24. УМОВИ ЖИТТЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ РОСЛИН І СПОСОБИ ЇХ РЕГУЛЮВАННЯ В ЗЕМЛЕРОБСТВІ


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 

Загрузка...

Сільськогосподарські культури перебувають у постійному взаємозв’язку з умовами зовнішнього середовища. Для забез-печення рослин умовами життя необхідно знати їх вимоги до умов вирощування. У зв’язку з цим К. А. Тімірязєв зазначав, що вивчення культурних рослин і їх вимог є основним завданням наукового землеробства. Крім того, науковим завданням зем-леробства е вивчення зовнішніх умов залежно від застосування технологій та життєдіяльності рослин. Невідповідність останніх до вимог рослин призводить до помітного зниження їх продук-тивності і навіть до повної загибелі. І навпаки, максимальне на-ближення всіх факторів життя до вимог культурних рослин за-безпечує максимально можливу продуктивність.

У результаті багаторічних досліджень в галузі фізіології рослин та агрохімії було визначено потреби рослин у факторах життя. Умови зовнішнього середовища помітно впливають на викорис-тання рослинами води та елементів мінерального живлення. Серед умов життя рослин основними є агрофізичні та агрохімічні властивості ґрунту, реакція його ґрунтового розчину, склад ґрун-тового та приземного повітря, наявність у ньому життєздатного насіння бур’янів, збудників хвороб та шкідників, правильне зас-тосування технологій вирощування окремих культур. Від умов зовнішнього середовища ґрунту та атмосфери в значній мірі за-лежить регулювання і використання рослинами факторів життя.

Для росту і розвитку рослин необхідні дві групи факторів: космічні (світло й тепло) і земні (вода, повітря, поживні речови-ни). Проте на ріст і розвиток рослин впливають не лише факто-ри життя, а й умови середовища, тобто зовнішні умови, за яких виявляється дія факторів життя. Умови середовища поділяють на три групи: ґрунтові (будова орного шару, структура, кис-лотність ґрунту тощо), фітологічні (негативний вплив на культурні рослини бур’янів, шкідників і хвороб), агротехнічні (своєчасність і якість проведення польових робіт).

24. Умови життя сільськогосподарських рослин і способи їх регулювання в землеробстві

Взаємодія факторів життя рослин у процесі їх росту і розвитку надзвичайно складна і багатогранна. Протягом тривалого часу вона є предметом вивчення біологічних та агрономічних наук. На підставі даних численних дослідів та їх узагальнення були сфор-мульовані закономірності дії факторів життя рослин на форму-вання врожаю. В агрономічній науці ці закономірності відомі як закони землеробства.

Закон незамінності і рівнозначності факторів життя рос-лин. Усі фактори життя рослин незамінні й абсолютно рівно-значні. Жоден з факторів життя, яких не вистачає, не може бути замінений іншим, навіть при надлишку останнього. Цей закон уперше сформулював В. Р. Вільямс. Справді, неможливо заміни-ти воду світлом або азот фосфором, оскільки кожний фактор життя виконує певну фізіологічну функцію. Поняття рівнозначності слід розуміти так, що немає головних і другорядних факторів життя навіть тоді, коли для рослин будь-який з них необхідний у незначних кількостях.

Максимальний урожай можна мати тільки при безперервно-му забезпеченні рослин усіма факторами життя в оптимальних кількостях.

Закон мінімуму (мінімуму, оптимуму, максимуму). Суть цього закону в тому, що величина врожаю визначається факто-ром, який є в мінімумі і в міру забезпечення потреби рослин у ньому кількісно зростатиме доти, поки не буде обмежений іншим фактором.

Уперше цей закон був сформульований німецьким ученим Ю. Лібіхом у 1840 р. на основі теорії мінерального живлення рослин і аналізу причин зниження родючості ґрунту. Лібіх вва-жав, що підвищення врожаю безпосередньо залежить від кіль-кісного збільшення фактора, що перебуває в мінімумі, тобто

У = А • X,

де У — урожай;

X — наявність фактора;

А — коефіцієнт пропорційності даного фактора.

Дослідами і практикою доведено, що при зміні лише одного фак-тора життя без прямого впливу на інші приріст урожаю поступово зменшується, а потім зростання врожаю і зовсім припиняється

Землеробство з основами ґрунтознавства і агрохімії

внаслідок використання однакових додаткових доз фактора. Причина цього — обмежений вплив інших факторів життя, ос-кільки вступає в дію закон мінімуму або обмежуючого фактора. Для наочної демонстрації закону мінімуму можна використа-ти так звану «бочку Добенека», висота клепок якої умовно відпо-відає рівню окремих факторів життя рослин (рис. 22). Якщо в таку бочку налити воду, то її рівень, що умовно означає рівень уро-жаю, не перевищуватиме рівня, позначеного найнижче розмі-щеною клепкою.

 

Рис. 22. Графічне зображення закону мінімуму: 1 — максимально можливий урожай; 2 — фактичний урожай

Численними дослідами було встановлено, що найвищий уро-жай можна мати лише при оптимальній кількості наявного фак-тора життя рослин.

Обмежувати урожай можуть не тільки фактори життя, а й несприятливі умови середовища (ґрунтові, фітологічні, агро-технічні), наприклад забур’яненість, кислотність ґрунту. Тому за-стосовувати заходи негативного впливу умов середовища на культурні рослини недоцільно.

Закон сукупної дії факторів життя рослин. Суть цього зако-ну в тому, що для отримання високого врожаю необхідна наявність усіх факторів життя в оптимальному співвідношенні. Це підтверд-жується багаторічними дослідами, в яких вивчали вплив на уро-жайність різних доз кількох факторів життя, а також можливість

24. Умови життя сільськогосподарських рослин і способи їх регулювання в землеробстві

/>>

 

 

X   • і в"

іТч

f           J       2      J.     іт

Кількість факторів в оптимумі

Рис. 23. Графіки врожайності культури при нарощуванні одного довільно взятого фактора (зліва) та при сукупності кількох факторів, взятих в оп-тимумі (справа)

отримання високих урожаїв культурних рослин. Зростання вро-жаю можливе лише тоді, коли такий вплив спрямований одно-часно на весь комплекс умов. Цей комплекс умов становить одне ціле, всі фактори якого зв’язані міцними зв’язками. Вплив на один із цих факторів неминуче вимагає необхідної дії і на решту фак-торів (рис. 23). На рис. 23 крива а1Аа2 характеризує урожайність при постійному збільшенні одного фактора: а1А — при нарощу-ванні фактора до оптимуму, а крива Аа2 — після досягнення оп-тимуму. Крива АБВ характеризує безперервне підвищення уро-жайності, коли кожний з факторів (А, Б, В) перебуває в оптимумі.

Закон повернення, відкритий Ю. Лібіхом, передбачає повер-нення в ґрунт елементів живлення, які були використані росли-нами і винесені врожаєм. Порушення цього закону призводить до зниження родючості ґрунту.

Землеробство, як галузь виробництва, матеріальне за своєю природою. Урожай, як матеріальна субстанція, створюється з матеріальних складових частин, і певна частина його створюєть-ся за рахунок речовин та енергії ґрунту.

При відшкодуванні використаних рослинами речовин та енергії ґрунту його родючість зберігається, а коли в ґрунт повер-тається більша кількість елементів живлення порівняно з вине-сеною врожаєм, то родючість ґрунту підвищується, тобто відбу-вається його розширене відтворення.

Землеробство з основами ґрунтознавства і агрохімії

Закон повернення є науковою основою відтворення родю-чості ґрунту, на що має бути спрямований увесь комплекс за-ходів у сучасному інтенсивному землеробстві.

Велике значення для одержання високих і стійких урожаїв сільськогосподарських культур високої якості має додержання усіх законів землеробства, особливо закону сукупної дії факторів життя рослин. Велике значення для дії цього закону має відтво-рення родючості ґрунту.

Отже, закони землеробства визначають взаємодію факторів життя рослин на загальнобіологічному рівні. В землеробстві дія цих законів виявляється в науково обґрунтованих системах зем-леробства через родючість ґрунту та комплекс заходів.

Прийоми регулювання факторів життя сільськогоспо-дарських культур. Взаємозв’язок факторів життя і їх вплив на рослини та ґрунт вивчають хімія, агрономічна фізика, фізіологія та біохімія рослин. Землеробство, яке ґрунтується на цих науках, розробляє способи оптимізації умов життя культурних рослин. Регулювання ґрунтових та надземних режимів набуває особли-вого значення тоді, коли потреба рослин у факторах життя не забезпечується звичайними природними умовами.