27.3.1. Зяблевий обробіток ґрунту


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 

Загрузка...

Зяблевий обробіток поліпшує агрофізичні властивості ґрунту, сприяє нагромадженню в ньому вологи та елементів мінераль-ного живлення, знищенню бур’янів, шкідників та збудників хво-роб культурних рослин. Осінній обробіток має також велике організаційно-господарське значення, оскільки зменшує напру-женість весняно-польових робіт, дає змогу своєчасно і високоя-кісно провести сівбу ярих культур.

Найефективнішим є ранній зяблевий обробіток, що включає лущення стерні та наступну оранку.

Якщо після збирання врожаю зернових культур поле не вио-ране, то на поверхні ґрунту залишається насіння бур’янів, яке в наступному році буде джерелом забур’яненості посівів. Одно-часно на полі залишаються післяжнивні бур’яни, які дозрівають і поповнюють запаси насіння бур’янів у верхньому шарі ґрунту. У багаторічних коренепаросткових бур’янів після скошування зер-нових у корінні накопичуються про запас поживні речовини, тому ці бур’яни також збільшуватимуть забур’яненість посівів. Крім того, без обробітку ґрунту на полі створюються більш сприятливі умови для перезимівлі шкідливих комах, зменшуються ґрунтові запаси вологи та поживних речовин.

Зяблевий обробіток поля після стерньових попередників (пше-ниці, жита, ячменю, вівса та ін.) найчастіше складається з лущен-ня стерні та наступної зяблевої оранки. Лущення слід проводити одночасно із збиранням врожаю або відразу після цього. Ґрунт при цьому добре розпушується, не пересихає, у ньому швидше проростає насіння бур’янів, підвищується якість оранки. Глибина і спосіб лущення залежать від забур’яненості поля, щільності ґрунту, ерозійних процесів тощо.

На полях, забур’янених переважно однорічними бур’янами, лущення проводять дисковими знаряддями на глибину 6–8 см. Запирієні ділянки лущать дисковими знаряддями у двох напря-27. Обробіток ґрунту

мах на глибину залягання кореневищ (12–14 см), а після появи «шилець» глибоко орють плугами з передплужниками або ярус-ними плугами. На полях, забур’янених осотом та іншими коре-непаростковими бур’янами, застосовують систему поліпшеного або пошарового зяблевого обробітку, яка включає післяжнивне дискування на глибину 6–8 см та повторне лущення лемішними лущильниками або плоскорізними знаряддями на глибину 12–14 см. Зяблеву оранку проводять у вересні або на початку жовтня.

Глибину оранки встановлюють з урахуванням особливостей культури і ґрунту. На чорноземах, темно-сірих і сірих лісових ґрун-тах під ярі просапні культури орють на глибину 28–30 см, під колосові та інші — на глибину 20–22, а на дерново-підзолистих і солонцюватих ґрунтах — на глибину орного шару.

У районах достатнього зволоження для боротьби з бур’яна-ми застосовують напівпаровий зяблевий обробіток ґрунту. Він складається з лущення, ранньої зяблевої оранки з боронуван-ням та поверхневого обробітку (дві чи три культивації з борону-ванням) у міру ущільнення ґрунту і проростання бур’янів. Якщо ґрунт дуже ущільнюється чи запливає, його пізно восени оброб-ляють полицевими лущильниками або плоскорізними культива-торами на глибину 16–20 см.

Зяблевий обробіток ґрунту після просапних культур має певні особливості. Оскільки на посівах просапних культур проводять боронування, культивування, підгортають рослини та вносять високі дози добрив, ґрунт глибоко обробляють. Істотно відрізня-ється зяблевий обробіток на важких і легких ґрунтах.

На легких ґрунтах, наприклад після картоплі, достатньо того обробітку ґрунту, який проводився при додатковому підбиранні бульб (культивація, мілке переорювання). На важких ґрунтах та при високій забур’яненості полів обов’язково треба провести глибоку оранку. Після збирання кукурудзи та соняшнику необхід-не попереднє лущення поля для кращого загортання рослинних решток під час оранки.

В умовах прояву вітрової та водної ерозії обробіток ґрунту пови-нен мати ґрунтозахисний характер. Для цього здійснюють безпо-лицевий та контурний зяблевий обробіток ґрунту. Залишки стерні на поверхні поля, оранка впоперек схилу значно зменшують втрати ґрунту від здування і змиву, сприяють кращому використанню опадів.

Землеробство з основами ґрунтознавства і агрохімії