7.3. Бюджетний процесс та державний фінансовий контроль


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 

Загрузка...

Бюджетний рік Великої Британії охоплює період з 1 квітня по 31 березня наступного року. Бюджет є найважливішим із законів, які щорічно приймаються. За його основу береться Бюджетне послання Канцлера казначейства, з яким він виступає в жовтні-листопаді кожного року. У посланні викладається аналіз розвитку економіки за минулий рік і думка уряду щодо перспек-тиви економічног, розвитку на середньострокову та довгостро-кову перспективи, а також проголошується валютна і фіскальна політика ’ержави, розглядаються питання стану державних фі-нансів і зявляються зміни в податковій та інших фінансових сферах. Детальний розгляд державних видатків проводиться в спеціальних комітетах Палати громад (наприклад, Комітеті з ра-хунків державних установ) і в установах, яким делеговані відпо-відні повноваження.

У бюджетному процесі вирішальна роль належить уряду в особі Казначейства, тоді як проходження бюджету в Парламенті зводиться, власне кажучи, до формального схвалення дій уряду. Депутати не можуть вносити, а Палата громад не може приймати законів про збільшення загальної суми бюджетних витрат, запро-понованої урядом. Таке правило розширює можливості уряду впливати на мінливу економічну ситуацію в країні. Палата гро-

мад формально має право відхилити законопроект про бюджет, але практично це ніколи не робиться. Незважаючи на тривалу процедуру, Парламент завжди затверджує бюджет у сумах, за-пропонованих урядом.

Особливість бюджетного процесу полягає в тому, що замість єдиного бюджетного закону Парламент щорічно приймає так званий «фінансовий закон», який фіксує зміни, внесені в систему бюджетних доходів, а також один чи кілька законів, які уповно-важують уряд витратити протягом року з тією чи іншою метою певну кількість грошей. При цьому бюджет виноситься на роз-гляд по частинах і в різний час (спочатку по видатках, потім по доходах). Після схвалення Палатою громад бюджетний законо-проект передається на схвалення Палати лордів, підписується го-ловою королівської влади і стає законом. Звіт про виконання бю-джету доводиться до відома Парламенту, але ним не затверд-жується.

3 1 червня 1998 р. новим лейбористським Кабінетом у Великій Британії розпочата масштабна реформа органів управління фі-нансовим ринком. Суть реформи — створення єдиного органу — Управління з фінансового регулювання та нагляду, відповідаль-ного за регулювання і нагляд за діяльністю всіх інвестиційних, фінансових і банківських компаній, що здійснюють діяльність на території Великої Британії. Нова організація замінила систему роз’єднаних і малоефективних саморегульованих і просто регу-люючих організацій, які функціонували на фінансовому ринку. В даний час Управлінню з фінансового регулювання та нагляду вже передані чи передаються функції таких організацій: Ради з цінних паперів та інвестицій; Організації з регулювання управ-ляючих; Управління з цінних паперів; Управління з приватних інвестицій; Комісії з будівельних с;спільств; Комісії з діяльності суспільств взаємного кредитування; Реєстру кредитних союзів та суспільств взаємного кредитування Дирекції зі страхування Каз-начейства.

Зміни в структурі органів регулювання фінансовим ринком у Великій Британії відбивають об’єктивні тенденції на ринку. На сучасному етапі діяльність банків та інвестиційних компаній стає дедалі універсальнішою, ризики на різних сегментах ринку пере-мішуються. У цих умовах ідея єдиного регулюючого та наглядо-вого органу виглядає дуже логічною.

Перевагою нового режиму регулювання є те, що він передба-чає чіткий поділ сфер відповідальності між Казначейством і Управлінням з фінансового регулювання та нагляду: перше від-

повідає за законодавчу базу, а друге — за ефективну роботу від-повідно до діючого в даний час законодавства.

Управління з фінансового регулювання та нагляду підтримує стосунки з фінансовими інститутами з метою забезпечення до-тримання ними нормативних вимог. До його функцій входить:

—        оцінка фінансових ускладнень становища організації і без-посередній вплив колапсу на інші установи;

—        проведення оцінки можливості виведення даної організації з кризи за участю інших комерційних організацій (якщо виходу нема й існує ризик для усієї фінансової системи в цілому, тоді підключа-ється Банк Англії. Він повинен оцінити характер системної загрози і виправданість підтримки будь-якого виду з боку представників державного сектору, буде вона забезпеченням короткострокової ліквідності чи необхідністю капіталовкладень. Утому випадку, якщо потрібно вкладення капіталу, підключається Казначейство, оскільки розмова вже йде про державні кошти;

—        надання необхідних консультацій населенню (розповсю-дження посібників з використання індивідуальних ощадних ра-хунків приватними клієнтами, в майбутньому євро, телефонні лі-нїї допомоги, які щодня обслуговують тисячі дзвінків, зустрічі в різних містах країни, що дозволяє ввійти в безпосередній контакт з інвесторами);

—        зниження, наскільки це можливо, ступеня використання ле-гальних форм фінансової діяльності в кримінальних цілях.

До складу видатків нової організації включені як власні ви-трати, так і витрати регульованих фірм, що в цілому перевищує прямі в пропорції 4:1. Об'єднання дев'яти різних організацій да-ло можливість одержання економії, обумовленої зростанням ма-сштабу роботи, зокрема в галузі забезпечення поточної діяльнос-ті, це дозволило відшкодувати витрати багатьох фірм, повернув-ши переплачені ними кошти.

Отже, нова модель органу фінансового регулювання має дві основні переваги, одна з яких — здатність до своєчасного реагу-вання на зміни ринкового середовища, а інша — її ефективність.