Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: file_get_contents(files/survey) [function.file-get-contents]: failed to open stream: No such file or directory in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 82
11. ЗЕМЕЛЬНІ РЕСУРСИ УКРАЇНИ. ОХОРОНА ҐРУНТІВ 11.1. Земельні ресурси України і основи земельного : Землеробство з основами грунтознавства і агрохімії : Бібліотека для студентів

11. ЗЕМЕЛЬНІ РЕСУРСИ УКРАЇНИ. ОХОРОНА ҐРУНТІВ 11.1. Земельні ресурси України і основи земельного


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 

Загрузка...

законодавства

У вирішенні основної задачі сільськогосподарського вироб-ництва — забезпечення матеріального і продуктового достатку в країні — провідна роль відводиться ефективному використанню земельних ресурсів, планомірному та систематичному підвищен-ню родючості ґрунтів на основі широкого застосування досягнень аграрної науки.

Україна належить до країн з найсприятливішими ґрунтово-кліматичними умовами. Переважання родючих земель, висока щільність населення та історичні особливості розвитку сільського господарства зумовили високий рівень освоєння земельного фонду країни.

Рівень сільськогосподарського освоєння території — 70,4%. Площа розорюваних земель становить 57%, тоді як в інших роз-винутих країнах світу вона коливається від 17 до 32%. Основну площу сільськогосподарських угідь (67,7%) займають чорнозе-ми і лучно-чорноземні ґрунти. Близько третини всієї площі ста-новлять еродовані ґрунти, 7,6% — заболочені і перезволожені землі, 7,5% — засолені й солонцюваті. У деяких районах спосте-рігаються вторинне засолення, осолонцювання, підтоплення зро-шуваних земель, підвищення кислотності ґрунтів.

Слід зазначити, що тривале екстенсивне використання ґрунтів, а також неправильний підхід до інтенсифікації землероб-ства призвели до значного зниження родючості ґрунтів (змен-шився вміст гумусу, погіршилися агрофізичні властивості ґрунтів, збільшився розвиток ерозійних процесів).

Сучасний стан землеробства в Україні вимагає докорінного перегляду способів використання земельних ресурсів, розробок основних напрямів їх ефективного використання і розширеного відтворення родючості ґрунтів.

У листопаді 2001 р. затверджено «Земельний кодекс Украї-ни», який регулює земельні відносини і передбачає створення

Землеробство з основами ґрунтознавства і агрохімії

умов для раціонального використання та охорони земель, відтворення родючості ґрунтів, збереження і поліпшення при-родного середовища для рівноправного розвитку всіх форм гос-подарювання. У цьому документі (розд. III) приведений зміст і порядок в галузі використання і охорони земель. Землевласни-ки і землекористувачі, в тому числі орендарі, повинні здійсню-вати весь комплекс заходів для відновлення і підвищення родю-чості ґрунтів, захисту ґрунтів від водної і вітрової ерозії.

Постанова Верховної Ради України «Про земельну реформу» від 18 грудня 1990 р. є складовою частиною економічної рефор-ми, що здійснюється у зв’язку з переходом економіки до ринко-вих відносин. Завданням цієї реформи є перерозподіл земель з одночасним наданням їх у довічне успадкування громадянам та іншим землекористувачам з метою створення умов для різних форм господарювання на землі, формування багатоукладної економіки, раціонального використання та охорони земель.

Ерозія ґрунтів і райони її поширення. Ерозія ґрунтів (від лат. еrоzіо — роз’їдання) — це руйнування їх під дією природних та антропогенних факторів.

Залежно від природного фактора руйнування розрізняють водну і вітрову ерозію. Водна ерозія виявляється у змиванні вер-хнього шару ґрунту або розмиванні його в глибину під дією та-лих, дощових і поливних вод. Розрізняють площинну, або повер-хневу, ерозію, яка руйнує і змиває поверхневий шар ґрунту рівномірно. по всій площі. При цьому втрачається найродючіший шар ґрунту. Встановлено, що втрата лише 1 см верхнього шару ґрунту рівноцінна втраті шару ґрунту, що сформувався за 100 років. Якщо змивається 20-сантиметровиЙ шар чорнозему, то на 1 га втрачається, т: гумусу — 150–200, азоту — 10–15, фосфору — 5–6, калію — 40–60, кальцію — 50–60.

При лінійній ерозії руйнування ґрунту відбувається вглиб. Ут-ворюються спочатку промоїни, потім яри. На території України щорічно внаслідок розвитку лінійної ерозії втрачаються великі площі орних земель. Яри розсікають поля, утруднюють пересу-вання сільськогосподарських машин, дренують ґрунтову товщу.

Розвиток водної ерозії залежить від рельєфу місцевості. Так, руйнування ґрунтів водою починається при нахилі території 1–2°С.

11. Земельні ресурси України. Охорона ґрунтів

За ступенем змиву основних генетичних горизонтів еродо-вані ґрунти поділяються на слабко-, середньо-, сильно- і дуже змиті ґрунти. Змитість ґрунту визначають порівнянням еталон-ного (незмитого) ґрунту з фактичною наявністю в профілі ґрун-ту не зруйнованих ерозією генетичних горизонтів.

У слабкозмитих ґрунтах змито не більше половини гумусово-го горизонту. Такі ґрунти є на слабкопологих схилах серед не-змитих ґрунтів. Середньозмиті ґрунти — це ґрунти, у яких гуму-совий горизонт змитий на 2/3. Знаходяться вони на пологих і покатих схилах. Сильнозмиті ґрунти — це ґрунти, у яких зовсім немає гумусового горизонту і частково зруйнований перехідний. Залягають вони на крутих і випуклих схилах. Дуже змиті ґрунти — майже повністю зруйновані. В орний горизонт входить нижній перехідний горизонт і частково ґрунтотворна порода.

На середньо- і сильнозмитих ґрунтах урожаї сільськогоспо-дарських культур у 2–5 разів нижчі, ніж на незмитих.

Руйнування поверхні ґрунту під дією сильних вітрів називаєть-ся вітровою ерозією, або дефляцією, яка виявляється у вигляді пилових (чорних) бур і місцевої (повсякденної) вітрової ерозії. Процеси вітрової ерозії починаються при швидкості вітру 3–4 м/с на супіщаних, 4–6 — на легкосуглинкових, 5–7 — на важкосуг-линкових і 7–9 м/с — на глинистих ґрунтах. Часточки ґрунту по-над 0,25 мм переносяться вітром по поверхні або над поверх-нею ґрунту на висоті кількох десятків сантиметрів. Часточки ґрунту, менші за 0,25 мм, переносяться вітром інколи на великі відстані, на різній висоті в атмосфері. У зв’язку з цим розрізня-ють зону дефляції, звідки видувається ґрунт, і зону акумуляції, де він відкладається. Так, під час пилових бур у лютому 1969 р. зо-ною дефляції були чорноземи Кубані та півдня України, а зоною акумуляції — територія Східної та Центральної Європи. Часточки пилу випадали аж у Норвегії. За даними авторів, у Голосіївсько-му лісі (м. Київ) в ті дні випало близько 750 кг/га пилу.

Площа земель в Україні, що зазнають водної і вітрової ерозії, становить близько 18 млн га, в тому числі водної — 13 млн га, а вітрової — 5 млн га.

На території України за ступенем розвитку ерозійних про-цесів виділено 22 ерозійних райони. Найбільш небезпечними зонами розвитку ерозії є Волино-Подільська, Придніпровська та

Землеробство з основами ґрунтознавства і агрохімії

Наддністровська височини, Донецький кряж і відроги Середньо-російської височини. Значні площі земель еродовані в Карпатах і гірському районі Криму.

Вітрова ерозія характерна переважно для південних і півден-но-східних районів України. Найбільше зазнають вітрової ерозії чорноземи і темно-каштанові ґрунти Луганської, Донецької, Хар-ківської, Дніпропетровської, Херсонської, Миколаївської та Одеської областей. Випадки вітрової ерозії спостерігаються на піщаних та занадто осушених торф’яних ґрунтах Полісся.