26.6. Орієнтовні схеми сівозмін для різних ґрунтово-кліматичних зон і різних форм господарювання


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 

Загрузка...

У різних ґрунтово-кліматичних зонах України на ґрунтах різного генетичного типу, гранулометричного складу схеми

26. Сівозміни в землеробстві України

сівозмін можуть бути неоднаковими за складом культур, поряд-ком їх чергування, структурою посівних площ тощо.

Сівозміни з довгою ротацією виправдали себе і вони потрібні нині у великих господарствах, оскільки забезпечують повну ма-невреність у розміщенні культур залежно від ґрунтово-ландшаф-тних чинників, повніше використовують біокліматичний потенці-ал місцевості, а також сприяють збереженню і відтворенню родючості ґрунтів за невисоких витрат ресурсів.

Проте із появою в Україні нових форм власності на землю, розукрупненням колгоспів та радгоспів і розпаюванням земель зростає кількість господарств, що матимуть невелику площу зем-лекористування, обмежений набір культур та вузьку спеціалізацію.

Для невеликих за площею господарств виникає необхідність у розробці найбільш оптимальної форми організації території землекористування на основі запровадження вузькоспеціалізо-ваних сівозмін з короткою ротацією. Побудова таких сівозмін має здійснюватись за науковими принципами, головний з яких — науково обґрунтоване розміщення і чергування культур за зако-нами плодозміни. Саме цей чинник є основою високої і стабіль-ної продуктивності культур, збалансованості показників родючості ґрунту і фітосанітарного стану посівів. Оптимальна тривалість ротації таких сівозмін має бути 4-пільна (при варіюванні від 3- до 5-пільної). Це зумовлено вимогами до розміщення культур після відповідних попередників і дотримання періоду повернення куль-тур на попереднє місце вирощування, який для більшості з них становить 3–4 роки. Але є культури (льон, люпин, соняшник, ка-пуста, баштанні), які можуть повертатися в сівозміні на попереднє місце вирощування не раніше, ніж через 5–8 років. Недотриман-ня цих нормативів при побудові сівозмін призводить до накопи-чення інфекції в ґрунті і посівах, розповсюдження шкідників та хвороб.

За законом плодозміни сівозміна має бути насиченою на 50% зерновими колосовими, на 25 — бобовими (кормовими) і зер-нобобовими, на 25% просапними культурами. Це означає, що на окремих полях короткоротаційних сівозмін можна вирощувати декілька культур, близьких між собою за біологічними властиво-стями, наприклад цукрові і кормові буряки, кукурудза на зерно і силос.

Землеробство з основами ґрунтознавства і агрохімії

Якщо сівозміна надто спрощена (до 2–3 полів), до неї слід максимально залучати проміжні, сидеральні посіви для послаб-лення явища алелопатичної ґрунтовтоми, періодично вводити парові поля, особливо в зоні Степу.

Набір культур у короткоротаційних сівозмінах визначається спеціалізацією господарства, а остання в свою чергу — зональ-ними ґрунтово-кліматичними умовами та кон’юнктурою ринку.

У зв’язку з розвитком кількох галузей у господарстві, різнома-нітністю вирощуваних культур, наявністю різних типів ґрунтів та рельєфу тощо кожне господарство повинне розробляти систему сівозмін. У поєднанні з полями під багаторічними культурами, па-совищами та сінокосами сівозміни дають змогу найбільш повно-цінно використовувати та підвищувати родючість ґрунтів. У табл. 68–73 наведено орієнтовні схеми польових, кормових та спеціаль-них сівозмін для різних ґрунтово-кліматичних зон України.