4.7. Офшорні зони та офшорний бізнес


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 

Загрузка...

Універсальним інструментом для планування та міні-мізації оподатковування є офшорна компанія. Податкове законо-давство України не має чіткого поняття «офшорної зони», і най-частіше термін «офшор» використовується стосовно компаній і їх підрозділів. Офшорні компанії відрізняються спрощеною проце-дурою реєстрації, низькою ставкою корпоративного податку чи взагалі його відсутністю, мінімальним обсягом і спрощеною про-цедурою щорічної звітності. При виконанні певних вимог пода-ток на прибуток або зовсім не сплачується, або сплачується в чи-сто символічному розмірі.

Офшорними зонами (юрисдикціями) називають країни чи ві-докремлені території єдиних держав, де на державному рівні для певного типу компаній, власниками яких є іноземці, встановлені значні пільги в оподатковуванні, знижені чи скасовані вимоги до бухгалтерського обліку та аудиту, частково або цілком зняті ми-тні і торгові обмеження.

Контроль за діяльністю офшорної компанії здійснюється тією юрисдикцією, у якій вона зареєстрована. При цьому офшорні компанії повинні здійснювати діяльність за межами офшорної зони і, таким чином, не обтяжувати територію додатковими ви-тратами, а навпаки — забезпечувати приплив фінансових коштів в економіку за рахунок внесення реєстраційних зборів, оплати послуг секретарських компаній, офісних службовців, придбання майна і нерухомості.

Конфіденційність дійсних власників компаній обумовлена особливостями реєстрації. При реєстрації офшорної компанії її акціонерами записуються не дійсні власники, а юристи, які ре-єструють, або трастові компанії.

Офшорні компанії класифікуються:

за принципом оподатковування:

—        з фіксованою платою за звільнення від оподатковування у вигляді збору чи мита*;

—        з фіксованою **латою і відсотковими відрахуваннями з прибутку чи обороту ;

 

—        з пропорційними відрахуваннями від розміру прибутку ; за політико-економічним критерієм:

—        стабільність політичного режиму;

—        послідовність економічної політики;

—        юридична самостійність;

—        взаємини країни офшорної юрисдикції з країною, у якій

офшорна компанія одержує доходи;

за територіальними групами:

—        країни Карибського басейну;

—        острови Північної Євр’пи;

—        країни Середземноморя;

—        престижні європейські офшорні зони;

—        країни Південно-Східної Азії.

За допомогою офшорних компаній звичайно досягаються дві вза-ємозалежні мети: по-перше, захист від надмірного оподатковування; по-друге, одержання статусу найбільшого сприяння для інвестування.

Наприклад, відповідно до кіпрських законів власником компанії може виступати тільки нерезидент, який не веде на території остро-

* До першої групи належать Багамські Острови, Бермуди, Беліз, Британські Віргін-ські Острови, Теркс і Кайкос, Гернсі, Джерсі, Панама, о. Мен, Ірландія, Гібралтар, Гон-конг, Західне Самоа, Сінгапур, Ліхтенштейн, Люксембург, штат Делавер (США).

** До другої групи відносяться Швейцарія (кантон Женева), о. Лабуан, Мальта, де податок на прибуток становить від 2,5% до 10%.

*** У третю групу входять острови Кіпр і Барбадос зі ставкою податку на прибуток 4,25% і 2,5% відповідно.

ва комерційної діяльності. При цьому подібні компанії одержують ряд пільг, серед яких і символічний податок на прибуток 4,25 %.

Таким чином, однією з головних причин появи офшорних компаній є різниця в рівні оподатковування. Для фізичних осіб з високим рівнем доходів одним зі шляхів зниження оподаткову-вання є зміна статусу і законне зменшення податку. Для юридич-них осіб — зниження податкового тиску за межами території власної держави. В даний час найбільш розповсюдженою фор-мою організації офшорного бізнесу є корпоративна, основними видами якої виступають товариства з обмеженою відповідаль-ність та акціонерні товариства. Сьогодні таку форму власності має переважна більшість компаній у світі.

Поряд з так званими чистими офшорами у світі існують тери-торії, на яких з тих чи інших причин протягом певного часу не сплачуються податки. Наприклад, новостворені підприємства в Естонії— 1,5 року, компанії з обмеженим партнерством у США до моменту розподілу активів між партнерами (звичайно 30 років).

 

Ш