26.1. Наукові основи сівозмін


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 

Загрузка...

Багаторічними дослідженнями, проведеними вченими в Ук-раїні і за кордоном, було встановлено, що урожай більшості по-льових культур під час вирощування їх у сівозміні підвищується у 1,5–2 рази порівняно з беззмінними культурами, які тривалий час вирощують на одному полі.

За даними Харківської дослідної станції, урожай культур у сівозміні як на неудобреному фоні, так і після внесення добрив був значно вищий, ніж у беззмінних посівах (табл. 67).

У дослідах Інституту селекції і насінництва пшениці урожай озимої пшениці за 1931–1974 рр. при беззмінній культурі без доб-рив становив 14,6, в сівозміні — 26,5 ц/га, а при внесенні міне-ральних добрив — відповідно 23,8 і 33,2 ц/га. Урожай цукрових буряків за цей самий період при беззмінній культурі без добрив

26. Сівозміни в землеробстві України

Та б л и ц я 6 7 Урожайність сільськогосподарських культур залежно від способу вирощування (середні дані за 15–18 років), ц/га

 

Культура        Без добрив     З добривами

 

            у сіво-зміні     беззмінна культура    у сіво-зміні     беззмінна культура

Озиме жито   16,2     5,9       26,8     15,4

Озима пшениця        14,2     9,1       24,0     18,5

Цукрові буряки          221,8   68,2     311,8   261,2

Картопля       167,4   95,6     189,0   145,5

становив 93 ц/га, в сівозміні — 227 ц/га, а при внесенні міне-ральних добрив — відповідно 138 і 333 ц/га.

В умовах беззмінної культури пшениці на Ротамстедській дослідній станції (Англія) при вирощуванні її без добрив в серед-ньому за 80 років збирали по 7,6 ц/га зерна, а в чотирипільній сівозміні з конюшиною — 16,2 ц/га. Починаючи з 1879 р. в м. Галле (Німеччина) ведуться досліди з беззмінного вирощування жита, урожайність якого за ці роки без внесення добрив стано-вила близько 6 ц/га.

Найбільш чутливі до беззмінних посівів льон, цукрові буряки та соняшник. Повторних посівів цих культур не практикують, ос-кільки різко зменшується їх урожайність. Середньочутливими до беззмінних посівів є жито, пшениця, овес, ячмінь, менш чутли-вими — картопля, кукурудза, бавовник, коноплі, тютюн, рис. При внесенні відповідних доз добрив високий урожай цих культур збирають і в беззмінних посівах.

Найбільш правильне і повне наукове обґрунтування необхід-ності чергування культур у полях сівозміни дав Д. М. Прянишни-ков, який вважав, що урожайність культур у беззмінних посівах зменшується внаслідок дії хімічних, фізичних, біологічних та еко-номічних факторів.

Хімічні фактори. Сільськогосподарські рослини виносять з ґрунту неоднакову кількість поживних речовин і в різному спів-відношенні. Так, цукрові буряки, картопля і кукурудза виносять з ґрунту більше поживних речовин, ніж зернові культури. Якщо зернові культури відносно більше використовують азоту, то цук-рові буряки і картопля — калію. Бобові рослини, засвоюючи

Землеробство з основами ґрунтознавства і агрохімії

вільний азот з повітря, нагромаджують у ґрунті значну кількість азоту, що поліпшує азотне живлення культур. Встановлено, що зернобобові культури нагромаджують у ґрунті 50–80 кг/га азоту (люцерна і конюшина до 150–200 кг/га). Тому при багаторічному вирощуванні на одному і тому самому полі однієї і тієї самої куль-тури з часом настає однобічне виснаження ґрунту на який-не-будь елемент живлення. Ще до широкого застосування мінераль-них добрив це вважалось однією з головних причин виснаження ґрунту. Тепер причина ліквідовується після внесення науково обґрунтованих доз добрив відповідно до вимог рослин з враху-ванням наявності в ґрунті поживних речовин у доступних формах.

Велике значення має здатність рослин використовувати по-живні речовини з малорозчинних сполук. Наприклад, пшениця, льон, цукрові буряки використовують фосфор з легкорозчинних сполук, а картопля, гречка і особливо люпин — з важкорозчин-них фосфатів. Рослини з більш розвинутою кореневою системою мають змогу з більшого об’єму ґрунту засвоювати і краще вико-ристовувати запаси поживних речовин по всій глибині коренев-місного шару ґрунту.

Після збирання різних рослин у ґрунті залишається неодна-кова кількість рослинних решток (пожнивних та кореневих). Так, після збирання багаторічних трав при доброму урожаї з двора-зовим використанням у ґрунті залишається до 100 ц/га решток, а сухих коренів та стерньових решток зернових культур — близько 30 ц/га. Вирощування багаторічних культур, особливо бобових трав, сприяє збагаченню ґрунту на органічні речовини, тобто накопиченню гумусу та поживних речовин. Льон, коноплі, махор-ка, навпаки, збіднюють ґрунт на органічні та поживні речовини.

Чергування культур у полях сівозміни сприяє кращому вико-ристанню рослинами поживних речовин, внесених з добривами. Органічні добрива вносять під основні культури, а інші культури використовують їх післядію. Отже, правильне чергування куль-тур у полях сівозміни створює сприятливі умови для живлення рослин, ніж при беззмінних посівах.

Біологічні фактори. Необхідність чергування культур у сівозміні зумовлена також шкідливою дією бур’янів, шкідників і хвороб на рослини, внаслідок якої знижується урожай та погіршу-ються його якості.

26. Сівозміни в землеробстві України

Відомо, що більшість бур’янів засмічує всі сільськогоспо-дарські культури. Проте є такі бур’яни, які пристосувались тільки до певних культур і засмічують переважно лише їх посіви, наприк-лад стоколос житній — жито, плоскуха — просо, вівсюг — овес тощо.

Забур’яненість посівів залежить також від біологічних особ-ливостей розвитку вирощуваних культур. Наприклад, озиме жито рано навесні розвиває значну вегетативну масу і затінює бур’я-ни. Тому посіви цієї культури менше забур’янюються. Просо, льон, яра пшениця на початку вегетації ростуть повільно, розвивають невелику листкову поверхню і тому дуже заростають бур’янами. Отже, при розміщенні культур у сівозміні треба враховувати біо-логічні особливості їх розвитку.

Різні сільськогосподарські культури пошкоджуються певними шкідниками: цукрові буряки — довгоносиком; пшениця — кло-пом-черепашкою; кукурудза — дротяником тощо. Крім того, вони уражуються різними хворобами: кукурудза — сажкою, озима пшениця — іржею, цукрові буряки — пероноспорозом, або бо-рошнистою росою. Як правило, збудники хвороб, шкідники, а також органи розмноження бур’янів накопичуються в ґрунті та на рослинних рештках. При повторному вирощуванні або част-ковому поверненні культури на попереднє місце підвищуються засміченість та ураженість збудниками хвороб і шкідниками полів та ґрунту. Зміна культур різних ботанічних класів та родин сприяє очищенню полів і ґрунту від бур’янів, шкідників та збудників хво-роб. Це свідчить про велику роль сівозміни в усуненні причин зниження урожайності сільськогосподарських культур.

Фізичні фактори. Фізичні властивості ґрунту і вміст пожив-них речовин у ньому значною мірою залежать від наявності ко-реневих решток, які залишаються після збирання урожаю сільськогосподарських культур. Дослідами доведено, що після вирощування просапних культур на полі значно менше зали-шається рослинних решток, ніж після культур суцільного спосо-бу сівби, особливо багаторічних трав. За даними Драбівської дослідної станції, кукурудза і цукрові буряки залишають у ґрунті в 1,5–2 рази менше решток, ніж озимі та ярі зернові. Під просап-ними культурами у зв’язку з міжрядним їх обробітком порушуєть-ся рівновага між нагромадженням і розкладанням органічних

Землеробство з основами ґрунтознавства і агрохімії

речовин у ґрунті, що призводить до збіднення його на гумус і сполуки азоту.

Різні сільськогосподарські культури протягом вегетаційного періоду випаровують неоднакову кількість вологи. Наприклад, просо, кукурудза та сорго на утворення 1 ц сухого урожаю за пе-ріод вегетації забирають з ґрунту 200–300, пшениця та ячмінь — 400–500, конюшина та люцерна — 600–800 ц/га вологи.

Залежно від розвитку і розміщення кореневої системи в ґрунті такі рослини, як конюшина, люцерна, цукрові буряки, забирають вологу з глибоких шарів ґрунту (200–300 см), висушуючи його більше, ніж інші рослини, наприклад ячмінь, овес.

В умовах Степу велике агротехнічне значення для вирощу-вання стійких урожаїв основної культури — озимої пшениці ма-ють чисті пари.

Із фізичними властивостями ґрунту (структурою, будовою, щільністю) тісно пов’язані і залежать від них водно-повітряний, тепловий та поживний режими ґрунту. Чим вищий ступінь ост-руктуреності і чим сприятливіша будова ґрунту, тим він родючі-ший. Оструктурений ґрунт добре поглинає вологу і менше втра-чає її, на ньому зменшується поверхневий стік води, і тому він менше піддається водній та вітровій ерозії. На ґрунтах, які підда-ються ерозії, вводять ґрунтозахисні сівозміни та застосовують спеціальні агротехнічні заходи — стрічкове розміщення чистих парів з посівами зернових культур і багаторічних трав, безвід-вальний обробіток ґрунту тощо. Отже, правильне чергування культур у полях сівозміни сприяє накопиченню та раціонально-му використанню ґрунтової вологи, поліпшує фізичні властивості ґрунту.

Економічні фактори. Правильне чергування культур має велике організаційно-господарське значення. Якщо при моно-культурі в окремі періоди в господарстві створюється велике напруження у використанні робочої сили, тракторів, сільськогос-подарських машин та інших засобів виробництва, то запровад-ження правильних сівозмін сприяє кращій організації праці. Ра-ціональне розміщення у сівозміні озимих і ярих зернових, просапних, зернобобових культур створює умови для продуктив-нішого використання засобів виробництва, тому що сівба, дог-ляд за посівами і збирання урожаю цих культур не збігаються в

26. Сівозміни в землеробстві України

часі. Разом з тим вирощування в господарстві різних культур дає змогу отримувати щорічно гарантовані високі урожаї.

Використовуючи план розміщення культур у полях сівозміни, можна своєчасно зібрати парозаймаючу культуру і підготувати ґрунт під озимі, внести добрива в кращі агротехнічні строки та виконати інші польові роботи.