9.1. Визначення власного капіталу, його функції та мета складання Звіту про власний капітал


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 

Загрузка...

Власний капітал — це один з найважливіших і найістотніших показників для підприємства, оскільки втілює в собі такі харак-теристики:

•          забезпеченість коштами для функціонування підприємства;

•          платоспроможність підприємства;

•          кредитоспроможність підприємства.

При створенні підприємства його початковий (стартовий) ка-пітал (К) дорівнює активам (А), які інвестори (засновники) пере-дали в його розпорядження як внески у вигляді майна (активи). В момент реєстрації підприємства взаємозв’язок між активами і ка-піталом буде мати вигляд:

А = К  (2)

Але в процесі функціонування у підприємства виникають зо-бов’язання (З) і формула зв’язку буде такою:

А = К + З        (3)

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 «Баланс» дано таке визначення власного капіталу.

Власний капітал — це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань.

Таким чином, формула розрахунку капіталу матиме такий вигляд:

К = А – З        (4)

Враховуючи визначення доходів (Д) і витрат (В) та їх вплив на власний капітал основне бухгалтерське рівняння буде такими;

А = К + З + Д – В      (5)

У цьому вигляді бухгалтерська рівність дає наочне уявлення про економічний взаємозв’язок основних форм звітності: різниця між доходами і витратами, являє собою чистий прибуток (чистий збиток), який розраховується у Звіті про фінансові результати, який збільшує (зменшує) власний капітал підприємства.

Крім доходів і витрат, існують ще дві операції, що впливають на величину власного капіталу, це: інвестиції (І) та вилучення ка-піталів (Вл) власниками. Вони також можуть бути введені до ос-новної бухгалтерської рівності:

А = К + З + Д – В + І – Вл    (6)

У такій формі балансова рівність використовується досить рі-дко, але вона найбільш наочно демонструє не тільки процес збі-льшення капіталу в результаті власної діяльності підприємства, а й можливості його змін, які привносяться із зовні, тобто інвесто-рами.

Зміст, структура, форма і методика складання Звіту про влас-ний капітал визначені П(С)БО 5 «Звіт про власний капітал». Цей звіт є складовим елементом річної фінансової звітності підпри-ємств. Він складається за формою № 4 (код ДКУД 1801005) за звітний період (календарний рік) за даними з початку року до кі-нця звітного періоду усіма підприємствами крім СМП.

Звіт про власний капітал — це звіт, який відображає зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного пе-ріоду.

Метою складання Звіту про власний капітал є розкриття інформації про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.

Власний капітал утворюється за рахунок двох джерел:

•          внесення власниками (засновниками) грошей чи інших активів;

•          накопичення суми прибутку, що залишається на підприємстві.

Іншими словами власний капітал — це власні джерела фінан-сування діяльності підприємства, які без визначення строку по-вернення внесені його власниками (засновниками), або залишені ними на підприємстві із чистого прибутку.

За рівнем відповідальності власний капітал поділяється на дві частини:

•          статутний (реєстрований) капітал, розмір якого визначається установчими документами і обов’язково підлягає реєстрації;

•          додатковий капітал, який ще називають нереєстрований, — це додаткові внески засновників (учасників), резервний капітал та нерозподілений прибуток

Статутний капітал — це зафіксована в установчих докумен-тах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства.

Згідно діючого законодавства внесення реєстрованого вкладу до статутного капіталу є обов’язковим для засновників.

Додатковий капітал — це частка засновника (учасника) в інших формах власного капіталу підприємства.

Додаткові внески здійснюються до резервного (страхового) капіталу, і він лише виконує функцію інвестування.

Тобто, додаткові внески можна спрямовувати на покриття збитків, на розвиток підприємства тощо.

Додаткові внески є добровільними, рішення про їх сплату приймаються простою більшістю голосів засновників (учасни-ків). У разі банкрутства підприємства учасники товариства від-повідають в межах своїх часток. При цьому додаткові внески вкладів учасників до інших видів власності до уваги не беруться.

За формами власний капітал поділяється на:

•          інвестований капітал;

•          нерозподілений прибуток. Інвестований капітал — це сума простих чи привілейованих

акцій за їх номінальною (об’явленою) вартістю, а також додатко-во вкладений капітал, який може бути поділений за джерелами утворення.

Нерозподілений прибуток — це частина прибутку, яка не бу-ла розподілена між акціонерами та реінвестована у підприємство.

Роль власного капіталу підприємства розкривається через йо-го функції (рис. 23).

185

•          інвестування діяльності підприємства, адже кошти знахо-дяться у розпорядженні підприємства довгостроково;

•          управління підприємством, адже кількість голосів кожного учасника дорівнює його частці (вкладу) або пропорційна до нього;

•          регулювання відносин власності, адже частка окремих влас-ників у капіталі є основою розподілу прибутку та майна при лік-відації підприємства;

•          компенсації понесених збитків, збитки повинні погашатися за рахунок власного капіталу;

•          платоспроможності перед кредиторами та захисту їх прав, адже саме розмір власного капіталу, зазначений в Балансі є для зовнішніх користувачів гарантом відносин відповідальності і за-хистом кредиторів від втрати капіталу;

•          кредитоспроможності, адже при отриманні кредитів перева-га надається, за інших рівних умов, підприємствам з більшим власним капіталом та меншою кредиторською заборгованістю;

•          фінансування ризику, адже власний капітал може викорис-товуватися і для ризикових інвестицій, на що можуть не погоди-тися кредитори.

Функції власного капіталу

інвестування діяльності;

управління підприємством;

регулювання відносин власності;

компенсації понесених збитків;

платоспроможності;

кредитоспроможності;

фінансування ризиків

Рис. 23. Схема функцій власного капіталу

Таким чином, підприємство створюється з метою отримання прибутку за умови збереження свого власного капіталу. Тобто, збереження капіталу і його збільшення можливо за рахунок при-бутку та при умові, що сума чистих активів на кінець періоду пе-ревищує суму чистих активів на початок періоду після вилучення будь-яких виплат власником або внесків власників протягом цьо-го періоду.