28. ПІДГОТОВКА НАСІННЯ І СІВБА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР 28.1. Агротехнічні вимоги до якості насіння


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 

Загрузка...

Сівба високоякісним насінням районованих сортів — один з основних агротехнічних заходів, спрямованих на вирощування високих урожаїв сільськогосподарських культур.

Якість посівного матеріалу має певні сортові та посівні озна-ки. Сортові ознаки, що характеризують сортову чистоту насіння, визначають у полі на насінних ділянках під час апробації. За да-ними апробації насіння на сортову чистоту його поділяють на три категорії. Сортова чистота насіння першої категорії має стано-вити не менш як 99,5%, другої — 98, третьої — 95%.

Показниками якості посівного матеріалу є чистота, схожість, посівна придатність, енергія проростання, маса 1000 зерен, на-тура та вологість зерна, його вирівняність, зараженість шкідни-ками.

Відповідно до державного стандарту розрізняють певні кла-си насіння. Якщо насіння відповідає вимогам стандарту, його на-зивають кондиційним. Залежно від посівних якостей насіння зернових, зернобобових та олійних культур, а також бобових і злакових трав поділяють на три, а насіння цукрових буряків, кор-мових коренеплодів, баштанних та овочевих культур — на два класи. У табл. 77 наведено дані стандарту на зернові та деякі зернобобові культури.

Господарства повинні спочатку висівати насіння І, а потім II класу. Висівати некондиційне насіння заборонено. Для насінних посівів використовують насіння тільки І класу.

Якість насіння в господарствах контролюють державні насінні інспекції. Для цього від кожної партії насіння щупами відбирають середній зразок: для пшениці, вівса, жита, ячменю маса його становить 1000 г, для проса — 500, конюшини, люцерни 250 г. Один зразок, призначений для визначення чистоти, енергії про-ростання, схожості і маси 1000 зерен насіння, зсипають у міше-чок, другий зразок для визначення вологості і зараженості на-сіння — у пляшку, яку щільно закривають. Для визначення

Землеробство з основами ґрунтознавства і агрохімії

Та б л и ц я 7 7 Державний стандарт та посівні якості насіння зернових і

зернобобових культур (ДСТУ 2240-93)

 

Культура        Репро-дукції насіння Вміст насіння Схо-жість, %

 

           

            основної культу-ри, %         інших видів, шт/кг    

 

           

           

            культур-них   бур’янів         

 

Пшениця м’яка          РН1–3 8,0       20        20        92,0

Пшениця тверда       РН1–3 98,0     20        20        87,0

Жито  РН1–3 98,0     40        40        90,0

Овес   РН1–3 98,0     60        20        92,0

Ячмінь            РН1–3 98,0     60        20        92,0

Просо РН1–3 98,0     20        30        92,0

Гречка            РН1–3 99,0     20        30        92,0

Кукурудза       РН1–3 98,0     5          0          87,0

Горох  РН1–3 98,0     15        3          92,0

Люпин білий РН1–3 98,0     5          5          87,0

зараженості хворобами насіння пророщують у вологих камерах та на поживних середовищах.

Чистота насіння — це маса чистого насіння досліджуваної культури в процентах від загальної маси зерна.

Насінний матеріал повинен бути без сторонніх домішок. Для визначення чистоти насіння різних груп рослин із середнього зразка відбирають такі наважки, г: пшениці, жита, ячменю, вівса, гречки, вики, сочевиці, рису — 50; кукурудзи, гороху, квасолі — 200; соняшнику, сої, люпину, гарбузів, кавунів — 100; буряків, конопель, сорго, еспарцету — 25; льону — 10; гірчиці, ріпаку, люцерни, конюшини — 5.

Наважку насіння розбирають на розбірній дошці на такі фрак-ції: чисте здорове насіння основної культури; дрібне, бите, по-шкоджене, проросле насіння основної культури; мертве сміття (полова, пісок, грудочки землі тощо); живе сміття (насіння бур’я-нів та інших культур, живі шкідники, насіння уражене сажкою, ріжки тощо). Кожну відібрану фракцію насіння зважують, визна-чають його масу спочатку в грамах, а потім у процентах від взя-28. Підготовка насіння і сівба сільськогосподарських культур

тої наважки. Крім того, насіння інших культурних рослин та на-сіння бур’янів підраховують, визначаючи їх кількість штуках на 1 кг насіння досліджуваного зразка.

Якщо чистота насіння нижча, ніж передбачено стандартом, його висівати не можна, а треба повторно очистити. Забороняється висівати також насіння, в якому є насіння карантинних бур’янів.

Схожість насіння визначають за кількістю насіння, яке пророс-ло у встановлений для цієї культури строк (7–10 днів) в процентах від загальної кількості насіння, взятого для пророщування, і повин-на бути близько до 100%. Це один з основних показників якості насіння. Погана схожість спричинює зрідженість посівів, що знач-но впливає на величину врожаю сільськогосподарських культур.

За даними М. М. Кулешова, урожайність кукурудзи при схо-жості насіння 98% становила 42,2 ц/га, 96% — 41,8, 92% — 89,6, 80% — 25, 49% — 15,4 ц/га, а в дослідах П. П. Лук’яненка з ози-мою пшеницею сорту Безоста 1 при 100%-й схожості вона ста-новила 44 ц/га, 95% — 41, 83% — 34,6 ц/га.

Для визначення схожості з фракції чистого насіння відбира-ють чотири проби по 100 насінин і пророщують їх у кюветах на вологому чистому прожареному піску або фільтрувальному па-пері. Кювети розміщують у термостатах, де підтримують темпе-ратуру близько 20°С для насіння холодостійких (пшениця, жито, ячмінь, овес, горох) і 20–30°С для теплолюбних (кукурудза, про-со, гречка, рис, квасоля) культур. Спостереження за проростан-ням насіння ведуть щодня протягом 7–10 днів.

Для швидкого визначення схожості насіння користуються методами, розробленими М. І. Гуревичем, О. О. Фурсовою та І. З. Нелюбовим. Метод Гуревича ґрунтується на здатності живо-го насіння виділяти речовини, які відновлюють динітробензол. Внаслідок взаємодії відновних продуктів, що утворюються з ди-нітробензолу, з аміаком насіння стає пурпуровим. Для цього насіння замочують на 4–5 год у розчині динітробензолу, після чого його кладуть на 10–15 год у розчин аміаку. Потім зрізують кінчик зародка зерна і розглядають його крізь лупу із збільшенням у 10– 20 разів. Якщо зерно живе, колір зародка змінюється на пурпу-ровий, а якщо неживе, то не змінюється.

Крім динітробензолу використовують також розчин тетразо-лу. Колір розрізаного живого зерна в цьому розчині червоніє, а

 

Землеробство з основами ґрунтознавства і агрохімії

колір мертвого — не змінюється. Для визначення схожості на-сіння кукурудзи використовують спосіб, розроблений в Інституті рослинництва, генетики і селекції ім. В. Я. Юр’єва. Насіння об-робляють гарячим (40–43°С) 0,4–0,5%-м розчином Індиго карм-іну протягом 1,5–2 год. Колір живого насіння після обробки у цьому розчині не змінюється, а колір мертвого — змінюється.

Енергія проростання насіння визначається за перші 3–4 дні (табл. 78). Насіння, що має високу енергію проростання, дає дружні сходи, які менше пригнічуються бур’янами і більш стійкі проти несприятливих умов.

Життєздатне насіння, що має низьку схожість, піддають по-вітряно-тепловому обігріванню. Якщо після цього схожість його підвищується і не досягає стандарту, таке зерно бракують і відно-сять до продовольчого або фуражного.

Посівна придатність насіння. Посівною придатністю по-сівного матеріалу називають процентний вміст у ньому чистого і схожого насіння. Щоб визначити посівну придатність, процент чистоти множать на процент схожості і добуток ділять на 100. Так, якщо чистота посівного матеріалу озимої пшениці дорівнює 99%, а лабораторна схожість 96, то посівна придатність насіння становитиме (99×96) : 100 = 95%. Отже, 100 кг посівного мате-ріалу містить 95 кг чистого і схожого насіння. Дані про посівну придатність насіння використовують під час остаточного вста-новлення норм висіву.

Та б л и ц я 7 8

Строки визначення енергії проростання і схожості насіння

 

Культура        Кількість діб для визначення           Культура        Кількість діб для визначення

 

            енергії пророс-тання            схожості        

            енергії пророс-тання            схожості

Пшениця м’яка          3          7          Овес   4          7

 

           

           

            Кукурудза       4          7

тверда 4          8          Просо 3          7

Жито  3          7          Рис      4          10

Ячмінь            3          7          Сорго  3          8

364

 

28. Підготовка насіння і сівба сільськогосподарських культур

Маса 1000 зерен. Встановлено, що чим крупніше і важче насіння, тим більше в ньому поживних речовин і краще розвине-ний зародок. Рослини, що виросли з такого насіння, високовро-жайні. Не знаючи посівної придатності насіння і маси 1000 зе-рен, неможливо встановити норму висіву і схожість насіння у польових умовах.

Для визначення маси 1000 зерен із фракції чистого насіння відбирають дві проби по 500 зерен у кожній і зважують з точні-стю до 0,01 г. Якщо різниця між масами обох проб не перевищує 3% середньої, підсумовують масу першої і другої проб.

Вологість насіння е важливим показником його якості. Нор-мальною вологістю насіння зернових культур вважають 14–15%, а соняшнику, льону — 11–12%. При підвищеній вологості зерно в сховищах самозігрівається, уражується хворобами, пошкод-жується шкідниками, знижується його схожість тощо.

Вологість зерна визначають у лабораторії, висушуючи його в сушильній шафі до сталої маси при температурі 130°С протягом 40 хв. Різниця у масі до і після висушування, виражена в процен-тах від початкової маси, становить вологість зерна.

Вологість зерна визначають також електричними вологоміра-ми, які застосовують переважно на елеваторах, пунктах прийман-ня зерна, у насінних інспекціях.

Натура зерна (об’ємна маса). Натура зерна — це маса на-сіння в певному об’ємі (1л). Чим більша об’ємна маса, тим вища якість зерна. Натуру зерна визначають за допомогою пурки.

Натура зерна, як і маса 1000 зерен, може змінюватися за-лежно від природних умов, особливостей сорту, агротехнічних прийомів вирощування тощо. Знаючи натуру зерна, можна виз-начити масу певної партії його в складському приміщенні.

Вирівняність насіння. Вирівняним вважають насіння, макси-мальна кількість якого має приблизно однаковий розмір. Висо-кої вирівняності посівного матеріалу досягають сортуванням його на спеціальних машинах. Щоб встановити ступінь вирівняності насіння, його пропускають крізь сита з отворами різних розмірів і форми, залежно від особливостей окремих культур.

Зараженість насіння. Найчастіше в зерні виявляють комір-них борошняних кліщів та довгоносиків. Щоб виявити їх, зразок на-сіння витримують при кімнатній температурі протягом 1,5–2 год,

Землеробство з основами ґрунтознавства і агрохімії

після чого шкідники починають рухатися. Потім зразок просівають крізь сита з діаметром отворів 2,6 і 1,5 мм, а дрібне насіння — крізь сито з діаметром отворів 1 мм. На ситі разом з насінням залишаються довгоносики та інші шкідники, а у відсіві — кліщі. За допомогою лупи визначають їх кількість і перераховують на 1 кг насіння.

Сажку, ріжки та інші збудники хвороб виявляють, аналізуючи живе сміття. Зараженість іншими хворобами визначають у во-логій камері на поживних середовищах.

Крім показників, перелічених вище, є ще й інші, наприклад колір, блиск, запах тощо. Свіже насіння, яке добре збереглося, має специфічний колір, блиск. Зміна цих властивостей свідчить про погіршення його якості.