12.3. Особливості реформування бюджетних систем


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 

Загрузка...

У Польщі і Румунії закони про бюджетну систему були прийняті в 1991 p., в Угорщині і Болгарії— у 1992 p., у Чехії в зв’язку з розпадом колишньої Чехословаччини на дві самостій-них держави бюджетний закон був скоректований у 1993 р. сто-совно до нових умов. Процеси перетворення економіки, форм власності та управління в Чорногорії і Сербії тривають безупин-но, починаючи з 1997 р.

В усіх країнах зберігається єдина бюджетна система держави. Окремі ланки бюджетної системи наділені відносною самостійні-стю, але зв’язані між собою системою дотацій. Донором, як пра-вило, виступає центральний бюджет, з якого виділяються субве-нції для збалансування доходів та видатків місцевих бюджетів, відособлених фондів, а також цільової і спеціальної дотації для фінансування конкретних цілей та завдань.

У нових законах про бюджетну систему загалом розмежовані між ланками дохідні джерела і видатки, віднесені до компетенції кожної ланки. Переважна частина державних доходів як і раніше надходить у центральний бюджет, внаслідок чого місцеві бю-джети є глибоко дотаційними. Дотації з центрального бюджету виділяються також бюджетові соціального страхування й іншим соціальним позабюджетним фондам.

Якщо бюджет зведений з дефіцитом, то повинні бути вказані способи покриття дефіциту державного бюджету. Вирішене пи-тання про бюджетні резерви і визначені кількісні межі цих резе-рвів. Кошти, мобілізовані в бюджет у результаті позикових опе-рацій у національного банку чи на вільному фінансовому ринку, не можуть включатися до складу нормальних доходів держав-ного бюджету, оскільки це змінило б суму дефіциту державного бюджету або перевищення доходів над витратами. Позикові кошти можуть залучатися лише для покриття дефіциту держав-ного бюджету.

У нових законах поряд з бюджетним роком (він збігається з календарним) уведене поняття «додаткового періоду». Це час, протягом якого можна проводити певні операції і розрахунки по бюджету за минулий рік. Встановлено мінімальний термін, що повинен проходити між опублікуванням і вступом у силу законів про нові податки й інші платіжні зобов’язання.

В усіх країнах зберігається практично всебічний контроль Парламентів (безпосередньо і через спеціальні органи фінансо-вого контролю) за фінансовою діяльністю всіх ланок бюджетної системи. Менше він поширюється хіба що тільки на прийняття і виконання бюджетів місцевого самоврядування.

Першими кроками з реформування бюджетних систем у більшості східноєвропейських країн стало виділення з держа-вного бюджету місцевих бюджетів і надання їм автономного характеру, а також утворення самостійного позабюджетного пенсійного фонду. Колись ці структури входили в єдиний бю-джет і становили з ним єдине ціле. Виділення з бюджету пен-сійних справ у самостійний фонд забезпечує не тільки цільове використання коштів, що відраховуються на чітко визначе-ні потреби, а й гарантує також дотримання інтересів пенсіо-нерів.

Автономність місцевих бюджетів має два аспекти: політич-ний і економічний. Політичний аспект випливає з положення конституції, яке говорить, що кожен орган народного самовря-дування повинен мати свій бюджет. Економічний аспект ґрун-тується на вимозі самооплатності кожної бюджетної одиниці. Правда, принцип самооплатності територіальних адміністрати-вних одиниць у чистому і буквальному значенні в жодній краї-ні світу не дотримується, оскільки географічне положення, економічні умови і можливості регіонів не однакові. Тому від-носини центрального бюджету з місцевими будуються на нор-мативній основі, виходячи з об'єктивних критеріїв. Унаслідок цього органи місцевого самоврядування перебувають ніби в умовах реальної самооплатності. Вони стають зацікавленими в максимальній економії коштів і, з іншого боку, у мобілізації наявних резервів.

Можна констатувати, що прийняті закони про бюджетні сис-теми і бюджетна практика східноєвропейських країн свідчать про те, що в згаданих державах пройдений певний етап у формуванні бюджетних відносин. Розширено гласність процедури розробки, обговорення, прийняття і публікації бюджетів, чіткі законодавчі рамки одержав порядок і джерела покриття бюджетного дефіци-ту, розмежовані компетенція і відповідальність між ланками бю-джетної системи. У результаті податкових реформ докорінно змінилася структура доходів державних бюджетів. У складних умовах перехідного періоду головне навантаження перекладене на непрямі податки при одночасному зниженні ставок з податку на прибуток підприємств.

12кладДіЄструВк^раб^оДгоЄдТоходів і витрат

Принцип автономності місцевих бюджетів, їхня відно-сна незалежність від центрального бюджету призвели до зміни структури бюджету, скоротився його загальний обсяг і величина стосовно ВВП. 3 бюджету зникла велика стаття доходів у вигляді внесків на соціальне страхування (до 30 % доходів бюджету) і настільки ж вагомі витрати на виплату пенсій, зменшилися дохо-ди та видатки бюджету на обсяг місцевих бюджетів. Структура доходів радикально змінилася також у результаті повної перебу-дови платежів у бюджет (табл. 12.4).

Таблщя 12.4

СТРУКТУРА ДОХОДІВ ДЕРЖАВНИХ БЮДЖЕТІВ (У %)

 

Види доходів Болгарія          Угорщина      Польща           Чехія

 

                                                                      

            1993    1999    1990 2000       1992    1999    1994 1999

Усього доходів          100      100      100      100      100      100      100      100

В тому числі: Податок на прибуток* Прибутковий податок з фізичних осіб    14,5 10,6         8,2 13  22,3 8,2            9,5

18,7     16,2

23,1     12,6 17,8         16,5

1,5       8,6

7,2

пдв

Акцизи

Мита

Внески на соціальне 11,9 15,6

17,2     41,6 13,9 9,6   22,9 16,9 7,9   30,1 14,6

3,5       33,0 8,6           60,2 4,6           21,9 11,9 4,8 33,3      23,3 12,4 2,2 40,1

страхування                                                                                    

* Включаючи податок з прибутку фінансових інститутів. У Польщі 5 % цього пода-тку направляється в місцеві бюджети, у Чехії — 22 %.

+ Прибутковий податок з фізичних осіб надходить у центральним бюджет лише час-тково: в Болгарії— 50 %, Угорщині — 95 % (у 1999 р. — 85 %), Польщі — 84 %, Че-хії — 37 %. Залишкова частина є доходом місцевих бюджетів.

У Чехії, на відміну від інших країн, пенсійний фонд не виді-лений з бюджету, тому неможливо порівняти дані по цій країні з іншими країнами, тим більше, що відрахування на соціальне страхування становлять майже 40 % доходів державного бюдже-ту (1999 p.). Крім того, необхідно мати на увазі, що прибутковий податок з фізичних осіб у всіх країнах є розділеним доходом, тобто одна частина його надходить у центральний бюджет, а ін-ша — у місцеві бюджети, однак пропорції розподілу істотно роз-різняються (див. примітку до таблиці). У Польщі та Чехії розді-леним є і прибутковий податок з юридичних осіб, що також

Фінансові системи країн Центральної та Східної Європи

певним чином порушує точність порівняння. Проте певні висно-вки на основі наведених даних зробити можна.

По-перше, привертає увагу висока питома вага непрямих по-датків у доходах бюджетів розглянутих країн — податку на до-дану вартість і акцизів. У сукупності ці два види податків дають вирішальну частину доходів бюджетів у всіх країнах: у Поль-щі— 60,2 %, Болгарії-- 55,5 %, Угорщині— 44,7 %, Чехії 35,7 % (у порівняних умовах — понад 45 %). Великі суми, які мобілізуються в бюджет за допомогою ПДВ і акцизів, поясню-ються відносно високими ставками цих податків і малою кількіс-тю пільг. В Угорщині, наприклад, основна ставка ПДВ становить 25 %, пільгова— 12 %, у Польщі відповідно 22 % і 7 %, у Че-хії — 22 % і 5 %. У Болгарії діє єдина ставка в 20 %, якою обкла-даються усі види товарів. Ставки акцизів там також високі, а коло підакцизних товарів досить широке.

По-друге, значно збільшилася питома вага прибуткового податку з фізичних осіб у доходах бюджету. Східноєвропей-ські країни поступово наближають структуру доходів своїх бюджетів до рівня західноєвропейських держав, де прибутко-вий податок з фізичних осіб дає в бюджет переважну частину прямих податків. Збільшення надходжень у бюджет прибутко-вого податку з фізичних осіб пояснюється вищими ставками податку. У Болгарії та Угорщині мінімальна ставка становить 20 %, Польщі-- 19 %, Чехії-- 15 %, а максимальна ставка у всіх країнах досягає 40 %.

По-третє, одночасно з цим помітна тенденція до зниження надходжень у бюджет податку на прибуток юридичних осіб. Це результат політики поступового зниження ставок податку на прибуток підприємств. У Польщі, наприклад, у 1998 р. ста-вка податку на прибуток юридичних осіб становила 36 %, на 2000 р. встановлена в розмірі 30 %, і вже оголошено, що в 2004 р. вона буде знижена до 22 %. В Угорщині ставка податку з усього прибутку становить 18 % і додатково з частини при-бутку, що розподіляється, стягується 20—35 %. У Чехії діє ставка податку, рівна 35 %, у Болгарії-- 25 %, а з малих фірм — 20 %.

Помітні зміни відбулися й у структурі видатків державних бюджетів (табл. 12.5).

Як видно з даних табл. 12.5, за час реформ помітно скороти-лися дотації виробничій сфері. На це вплинули два фактори: зме-ншення числа державних підприємств у результаті приватизації державної власності; скорочення бюджетних дотацій на підпри-

ємницьку діяльність, підтримку регульованих цін та інші витрати господарських організацій, що було першою метою бюджетної реформи і головною вимогою міжнародних фінансових організа-цій, які здійснювали фінансову підтримку цим країнам на пер-шому етапі переходу до ринку. У результаті цих заходів держав-на допомога господарським структурам через бюджет різко скоротилася. її збереження в певних межах у даний час диктуєть-ся інтересами стимулювання експорту вітчизняної продукції, a також необхідністю підтримки сільськогосподарського виробни-цтва, куди і направляється основна частина державних бюджет-них дотацій.

Таблщя 12.5

СТРУКТУРА ВИТРАТ ДЕРЖАВНИХ БЮДЖЕТІВ (У %)

 

Види витрат  Болгарія          Угорщина      Польща           Чехія

 

            1993    1999    1990    2000    1992    1999    1994    1999

Усього витрат           100      100      100      100      100      100      100      100

В тому числі: Дотацїі підприємствам Інвестиції Оборона і безпека Дотації місцевим бюджетам Обслуговування держ. боргу Соціальне страхування *   5,9

3,1 12,7 16,8 33,2      5,8 7,5 19,2 11,4 23,8 9,2      10,9

4,1

17,6 11,0         1,7 3,1 5,0 11,8

21,2 15,2         4,3 8,9 2,0 8,8 1,8 1,5 10,8 15,6 14,6 27,5    1,0 10,0 8,9

7,3

36,4     6,2 9,9

11,7 12 4,2

40,0

* Соціальне страхування в Чехії всіма доходами і витратами включено в державний бюджет.

Зменшується також обсяг коштів, які виділяються з бюджету на капітальні вкладення. Ця тенденція зрозуміла і закономірна, тому що головна частина виробничої і комерційної діяльності перемістилася від держави до приватних фірм, які й здійснюють інвестиції в цій сфері. Державні асигнування на капітальні вкла-дення призначені в основному для бюджетних організацій, на екологічні цілі, а також на часткову участь держави при здійс-ненні певних інвестицій державними підприємствами. Зрештою державні бюджети поступово перетворюються в бюджети держа-вної адміністрації.

Видатки усе більше обмежуються традиційною бюджетною сферою: виплатою соціальних допоміг, фінансуванням оборони, безпеки, утримання державної адміністрації, підтримкою в уріза-ному обсязі освіти, охорони здоров'я, науки.