2. РОДЮЧІСТЬ ҐРУНТІВ


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 

Загрузка...

Найхарактернішою властивістю ґрунту як природного тіла є його родючість. Від неї залежать усі прояви життя на Землі.

У сучасній науковій літературі поширене визначення родючості ґрунту акад. В. Р. Вільямса. Родючість ґрунту — це здатність його безперервно й одночасно забезпечувати рослини водою та еле-ментами живлення. Теплота і світло як необхідні для рослин умо-ви росту розглядались ним як космічні фактори.

Отже, ґрунт, використовуючи енергію Сонця, речовини та елементи живлення з навколишнього середовища, трансформує їх у процесі складних біофізико-хімічних процесів і забезпечує рослини всім необхідним. Родючість ґрунту — результат розвитку природного ґрунтотворного процесу, а при сільськогосподарсь-кому використанні — результат процесу окультурення ґрунту.

Розрізняють фактори та умови родючості ґрунту. До факторів родючості належать елементи азотного та зольного живлення рос-лин, вода, повітря і теплота, а до умов родючості — сукупність вла-стивостей та режимів, комплексна взаємодія яких визначає мож-ливість забезпечення рослин земними факторами життя і росту.

До найважливіших умов, від яких залежить родючість ґрунту, належать: температурний, водно-повітряний, поживний, фізико-хімічний, біохімічний, окислювально-відновний і сольовий режи-ми. Параметри цих режимів визначаються кліматичними умова-ми, агрофізичними властивостями ґрунтів, їх гранулометричним, мінералогічним і хімічним складом, потенціальним запасом еле-ментів живлення та вмістом їх рухомих форм, вмістом, складом і запасами гумусу, інтенсивністю мікробіологічних процесів, ре-акцією середовища та іншими фізико-хімічними властивостями.

Слід зазначити, що не для всіх властивостей і режимів ґрунту визначені кількісні показники відповідно до вимог сільськогоспо-дарських рослин. Властивості та режими динамічні і дуже швид-ко змінюються в часі. Крім того, вимоги окремих рослин (або груп їх) до ґрунтових умов родючості бувають також неоднакові. Один і той самий ґрунт може бути родючим для одних видів рослин і малородючим для інших. У цьому виявляється відносний харак-тер родючості ґрунту. Так, для чайних кущів сприятлива сильно-2. Родючість ґрунтів

кисла реакція, яка дуже шкідлива для бобових культур. Сосна добре росте на піщаних ґрунтах, тоді як інші хвойні породи кра-ще ростуть на суглинистих ґрунтах.

Раніше виділяли три категорії родючості ґрунту: природну, або потенціальну; штучну, або ефективну; економічну.

Природна родючість визначається властивостями ґрунту, що формуються у процесі його розвитку під впливом факторів ґрун-тоутворення без втручання людини.

Штучна родючість властива ґрунтам, що використовуються у сільськогосподарському виробництві і здатні формувати той чи інший рівень родючості. Така родючість ґрунту залежить від рівня розвитку науки і техніки, можливості оптимально використову-вати природну родючість ґрунту для вирощування сільськогос-подарських культур.

Економічна родючість пов’язана з різною оцінкою ділянок ґрунтів залежно від їх розташування, віддаленості від споживачів продукції, зручності використання.

У сучасній літературі часто використовують різні синоніми для позначення категорії родючості ґрунту. У зв’язку з цим рекомен-довано виділяти такі категорії родючості ґрунту:

1)         природна — родючість, яку має ґрунт у природному стані без втручання людини;

2)         штучна — родючість, якої набуває ґрунт в результаті впли-ву цілеспрямованої діяльності людини (різні види обробітку, вне-сення добрив, меліорація тощо);

3)         потенціальна — сумарна родючість ґрунту, що визначаєть-ся тими його властивостями, які набуті у процесі ґрунтоутворен-ня та в результаті впливу діяльності людини;

4)         ефективна — частина потенціальної родючості, яка реалі-зується у вигляді врожаю рослин за певних кліматичних і агро-технічних умов;

5)         відносна — родючість ґрунту відносно певної групи або окремих видів рослин;

6)         економічна — економічна оцінка ґрунту у зв’язку з його потенціальною родючістю та економічною характеристикою зе-мельної ділянки;

7)         відтворення родючості — сукупність природних ґрунто-вих процесів або системи цілеспрямованих меліоративних та

Землеробство з основами ґрунтознавства і агрохімії

агротехнічних заходів для підтримання ефективної, ґрунтової ро-дючості на рівні, що наближається до потенціальної родючості.

Відтворення родючості ґрунту — це об’єктивний закон ґрун-тоутворення, для якого характерні всі форми його прояву. Якщо в ґрунтах, що знаходяться в сільськогосподарському викорис-танні, формування родючості не досягає початкового рівня на момент освоєння цілинного ґрунту, то це свідчить про неповне відтворення родючості ґрунту. Якщо такий рівень родючості ґрунту досягається, то це свідчить про просте відтворення його родючості. Створення родючості ґрунту, вищої за початковий рівень, називається розширеним відтворенням родючості. При цьому відбувається одночасне збільшення як ефективної, так і потенціальної родючості ґрунту.

В умовах сільськогосподарського використання ґрунтів відтво-рення їх родючості відбувається під впливом природних факторів та дії людини на ґрунт.

Під впливом природних та антропогенних факторів розвиваєть-ся культурний ґрунтотворний процес. Його розвиток в умовах цілеспрямованої діяльності людини приводить до поліпшення ґрунтів і підвищення їх родючості. Якщо цей принцип порушуєть-ся, то це призводить до втрати ґрунтової родючості (ерозія, за-солення, втрати гумусу, руйнування структури тощо). Тому в умо-вах інтенсивного землеробства найважливішим завданням раціонального використання ґрунту є забезпечення розширено-го відтворення ґрунтової родючості, тобто одночасне підвищен-ня як ефективної, так і потенціальної родючості.

Спрямований розвиток культурного ґрунтотворного процесу дає змогу розробити моделі родючості ґрунту. Це сукупність аг-рономічно важливих властивостей ґрунту та їх режимів, що відпо-відають певному рівню продуктивності рослин.

Моделі родючості ґрунту розробляють ґрунтознавці, агроно-ми, працівники рослинництва, меліоратори, економісти та інші представники аграрної науки, їх створюють на основі вивчення параметрів ґрунтів у системі польових дослідів з провідними куль-турами, вивчення та узагальнення даних про характеристику ґрунтів і врожайність сільськогосподарських культур у кращих господарствах і на сортодільницях. Моделі оптимальної родю-чості ґрунту і встановлені наукою і практикою шляхи їх реалізації

2. Родючість ґрунтів

дають змогу вирішувати завдання з підвищення родючості ґрунтів.

Усі фактори життя для рослин рівнозначні, і жоден з них не може бути замінений іншим. З цього випливає важливий, сфор-мульований В. Р. Вільямсом принцип, згідно з яким для підвищен-ня родючості ґрунту та отримання високих і стійких урожаїв тре-ба одночасно впливати на всі фактори життя і росту рослин. Реалізація цього принципу вимагає проведення різноманітних заходів для підвищення родючості ґрунтів у різних зонах України.

У зв’язку з цим важливе значення мають матеріали ґрунтово-агрохімічних досліджень: карти ґрунтів, картограми вмісту в ґрунті доступних для рослин елементів живлення — азоту, фосфору, калію; картограми кислотності, засолення, еродованості, гумус-ності тощо.

Розроблено широкий комплекс заходів впливу на властивості ґрунту, що забезпечує регулювання його поживного, водного, теплового, сольового режимів та реакції.

Основні прийоми підвищення ефективної родючості ґрунтів і максимального використання її природної родючості пов’язані з раціональним застосуванням органічних та мінеральних добрив, вапнуванням і гіпсуванням ґрунтів, системою обробітку, виведен-ням нових високоврожайних сортів культурних рослин, зрошен-ням та осушенням, травосіянням, створенням полезахисних лісосмуг, введенням сівозмін, боротьбою з ерозією та ін.