Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
5. СІРІ ЛІСОВІ І ОПІДЗОЛЕНІ ҐРУНТИ ЛІСОСТЕПУ І ЇХ ВИКОРИСТАННЯ : Землеробство з основами грунтознавства і агрохімії : Бібліотека для студентів

5. СІРІ ЛІСОВІ І ОПІДЗОЛЕНІ ҐРУНТИ ЛІСОСТЕПУ І ЇХ ВИКОРИСТАННЯ


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 

Загрузка...

Зона Лісостепу простягається суцільною смугою від Карпат на заході до кордонів з Росією на сході. Довжина цієї зони 1300 км, а ширина (з півночі на південь) — від 250 до 350 км. За площею вона становить 33,6% території України, сільськогосподарські угіддя займають 35% загальної площі України.

Велика протяжність лісостепової зони визначає і різно-манітність її природних умов. Клімат характеризується теплим літом і помірно холодною зимою. Континентальність клімату на-ростає з заходу на схід. Середньорічна кількість опадів на заході близько 700 мм, на сході зменшується до 430 мм. Різко змен-шується також тривалість безморозного періоду — до 250 діб на заході і до 180 діб на сході.

Рельєф зони Лісостепу України досить різноманітний. Зде-більшого це водно-ерозійний хвилястий рельєф: поверхня дуже розчленована глибокими ярами, балками, річковими долинами. Такий тип рельєфу добре виражений у районах Волино-Поділь-ської, Придніпровської та на відрогах Середньо-російської висо-чини. На просторах Лівобережної Придніпровської низовини і на широких вододілах, а також в інших районах зони добре вира-жений мікрорельєф у вигляді западин (блюдець) діаметром від 5 до 50–70 м.

Найпоширенішими ґрунтотворними породами у зоні Лісосте-пу є леси та лесовидні суглинки, їх характерна особливість — карбонатність, яка істотно впливає на ґрунтотворний процес. Гранулометричний склад цих порід змінюється від легких до важ-ких у південному і південно-східному напрямах.

В історичному минулому природна рослинність лісостепової зони характеризувалась чергуванням лісових масивів з лучними степами. Значні площі Правобережної України в минулому були покриті широколистяними лісами з переважанням граба і дуба. Лучно-степова рослинність займала низовинні території і ті райо-ни широких вододілів, де відносно близько до поверхні знаходи-лись підґрунтові води. Цей район України є колискою трипіль-ської землеробської культури (VII–III с т. до н.е.).

Землеробство з основами ґрунтознавства і агрохімії

Сучасний ґрунтовий покрив Лісостепу чітко відображує вплив природної рослинності на процес ґрунтоутворення: в районах, де були і нині є широколистяні ліси, сформувались сірі лісові ґрунти; там, де була поширена лучно-степова рослинність, сфор-мувались чорноземи типові і вилуговані і, нарешті, на тих ділян-ках, де тривалий час відбувалася зміна лісової рослинності на лучно-степову або навпаки, сформувались темно-сірі опідзолені ґрунти та чорноземи опідзолені.

Під покривом широколистяних лісів сірі лісові ґрунти форму-валися при поєднанні двох процесів ґрунтоутворення: опідзолен-ня («м’яка» форма підзолистого процесу) і дернового. Якщо пе-реважав перший процес, то утворювались ясно-сірі і сірі лісові ґрунти, а якщо другий, — то темно-сірі опідзолені ґрунти.

Ясно-сірі і сірі лісові ґрунти не мають ознак ґрунтотворен-ня, характерних для чорноземів. Будова їх профілю більше по-дібна до будови профілю дерново-підзолистих ґрунтів. У них добре виражений процес опідзолення, а тому у профілі чітко спостерігається елювіально-ілювіальний тип розподілу речовин. Вміст гумусу в ясно-сірих і сірих лісових ґрунтах вищий, ніж у дерново-підзолистих. Кількість його залежить від характеру рос-линності і надходження в ґрунт органічних решток, а також від гранулометричного складу.

Ясно-сірі лісові ґрунти (рис. 4) більше подібні до ґрунтів підзо-листого типу ґрунтоутворення, їх профіль чітко поділяється на генетичні горизонти.

Залягають ясно-сірі лісові ґрунти, як правило, на найбільш під-вищених елементах рельєфу. Вони мають переважно супіщаний та легкосуглинковнй гранулометричний склад. Структурні агре-гати неміцні, а тому під дією атмосферних опадів поверхня ґрунтів запливає, що утруднює їх обробіток. Запас вологи в мет-ровому шарі ґрунту за сприятливих умов досягає 150–190 мм.

Ясно-сірі лісові ґрунти не насичені основами (Са і Мg), мають значну кислотність, бідні на поживні речовини. Особливо мало в них азоту. Завдяки кислій реакції ґрунтового розчину фосфор більш рухомий порівняно з карбонатними ґрунтами. Забезпе-ченість калієм низька або середня. Проте, незважаючи на деякі незадовільні властивості ясно-сірих лісових ґрунтів, вони при регулярному вапнуванні та систематичному внесенні науково

5. Сірі лісові і опідзолені ґрунти Лісостепу і їх використання

 

Н0(А0) — лісова підстилка (0–2 см), в орних ґрунтах її немає;

 

HE

Eh

НЕ(А1) — гумусово-елювіальний горизонт (3–15 см), грудкувато-плитчас-тий; на орних ґрунтах — 0–26–30 см, світло-сірий (білястий), пилувато-груд-кувато-плитчастий, має присипку SіО2, слабкоущіль-нений; перехід ясний;

Ei(h)

Еh(А2) — елювіальний горизонт (16–31–45 см), слабко забарвлений гумусом, білястий, має вели-ку кількість присипки SіO2, неміцну грудкувато-горі-хувату структуру; перехід різкий;

Еi(h) — елювіально-ілювіальний горизонт (45– 65 см), білясто-бурий, нерівномірно забарвлений, призматично-горіхуватнй, ущільнений, має багато присипки SiО2; перехід помітний;

Pi

PK

I(В) — ілювіальний горизонт (65–110 см), бурий, інколи червонувато-бурий, горіхувато-призматич-ний, агрегати гостроребристі, на гранях червоно-буре колоїдне «лакування», іноді слабка присипка SіO2, ущільнений; перехід помітний;

Рі — слабкоілювійована ґрунтотворна порода (111–140 см) потужністю 2–30 см, буро-палевий, з слабо вираженими натіками колоїдів; перехід різ-кий, добре помітний за забарвленням і закипанням карбонатів;

Рк(Ск) — ґрунтотворна порода — лес (141–150 см) палевого кольору, карбонати у вигляді прожи-лок або псевдоміцелію.

Рис. 4. Будова профілю ясно-сірого лісового ґрунту

обґрунтованих доз мінеральних та органічних добрив, правиль-ному веденні сівозмін дають достатньо високі та стійкі врожаї сільськогосподарських культур.

Сірі лісові ґрунти (рис. 5) займають проміжне положення між ясно-сірими лісовими та темно-сірими опідзоленими ґрун-тами. Порівняно із світло-сірими ґрунтами у них більш послаб-лений підзолистий процес, але розвиток дернового процесу ще такий, що не сприяє значному нагромадженню гумусу.

Значні площі сірих лісових ґрунтів розорані, тому в них ви-діляється горизонт НЕа. Порівняно з цілинними ґрунтами цей

Землеробство з основами ґрунтознавства і агрохімії

 

 

Н0(А0) — лісова підстилка (0–2 см), в орних ґрунтах її немає;

HE

Ihe

НЕ(А1) — гумусово-елювіальний горизонт (3– 25–35 см), на цілинних землях темнувато-сірий, неміцної зернисто-дрібногрудкуватої структури; на орних землях — сірий, порохувато-грудкуватий, збагачений присипкою SiO2, слабкоущільнений; перехід різкий;

I

Іhe(В1) — ілювіальний горизонт (36–60 см), бруд-но-бурий, плямистий, нерівномірно гумусований, білясті плями і натьоки SiO2, структура горіхувата, добре виражена, на гранях слабке червонувате-буре «лакування», ущільнений; перехід помітний;

Pi

І(В2) — ілювіальний горизонт (61–130 см), бурий, грубогоріхуватої структури (до низу переходить у призматичну), ущільнений; перехід поступовий;

PK

Рі — слабкоілювійована ґрунтотворна порода (116–135 см) за потужністю і діагностичними оз-наками аналогічна ясно-сірим ґрунтам;

Рк(Ск) — ґрунтотворна порода — лес (136–150 см) палевого кольору, карбонати у вигляді прожилок.

Рис. 5. Будова профілю сірого лісового ґрунту

горизонт дещо ущільнений і має грудкувато-пилувату структуру. Гранулометричний склад сірих ґрунтів — від супіщаного до суг-линкового, вміст продуктивної вологи — від 165 до 200 мм. Вміст гумусу в орному шарі коливається від 1,5 до 3%, а в цілин-них — 4–6%.

Загальний рівень родючості сірих лісових ґрунтів вищий, ніж ясно-сірих, однак рівень забезпеченості ґрунту поживними речови-нами середній або нижче середнього. Це пов’язано з тим, що сірі лісові ґрунти мають кислотність і ступінь насичення ґрунту основа-ми від 75 до 90%. Тому вони потребують проведення тих самих заходів для підвищення родючості, що й ясно-сірі лісові ґрунти.

Ясно-сірі та сірі лісові ґрунти займають у Лісостепу 1635,6 тис. га, або 12,4% площі орних земель. Зустрічаються вони та-кож на лесових островах Полісся. Загальна кількість балів боні-тету ясно-сірих лісових ґрунтів становить 30–36, а сірих лісових ґрунтів — 34–48.

5. Сірі лісові і опідзолені ґрунти Лісостепу і їх використання

Темно-сірі опідзолені ґрунти (рис. 6) поширені в Лісостепу нерівномірно, найбільші їх масиви знаходяться південніше обла-стей поширення ясно-сірих і сірих лісових ґрунтів. Загальна їх площа 1192 тис. га.

Вчені вважають, що в своєму розвитку темно-сірі опідзолені ґрунти пройшли дві фази: спочатку степову (дерновий процес ґрунтоутворення), потім лісову (процес опідзолення). Ознаки опідзолення виражені слабко, а процеси нагромадження гуму-су наближаються до чорноземів.

За гранулометричним складом темно-сірі опідзолені ґрунти переважно середні та важкі суглинки. Вони більше оструктурені порівняно із ясно-сірими та сірими лісовими ґрунтами. Кількість продуктивної вологи в метровому шарі становить 150–175 мм. Вміст гумусу в орних ґрунтах досягає 2–4,9, а в цілинних — 6– 10%. Для темно-сірих опідзолених ґрунтів характерна досить

 

Hd

Нd(А) — гумусовий дернинний горизонт (0–2– 4 см), в орних ґрунтах його немає;

HE

Не(А1) — гумусовий елювійований горизонт (5– 7–37 см), темно-сірий, з «сивиною» від присипки SiO2, структура порохувато-грудкувата, перехід помітний;

HI

Ih

НІ(А2В) — гумусово-ілюаіальний горизонт (28– 38–65 см), темнувато-сірувато-бурий, є окремі плями присипки SiO2, грудкувато-грубогоріхува-тий, ущільнений, окремі червориїни та порожнини від корінців; перехід помітний;

Pi

Іh(В) — ілювіальний слабогумусований гори-зонт (66–100 см), червонувато-бурий з натьоками гумусу та слабким червонувато-бурим лакуванням на поверхні призматичних структурних агрегатів; перехід помітний;

PK

І — ілювіальний горизонт (101–120 см), чер-вонувато-бурий, призматичний, натьоки колоїдів, перехід помітний;

Рі — слабко-ілювійована ґрунтотворна порода (121–135), буро-палева;

Рк(Ск) — ґрунтотворна порода — лес (136–150 см) палевий у вигляді прожилок.

Рис. 6. Будова профілю темно-сірого опідзоленого ґрунту

Землеробство з основами ґрунтознавства і агрохімії

висока кислотність (рНсол = 4,5...5,0), а ступінь насичення ґрун-ту основами — нижче 80%. Ступінь забезпечення темно-сірих опідзолених ґрунтів на рухомі форми азоту, фосфору і калію — середній або високий.

Для підвищення родючості темно-сірих опідзолених ґрунтів потрібно проводити вапнування, особливо в районах західного Лісостепу, та вносити органічні й мінеральні добрива. Практика використання цих ґрунтів свідчить, що при внесенні лише міне-ральних добрив темно-сірі опідзолені ґрунти втрачають обмінний кальцій, внаслідок чого підкислюється ґрунтовий розчин. Суміс-не внесення гною у нормі 9–12 т/га разом з помірними нормами NРК забезпечує сталий урожай сільськогосподарських культур без погіршення властивостей темно-сірих опідзолених ґрунтів.

Чорноземи опідзолені будуть розглянуті нижче.