2.2. Підготовка облікових даних для складання фінансової звітності


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 

Загрузка...

Звітним періодом складання фінансової звітності є календар-ний рік. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду.

Проміжна (місячна, квартальна) звітність, яка охоплює певний період, складається наростаючим підсумком з початку звітного року. Перший звітний період новоствореного підприємства може бути меншим за 12 місяців, але не може бути більшим за 15 міся-ців. Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку року до моменту ліквідації.

Підприємства, установи складають фінансову звітність, яка повинна містити повну, правдиву і неупереджену інформацію про стан активів, зобов’язань і капіталу та результати діяльності. Для забезпечення цих та інших вимог до інформації головний бухгалтер підприємства, установи повинен організувати і вико-нати завершальні роботи перед складанням фінансової звітності. Обсяг цих робіт залежить від періоду, за який складається звіт-ність. Найбільш широкий обсяг цих робіт проводиться перед скла-данням річного фінансового звіту. Послідовність цих робіт така:

1.         Вивчення працівниками бухгалтерій нових нормативно-правових документів, змін і доповнень до чинних Законів і но-рмативних документів, що стосуються змісту, структури і поряд-ку складання та подання звітності;

2.         Підготовка головним бухгалтером наказу по підприємс-тву, установі про інвентаризацію товарно-матеріальних цін-ностей, грошових коштів та розрахунків, визначення складу робочих інвентаризаційних комісій, строків проведення і ви-значення результатів інвентаризацій з відображенням на ра-хунках бухгалтерського обліку.

Проведення такої інвентаризації передбачено постановою Ка-бінету Міністрів України «Про порядок подання фінансової звіт-ності» (п. 12), де зазначено, що інвентаризація активів і зо-бов’язань підприємства є обов’язковою.

Крім цього необхідно дотримуватися вимог передбачених Ін-струкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і до-кументів та розрахунків (затверджена наказом Мінфіну України від 11.08.1994 р. № 69).

Для того щоб інвентаризації були проведені якісно і своєчас-но, головний бухгалтер зобов’язаний провести детальний інстру-

ктаж членів робочої інвентаризаційної комісії, звернути їх увагу на особливості інвентаризації окремих видів майна, видати чле-нам робочих інвентаризаційних комісій необхідні бланки доку-ментів. Крім цього, головний бухгалтер та інші члени постійно-діючих інвентаризаційних комісій повинні провести контрольні перевірки на предмет достовірності і повноти інвентаризацій.

Головний бухгалтер повинен прослідкувати за своєчасним за-вершенням та визначенням результатів інвентаризацій та відо-браженням їх на рахунках обліку.

Матеріали інвентаризацій та рішення щодо регулювання роз-біжностей затверджуються керівником підприємства, установи з включенням результатів у звіт за той період, в якому закінчена інвентаризація, а також в річний звіт.

Розбіжності фактичної наявності матеріальних цінностей та коштів з даними бухгалтерського обліку, що встановлені при ін-вентаризації та інших перевірках, регулюються підприємством, установою в такому порядку:

♦          основні засоби, матеріальні цінності, цінні папери, кошти та інше майно, що виявилися у надлишку, підлягають оприбут-куванню та зарахуванню відповідно на доходи діяльності підпри-ємства або збільшення фінансування з наступним встановлен-ням причин виникнення надлишку і винних в цьому осіб;

♦          втрата цінностей у межах норм списується пропорційно прибутку за рішенням керівника, установи відповідно на витра-ти виробництва, обігу або на зменшення фінансування. Норми природного убутку можуть бути застосовані лише у разі вияв-лення фактичних нестач та після заліку нестач цінностей над-лишками з пересортиці. При відсутності норм убутку нестача є понаднормовою;

♦          понаднормовані нестачі цінностей, а також втрати від псування цінностей відносяться на винних осіб за цінами, за яки-ми обчислюється розмір шкоди від розкрадання, нестач, знищен-ня та псування матеріальних цінностей (Постанова Кабінету Міністрів від 21 січня 1996 р., № 116);

♦          суми нестач і втрат від псування цінностей до прийняття рішення про конкретних винуватців відображаються на позаба-лансових рахунках. Після встановлення осіб, які мають відшко-дувати втрати, належна до відшкодування сума зараховується до складу дебіторської заборгованості (або інших активів) і до-ходу звітного періоду.

♦          організація інвентаризації грошових коштів в касі та на рахунках в банках, розрахунків з дебіторами і кредиторами.

До складання річного бухгалтерського звіту обов’язково здій-снюється вивірка залишків на усіх рахунках в банках та вивірка заборгованості за товари, роботи, послуги і нетоварні операції. Для цього головний бухгалтер складає графік проведення такої вивірки і закріплює для цієї роботи працівників бухгалтерії. Ре-зультати вивірок розглядаються керівником підприємства. Від-хилення, виявлені в процесі вивірки, повинні бути відображені на рахунках бухгалтерського обліку;

3.         Перевірка та уточнення показників періодичної і річної звітності на предмет їх порівнянності. Необхідність такої переві-рки виникає у зв’язку з тим, що окремі закони та нормативні до-кументи вводяться в дію не з дати їх затвердження, а з початку попередніх звітних періодів, а також у зв’язку із структурними змінами на підприємстві.

4.         В сучасних умовах необхідно здійснювати переоцінку активів:

дооцінка і уцінка основних засобів:

Підприємство може переоцінювати об’єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об’єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату Балансу. Якщо здійсню-ється переоцінка об’єкта основних засобів, то на ту ж саму дату слід провести переоцінку всіх об’єктів групи основних засо-бів, до якої належить цей об’єкт.

Переоцінка основних засобів тієї групи, об’єкти якої вже за-знали переоцінки, надалі має проводитися з такою регулярністю, щоб їх залишкова вартість на дату Балансу суттєво не відрізняла-ся від справедливої вартості.

Не підлягають переоцінці малоцінні необоротні матеріальні акти-ви і бібліотечні фонди, якщо амортизація їх вартості здійснюється:

•          у першому місяці використання об’єкта в розмірі 50 % його вартості та решта 50 % — у місяці їх вилучення з активів (спи-сання з Балансу);

•          у першому місяці використання об’єкта 100 % його вартості.

Переоцінену первісну вартість та суму зносу об’єкта основ-них засобів слід розрахувати множенням відповідно первісної ва-ртості і суми зносу основних засобів на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості пере-оцінюваного об’єкта на його залишкову вартість.

Відомості про зміни первісної вартості та суми зносу основних засобів необхідно заносити до регістрів їх аналітичного обліку.

Сума дооцінки залишкової вартості об’єкта основних засобів повинна бути включена до складу додаткового капіталу, а сума уці-

нки — до складу витрат. Винятком є випадки перевищення суми по-передніх уцінок (дооцінок) над сумою попередніх дооцінок (уцінок).

Перевищення суми попередніх уцінок над сумою попередніх дооцінок залишкової вартості об’єкта основних засобів при чер-говій дооцінці вартості цього об’єкта основних засобів включа-ють до складу доходів звітного періоду з відображенням різниці між чергової (останньої) дооцінки залишкової вартості об’єкта основних засобів і визначеним перевищенням у складі іншого до-даткового капіталу.

Перевищення суми попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості об’єкта основних засобів при черго-вій уцінці залишкової вартості цього об’єкта основних засобів спрямовується на зменшення іншого додаткового капіталу із включенням різниці між сумою чергової (останньої) уцінки зали-шкової вартості об’єкта основних засобів і визначеним переви-щенням до витрат звітного періоду.

Підприємство може здійснювати переоцінку тільки тих не-матеріальних активів, щодо яких існує активний ринок.

Активний ринок — ринок, якому притаманні такі умови:

предмети, що продаються та купуються на цьому ринку, є однорідними;

у будь-який час можна знайти зацікавлених продавців і покупців;

інформація про ринкові ціни є загальнодоступною.

При проведенні переоцінки об’єкта нематеріального активу слід переоцінювати всі інші активи групи, до якої належить цей нематеріальний актив (крім тих, щодо яких не існує активного ринку). Якщо переоцінку об’єктів групи нематеріальних активів проведено, то надалі їх необхідно переоцінювати щороку.

Переоцінена первісна вартість та накопичена амортизація об’єкта нематеріального активу мають визначатися як добуток відповідно первісної вартості або накопиченої амортизації та ін-дексу переоцінки. Індекс переоцінки слід визначати діленням справедливої вартості об’єкта, який переоцінюється, на його за-лишкову вартість.

Суму дооцінки залишкової вартості об’єкта нематеріальних активів слід відображати у складі додаткового капіталу, а суму уцінки — у складі витрат звітного періоду. Винятком із цього правила є перевищення суми попередніх уцінок (дооцінок) над сумою попередніх дооцінок (уцінок).

Так, перевищення суми попередніх уцінок над сумою попере-дніх дооцінок залишкової вартості об’єкта нематеріального акти-ву при черговій дооцінці вартості цього об’єкта нематеріальних

активів включають до складу доходів звітного періоду з відобра-женням різниці між сумою чергової (останньої) дооцінки залиш-кової вартості об’єкта нематеріальних активів і зазначеним пере-вищенням у складі іншого додаткового капіталу.

Перевищення суми попередніх дооцінок над сумою попере-дніх уцінок залишкової вартості об’єктів нематеріальних активів при черговій уцінці залишкової вартості цього активу спрямову-ється на зменшення іншого додаткового капіталу з включенням різниці між сумою чергової (останньої) уцінки залишкової варто-сті об’єкта нематеріальних активів і зазначеним перевищенням до витрат звітного періоду.

У разі вибуття об’єктів нематеріальних активів, які раніше бу-ло переоцінено, перевищення сум попередніх дооцінок над су-мою попередніх уцінок залишкової вартості цих об’єктів немате-ріальних активів включають до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу.

Переоцінка товарів здійснюється не по всіх найменуваннях то-варів, а тільки по тих із них, на які знизилася ціна реалізації. У цьому випадку облікова вартість таких товарів не буде відповідати їх реальній вартості на ринку. Саме тому товари підлягають пере-оцінці. В результаті подальших переоцінок необхідно порівнювати облікову вартість раніше уціненого товару з його новою вартістю, що склалася на ринку. Якщо ринкова вартість раніше уціненого товару збільшилася і перевищила його первісну вартість до пере-оцінки, то вартість такого товару визначається на рівні первісної вартості, тобто виконується сторнування раніше здійсненої уцінки. Таким чином, дооцінка товарів здійснюється тільки у випадку, якщо товар раніше уцінювався, і тільки в межах первісної вартості.

Після закінчення року підприємство має провести інвентари-зацію. Ті товари, яких немає в наявності, будуть списані з Балан-су як неіснуючі і віднесені на витрати поточного року. По това-рах, що залишилися, можна визначити чисту вартість реалізації і здійснити відповідну переоцінку.

5. Узгодження доходів і витрат звітного періоду. Однією з умов забезпечення реальності даних є дотримання принципу по-годженості доходів і витрат, що відносяться до звітного періоду. Тому необхідно нарахувати відповідні резерви, що передбачені наказом про облікову політику, відкоригувати ті, які були ство-рені, але не використані в звітному періоді, і їх залишки не пере-ходять на наступний фінансовий рік.

Списати витрати майбутніх періодів, в частині що відноситься до звітного періоду і відобразити усі доходи, які сприяли отри-

манню прибутку звітного року. Закрити усі операційні (номіна-льні) рахунки, які мають відношення до звітного періоду.

6.         Завершити записи на рахунках аналітичного обліку,

скласти в необхідних випадках оборотні відомості за окремими

субрахунками до синтетичних рахунків. Така робота необхідна як

для забезпечення достовірності даних, так і для заповнення форм

звітності.

7.         Завершити записи у Головній книзі і скласти за синтети-чними рахунками Головної книги зведену сторінку Головної кни-ги при журнальній формі обліку для впевненості дотримання по-двійного запису, або оборотно-сальдову відомість. Вивірити дані оборотної відомості за синтетичними рахунками з оборотними відомостями за аналітичними рахунками чи реєстрами аналітич-ного бухгалтерського обліку.

8.         Заповнити фінансову звітність за формами, передбаченими Міністерством фінансів України, включаючи Примітки і поясню-вальну записку до річного звіту та за формами відомчої звітності.

9.         Перевірити взаємоузгодженність показників фінансової звітності в межах окремих форм і між окремими формами. Ме-тодика узгодженості показників звітності розроблена Міністерст-вом фінансів України і може уточнюватися та доповнюватися мі-ністерствами, відомствами з урахуванням відомчої звітності.

 

10.       Розглянути і затвердити річну фінансову звітність від-повідно до установчих документів підприємств, установ.

11.       Подати фінансову звітність із супровідним листом за адре-сами, згідно з Порядком подання фінансової звітності, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 р. № 419.

Узагальнено послідовність підготовки інформації для скла-дання фінансової звітності наведено на рис. 6

При заповненні форм фінансової звітності необхідно дотри-муватись такої послідовності.

В титульній частині заповнюється літерами і цифрами:

― назва підприємства за Єдиним державним реєстром під-приємств та організацій України (ЕДРПОУ);

― територія розташування підприємства за Класифікато-ром адміністративно-організаційного територіального устрою України (КАОТУУ);

― форма власності за Класифікатором форм власності (КФВ);

― орган державного управління за Системою позначень ор-ганів державного управління (СПОДУ);

58

― галузь за Загальним класифікатором галузей народного го-сподарства України (ЗКГНГ);

― вид економічної діяльності за Класифікатором видів еко-номічної діяльності (КВЕД). Додатки А, Б, В, Г, Д, Е.

Фінансова звітність суб’єктами малого підприємництва та представництвами іноземних суб’єктів господарської діяльності складається у тисячах гривень з одним десятковим знаком, усі інші підприємства складають фінансову звітність у тисячах гривень.

ЕТАПИ ЩОДО ПІДГОТОВКИ, СКЛАДАННЯ І ПОДАННЯ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

Вивчення змін і доповнень до Законів і нормативно-правових актів

Організація і проведення річної інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, розрахунків, резервів та забезпечень

Перевірка і уточнення показників періодичної і річної звітності Проведення переоцінки необоротних і оборотних активів Узгодження доходів і витрат, що відносяться до звітного періоду

Завершення аналітичного обліку і підготовка даних для вивірки з син-тетичним обліком

Завершення записів у Головній книзі і узгодження даних аналітичного і синтетичного обліку

>| Складання форм державної фшансової і шшої звітності          

>| Взаємоузгодженність показникш фшансової звітності

->| Розгляд і затвердження річної фшансової звітності

->j Подання фшансової звітності із супровідним листом

Рис. 6. Етапи підготовки, складання і подання фінансової звітності

До обов’язкових реквізитів форм звітності входить повна ад-реса пщприємства і дата на яку складається звітність.

Баланс (ф. № 1) та (ф. № 1-М) складається на останній день звітного перюду:

за 1 квартал - на 31 березня;

за 2 квартал - на 30 березня;

за 3 квартал — на 30 вересня;

за рік — на 31 грудня.

В Балансі інформація подається на початок звітного періоду (року) та на кінець звітного періоду.

Усі інші форми фінансової звітності складаються за звітний період наростаючими підсумками з початку року.

Для порівнянності звітної інформації вона подається за два періоди, а саме, за звітний період і за аналогічний період попере-днього року.

У Звіті про фінансові результати, Звіті про рух грошових кош-тів інформація подається за звітний період та за аналогічний пе-ріод попереднього року.

У Балансі, Звіті про фінансові результати, Звіті про власний капітал показники, що вираховуються при підрахунку підсумків наводяться у дужках.

Рядки, в яких відсутня інформація, прокреслюються. Виправ-лення у формах звітності не допускаються.

Заповнені та перевірені форми звітності підписуються керів-ником і головним бухгалтером підприємства при цьому підписи повинні бути ідентифіковані, тобто вказуються прізвища осіб, що підписали.