9.4. Державний податковий контроль у Франції


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 

Загрузка...

Робота податкових органів Франції традиційно відріз-няється високим ступенем організації. У складі Міністерства економіки, фінансів та бюджету функціонує Головне податкове

управління (ГПУ), яке нараховує по країні 830 податкових і 16 інформаційних центрів. Усього через Головне податкове управ-ління збирається близько 50 % сукупного доходу центрального та місцевого бюджетів, а з обліком його контрольних функцій ГПУ забезпечує приблизно 80 % усіх дохідних надходжень бю-джету. Загальне керівництво ГПУ здійснює генеральний дирек-тор, який має радників і одного заступника.

У загальній структурі ГПУ провідне місце за обсягом і важли-вістю виконаної роботи належить низовій ланці — податковим управлінням департаментів, організаційну структуру яких мож-на спрощено представити так: служби розрахунку оподатковува-ної бази, служби стягування податку, головна податкова інспекція.

Служби розрахунку оподатковуваної бази складаються з по-даткових центрів, центрів із земельних податків і секторів з іпо-течних операцій. До завдань податкових центрів входять: обчис-лення бази для стягування прямих податків (за винятком земельних), податку з обороту та різних реєстраційних зборів; підбір документів по кожному платнику податків; контакти із суб’єктами оподатковування. Центри із земельних податків за-безпечують виконання кадастру, його актуалізацію, оцінку і пе-реоцінку нерухомого майна, управління державним майном та контроль над операціями з нерухомістю громадських організацій. Сектори з іпотечних операцій в основному відповідальні за своєчасне і правильне надання правових та нормативних актів.

Служби стягування податків покликані узагальнити одержу-вану звітність за всіма видами наявних податкових надходжень, ведучи окремі реєстри надходжень з кожного виду податку і сприяючи головним збирачам (начальникам інспекцій) у здійс-ненні їх функцій.

На початок 1990-х pp. у ГПУ працювало 45 % усіх зайнятих у міністерстві і його підрозділах (близько 83 тис. чоловік). На його потреби відпускалося 29 % усього бюджету міністерства. Витра-ти на навчання і перепідготовку становили близько 7 % загально-го обсягу коштів фонду заробітної плати. Основне число зайня-тих у податкових службах та підрозділах як центрального, так і місцевого апарату становлять податкові інспектори та контро-лери. Як правило, податкові інспектори входять у службу розра-хунку оподатковуваної бази для стягування податку і у податкову інспекцію податкових керувань, а контролери — у службу конт-ролю і податкові центри.

У структурі ГПУ існує також Управління податкових розслі-дувань. У його складі діють спеціальні служби: міжрегіональний

відділ з податкових експертиз і міжрегіональний сектор податко-вих ревізій.

Податковий контроль здійснюється шляхом камеральних пе-ревірок податкових декларацій і документальних перевірок. Сис-тема стягування за ухиляння від сплати податків досить жорстка, застосовується також кримінальна відповідальність. У випадку ненавмисного зниження податку сплачується штраф у розмірі 0,75 % на місяць від суми платежу, у випадку навмисного прихо-вання розміру доходів штраф сплачується в подвійному розмірі.

У більшості країн є тільки одна можливість опротестувати ви-ставлену для платежу з податку суму — звернутися в суд. Фран-цузьке податкове законодавство передбачає додаткову можли-вість — так звану попередню рекламацію податковим службам, яку платник податків може представити до початку терміну пла-тежу податку у вищу інстанцію податкової інспекції, що виста-вила, на його думку, неправильну (необґрунтовану) суму плате-жу. Можна відзначити дві очевидних переваги, які дає цей варіант розв'язання конфліктних ситуацій: по-перше, у випадку необ'єктивності податкових служб можна оперативно вирішити суперечку, не звертаючись до судової влади; по-друге, при наяв-ності об'єктивних основ для опротестування рішення податкової інспекції можна більш грамотно почати розгляд у суді. Саме цим фактором пояснюється мале число касаційних скарг і рекламацій у судові органи Франції. У той же час число скарг і рекламацій у податкові органи становлять щорічно приблизно 4 млн, з яких 20 % вирішуються на користь платника податків.