Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
10. ҐРУНТИ ГІРСЬКОГО КРИМУ : Землеробство з основами грунтознавства і агрохімії : Бібліотека для студентів

10. ҐРУНТИ ГІРСЬКОГО КРИМУ


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 

Загрузка...

Гірська частина Криму представлена трьома дугоподібними і паралельно розташованими гірськими грядами із загальним на-прямком з південного заходу на північний схід.

Висота гірських грядів знижується з півдня на північ. Головна південна гряда має максимальну висоту 1540 м над рівнем моря, висота внутрішньої гряди — 535–550 м, а третьої — 250–350 м над рівнем моря.

Кліматичні умови гірського Криму дуже різноманітні. Вони пов’язані з висотою місцевості, експозицією схилів, сезонною температурою води Чорного моря, з температурою повітря сте-пових районів півострова. Взаємопоєднання цих факторів в різних співвідношеннях зумовило добре виражену вертикальну ландшафтну зональність.

В передгірській лісостеповій зоні поширені дерново-карбо-натні гірсько-лісостепові, сірі гірсько-степові і коричневі ґрунти, на південних схилах в приморській частині головної гряди — ко-ричневі ґрунти, в гірсько-лісовій — буроземи і в гірсько-лучній (на плоскогір’ях, яйлах) — гірсько-лучні чорноземовидні ґрунти.

Формування вказаних ґрунтів проходило на елювії вапняків, конгломератів і піщаників, елювії і делювії глинистих сланців.

На північних схилах головної гряди в західній частині другої гряди і частково на північних схилах третьої гряди гір поширена лісова рослинна формація, представлена дубовими, буковими, сосновими, грабовими і змішаними лісами. Під впливом цих рослинних формацій при сумі річних опадів — 550–900 мм сфор-мувалися буроземи.

Буроземи в гірській лісовій зоні сформувалися на абсолют-них висотах вище 300 м над рівнем моря. Вони утворились як на елювії — делювії твердих карбонатних порід, так і на безкарбо-натних породах — глинистих сланцях, піщаниках, конгломератах твердих порід. В останньому випадку вони мають більш вира-жені ознаки буроземного процесу ґрунтотворення.

Так, буроземи на елювії глинистих сланців широко поширені на північних і південних схилах першої гряди і значних площах другої гряди гір.

Землеробство з основами ґрунтознавства і агрохімії

 

Потужність профілю буроземів — 65–90 см; відсутнє закипан-ня дрібнозему, реакція ґрунтового середовища слабокисла, вміст гумусу — 3,5–6%; сума обмінних катіонів складає 30–35 м.екв на 100 г ґрунту (рис. 16).

Н0 — лісова підстилка (0–3 см);

Hp

I

H

Н — гумусовий (4–25 см) горизонт, темно-бурий, глинистий, грудкуватий, слабоскелет-ний;

Hp

Нр — верхній перехідний горизонт (26–55 см), сірувато-бурий, глинистий, щебенистий, ущільнений, грудкувато-горіхуватий, перехід помітний;

Рh — 56–85 см – буруватий, сильнощебе-нистий, глинистий, щільний, горіхуватий, пе-рехід помітний;

Ph

Р — 86–100 см – слабозвітрені глинисті сланці.

 

I

 

P

 

Рис. 16. Будова профілю бурозему на елювії глинистих сланців

На карбонатних твердих породах і на їх делювії на північних і частково південних схилах першої гряди гір, на абсолютних ви-сотах вище 500–600 м над рівнем моря під дубовими, соснови-ми, буковими, ясеневими і змішаними лісами сформувались бу-роземи. Потужність профілю ґрунту — 60–110 см; закипає на глибині 40–50 см. Вільні карбонати відсутні, рН водний — 6,2–6,8, вміст гумусу — 3–6%, сума ввібраних основ — 20–30 м.екв/100 г ґрунту.

Виділяють такі горизонти: Н0 — (2–3 см) — лісова підстилка; Нd — (8–12 см) — гумусово-дернинний горизонт; Не — (10–25 см) — гумусовий слабко-елювійований горизонт; Нрі(gl) — (15– 25 cм) — верхній перехідний горизонт, помітно ілювійований; Рhi(gl) — (20–50 см) — нижній перехідний горизонт, оглеєний; Р — порода — елювій глинистого сланця.

Зональними ґрунтами південних схилів Головної (першої) гря-ди є коричневі ґрунти. Вони поширені переважно на південних

10. Ґрунти гірського Криму

схилах прибережної зони до висоти 550 м над рівнем моря на елювії і делювії глинистих сланців і верхньоюрських вапняків.

Кліматичні умови в зоні поширення коричневих ґрунтів мають ознаки сухого Середземномор’я і характеризуються позитивни-ми середніми температурами зимових місяців, рівномірним роз-поділом опадів протягом року. Середньорічна кількість опадів відносно невелика — 320–430 мм. Посушливий клімат даної зони сприяє розвитку зріджених лісів і чагарників. Особливості ґрун-тотворних порід обумовили властивості коричневих ґрунтів. На вапняках вони карбонатні, реакція ґрунтового середовища (рН водний — 7,5–7,7), на безкарбонатних породах — слабокисла (рН водний — 5,9–6,7). Вміст гумусу — 6–9%.

Коричневі карбонатні ґрунти на елювії вапняків поширені на вирівняних ділянках і схилах під чагарниковою і трав’янистою рослинністю. Потужність профілю — 80–110 см; має таке чер-гування горизонтів: Нк — (0–20–25 см) — гумусовий горизонт; Нрк — (22–27 см) — верхній перехідний горизонт, щебенистий; Рhк — (30–35 см) — нижній перехідний горизонт, щебенистий; глибше — слабковивітрений елювій вапняків.

Колір коричневих ґрунтів залежить від особливостей ґрунто-утворюючих порід. При загальному їх коричневому забарвленні, ґрунти, що утворилися на червонозабарвлених вапняках з підви-щеним вмістом заліза, мають червонувато-бурий відтінок. Вони займають нижню смугу зони поширення коричневих ґрунтів і їх описують як червоно-коричневі ґрунти сухих лісів і чагарників. Такий ґрунт описаний М. І. Полупаном в заповідній частині Нікітського ботанічного саду — сухий ліс на мисі «Мартьян» (рис.17).

Профіль ґрунту містить щебенювато-кам’янисті включення щільної породи, які сприяють формуванню досить добрих вод-но-повітряних властивостей червоно-коричневих ґрунтів, їх за-довільну водопроникність, що оберігає їх від руйнівної дії повер-хневого стоку.

Коричневі і червоно-коричневі ґрунти сухих лісів і чагарників придатні під виноградники, вирощування тютюну і окремих суб-тропічних культур.

Землеробство з основами ґрунтознавства і агрохімії

 

c -/-

H (K)

Hp (K)

PhK

 

Н0 — лісова підстилка (0–2 см);

Н(к) — (3–16 см) — гумусовий, червоно-ко-ричневий, середньоглинистий, слабохрящува-тий, грудкувато-горіхувато-зернистий, пухкий, тонкопористий; дрібні уламки вапняку, що заки-пають від HCl, перехід ясний;

Нр(к) — (17–52 см) — верхній перехідний коричнево-червоний, середньоглинистий серед-ньохрящуватий, грудкувато-зернисто-горіхува-тий, ущільнений, тонкопористий, багато уламків вапняка, перехід поступовий;

Рhк — (53–110 см) — нижній перехідний, різко виділяється на фоні інших горизонтів більш темний коричнево-червоним забарвленням, легкоглинистий, сильнощебенистий, щільний, тріщинуватий, перехід поступовий;

Рк — (111–130 см) — делювій вапняку, буро-коричневий з жовтуватим відтінком, середньо-глинистий, сильно-щебенистий, щільний.

 

P

Рис. 17. Будова профілю червоно-коричневого ґрунту сухих лісів і чагарників на делювії вапняків

Контрольні запитання

1.         Якими особливостями клімату і рельєфу обумовлені умови ґрун-тотворення в гірському Криму?

2.         Які ґрунти характерні для різних районів гірського Криму?

3.         Яка будова профілю червоно-коричневих ґрунтів сухих субтропіків південного берегу Криму? Як вони використовуються?