9.5. Фінанси місцевих органів влади та фінансове вирівнювання у Франції


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 

Загрузка...

Одним з найважливіших заходів, проведених у Франції з початку 1980-х pp., є реформа місцевого управління і самовря-дування. Вона носить довгостроковий характер. Основним нор-мативним актом, що визначив головні напрямки реформ, став за-кон «Про права і свободи комун, департаментів, регіонів» від 2 березня 1982 р.

Реформа місцевого управління і самоврядування завершила модернізацію адміністративно-територіальної організації країни. 3 одержанням статусу територіального колективу практично за-кінчилося оформлення регіону в адміністративно-територіальну одиницю. Таким чином, у Франції на сьогодні склалася трилан-

кова система адміністративно-територіального розподілу (регі-он — департамент — комуна) з відповідною системою органів місцевого управління і самоврядування. Кожна адміністративна одиниця має свій бюджет.

У кожному регіоні створюється контрольний орган — Розра-хункова палата, що стежить за фінансовою діяльністю юридич-них осіб та бере участь у формуванні місцевих бюджетів.

Бюджетна політика департаменту є компетенцією Генеральної ради, а в окремих випадках — комісара Республіки і Регіональної розрахункової палати. Безпосереднє бюджетне управління здійс-нює Скарбник департаменту, який призначається Міністром економіки і фінансів за рекомендацією представника Генеральної ради.

Видатки місцевих бюджетів складаються з двох основних ча-стин. Перший — поточний (функціональний) бюджет фінансує більш ніж 1/3 витрат місцевих органів влади (поліцію, цивільну оборону, пожежну охорону, управління), 1/3 витрат на освіту, просвіту, культуру, інші — це витрати на економічну інфрастру-ктуру. За рахунок другого — інвестщійного (нового будівницт-ва) бюджету місцеві влади здійснюють великі капіталовкладен-ня, на них припадає понад 52 % усіх капітальних державних витрат.

Джерела доходів поділяються на внутрішні— від муніципа-льної власності, місцевого господарства, податкові — забезпе-чують 50 % загальної суми надходжень, передбачених бюджета-ми (покривають понад % загальних витрат сукупного бюджету департаментів) і зовнішні — дотації, кредити (як державні, так і приватні).

В цілому, у Франції надходження з непрямих податків у бю-джети регіонів зростають, хоча в загальній структурі податкових надходжень на прямі податки припадає близько 60 % загальної суми надходжень, на непрямі — близько 40 %.

Провідними податковими статтями виступають 4 прямих по-датки, які історично склалися у Франції: податок на житло, про-мисловий податок, земельний податок і поземельних податок з будівель. Крім цих податків, у різних адміністративно-територі-альних одиницях використовують так звані додаткові прямі по-датки на користь місцевих органів влади, колективів і різних су-спільних та державних організацій. База для обчислення місце-вих прямих податків збігається з базою для стягування основ-них — загальнодержавних прямих податків, але з 1988 р. викори-стовується коефіцієнт-дефлятор, на який збільшується база обчи-

слення перед визначенням суми податкових платежів. Регіони, департаменти, комуни, а також об'єднання комун самі встанов-люють ставки обкладання.

У структурі непрямих податків, які стягуються у бюджет регіонів, 54,5 % припадає на_платежі за реєстрацію технічного паспорта на автомобіль, 39,9 % дають різні надбавки до ставок непрямих податків. На початку 1990-х pp. найвищими темпами в структурі непрямого оподатковування зростали надходження від податку на видачу водійських посвідчень. Однак у загаль-ній сумі надходжень частка цього збору ледь наблизилася до 5 %.

Певні особливості має система фінансового вирівнювання у Франції. Завдання системи — вирівнювати доходи окремих міс-цевих бюджетів, які вони мають від податків, і компенсувати ви-трати, обумовлені розширенням компетенції місцевих органів влади, а також «незаслужені витрати» місцевих органів влади (забезпечення житлом вчителів, виплати житлових субсидій, ПДВ, сплачений на інвестиції).

Для вирівнювання доходів від різниці в отриманих податках використовується глобальна (єдина) дотація функціонування. Розширення компетенції компенсується: загальною дотацією з децентралізації, регіональною дотацією на шкільну освіту, дота-цією департаментам на оснащення коледжів.

При розрахунку обсягів основних дотацій використовуються, як і в практиці інших країн, два основних показники. Перший — податковий потенціал місцевої територіальної одиниці, що ха-рактеризує масу доходів від місцевих прямих податків, які місце-вий бюджет одержує із застосуванням середніх загальнонаціона-льних ставок. Це розрахункова величина, оскільки кожна територія застосовує індивідуальні ставки. Другий показник — податкове навантаження, що розраховується як співвідношення між сумою фактичних доходів від місцевих прямих податків і податковим потенціалом. Це співвідношення може бути більше або менше 1.

Розглянемо механізм застосування двох основних трансфертів вирівнювання — глобальної (єдиної) дотації функціонування і компенсаційної дотації_з податку на додану вартість.

Глобальна (єдина) дотація функціонування - спеціальний фонд трансфертів для органів місцевого самоврядування у Фран-ції. Кошти з цього фонду надаються комунам і департаментам. Фонд формується за рахунок відрахувань від податку на додану вартість. Глобальна (єдина) дотація функціонування комун скла-

дається з трьох основних частин: базова дотація, дотація вирів-нювання і компенсаційна дотація.

Розмір базової дотації визначається в середньому на одного жителя, з урахуванням розмірів адміністративно-територіальної одиниці і видатків, що пропорційно залежать від чисельності жи-телів. Загальна сума базової дотації на одного жителя коригуєть-ся на коефіцієнт у залежності від чисельності населення кожної адміністративно-територіальної одиниці. Коефіцієнт 1 застосову-ється для комун з населенням до 499 осіб і збільшується до 2 для комун з населенням понад 200 тис. осіб. Дотація вирівнювання розподіляється на основі формули вирівнювання, яка враховує податковий потенціал комун і використовується з метою збли-ження фінансових можливостей територіальних колективів. Ком-пенсаційна дотація враховує так звані особливі витрати комун. її розмір залежить від кількості дітей шкільного віку, які прожива-ють у комуні, від загальної довжини доріг сполучення, що нале-жать до так званих загальнокорисних, і від кількості суспільного житлового фонду.

Єдина дотація функціонування департаменту включає: спе-ціальну допомогу, фіксовану дотацію, дотацію вирівнювання.

Спеціальна допомога, або дотація мінімального функціону-вання, надається фінансово бідним департаментам. На цю допо-могу можуть розраховувати департаменти, що мають податковий потенціал на душу населення на 40 % менше, ніж середній пода-тковий потенціал по всіх департаментах. Допомогу також одер-жують департаменти, що мають на 60 % менше податковий поте-нціал з розрахунку на 1 км2 території, ніж у середньому по всіх департаментах. Наприкінці 1980-х pp. спеціальну допомогу оде-ржували 25 департаментів, або понад % від їхньої загальної кіль-кості. Фіксована дотація встановлюється в розмірі 45 % сукупної єдиної дотації функціонування департаменту. Дотація вирівню-вання визначена в обсязі 55 % від сукупної дотації функціону-вання департаменту. Вона складається з таких частин: 40 % роз-поділяється в залежності від податкового потенціалу депар-таментів, 60 % — у залежності від обсягу податків, що збирають-ся департаментами (без податку на професію) з домашніх госпо-дарств.

Компенсаційний фонд ПДВ — трансферний фонд фінансових ресурсів, кошти якого направляються на інвестиції територіаль-них колективів у Франції. Иого створено законом від 28 жовтня 1977 р. Він головна форма участі держави в інвестиційній діяль-ності комун. Кошти фонду слугують державною субсидією орга-

нам місцевого самоврядування на інвестиції. Фонд компенсує мі-сцевим органам влади податок на додану вартість, який вони сплачують по своїх операціях у процесі здійснення витрат розви-тку. 3 фонду компенсується сплачений місцевими органами вла-ди ПДВ лише по інвестиційних операціях, спрямованих на влас-ний розвиток. He компенсується ПДВ по операціях на користь третіх осіб, а також пов'язаних з участю в капіталі підприємств, фондів допомоги, по земельних угодах. Виплати місцевим орга-нам влади з Компенсаційного фонду ПДВ є грошовими ресурса-ми, що можуть використовуватися на розсуд територіальних ко-лективів. Проте вони обов'язково повинні відображатися в бюджеті розвитку як інвестиції. Через фонд надається 60 % усієї державної допомоги місцевим органам влади на інвестиції. Ком-пенсаційний фонд ПДВ функціонує поза держбюджетом Франції.