РОЗДІЛ ІІІ. МЕТОДИ ЗНИЖЕННЯ ІНФЛЯЦІЙНОГО ТИСКУ ЩОДО ТАКИХ АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВА, ЯК ОСНОВНІ ЗАСОБИ, НЕМАТЕРІАЛЬНІ АКТИВИ, ВИРОБНИЧІ ЗАПАСИ, ДЕБІТОРСЬКА ЗАБОРГОВАНІСТЬ. ХЕДЖУВАННЯ


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 

Загрузка...

По відношенню до деяких активів підприємства, більш чутливих до зміни цін і значних у плані характеристики майнового і фінансово-го стану підприємства, розроблено спеціальні методи, які знижують тиск інфляції. Мова йде про такі види активів: основні засоби, немате-ріальні активи, виробничі запаси та дебіторська заборгованість. Склад активів підприємства, тобто всієї сукупності майна, згідно з П(С)БО 2 «Баланс», представлений на рис. 3.1. Склад оборотних активів підпри-ємства, згідно з П(С)БО 2 «Баланс» [28], представлений на рис. 3.2.

Активи підприємства

 

Необоротні активи

(розділ І форми № 1

Активу Балансу)

 

Оборотні активи

(розділ ІІ форми № 1

Активу Балансу)

 

Витрати майбутніх періодів

(розділ ІІІ форми № 1

Активу Балансу)

 

Рис. 3.1. Склад активів підприємства згідно з бухгалтерським балансом

Склад необоротних активів підприємства, згідно з П(С)БО 2 «Баланс» [28], представлений на рис. 3.3.

Основними методами зниження негативного впливу інфляції по відношенню до основних засобів і нематеріальних активів є їх пере-оцінювання та розрахунок амортизаційних відрахувань, виходячи з відновлювальної вартості. В Україні основні засоби переоцінюють-ся на розсуд підприємства за правилами, визначеними Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» [31], а не-матеріальних активів — за правилами, визначеними Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи» [32].

Розділ III. Методи зниження інфляційного тиску щодо активів підприємства. Хеджування

Оборотні активи

 

Запаси

 

Векселі одержані

 

Дебіторська заборгованість

 

Поточні фінансові інвестиції

 

Грошові кошти та їхні еквіваленти

 

Інші оборотні активи

 

 

 

Виробничі

 

За товари, роботи, послуги

 

 

 

Тварини на

вирощуванні та

відгодуванні

Незавершене виробництво

 

За розрахунками:

з бюджетом;

за виданими авансами;

із внутрішніх розрахунків;

і      з нарахованих доходів   .

 

 

 

Готова продукція

 

Інша поточна дебіторська заборгованість

 

Товари

Рис. 3.2. Склад оборотних активів підприємства згідно з бухгалтерським балансом

Необоротні активи

Основні засоби

 

Нематеріальні активи

 

Довгострокові вкладення

 

Довгострокова

дебіторська заборгованість

 

Відстрочені податкові

активи

 

Інші необоротні

активи

 

 

 

Незавершене будівництво

 

Довгострокові фінансові інвестиції

 

Рис. 3.3. Склад необоротних активів підприємства

У стабільному економічному середовищі, що характеризуєть-ся рівнем інфляційних і циклічних коливань цін, виробничі запаси

Круш П. В., Клименко О. В., «Інфляція: суть, форми та її оцінка»

доцільно обліковувати за вартістю їхнього придбання. Однак при збільшенні річного рівня інфляції, що виражається у відчутних ко-ливаннях цін, відображення запасів за вартістю придбання вже не дає об’єктивної картини їхньої реальної вартості і господарської корисності як джерела потенційного доходу. З метою збереження об’єктивної оцінки запасів в умовах цінової нестабільності, згідно з П(С)БО 9 «Запаси» [33], вони відображаються в обліку та звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації [95].

В умовах ринкової економіки ціни на матеріальні ресурси час-то змінюються: надходження однакових за найменуванням запасів здійснюється за різними цінами. П(С)БО 9 «Запаси» [33] передбачає різні способи списання запасів: ідентифікованої собівартості відпо-відної одиниці запасів, середньозваженої собівартості, собівартості перших за часом надходжень запасів (ФІФО), нормативних витрат, ціни продажу. В умовах інфляції рекомендується метод собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО), але використання методу ЛІФО скасовано українським законодавством.

Дебіторська заборгованість відволікає з обігу підприємства влас-ні оборотні засоби, тим самим знижується дохід підприємства, при-чому втрати в доходах підприємства пропорційні темпу інфляції. Протидія підприємства негативному впливу інфляції здійснюється шляхом варіювання політики кредитування покупців: передоплата, оплата за готівку, оплата з відстрочкою платежу тощо.

Можливість продати або купити товар потім, але за ціною сьо-годнішньою з’явилась у підприємців з появою форвардів. Форвард-ний контракт — це вид строкової угоди між контрагентами про май-бутню купівлю-продаж предмета угоди за договірною ціною, яка є обов’язковою для виконання обома сторонами і може укладатися без участі посередників. Паралельно з товарами на строковому рин-ку почали обертатися контракти. Під строковим контрактом розумі-ється контракт, укладений із метою здійснення операцій у терміни, заздалегідь обумовлені таким контрактом. Ринок строкових контр-актів називається строковим ринком, а ринок, на якому операції здійснюються в режимі чинних на момент укладання контракту цін, називається ринком spot. Іншими словами, ринок spot — це реаль-ний (фізичний) ринок, де фігурують сьогоднішні ціни. За допомогою

Розділ III. Методи зниження інфляційного тиску щодо активів підприємства. Хеджування

строкових контрактів можна управляти ціною, зменшуючи таким чином свої витрати і, відповідно, збільшувати доходи, якщо, звичай-но, пощастить. Це називається хеджуванням. Можна взяти участь у торгах без наміру будь-що купити або продати, але з бажанням за-робити (і ризикуючи втратити) на коливаннях цін. Це називається спекуляцією. Інструментами хеджування і спекуляції стали похідні інструменти — ф’ючерси і опціони, інакше кажучи — деривативи (англ. derivative — похідний, вторинний). Товар, цінні папери, валю-та, відсоткова ставка — все це первинні інструменти, базисні активи.