4. Класифікація фінансових ринків


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 

Загрузка...

Торгівля фінансовими ресурсами може здійснюватися в різних формах і різних методах, що визначає розгалу-женість і різноманітність фінансового ринку. Відповідно, існує велика кількість ознак, за якими можна класифікува-ти фінансовий ринок. Розглянемо основні підходи та основ-ні ознаки класифікації фінансових ринків, що розглядають-ся багатьма авторами, які досліджують фінансовий ринок (табл. 1.5).

Таблщя 1.5

КЛАСИФІКАЦІЯ ФІНАНСОВИХ РИНКІВ

 

№ з/п  Ознаки класифікації  Сегменти фінансового ринку

I           За терміном обігу фінансо-вих активів       =^> ринок грошей =^> ринок капіталів

II         За видами фінансових акти-вів, що обертаються на ринку         => ринок цінних паперів

=^> валютний ринок

=> ринок фінансових послуг

=> ринок золота та інших дорого-

цінних металів і каменів => ринок нерухомості та ін.

III        За умовами обертання фі-нансових активів          => первинний =^> вторинний

IV        За організаційними формами          => біржовий (організований)

=^> позабіржовий (неорганізований)

V         За швидкістю реалізації угод            =^> з негайною (терміновою) реалі-

зацією — ринок СПОТ => з реалізацією угод в майбутньо-

му — ринок СВОП

VI        За умовами передачі фінан-сових   активів   у   користу-вання  => ринок позикового капіталу =^> ринок акціонерного капіталу

VII       За регіональною ознакою    ^> місцевий

=> регіональний

=^ національний

=^> світовий (міжнародний)

I. А. На ринку грошей здійснюються операції з купівлі-продажу фінансових активів з терміном обертання до одного року: короткострокові казначейські зобов’язання, ощадні (депозитні) сертифікати, векселі, різні види короткостроко-вих облігацій тощо. Грошовий ринок включений до складу елементів фінансового ринку у зв’язку з тим, що пов’язаний з такими об’єктами фінансового інвестування, як депозитні внески термінові і до запитання. На ринку грошей корпорації залучають кошти для підтримки оборотного капіталу в разі

виникнення тимчасових потреб у грошових коштах. Основ-ними фінансовими інститутами грошового ринку є банки, які залучають кошти для надання позичок іншим суб'єктам ринку і для підтримки ліквідності на належному рівні. Короткостро-кові цінні папери на ринку грошей більш ліквідні та характе-ризуються меншим коливанням цін, ніж на ринку капіталів, тому здійснення інвестицій на грошовому ринку менш ризи-

К0ВК ^инТк VKanhnl2T- це ринок, що призначений для дов-гострокового інвестування коштів в основний капітал; на цьому ринку здійснюються операції купівлі-продажу фінан-сових інструментів з терміном обертання більше одного року. Такі фінансові активи менш ліквідні, їм властивий найбіль-ший рівень фінансового ризику і відносно високий рівень дохідності. На ринку капіталів надаються середньо-та довго-строкові кредити, перебувають в обігу середньо- та довго-строкові боргові цінні папери, а також інструменти власності — акції, для яких термін обігу не встановлюється. Корпорації на ринку капіталів формують фінансові ресурси за рахунок ви-пуску акцій та облігацій, а також залучення банківських кре-дитів. Фізичні особи та будівельні організації залучають ко-шти для придбання та будівництва нерухомості. Фінансові інститути формують власні фінансові ресурси, які перебува-ють у їх використанні протягом усього періоду функціону-вання. Ринок капіталів розвивається більшою мірою в країнах з досить визначеними та сприятливими економічними перс-пективами. Становлення ринку капіталів передбачає невисокі темпи інфляції, а також стабільність політичної та економіч-

Я°1іГАЦРиноГфних паперіе- це система економічних і правових відносин, пов'язаних із випуском та обігом цінних паперів. Об'єктом купівлі-продажу виступають усі види цін-них паперів, емітованих підприємствами, різними фінансо-вими інститутами, державою. Безпосередніми учасниками ринку цінних паперів виступають держава, корпорації, фі-нансові посередники (комерційні, інвестиційні та ощадні бан-ки, страхові та інвестиційні компанії, пенсійні фонди та інші фінансові інститути), населення, а також іноземні інвестори та емітенти.

Б. Валютний ринок — це механізм, за допомогою якого встановлюються правові та економічні взаємовідносини між споживачами і продавцями валюти, валютних цінностей, між учасниками міжнародних розрахунків з приводу валютних операцій, зовнішньої торгівлі, надання фінансових послуг, здійснення інвестицій та інших видів діяльності, які вимага-ють обміну і використання різних іноземних валют. Основ-ними суб'єктами валютного ринку є резиденти, діяльність яких регулюється вітчизняним законодавством, і нерезиден-ти, діяльність їх функціонує в законодавчому оточенні інозе-

В. Ринок фінансових послуг — це сегмент фінансового ринку, який на законодавчому рівні у вітчизняній економіч-ній літературі почали досліджувати після 2000 року з прийн-яттям Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» і після затвердження Указом Президента «Положення про державну комісію з ре-гулювання ринків фінансових послуг України». Ринок фінан-сових послуг — це сфера діяльності учасників ринків фінансо-вих послуг з метою надання та споживання певних фінансових послуг. Об'єктом купівлі-продажу виступає специфічний фі-нансовий товар — послуга, що має ціну та відповідні характе-ристики. Основними учасниками ринку є фінансові інститути, які надають послуги: банки, кредитно-гарантійні установи, кредитні спілки, лізингові, страхові компанії, пенсійні фонди, ломбарди, аудиторські, консалтингові фірми, інститути спі-льного інвестування, благодійні фонди, торгівці цінними па-перами тощо.

Г. Ринок золота та інших дорогоцінних металів і каме-нів — це ринок, на якому фінансовими активами, що оберта-ються, є золото, платина, срібло, дорогоцінні камені та інші матеріальні цінності. Ринок розглядається через інвестиції в предмети колекціонування (художні твори, антикваріат, ну-мізматичні цінності і т.п.), у дорогоцінні метали, камені, інші матеріальні цінності. У країнах з розвиненою ринковою еко-номікою інвестиційна діяльність, що пов'язана із цими об'єк-тами реального інвестування, уже здійснюється на спеціалі-зованих ринках (наприклад, ринок золота), але в нашій країні обсяг такого інвестування не відіграє поки що суттєвої ролі.

Д. Ринок нерухомості — сегмент фінансового ринку, який розглядається як галузь вкладення капіталу в об’єкти нерухомості з метою отримання прибутку або ж з метою придбання нерухомості в особисту власність. Основними операціями на ринку нерухомості є іпотека, купівля-продаж нерухомості, надання об'єктів нерухомості в довірче управ-ління, найм, надання послуг з оцінки майна тощо. При опера-ціях купівлі-продажу нерухомості інвестори розглядають не-рухоме майно не лише як товар, а насамперед, як фінансовий актив, що може принести дохід через певний проміжок часу. На сучасному етапі нерухомість посідає найбільшу частину світового «портфеля» багатства та є одним з найпривабливі-

ються для продажу, нові чи емітовані раніше, фінансовий ринок поділяють на:

а)         первинний — ринок перших емісій, на якому здійсню-

ється початкове розміщення фінансових активів серед інвес-

торів і початкове вкладення капіталу в різні галузі економіки.

Обов'язковими учасниками первинного ринку є емітенти цін-

них паперів і інвестори;

б)         вторинний — ринок, на якому укладаються угоди що-

до купівлі-продажу раніше випущених фінансових активів.

Важливі риси вторинного ринку — ліквідність, визначення

цін на фінансові інструменти для первинного ринку, можли-

вість поглинати значні обсяги фінансових активів у короткий

час при незначних витратах на проведення операцій. Основна

частина операцій на вторинному ринку пов'язана з перероз-

поділом сфер впливу на ринку та зі спекулятивними операці-

ями. Вторинний ринок для деяких типів фінансових активів

є досить обмеженим, для інших — практично відсутнім. Для

таких фінансових активів, як акції, ф'ючерси та опціони, ха-

рактерним є не тільки розвинений вторинний ринок, а й на-

явність спеціалізованих бірж для торгівлі цими активами.

Вторинного ринку кредитів в Україні практично немає. У краї-

нах з розвиненою ринковою економікою вторинний ринок

кредитів розвивається за рахунок впровадження фінансовими

посередниками інновацій на ринку інструментів позики, a са-

ме внаслідок процедури сек'юритизації активів.

IV. Залежно від місця, де відбувається торгівля фінан-

С0^Гбір^е^%1^^шпий) рипок - найрозвиненшіа форма регулярно функціонуючого ринку, який діє за визна-ченими правилами, встановленими спеціальними фінансови-ми установами: банками, ломбардами та фінансовими біржа-ми (валютною, фондовою, дорогоцінних металів і каменів тощо). Організований ринок — це упорядкований ринок, де ступінь упорядкованості залежить від безлічі факторів, що знаходить своє відображення в правилах торгівлі. Біржовий ринок пов’язують із поняттям біржі як особливим чином ор-ганізованого ринку, що сприяє збільшенню мобільності капі-талу та виявленню реальних ринкових цін активів. Біржовий ринок є переважно вторинним ринком, оскільки на ньому в більшості випадків відбувається торгівля емітованими ра-ніше фінансовими активами. На біржовому ринку проводить-ся перевірка фінансової спроможності емітентів, процедура торгів носить відкритий характер, гарантується виконання укладених угод. Але біржовий ринок має і слабкі сторони — більш суворо регулюється державою, що знижує його гнуч-кість, обмежене коло фінансових інструментів різних емітен-тів, повинні виконуватись всі нормативно-правові акти, що збільшує витрати на здійснення операцій купівлі-продажу, важко зберегти у таємниці інформацію щодо масштабних

УГ°б) "^^^^ (^^^^^^^LOK, на

якому діють так звані торгово-інформаційні системи. Учас-ники таких систем — фінансові посередники — мають змогу ознайомитись із попитом-пропозицією на фінансові активи та укласти угоди з тими посередниками, пропозиції яких їх за-цікавлять; правила торгівлі регулюють не всі сторони проце-су торгівлі, купівля-продаж цінних паперів відбувається поза біржою. На різних сегментах фінансового ринку біржовий та позабіржовий ринки відіграють різну роль. Так, на валютно-му ринку торгівля валютними ресурсами переважно зосере-джується на позабіржовому міжбанківському ринку. На рин-ку цінних паперів як біржовий, так і позабіржовий ринки мають велике значення. Організаторами торгівлі на біржово-му ринку цінних паперів виступають фондові та спеціалізо-

вані біржі з торгівлі ф’ючерсними та опціонними контракта-ми. На позабіржовому ринку торгівля цінними паперами здійснюється через торговельно-інформаційні системи, які створюються торгівцями цінними паперами відповідно до за-конодавства конкретної країни. Торгівля акціями відбуваєть-ся переважно на біржовому ринку, а облігаціями — на поза-біржовому. Неорганізований ринок характеризується більш високим рівнем фінансового ризику, більш низьким рівнем юридичної захищеності покупців, меншим рівнем їх поточної інформованості, але разом з тим цей ринок задовольняє пот-ребу окремих інвесторів у фінансових інструментах з висо-ким рівнем ризику і, відповідно, приносить більш високий дохід, а також забезпечує обіг більш широкої номенклатури фінансових інструментів і послуг. На позабіржовому ринку здійснюється більша частина операцій з цінними паперами та

°СТТинокЯТз ШЙТНШ 12^н^2Гр^лЬафюШугод («ринок спот») — ринок, на якому угоди здійснюються за

ЖТпХГ^^^^аі^ Дугод \и°^й%тньому («ринок своп») — це ринок, предметом обігу, на якому є фо-ндові, валютні, товарні деривативи. (Деривативи — це дого-вори, вартість яких залежить від вартості цінних паперів: оп-

ЦТі. ^?кШпозшово1 капіталу - це ринок, ресурси якого передаються на умовах позики на визначений термін та під процент за допомогою боргових цінних паперів або кредитних інструментів; на ринку акціонерного капіталу кошти вкладаються на невизначений термін. При цьому ін-вестор отримує право на частину прибутку у вигляді диві-денду, право співвласності на активи підприємства і повніс-тю поділяє підприємницькі ризики з іншими акціонерами

^ВШ^янии фШнсоеииримк поділяюхь „а:

— місцевий фінансовий ринок, представлений операція-ми комерційних банків, страхових компаній, неорганізованих торгівців цінними паперами з їх контрагентами — місцевими господарюючими суб'єктами, недержавними пенсійними фо-ндами, населенням;

—регіональний місцевий ринок — функціонує в межах області (республіки) і поряд з місцевими неорганізованими ринками включає систему регіональних фондових і валютних бірж;

— національний фінансовий ринок — включає всю сис-тему фінансових ринків держави, їх видів і організаційних форм. Національні, у свою чергу, можуть бути поділені на ринки резидентів та нерезидентів. Ринок резидентів є ринком фінансових активів, емітованих резидентами на національно-му ринку, а ринок нерезидентів — це ринок, на якому нере-зиденти емітують фінансові активи відповідно до законодав-ства певної країни (наприклад, ринок нерезидентів в Японії називають «самурайським», в Іспанії — «матадорським». Цінні папери, емітовані на ньому, називають іноземними цін-ними паперами). Ринки нерезидентів досить розвинені лише в окремих країнах, де державне регулювання сприяє розвитку

ТаК-св^ш1Тш2р^шй) 1фШ^шТрЬинок - це скла-дова частина світової фінансової системи, в якій інтегровані національні фінансові ринки держав з відкритою економікою. На міжнародному фінансовому ринку активи, емітовані поза юрисдикцією будь-якої однієї країни, пропонуються інвесто-рам багатьох країн. Учасниками міжнародного ринку висту-пають уряди, центральні банки, фінансові інститути, великі промислові корпорації, а також міжнародні фінансові інсти-тути та організації. Основними фінансовими інструментами, що мають обіг на міжнародному ринку, є єврокредити, євро-облігації, євроакції та похідні фінансові інструменти — ф'ю-черси, форварди, опціони, свопи.

Постійний розвиток міжнародних ринків та інтеграційні процеси на них сприяють розвитку світової економіки, оскіль-ки дають можливість кращого розподілу фінансових ресурсів у світовому масштабі. Водночас вони роблять більш взаємо-залежними економіки різних країн і зменшують можливості урядів країн у регулюванні процесів на національних фінан-сових ринках.

Слід зазначити, що наведена класифікація відображає по-діл фінансового ринку і фінансових інструментів за найбільш суттєвими ознаками, які не можна вважати вичерпними. Фі-

нансовий ринок досягає найбільшої ефективності, коли задія-ні усі його складові: ринок грошей і валютний ринок, ринок кредитів, ринок цінних паперів, ринок фінансових послуг та ін. У цілому фінансовий ринок України досить відокремлений від інших фінансових ринків і сьогодні тільки розпочинається його інтеграція в систему міжнародних фінансових ринків.