1.3.4. Спеціальні фонди


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 

Загрузка...

Спеціальні фонди — четверта ланка фінансової систе-ми. До спеціальнш фондів за кордоном належать різні автономні та приєднані бюджети, позабюджетні фонди, спеціальні кошто-риси і рахунки. На них покладаються насамперед економічні та соціальні функції. Використовуючи кошти фондів, держава може втручатися в процес виробництва, надавати субсидії і кредити підприємствам, зовнішні позики, робити соціальні послуги насе-ленню.

У фінансових системах зарубіжних країн спеціальні фонди за-ймають важливе місце. Обсяг засобів, які в них концентруються, значний. У Франції спеціальні фонди за розміром наближаються до державного бюджету країни, в Японії зі спещальних фондів фшансується понад половину державних видатків, у Великій Британії 1/3. У країнах з розвинутою ринковою економікою до найбільших спеціальних фондів належать фонди національно-го страхування, утворені за рахунок страхових внесків працівни-ків підприємств, самозайнятих осіб, підприємців та дотацій з державного бюджету. У США та Чехії фонди об'єднані з держ-бюджетом.

Спеціальні фонди, як правило, мають цільовий характер. Так, фонди соціального страхування призначені для виплат пенсій та допомоги застрахованим, кредитні фонди — для надання позик підприємцям чи іншим країнам. Однак у деяких фондах вид ви-датків не завжди точно визначений. Наприклад, у Великій Бри-танії існує фонд Головного скарбника (міністра фінансів), який створюється із залишків фондів міністерств та відомств з метою підтримки рівноваги в усіх фондах. В Японії є спеціальний раху-нок, який здійснює перерозподіл податкових надходжень. Части-на податкових доходів державного бюджету концентрується на цьому рахунку й у залежності від потреб направляється в місцеві бюджети. Такий перерозподіл викликаний розбіжностями в чисе-льності населення та рівнем розвитку економіки префектур, тоб-то необхідністю фінансового вирівнювання.

Фонди відрізняються правовим становищем, цілями викорис-тання. За правовим становищем спеціальні фонди поділяються на державні, регіональні (у державах з федеративним устроєм) та місцеві.

У залежності від цілей використання спеціальні фонди поді-ляються на економічні, науково-дослідні, кредитні, соціальні,

Поняття, класифікація та склад фінансових систем          особистого та майнового страхування, військово-політичні, між-державні.

Найбільш важливі фонди: інвестиційні, валютні, соціального

Економічні фонди призначені для регулювання господарського життя, наприклад, інвестиційні, кон’юнктурні. Кошти таких фон-дів направляються на фінансування приватних компаній та мало-рентабельних державних підприємств, особливо в період цикліч-них криз. Допомога надається у формі безоплатних субсидій та пільгових кредитів.

У СШЛ функціонує Фонд перебудови та розвитку економіки, що формується за рахунок коштів федерального бюджету. Голо-вне його завдання — страхування банківських операцій в інтере-сах приватних промислових компаній. 3 1984 р. він здійснює ке-рівництво новими програмами економічного розвитку і насамперед програмами розвитку чорної металургії. Величина гарантованих фондом позичок обмежена 20 млн дол Цей фонд стимулює приватний бізнес, особливо в роки спаду виробництва. Велике значення мають регіональні фонди, що надають чималу допомогу підприємцям штатів. Кожен штат має Спеціальний фонд агентства економічного розвитку, метою якого є надання компаніям фінансової підтримки, як правило, в прямій формі.

У Франції після закінчення Другої світової війни був створе-ний Фонд модернізації, який після об’єднання з іншими фондами в 1955 р. перетворився у Фонд економічного та соціального роз-витку. У нього надходять, головним чином, позики, які розмі-щуються на ринку позичкових капіталів, а також відрахування з бюджету. Фонд фінансує інвестиційні програми, а також плани регіонального розвитку, розміщення продуктивних сил у країні, перекваліфікації робочої сили та переведення промислових під-приємств з індивідуальних центрів у відсталі райони. Кошти на-даються у формі безповоротних позичок та довгострокових піль-гових позик націоналізованому та приватному підприємствам, які здійснюють інвестиції відповідно до загальнодержавної програ-ми розвитку. Для підприємств, розташованих у районах, що пе-реживають економічні труднощі, створений Фонд промислової адаптацїї, за рахунок якого виділяються субсидії. Капітальні вкладення в промисловість здійснюються через спеціально утво-рений Кон 'юнктурний фонд, який формується за рахунок низки джерел, у тому числі кон’юнктурного податку. Використання фонду залежить від економічного становища в країні: при спаді

виробництва з нього направляються кошти в промисловість, жи-тлове будівництво, соціальну сферу, при зростанні виробництва він поповнюється.

Різноманітні економічні фонди діють у Японії. інвестиційний бюджет чи програма державних інвестицій та позик; спеціальні ра-хунки (автономні бюджети центрального уряду та місцевої влади). Найбільший фонд — Інвестиційний бюджет, який є кошторисом субсидій та кредитів держави суспільним корпораціям. Иого обсяг досягає половини державного бюджету. Цей фонд формується з коштів ощадних, страхових, пенсійних та інших довірчих фондів і використовується для фінансування державного сектору у формі безповоротних субсидій та пільгових кредитів. Державні корпора-ції створюють сприятливі умови для функціонування приватного капіталу за допомогою політики низьких цін і тарифів. Таким чи-ном, інвестиційний бюджет, обслуговуючи ці корпорації, підтри-мує через них широку мережу приватних компаній.

підтримки наукових досліджень у промисловості, будівництві, a також утримання державних наукових центрів, які здійснюють розробку фундаментальних досліджень. У СШЛ діють два вели-ких фонди: Національний науковий фонд (ННФ) і Науковий фонд бюро стандартів (НФБС).

Засоби ННФ формуються за рахунок надходжень з федераль-ного бюджету, відрахувань від прибутку промислових підпри-ємств, а також внесків університетів і коледжів. Витрачаються засоби на фінансування програм у галузі фундаментальних до-сліджень, на премії вченим за наукові досягнення, будівництво наукових центрів, підготовку кадрів. НФБС надає кошти компа-ніям, які проводять експерименти, і доводить наукові досліджен-ня до їх промислового та сільськогосподарського використання.

У Великій Британії Фонд національної корпорації з розвитку досліджень має самостійний баланс і не залежить від державного бюджету. Иого кошти формуються за рахунок доходів від про-дажу ліцензій на право використання винаходів. Держава надає Фонду безстрокові аванси і щорічні субсидії. Фонд фінансує ка-пітальні вкладення приватних підприємств, які займаються нау-ковою розробкою проблем і впровадженням результатів цієї роз-робки у виробництво. На кошти Фонду здійснюються дослід-ження, які проводяться в лабораторіях державних університетів, національних та приватних компаніях і доводяться до їх промис-лового освоєння.

Поняття, класифікація та склад фінансових систем          Кредитні фонди-- це ресурси, які знаходяться в розпоря-дженні державних банків, ощадних кас, інших кредитних уста-нов, надані на умовах повернення та сплати відсотків. Переваж-ним правом користування такими фондами володіють юридичні особи, які виконують державні замовлення чи працюють відпові-дно до державних програм розвитку країни.

У СШЛ функціонує цілий ряд кредитних фондів, які здійс-нюють програми, зосереджені в трьох найважливіших галузях — сільському господарстві, житловому будівництві та зовнішньо-економічних зв'язках. Для кредитування сільського господарства створений Фонд адміністрації фермерського кредиту, який здій-снює координацію діяльності федеральних земельних банків, фе-деральних банків середньострокового кредиту і федеральної коо-перації. Фонди кредитних установ формуються за рахунок коштів казначейства, а також шляхом продажу власних зобов'язань і ви-користовуються для надання позичок на різні цілі (реалізацію врожаю, будівництво складів та ін.).

Важливе значення для експорту американського капіталу має Фонд Експортно-імпортного банку США. Він видає кредити (до 15—20 років) американським експортним компаніям, а також на-дає ґарантії з експортних кредитів приватним банкам (у межах 30—60 % суми кредиту). Основним джерелом ресурсів банку є власні кошти та позики.

УЯпонії є велика кількість кредитних фондів. Найбільшого значення набули Фонди фінансових корпорацій (корпорації фі-нансування житлового будівництва, корпорації фінансування дрібних та середніх підприємств) і Фонди спеціальних банків (японського Банку розвитку, Центрального кооперативного банку для сільського господарства, Експортно-імпортного ба-нку).

Фонди фінансових корпорацій формуються за рахунок коштів бюджету, а також відсотків за видані кредити. Ці фонди надають позики під помірні відсотки з метою фінансування «ризикованих підприємств» або надання допомоги тим компаніям, які мають доступ до інших джерел кредиту. Експортно-імпортний банк Японії, на відміну від відповідного в США, має ширші можливо-сті кредитування: він кредитує експортні, імпортні, а також one-

належать Фонди Банку Франції, Банку зовнішньої торгівлі, Депо-зитно-ощадної каси.У деяких країнах- Бельгії, Нідерландах, ФРН, Шееції— держава бере участь у кредитуванні експортних

Розділ 1

операцій через зовнішньоторговельні банки, створені з консорці-

УМСоИцїїЗфонди"-Тесурси, призначені для надання соща-льних послуг населенню. Зростання чисельності осіб найманої праці в результаті розвитку виробництва, збільшення розриву в інтересах різних соціальних груп суспільства, викликане НТР, за-гальне старіння населення країн об'єктивно призвели до необхід-ності збільшення фондів соціального страхування. В останнє де-сятиріччя обсяг соціальних фондів у промислово розвинутих країнах зріс в абсолютних сумах у 5-6 разів. Зростання обсягу соціальних фондів дає можливість підвищити соціальні виплати. Фонди утворюються за рахунок трьох джерел: страхових внесків громадян, страхових внесків підприємців та субсидій держави.

Внески застрахованих громадян представляють пряме відра-хування з їхнього доходу і, власне кажучи, є прямим цільовим податком. Ставка внеску в більшості розвинутих країн встанов-люється у відсотках незалежно від величини доходу. При цьому передбачається річна максимальна сума внеску чи максимальний доход, до якого застосовується ставка. Діють страхові ставки для

Франція) — різні.

У більшості країн ставки для застрахованих встановлюються у відсотках до прибутку, а для підприємців — у відсотках не до за-гального фонду заробітної плати, а до заздалегідь визначеної ма-ксимальної валової заробітної плати, тобто сума, що перевищує цей максимум, не враховується. Тому чим вища частка кваліфі-кованих працівників у компанії, чим вища їхня заробітна плата, тим менше відрахувань вони роблять в соціальні фонди. Так, ве-ликі компанії платять відносно менше в соціальні фонди. Внески підприємців прирівнюються до витрат виробництва і відшкодо-вуються їм v вигляді підвищених цін на товари. У країнах діє або один внесок з усіх видів страхування (Велика Британія), або кі-лька (ФРН), сплата яких надає право на відповідні види соціаль-

НИХУПЖ; наприклад, підприємщ і застраховані виплачують страхові внески за однаковими ставками: 6,2 % у вигляді відра-хувань на соціальне забезпечення та 1,45 % — на безплатну ме-дичну допомогу. Крім того, з підприємців стягуються відраху-вання на допомогу по безробіттю в розмірі 0,8 %. Таким чином, комбінована ставка підприємців дорівнює 8,45 % при максима-льному оподатковуваному доході близько 45 тис. дол., тоді як

Поняття, класифікація та склад фінансових систем          для застрахованих вона — 7,65 %. У СШЛ діє велика кількість соціальних фондів, які перебувають у різному адміністративному підпорядкуванні. Найбільшими є три загсшьнонаціональних фон-ди: Фонд страхування за віком, інвалідністю та на випадок втрати годувальника; Фонд страхування державних службовців; Фонд допомоги потребуючим.

У ФРН підприємці і ті, хто працює за наймом, також сплачу-ють однакові ставки внесків у соціальні фонди. Однак самостійні ставки діють для Фонду пенсійного страхування, Фонду страху-вання через хворобу, Фонду страхування від нещасних випадків. Так, 9,5 % — розмір ставки внесків у Фонд пенсійного страху-вання для застрахованих і підприємців. Фонди соціального стра-хування у ФРН включають безліч автономних фондів, які охоп-люють окремі види страхування, - - Фонд пенсійного страху-вання робітників та службовців, Фонд страхування через хворо-

бУ'у°В^МІ^^аі^^^Г'два основнш соціальнш фонди: Фонд національного страхування та Пенсійні фонди дер-жавних підприємств. У Японії чотири великих фонди: Фонд страхування здоров'я, Фонд національних пенсій, Фонд страху-вання від виробничого травматизму, Фонд страхування від без-робіття. У Франції найбільш значними соціальними фондами є Фонд страхування через хворобу, інвалідність, материнство; Пе-нсійний фонд; Фонд допомоги родинам; Національний фонд до-

П0МСфИе?мР^еТржавних фондів найбільше значення мають Між-народний валютний фонд, завданням якого є врегулювання між-народної ліквідності з метою рівноваги платіжного балансу, та Світовий банк, що надає довгострокові кредити для розширення

ВИРВ^аруб™^аі?аЄх с%аеннГве™В^Т™Гфондів пов'язано з проблемою конверсії та джерел фінансування госпо-дарства регіонів, які спеціалізувалися на видобутку сировини, пі-сля того, як його запаси буде вичерпано. Тобто такі регіональні фонди були створені для потреб перепрофілювання економіки, її

ській Аравії— Фонд індустріального розвитку, в Кувейті -Фонд майбутніх поколшь), в США (на Алясщ - Фонд перспек-тивного розвитку), в Канаді (в провшщї Альберта- Фонд спа-дщини). Нафтовий фонд створений в Нореегії для фінансування заходів, які пов'язані з скороченням в майбутньому видобування

нафти. В Нідерландах створені фонди розвитку для структурної перебудови та вирішення проблем зайнятості.

Кошти регіональних цільових фондів формуються за рахунок частини доходу від реалізації не відтворених мінерально-сировинних ресурсів та рентних доходів і згідно з законодавством не використовуються протягом 20—30 років з часу створення.

По своєму статусу регіональний фонд є, як правило, трастом, що, крім того, включає у свій склад інвестиційну корпорацію. Трастовий характер фондів дозволяє збільшувати сконцентрова-ний у них капітал. Кошти фондів вкладаються в активи, облігації, в інші цінні папери, у нерухомість, земельні ділянки. Інвестицій-ними компаніями трастовий капітал інвестується в економіку й соціальну сферу.

Кошти регіональних цільових фондів захищені від розтрат ви-конавчої влади і в окремих країнах вони знаходяться під контро-

У місцевих органів влади є велика кількість місцееих фондіе, серед яких найбільші — позикові фонди. В окремих країнах з ме-тою фінансування інвестицій також створюються муніципальні амортизаційні фонди. Такі фонди формуються за рахунок амор-тизаційних відрахувань муніципальних підприємств і є організа-ційною формою концентрації фінансових ресурсів для віднов-лення оснащення в муніципальному секторі економіки.