1. ПОХОДЖЕННЯ, СКЛАД І ВЛАСТИВОСТІ ҐРУНТІВ 1.1. Гранулометричний склад ґрунтів


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 

Загрузка...

Ґрунт як природне тіло складається з чотирьох фізичних фаз: твердої, рідкої, газоподібної та живої (сукупність організмів, що населяють його).

Тверда фаза ґрунту — це його основа, матриця, що сфор-мувалася протягом довготривалого процесу ґрунтоутворення на продуктах вивітрювання материнської гірської породи. Розрізня-ють продукти вивітрювання, які не зазнали переміщення у про-сторі — елювій, і ті, які привнесені зі сторони чинниками екзо-генної міграції речовин (з водою або вітром) — делювій. Тверда фаза складається з так званих первинних мінералів (уламків гірської породи різної величини і форми) і вторинних продуктів ґрунтоутворення: рослинних решток, продуктів їх часткового розкладання, гумусу, вторинних глинистих мінералів, простих солей та оксидів, переважно кремнію, алюмінію і заліза. Вона характеризується гранулометричним (механічним), мінералогі-чним та хімічним складом, з одного боку, та складенням, струк-турою і пористістю — з іншого. Часточки ґрунту різного розміру називаються механічними елементами. Вони мають різний мінералогічний та хімічний склад. Так, грубі часточки переваж-но складаються з кварцу, пилуваті — з кварцу та польових шпатів, тонкодисперсні — вторинних глинистих мінералів.

Ґрунтове тіло — це суміш механічних елементів різного роз-міру. Близькі за розмірами механічні елементи, об’єднані у певні групи, називаються гранулометричними фракціями. Існує кілька класифікацій механічних елементів за розмірами. Нині найчасті-ше застосовується класифікація механічних елементів, розроб-лена Н. А. Качинським (табл. 1).

Часточки, крупніші за 1 мм, тобто камінці і гравій, називають скелетом ґрунту, а часточки, дрібніші за 1 мм, дрібноземом. У ме-жах фракції дрібнозему виділяють дві групи часточок: крупніші за 0,01 мм, об’єднані у групу під назвою «фізичний пісок», та дрібніші за 0,01 мм, об’єднані у групу «фізична глина».

Землеробство з основами ґрунтознавства і агрохімії

Таб л и ц я 1 Класифікація механічних елементів ґрунтотворних порід і ґрунтів (за Н. А. Качинським, 1965)

 

Фракція          Діаметр          Фракція          Діаметр

            часточок, мм             часточок, мм

Камінці           > 3       Пил    

Гравій 3-1      крупний         0,05-0,01

Пісок               середній         0,010-0,005

крупний         1-0,5   дрібний          0,005-0,001

середній         0,50-0,25        Мул    

дрібний          0,25-0,05        грубий            0,001-0,0005

                        тонкий           0,0005-0,0001

                        Колоїди          < 0,0001

Залежно від водно-фізичних та хіміко-мінералогічних власти-востей механічні елементи згруповані у певних межах за розмі-рами — гранулометричні фракції. Кожна із механічних фракцій характеризується відповідними фізичними властивостями.

Фракції гравію та крупного піску мають велику водопро-никність і незначну капілярність. Тому їхня вологоємкість дуже низька. Часточки середнього і дрібного піску мають також висо-ку водопроникність, слабку водопідіймальну здатність та воло-гоємкість, проте ці властивості помітно змінюються із зменшен-ням розміру піщаних часточок.

Фракція пилу за своїми властивостями неоднорідна. Грубий пил (0,05–0,01 мм), так само як і пісок, — це поверхнево пасив-на, а середній та дрібний — поверхнево активна фракції. Вони добре затримують вологу в ґрунті, мають задовільну водо-підіймальну здатність, незначне набухання, слабкопластичні та слабколипкі (за В. А. Ковдою).

Мул є найактивнішою фракцією твердої фази ґрунту. Милу-вата фракція має дуже погану водопроникність, здатна затриму-вати велику кількість вологи та поживні речовини. Водопідій-мальна здатність мулу менша, ніж у пилуватих часточок. За хімічним складом часточки < 0,001 мм є найціннішими у ґрун-тотворних породах та ґрунтах, оскільки в них зосереджені ос-новні запаси зольних елементів живлення.

1. Походження, склад і властивості ґрунтів

Відносний вміст у ґрунті механічних елементів різного розміру називається гранулометричним складом. Існує кілька класифі-кацій ґрунтів за гранулометричним складом, однак нині в Україні найбільш поширена класифікація, яку розробив М. М. Сибірцев, а потім уточнив Н. А. Качинський. Вона побудована за співвідно-шенням у ґрунті фізичної глини та фізичного піску (табл. 2).

Класифікація ґрунтів за гранулометричним складом, коли враховують тільки фізичний пісок і фізичну глину, називається

Та б л и ц я 2 Класифікація ґрунтів за гранулометричним складом (за Н. А. Качинським, 1965)

 

Назва ґрун-ту за ґрун-тометрич-ним скла-дом    Вміст фізичної глини (< 0,01 мм) у ґрунтах, %      Вміст фізичного піску (> 0,01 мм) у ґрунтах, %

 

            Підзо-листо-го типу ґрунто-утво-рення    Степово-го типу ґрунто-утворен-ня, чер-вонозе-мах і жов-тоземах           У солон-цях та сильно-солон-цюватих    Підзо-листого

типу ґрунто-утво-рення      Степово-го типу ґрунто-утворен-ня, чер-вонозе-мах і жов-тоземах    У солон-цях та силь-носо-лонцю-ватих

Піщаний пухкопіща-ний

зв’язнопі-щаний       0-5 5-10          0-5 5-10          0-5 5-10          100-95 95-90  100-95 95-90  100-95 95-90

Супіщаний     10–20  10-20    I     10-15    |   90-80 90-80  90-85

Суглинковий легкосуг-линковий середньо-суглинковий важкосуг-линковий           20-30 30-40 40-50     20-30 30-45 45-60    15-20 20-30 30-40     80-70 70-60 60-50     80-70 70-55 55-40     85-80 80-70 70-60

Глинистий легкогли-нистий середньо-глинистий важкогли-нистий  50-65

65-80

80        60-75

75-85

85        40-50

50-65

65        50-35

30-20

20        40-25

25-15

15        60-50

50-35

35

Землеробство з основами ґрунтознавства і агрохімії

двочленною. В Україні поширена також тричленна класифіка-ція ґрунтів за гранулометричним складом, яку розробив проф. М. М. Годлін. Суть її полягає тому, що з групи часточок «фізичний пісок» було виділено окремо фракцію грубого пилу (0,05–0,01 мм), питома вага якої її ґрунтах України досить велика (табл. 3). Ґрун-ти різного гранулометричного складу значно різняться своїми властивостями, мають різну родючість, потребують неоднаково-го обробітку тощо.

У піщаних, супіщаних, легкосуглинкових та середньосуглин-кових ґрунтах переважає фізичний пісок, тому вони чинять не-великий опір ґрунтообробним знаряддям. Такі ґрунти називають легкими. Важкосуглинкові та глинисті ґрунти, навпаки, чинять дуже великий опір під час обробітку, і їх називають важкими.

Від гранулометричного складу ґрунту залежать майже всі його фізичні властивості, що визначають умови росту та розвитку кореневих систем рослин. Безструктурні глинисті ґрунти дуже ущільнені, мають малу водопроникність і високу вологоємкість, несприятливі повітряні й теплові властивості. Агрегація механіч-них елементів сприяє поліпшенню фізичних властивостей ґрун-ту: збільшується пористість, створюються сприятливі повітряні й теплові умови.

У піщаних і супіщаних ґрунтах механічні елементи, стикаю-чись один з одним, не взаємодіють і не утворюють агрегатів. Тому вони пухкі, мають високу водопроникність, дуже малу во-логоємкість, добрі повітряні властивості, швидко нагріваються і охолоджуються.

Від гранулометричного складу залежать також хімічні власти-вості ґрунту. Глинисті ґрунти завжди містять більше зольних еле-ментів живлення порівняно з суглинковими, супіщаними й піща-ними. Гумусові речовини краще закріплюються у глинистих ґрунтах, особливо при вмісті в них карбонату кальцію.

Знання гранулометричного складу ґрунтів дає змогу спеціа-лістам передбачати (в певних межах) їх властивості та вирішу-вати питання відносно підбору ґрунтообробних знарядь, строків і способів обробітку ґрунту та внесення органічних і мінераль-них добрив.

За агрономічними властивостями найкращими за грануломет-ричним складом є середньосуглинкові ґрунти.

1. Походження, склад і властивості ґрунтів

Табл и ц я 3 Класифікація ґрунтів за гранулометричним складом (за М. М. Годліним, 1940)

 

Групи ґрунтів за грануло-метричним складом     Підгрупи ґрунтів за гранулометри-чним складом            Часточки, мм

 

           

            > 0,05  0–0,5–0,01 (грубий пил)      < 0,01

Піщаний         Піщаний1       90        6          6

 

            Пилувато-піщаний2 90        6          6

 

            Глинисто-піщаний   75-90  15        15

Супіщаний     Супіщаний     40-60  30-45  10-20

 

            Піщано-супіщаний    45-70  20-35  10-20

 

            Пилувато-супі-щаний          25-50  40-60  10-25

Піщано-суглинковий            Піщано-легко-суглинковий 30-60  10-30  25-40

 

            Піщано-середньо-суглинковий       20-40  20-40  35-50

 

            Піщано-важко-суглинковий            10-20  20-40  45-60

Грубопилува-тосуглинковий          Легкосуглинковий    25        55-65  20-35

 

            Середньосуглин-ковий        15        50-60  30-50

Пилувато-суглинковий        Пилуватолегкосуг-линковий          20        40-50  30-45

 

            Пилуватосередньо-суглинковий    10        35-45  40-55

 

            Пилуватоважкосуг-линковий         5          30-40  50-65

Глинистий     Глинистий     10        35        60-80

 

            Важкоглинистий      10        25        70-90

 

            Піщано-глинистий   10        30        60-80

За умови, що часточок розміром 1–0,25 мм понад 50%, За умови, що часточок розміром 1–0,25 мм менш як 50%.

Землеробство з основами ґрунтознавства і агрохімії