 грн, а сума зносу — 10 000 грн, за-лишкова вартість 30 000 грн. У табл. 3.4 наведені різні варіанти переоцінки.

Таблиця 3.4

Варіанти переоцінок вартості обладнання

 

Показник        Вартість до пере-оцінки, грн           Індекс пе-реоцінки   Вартість після пе-реоцінки, грн      Сума пе-реоцінки, грн       Розподіл сум, отриманих у результаті переоцінки

 

           

           

           

           

            Збільшення

(+), зменшення

(–) додаткового капіталу, грн          Доходи (+),

витрати (–)

поточного

періоду, грн

Ситуація 1

Розділ III. Методи зниження інфляційного тиску щодо активів підприємства. Хеджування

 

П         родовженн

переоцінки скл          я табл. 3.4

Первісна переоцінка (дооцінка). Справедлива вартість на дату

            ала 36 000 грн

Первісна вартість      40 000 1,20 -

- 36 000 :

: 30 000           48 000 + 8000 х          х

Сума зносу     10 000

            12 000 + 2000 х          х

Залишкова вартість   30 000

            36 000 + 6000 + 6000 -

Друга переоцінка (дооцінка після дооцінки). Справедлива вартість об’єкта на дату пере-оцінки становила 37 908 грн. З дати останньої до оцінки нарахована амортизацій в сумі 3600 грн

Первісна вартість      48 000 1,17 -

- 37 908 :

: 32 400           56 160 + 8160 х          х

Сума зносу     12 000 + + 3600 -- 15 600    

            18 252 + 2652 х          х

Залишкова вартість   32 400

            37 908 + 5508 + 5508 -

Третя переоцінка (уцінка після дооцінки). Справедлива вартість об’єкта на дату пере-оцінки становила 19 840 грн. З дати останньої дооцінки нарахована амортизація в сумі 3700 грн

Первісна вартість      56 160 0,58 -19 840 : 34 208 32 572 - 23 588          х          х

Сума зносу     18 252 + + 3700 -- 21952     

            12732  - 9220 х          х

Залишкова вартість   34 208

            19840  - 14 368          - 11 508          - 2860

            Ситуація 2

а). Справедлива вартість на дату пер       

Перша переоцінка (уцінк     

            еоцінки становила 27 900 грн

Первісна вартість      40 000 0,93 -

- 27 900 :

: 30 000           37 200 - 2800 х          х

Сума зносу     10 000

            9300    - 700   х          х

Залишкова вартість   30 000

            27 900 - 2100 -          - 2100

Друга переоцінка (уцінка після уцінки). Справедлива вартість об’єкта на дату перео-цінки становила 20 088 грн. З дати останньої переоцінки нарахована амортизація в сумі 2790 грн

Первісна вартість      37 200 0,80 -

- 20 088 :

: 25 110           29 760 - 7440 х          х

Сума зносу     9300 + + 2790 -- 12 090       

            9672    - 2418 х          х

Залишкова вартість             

            20 088 - 5022 -          - 5022

Круш П. В., Клименко О. В., «Інфляція: суть, форми та її оцінка»

 

П         родовженн

ртість об’єкта ахована аморт           я табл. 3.4

Третя переоцінка (дооцінка після уцінок). Справедлива ва оцінки становила 28 036 грн. З дати останньої дооцінки нар 2000 грн        

            на дату пере-изація в сумі

Первісна вартість      29 760 1,55 -

- 28 036 :

: 18 088           46 128 + 16 368         х          х

Сума зносу     9672 + + 2000 -- 11 672       

            18 092 + 6420 х          х

Залишкова вартість   18 088

            28 036 + 9948 + 2826 + 7122

Підприємство може здійснювати переоцінку за справедливою вартістю на дату балансу нематеріальних активів, щодо яких існує активний ринок (п. 19 П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» [32]).

Активний ринок — ринок, якому притаманні такі умови:

– предмети, що продаються та купуються на цьому ринку, є одно-рідними;

– у будь-який час можна знайти зацікавлених продавців і покуп-ців;

– інформація про ринкові ціни загальнодоступна (п. 4 [32]).

У разі переоцінки окремого об’єкта нематеріального активу слід переоцінювати всі інші активи групи, до якої належить цей нематері-альний актив (крім тих, щодо яких не існує активного ринку) (п. 19 [32]).

Якщо підприємством проведена переоцінка об’єктів групи нема-теріальних активів, то надалі вони підлягають щорічному переоціню-ванню (п. 20 [32]).

Переоцінена первісна вартість та накопичена амортизація об’єкта нематеріального активу визначається як добуток відповідно пер-вісної вартості або накопиченої амортизації та індексу переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об’єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.

Якщо залишкова вартість об’єкта нематеріальних активів дорів-нює нулю, то його переоцінена залишкова вартість визначається до-даванням справедливої вартості цього об’єкта до його первісної (пе-реоціненої) вартості без зміни суми накопиченої амортизації об’єкта (п. 21 [32]).

Розділ III. Методи зниження інфляційного тиску щодо активів підприємства. Хеджування