3. Структура фінансового ринку


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 

Загрузка...

Структура фінансового ринку — це його побудова за пев-ними ознаками: функціональною, інституціональною, сегме-нтарною тощо.

За економічною сутністю фінансовий ринок — це сукуп-ність економічних відносин, пов’язаних з розподілом фінан-сових ресурсів, купівлею-продажем тимчасово вільних гро-шових коштів, цінних паперів та інших фінансових активів. Об'єктами відносин на фінансовому ринку є грошово-кредит-ні ресурси, цінні папери, фінансові послуги тощо. Суб'єктами відносин — держава, підприємства різних форм власності, фінансові інститути, окремі громадяни.

В організаційному плані фінансовий ринок — це сукуп-ність ринкових фінансових інститутів, що супроводжують

потік коштів від власників фінансових ресурсів до позичаль-ників і виступають як суб'єкти ринку.

При характеристиці фунщіональної структури фінансово-го ринку всю систему фінансових ринків можна представити ринком капіталу, який поділяють на ринок власних капіта-лів, де об'єктом купівлі-продажу є титули власності — акції, облігації і ринок позикових капіталів, який включає ринок довгострокових позичкових капіталів (боргових зобов'язань, середньо-та довгострокових кредитів) і ринок грошей (між-банківський, обліковий, валютний).

Якщо розглядати фінансовий ринок з точки зору функціо-нуючих на ньому суб'єктів, то можна представити інститу-ціональну структуру фінансових ринків.

A)        ^Ц^'^^^07 сфери - це юридичні

особи-резиденти певної держави, які займаються виробницт-

вом різноманітних товарів та наданням послуг, включаючи

і фінансові послуги. До інститутів позафінансової сфери на-

лежать промислові і сільськогосподарські підприємства, кор-

порації, установи, організації тощо. Основним джерелом фінан-

сування для нефінансових інститутів виступають банківські

^Щ^^^^^^^^'ш^овощ ринку по-зичальником, регулярно розміщуючи на зовнішньому та внут-рішньому ринках свої боргові зобов'язання, а також виконує специфічну і дуже важливу функцію — регулювання фінансо-вого ринку. Державний сектор пов'язаний з усією економічною системою через податки, державні закупівлі і через позики;

B)        населення, як суб'екщ виконує на ринку роль інвестора

під час придбання цінних паперів або запозичуючи кошти на

кредитному ринку. У країнах з розвиненою ринковою економі-

кою близько 70% населення вкладає кошти в різноманітні фі-

нансові активи. Значна частина населення отримує довгостро-

кові кредити на придбання житла та на інші цілі. В Україні

тільки незначна частина населення займається інвестуванням

у цінні папери. Практично відсутнє також довгострокове креди-

тування населення банківськими установами, що є ознакою пе-

рехідного періоду з нестабільним і нерозвиненим фінансовим

ринком. Населення, як соціальний елемент інфраструктури

ринку, формує менталітет довіри до фінансових установ, до по-

представлені комерційними банками, кредитними спілками, пенсійними фондами, страховими та інвестиційними компанія-ми, біржами тощо. (На табл. 1.3 за сегментами фінансового ри-нку представлені основні його учасники і їх види діяльності).

Таблиця 1.3

ПРОФЕСІЙНІУЧАСНИКИ ФІНАНСОВОГО РИНКУ

 

Основні сег-менти фінан-сового ринку     Фінансові інститути та інститути інфраструктури            Вид діяльності

Грошовий      Комерційні банки, кредитні спі-лки, брокерські контори, диско-нтні компанії            Розрахунково-касове обслуговування, надан-ня  кредитів,  депозит-но-позикова діяльність

Кредитний    Банки, фінансові корпорації, іно-земні кредитори та позичальники      Середньострокове та дов-гострокове кредитування

 

Цінних паперів

 

Банки, ІСІ, депозитарії, реєстра-тори, фондові біржі, зберігачі, корпорації-емітенти, інституційні інвестори, саморегулюючі ор-ганізації, торгово-інформаційні системи, рейтингові агентства, клірингові палати, брокерські та дилерські контори

 

Організація випуску та розміщення цінних па-перів, їх збереження, передача та облік, ве-дення реєстрів влас-ників цінних паперів, здійснення угод з фі-нансовими активами

 

 

 

Валютний

 

Банки та брокерські контори, валютні біржі, міжнародні ор-ганізації та їх філії, офіційні представництва, фінансові кор-порації

 

Обмінні (конверсійні) операції, кредитно-де-позитні операції, інве-стиції в цінні папери та інші операції, пов'я-зані з обслуговуванням зовнішньоекономічної діяльності

 

 

 

Фінансових

послуг

 

Банки; страхові, інвестиційні, ін-новаційні, факторингові, лізингові та інші компанії; брокерські та ди-лерські контори; депозитарні уста-нови; довірчі товариства; фірми: консалтингові, аудиторські, анти-кризового управління, з оцінки майна, інформаційні; фонди: бла-годійні, гарантування вкладів, не-дфжавні пенсійні; ломбарди та ін.

 

Надання переліку пос-луг відповідно до виду діяльності фінансової установи

 

Із таблиці видно, що найбільш поширеними фінансовими інститутами фінансового ринку є банки, які здійснюють дія-льність щодо операцій з фінансовими інструментами на кож-ному сегменті ринку.

За участю в депозитній діяльності фінансові інститути по-діляють на дві основні категорії: депозитні і недепозитні [42].

До депозитних інститутів належать комерційні банки, ощадні банки, ощадні та кредитні асоціації, кредитні спілки тощо.

До недепозитних інститутів належать інвестиційні компа-нії, пенсійні фонди та страхові компанії (джерела фінансових ресурсів та активи фінансових інститутів наведено в табл. 1.4).

Таблщя 1.4

ДЖЕРЕЛА ФШАНСОВИХ РЕСУРСІВ ТА АКТИВИ ФІНАНСОВИХ ШСТИТУТІВ

 

Фінансові інститути Джерела фінансових ресурсів         Фінансові активи

Депозитні інститути

Комерційні банки     Депозити       Кредити, цінні папери

Ощадні банки            Депозити       Заставні

Ощадні і кредитні асо-ціації Депозити       Заставні

Кредитні спілки        Депозити       Споживчі кредити

Недепозитні інститути

Страхові компанії      Страхові внески        Цінні папери

Інвестиційні компанії           Акції, інвестиційні сертифікати       Цінні папери

Пенсійні фонди         Внески учасників      Цінні папери

Депозитні інститути залучають кошти у вигляді депози-тів і надають позички. Найважливішою функцією комер-ційних банків є забезпечення платіжного механізму. Вони здійснюють кредитування суб’єктів господарської діяльно-

сті та громадян за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення та інших кредитних ресур-сів, відіграють вирішальну роль у фінансуванні корпора-цій, залученні та розміщенні фінансових ресурсів серед га-лузей економіки.

Ощадні банки та ощадні і кредитні асоціації залучають кошти інвесторів у вигляді депозитів і надають позики під за-ставу нерухомості.

Кредитні спілки на фінансовому ринку серед депозитних інститутів є наймолодшими і найменшими за обсягом акти-вів. їх учасниками є фізичні особи, об’єднані за спільним мі-сцем роботи, участю в одній організації, чи в одній професій-ній спілці. Головною метою їх діяльності є фінансовий та соціальний захист їх членів через залучення особистих зао-щаджень членів спілки для взаємного кредитування.

На таблиці 1.4 представлені недепозитні інститути: інвес-ти’ійні компанії, пенсійні фонди, страхові компанії. Всіх їх обєднує спільна риса: вони вкладають кошти інвесторів у портфель цінних паперів і виступають на ринку інституцій-ними інвесторами.

Інвестиційні компанії є інститутами спільного інвестуван-ня, які залучають кошти інвесторів і вкладають їх у диверси-фікований портфель цінних паперів. Активи інвестиційні компанії формують за рахунок придбання пайових і боргових цінних паперів інших емітентів, а фінансові ресурси — за ра-хунок розміщення на ринку власних акцій та інвестиційних сертифікатів.

Пенсійні фонди забезпечують працівників після виходу на пенсію доходом, який виплачується періодичними виплата-ми, або в іншій формі, яка передбачена в договорі. Засновни-ками пенсійного фонду є фізичні особи, корпорації, приватні фірми, установи, спілки. Кошти залучаються до фонду через надходження періодичних внесків роботодавців і працівни-ків. Так як фонди здійснюють періодичні виплати пенсіоне-рам протягом тривалого періоду, то близько 90% активів пен-сійного фонду становлять акції та цінні папери з фіксованим доходом, але найбільша частка в активах пенсійних фондів належить корпоративним цінним паперам — акціям та облі-гаціям.

Страхові компанії є фінансовими посередниками, що здійснюють виплати своїм клієнтам при настанні певних по-дій, обумовлених у страховому полісі. Власники полісів сплачують страховій компанії премії в обмін на зобов'язання сплатити обумовлені суми в майбутньому при настанні пев-них подій. Страхова премія є платою за страхування, яку вла-сник поліса вносить страховій компанії згідно з договором страхування. Отримуючи страхові внески, страхові компанії отримують плату за прийняті на себе ризики. Страхові внески використовують для придбання облігацій, акцій, заставних та

ШШД^21ТтиРШфрастРУктУРи,як суб'єкти, відіграють значну роль на фондовому сегменті фінансового ринку і вклю-чають біржі та позабіржові системи, клірингові центри, інфо-рмаційні та рейтингові агентства, депозитарії, реєстратори тощо. Саме вони забезпечують стабільне функціонування ри-нку, купівлю-продаж фінансових активів, контроль за якістю фінансових активів, що перебувають в обігу;

Е) іноземні учасники ринку — це міжнародні організації, іноземні уряди, корпорації, фінансові інститути, фізичні осо-би, які є суб'єктом фінансового ринку і також беруть участь у купівлі-продажу фінансових активів.

Суб'єктів фінансового ринку, які формують його структу-ру, також можна класифікувати за формою та функціями.

За формою: господарчі суб'єкти; домашні господарства; держава; місцеві органи влади.

За функціями: емітенти; інвестори; інституційні інвесто-ри; фінансові посередники; інститути інфраструктури ринку тощо.

Світова практика нагромадила значну кількість різних форм господарювання, які водночас є господарськими суб'єк-тами і виконують певні функції на фінансовому ринку. Зо-крема, йдеться про такі організаційно-господарські форми, як: державні підприємства, кооперативи, фермерські та ко-лективні господарства, акціонерні товариства, малі підприєм-ства, корпорації, об'єднання, господарські товариства, асоці-ації, консорціуми, індивідуально-трудові об'єднання, спільні підприємства. Найпоширенішими є три основні форми підп-риємництва (бізнесу): одноосібне володіння, товариства, ко-

рпорації. Узагальнюючим для всіх цих форм є поняття фірми, оскільки всі вони є юридичними особами, суб’єктами як рин-кової економіки, так і учасниками фінансового ринку і конк-ретно кожного його сегмента.

Надзвичайно важлива роль у системі фінансового ринку належить домогосподарству, так як частина його доходу, що не використовується упродовж поточного періоду, перетво-рюється на заощадження і може, за наявності відповідного фінансового механізму, стати потужним джерелом економіч-ного зростання країни.

Домогосподарство — це економічна одиниця, що склада-ється з одного та більше осіб, які ведуть спільне господарство, що забезпечує економіку факторами виробництва і викорис-товує зароблені на цьому кошти для поточного споживання товарів та послуг і заощадження з метою задоволення своїх майбутніх потреб.

Сприяє розвитку місцевого та регіонального фінансового ринку і місцеве самоврядування. Це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади — жителів села чи кількох сіл, селища чи міста — самостійно або під ві-дповідальність органів і посадових осіб місцевого самовряду-вання вирішувати питання місцевого значення в межах Кон-ституції і законів України. Органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення про випуск облігацій з метою покриття бюджетного дефіциту. Муніципальні позики є важ-ливим інструментом фінансування таких суспільних потреб, як будівництво доріг, житла, об'єктів освіти, культури, охо-рони здоров'я, розвиток систем водопостачання і каналізації та ін. Все це дозволяє реалізувати регіональні програми, під-вищує фінансові можливості місцевого самоврядування, знижує тиск на загальнодержавний бюджет, сприяє розвитку регіонального фінансового ринку.

Якщо розглядати суб'єктів фінансового ринку за функ-ціями, то кожний сегмент ринку має своїх конкретних пря-мих учасників фінансових операцій. Наприклад, на ринку позичкових капіталів — це кредитори, позичальники, емі-тенти, інвестори; на валютному ринку — це продавці та покупці валюти; на страховому ринку — страховики, стра-хувальники; на ринку цінних паперів — емітенти, інвесто-

ри, фінансові посередники, організації, що обслуговують ринок цінних паперів, державні органи регулювання і кон-тролю і т.д. Основними суб’єктами більшості сегментів фі-

ЯаЯ•СемШент7У-цс ті, хто випускає цінні папери в обіг; в основному це юридичні особи (у випадках, передбачених законодавством, можуть бути фізичні особи), які від свого імені випускають цінні папери і зобов'язуються виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску (це переважно держава, комерційні підприємства чи організації, фінансові

ШС™ш7ст<!їїиУ- це особи, які вкладають свої кошти в дія-льність інших суб'єктів ринку, купуючи певні фінансові ак-тиви, з метою отримання доходу (залежно від ознак їх поді-ляють на індивідуальних, інституціональних, стратегічних,

• фінансові посередники — найбільш представлена група фінансових інститутів, яка об'єднує банківську систему, не-банківські та контрактні фінансові інститути, інвестиційно-кредитні фінансові інститути, які акумулюють кошти індиві-дуальних інвесторів і використовують їх для інвестування або кредитування, також надають посередницькі послуги у процесі здійснення операцій з цінними паперами та іншими фінансовими інструментами.

Як бачимо, структура фінансового ринку дуже різнома-нітна, досліджується за формами, сегментами, функціями, представлена великою кількістю фінансових інститутів, уста-нов, які велику роль на ринку відіграють як його суб'єкти.