26.4. Оцінка попередників основних сільськогосподарських культур


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 

Загрузка...

Основою правильного чергування культур у сівозміні є розмі-щення кожної культури після кращого для неї попередника і ство-рення сприятливих умов для наступної культури. Попередником називається сільськогосподарська культура, або чистий пар, які займали поле перед сівбою наступної культури. Усі попередники залежно від біологічних особливостей і технологій вирощування культур поділяються на озимі та ярі зернові колосові, ярі зерно-бобові, багаторічні та однорічні трави, просапні культури, а та-кож чисті пари. Якість попередника для певної культури визна-чається в основному строком його збирання, витратою вологи і поживних речовин, кількістю рослинних решток, післязбиральним фітосанітарний станом ґрунтового середовища. При визначенні місця культури в сівозміні враховують також її народногоспо-дарське значення, біологічні особливості, технологію вирощуван-ня та природно-економічні умови господарства.

Озимі культури в сівозміні розміщують після чистих і зайня-тих парів та непарових попередників.

Паром називають поле, на якому протягом певного періоду не вирощують сільськогосподарські культури, але його якісно і вчасно обробляють, удобрюють і знищують бур’яни. Пари бува-ють чисті і зайняті. Чистими парами називають поле, на якому не вирощували сільськогосподарських культур протягом вегета-ційного періоду. Основним завданням його є очищення ґрунту від бур’янів та нагромадження в ньому вологи і поживних речо-вин. Залежно від часу проведення основного обробітку чисті пари поділяють на чорні і ранні. Чорні пари починають обробляти уліт-ку або восени після збирання попередника. Основний обробіток раннього пару починають навесні наступного року, а після зби-рання попередника обмежуються лише поверхневим обробітком поля. Слід зазначити, що перевагу надають чорним парам, які в умовах недостатнього зволоження забезпечують вирощування високих урожаїв озимих культур. На час сівби озимої пшениці в ґрунті такого поля накопичуються значні запаси вологи та поліп-шується поживний режим; Чисті пари (до 10–15% сівозмінної площі) впроваджують у степових та південних і східних районах

26. Сівозміни в землеробстві України

лісостепової зони України (до 4–8%), насамперед на забур’я-нених полях та для вирощування сортового насіння зернових озимих культур.

У лісостеповій та поліській зонах України озимі культури висі-вають переважно після зайнятих парів, тобто тих, на яких виро-щують культури, що рано звільняють поле. Отже, зайнятий пар створює добрі умови для раннього обробітку ґрунту та наступ-них культур. Зайняті пари поділяють на суцільні й просапні.

У суцільних зайнятих парах парозаймаючі культури сіють ряд-ковими або вузькорядними сівалками. На таких парах вирощу-ють різні кормові культури — конюшину та еспарцет на один укіс, вико-вівсяну чи горохово-вівсяну сумішку на зелений корм, ози-ме жито та пшеницю на зелений корм тощо.

Просапні пари займають культурами, у посівах яких прово-дять міжрядний обробіток. Це рання картопля, кукурудза, соняш-ник, топінамбур (земляна груша).

Зайняті пари мають важливе економічне та агротехнічне зна-чення. Вони сприяють вирощуванню високого урожаю культур, збагачують ґрунт на органічні речовини (завдяки кореневим та стерньовим решткам), рано звільняють поле і тому дають змогу обробити ґрунт під наступні озимі культури за технологією на-півпару. Крім чистих і зайнятих парів, розрізняють пари спеціаль-ного призначення — кулісні й сидеральні.

Кулісним паром називають чистий пар, на якому висівають високостеблові рослини (куліси). Його застосовують у степових районах України як засіб для затримання та накопичення снігу, запобігання вимерзанню озимих, збільшення запасів вологи в ґрунті. Куліси можуть складатися з одного — двох або з трьох рядків рослин, які висівають улітку. Відстань між кулісами має бути, кратною ширині захвату культиватора або ширині посівно-го агрегату. Куліси розміщують упоперек напрямку вітру, що пе-реважає у зимовий період.

Сидеральним називається пар, що зайнятий рослинами для заорювання їх у ґрунт на зелене добриво. Як правило, його застосовують на дерново-підзолистих ґрунтах Полісся України. З цією метою висівають бобові культури — люпин та буркун, які за 3–4 тижні до сівби озимих у фазі зелених бобиків заорюють на зелене добриво у ґрунт.

Землеробство з основами ґрунтознавства і агрохімії

Озимі культури висівають і після непарових попередників, тобто після культур, які звільняють поле за 2–3 тижні до сівби. Це кукурудза на силос, горох, озимі та ярі колосові культури. Тому краще поле у сівозміні відводять під озиму пшеницю, а вже потім — під жито та озимий ячмінь. Озима пшениця більш ви-моглива до умов вирощування, тому її розміщують після кращо-го попередника.

На Поліссі озимі висівають також після люпину, льону та ран-ньої картоплі.

Цукрові буряки вимогливі до умов вирощування. Правиль-ний вибір попередників — один з найефективніших заходів для підвищення їх урожайності та якості.

У зоні Лісостепу, де сконцентровані основні посівні площі цук-рових буряків, їх розміщують після озимих, які висівали після багаторічних трав одного року використання, після удобрених зайнятих парів або після зернобобових; у південних районах Лісо-степу — після озимих, які вирощували після чистих і зайнятих парів, а в посушливих районах Степу — після озимої пшениці, яку вирощували після чистих парів.

Цукрові буряки в сівозміні треба розміщувати на тому само-му полі не раніш ніж через 3–4 роки.

Картоплю, так само як і цукрові буряки, в польових сівозмі-нах розміщують здебільшого після озимих. Добрими поперед-никами для картоплі є люпин та інші зернобобові культури. Ос-кільки під картоплю вносять достатню кількість органічних та мінеральних добрив, її можна вирощувати і після інших культур.

Кукурудзу в сівозміні розміщують після озимих, зернобобо-вих, цукрових буряків, а в районах Полісся — і після люпину, льону та інших культур. Водночас на родючих ділянках при система-тичному внесенні добрив, застосуванні високої агротехніки та гербіцидів цю культуру можна вирощувати і в повторних посівах.

Соняшник висівають після озимих або просапних культур. Щоб запобігти засміченню наступних посівів падалицею соняш-нику, його часто розміщують перед просапними культурами або перед чистим паром. Соняшник не рекомендується висівати на тому самому полі раніш ніж через 7–8 років.

Ярі зернові культури розміщують у сівозміні після картоплі, кукурудзи, цукрових буряків. Високі урожаї ярих вирощують після

26. Сівозміни в землеробстві України

зернобобових культур, їх можна розміщувати і після озимих, тільки треба додатково вносити добрива та застосовувати пес-тициди.

Зернобобові культури (горох, чину, сою, люпин, сочевицю) розміщують після удобрених просапних — картоплі, кукурудзи, цукрових буряків. Тому поля після цих культур досить чисті від бур’янів і мають достатню кількість поживних речовин. Добрими попередниками є також озимі та ярі зернові культури.

Круп’яні культури (гречку, просо) розміщують у сівозміні після просапних (крім соняшнику), озимих та ярих культур. Добрими попередниками для проса є зернобобові і багаторічні трави.

Льон-довгунець — основна прядивна культура в Україні, тому величина та якість його урожаю мають велике народногоспо-дарське значення. Льон вимогливий до родючості ґрунту й попе-редника. Він має слаборозвинену кореневу систему і на перших фазах свого розвитку дуже пригнічується бур’янами.

Дані дослідних установ і практика свідчать про те, що високі урожаї льону-довгунця можна збирати, розміщуючи його після багаторічних трав, удобреної картоплі та озимих культур. У сіво-зміні льон можна повертати на попереднє місце не раніш ніж через 5–7 років, інакше він різко знижує урожайність внаслідок ураженості хворобами та шкідниками.

Коноплі вирощують у спеціальних і польових сівозмінах. Кра-щими попередниками для них є просапні, озимі, багаторічні тра-ви та зернобобові культури.

Багаторічні трави переважно вирощують у польових сівоз-мінах. Бобові трави дають цінний вітамінний, багатий на білки і мінеральні солі корм, а також збагачують ґрунт на сполуки азоту. У більш зволожених районах України висівають конюшину, а в посушливих — люцерну та еспарцет. Багаторічні трави сіють під покрив озимих і ярих зернових культур (можна підсівати їх і під покрив вико-вівсяної сумішки, кукурудзи на зелений корм та проса). Безпокривні посіви багаторічних трав вирощувати еко-номічно невигідно, крім того, вони дуже заростають бур’янами. У польових сівозмінах посіви багаторічних трав використовують один рік. При використанні їх протягом двох-трьох і більше років висівають сумішки бобових і злакових багаторічних трав.

Землеробство з основами ґрунтознавства і агрохімії