15.3. Заходи для зменшення втрат поживних речовин і підвищення родючості ґрунтів


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 

Загрузка...

Основними заходами для зменшення втрат поживних речовин є такі: 1) внесення добрив у зволожений шар ґрунту в оптималь-них нормах і дозах з урахуванням властивостей ґрунтів та біоло-гічних особливостей культур, величини запланованого врожаю;

2)         застосування повільнодіючих добрив та інгібіторів нітрифікації;

3)         боротьба з втратами внаслідок ерозії, денітрифікації, вимиван-ня, засвоєння бур’янами; 4) проведення меліоративних робіт.

Підвищення родючості ґрунтів досягається за рахунок прове-дення меліорації (вапнування, гіпсування), науково обґрунтовано-го застосування органічних та мінеральних добрив, ґрунтозахис-них технологій вирощування сільськогосподарських культур.

Для забезпечення рослин достатньою кількістю поживних ре-човин з урахуванням біологічних і сортових особливостей, вели-чини запланованого врожаю, агрохімічних та інших властивостей ґрунтів необхідним є додержання конкретної системи. Ця систе-ма складається з таких ланок: 1) визначення необхідності прове-дення хімічної меліорації, внесення певної кількості органічних і мінеральних добрив, меліорантів з урахуванням запасу поживних речовин і прогнозування родючості ґрунтів; 2) розподіл ресурсів засобів меліорації; 3) розроблення системи і плану застосування добрив, які забезпечують виконання планів виробництва сільсько-господарської продукції і відтворення родючості ґрунтів; 4) скла-дання проектно-кошторисної документації на застосування засобів хімізації; 5) здійснення авторського нагляду і контролю за викори-станням засобів хімізації; 6) визначення ефективності застосуван-ня засобів хімізації, частка їх у досягнутому рівні врожайності.

Поєднання цих ланок дає змогу використовувати замкнуту автоматизовану систему управління, яка сприяє оптимальному використанню добрив на науковій основі й отримувати найбіль-ший економічний ефект.