2.1. Керування фінансами в зарубіжних країнах


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 

Загрузка...

Парламент і міністерство фінансів. Керування фінан-сами в зарубіжних країнах перебуває у розпорядженні вищих за-конодавчих органів влади— парламентів (у США Конгресу).

Палату Представників та Сенат). В деяких країнах однопалатний парламент: в Ш«и*й"(Ріксдаг), Ізраїлі (Кнесет).

Всі основні фінансові закони і насамперед державний бюджет затверджується парламентом та підписуються главою держави. Парламенти також затверджують звіти про виконання державно-го бюджету, встановлюють граничний розмір (ліміт) державного боргу.

Безпосереднім керуванням фінансами займається фінансовий аппарат, головна ланка якого — Міністерство фінансів. Воно розробляє фінансову та податкову політику держави, політику в галузі державних витрат, проводить контроль за дотриманням фінансових законів. Міністерство фінансів складає проект держа-вного бюджету та організовує його виконання. Слід зазначити, що в кожній країні є особливості в управлінні фінансами. Так, у США, крім Міністерства фінансів (Казначейства), є Адміністра-тивно-бюджетне управління (АБУ) при Президенті.

В усіх розвинутих західних країнах провідними підрозділами міністерства фінансів є Управління внутрішніх доходів, яке видає

шструктивнии матеріал у галузі прямих податків и організовує їхнє надходження, і Управління мит та акцизів, яке готує інстру-ктивний матеріал по непрямих податках і організовує їхнє надхо-дження в бюджет.

Важливий підрозділ міністерства фінансів — Управління вну-трішніх позик та державного боргу. Воно відає емісією держав-них позик, виплатою по них відсотків і погашенням державного боргу. До складу міністерства фінансів входить також Управління контролю за грошовим обігом.

Спеціальні органи фінансового контролю. Важливе значення у керуванні фінансами належить спеціалізованим органам фінансо-вого контролю, які незалежні від уряду та підзвітні парламенту. У США це Головне бюджетно-контрольне управління (ГБКУ), створене відповідно до Закону про бюджет і звітність від 10 чер-вня 1921 р. До його функцій входять: тлумачення фінансових но-рмативних актів; контроль за законністю й ефективністю опера-цій, проведених урядовими відомствами; надання допомоги Конгресу, його комітетам і конгресменам; контроль за виконан-ням окремих платіжних операцій; встановлення правил ведення фінансових операцій і звітності у федеральних установах. Факти-чно діяльність контрольного управління зводиться до щорічних перевірок стану фінансів федеральних відомств та підготовки до-кументів і рекомендацій президенту та Конгресу на засаді прове-

^ТвеликШБританії^шш спещальним органом є Управління державного контролю, створене ще в 1866 р. Генеральний конт-ролер — ревізор призначається урядом довічно і може бути змі-щений тільки за рішенням обох палат Парламенту. Повноважен-ня контрольного органу обмежені більше, ніж у США. Зокрема, він не має права тлумачити фінансові нормативні акти, не може втручатися в оперативну діяльність фінансових служб урядових відомств. До обов’язків Управління державного контролю вхо-дить перевірка законності фінансової діяльності урядових відом-ств, а також ефективності та ’оцільності витрати ними держав-них коштів. Управління зобовязане інформувати Парламент про результати таких перевірок.

У Франції контроль за виконанням бюджету всіма державни-ми органами в центрі і на місцях здійснює Рахункова палата, яка є судовим органом, що складається з незмінюваних магістрів.

У ФРН контрольні функції у сфері фінансів перебувають та-кож у розпорядженні Федеральної рахункової палати. Найбільш складні справи передаються в суди, які спеціалізуються на фінан-

сових суперечках і провинах, пов'язаних зі зловживанням держа-вними коштами.

Управління фінансами місцевих органів влади, a у федератив-них державах - і членів федерації здійснюють Фінансово-бюджетні ради, які складають проекти відповідних бюджетів та організовують їхнє виконання.

Управління фінансами суб'єктів господарювання. Провідна роль у керуванні фінансами приватних, національних і трансна-ціональних корпорацій належить фінансовим менеджерам, осно-вне завдання яких полягає в мобілізації і грамотному викорис-танні грошових фондів підприємств.

У країнах з розвинутою ринковою економікою з 90-х pp. XX ст. найбільший вплив на фінанси акціонерних товариств і підприємств роблять інтернаціоналізація господарського життя, глобалізація ділових операцій та розширення застосування комп'ютерної техніки. Здійснення ділових операцій у глобально-му масштабі полегшує умови відтворення корпорації і поліпшує ії фінансове становище. Це повною мірою стосується і компаній, що спеціалізуються у сфері надання послуг, включаючи банки, рекламні агентства, бухгалтерські фірми і т. д. Звичайно, завжди будуть функціонувати підприємства, орієнтовані тільки на націо-нальні ринки, але підприємцям слід мати на увазі, що найбільші можливості для успішної діяльності мають ті підприємства, які будують свій бізнес у глобальному масштабі.

Розвиток комп'ютерної і телекомунікаційної технологій різко змінив процес прийняття фінансових рішень. Головні компанії забезпечені системою персональних комп'ютерів, зв'язаних з ло-кальною мережею, з комп'ютерами постачальників та спожива-чів, що дозволяє фінансовому менеджеру постійно обмінюватися інформацією, яка його цікавить, і приймати найбільш раціональні рішення.