5. Формування портфеля цінних паперів


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 

Загрузка...

Про формування портфеля цінних паперів частково згаду-валося в попередніх темах, коли йшла мова про формування е9),ективного портфеля (тема 4), п(о фон0)ові операції (тема

Портфель цінних паперів — це підібрана сукупність окре-мих видів цінних паперів: акцій, облігацій, ощадних сертифі-катів та ін., якими володіє певна особа.

Формування портфеля цінних паперів — це операція фондового ринку, яка передбачає проведення постійних опе-рацій із цінними паперами, які входять до портфеля, для під-тримки якості портфеля, забезпечення зростання його поточ-ної вартості, збереження та приросту капіталу, доступу через

придбання цінних паперів до дефіцитної продукції та послуг, майнових і немайнових прав, до власності.

До складу портфеля можуть входити цінні папери одного типу, наприклад акції, це буде портфель акцій, — або входи-ти різні фінансові інструменти, які будуть формувати його структуру — певне співвідношення між конкретними вида-

Основними принципами формування портфеля цінних

"""ТІЇикоеіси, - _ЧЄВІс,И, по^апа , —ОЮ та часом отримання доходу за портфелем цінних паперів. Ризик інвестування в портфель визначається сумою ризику ліквідності, ризику неплатежу (невпевненість в отриманні виплат) та ризиком, пов'язаним з терміном обігу цінних па-перів, що сформували портфель (більший період часу пов'я-заний з більшою невизначеністю, а отже, і з більшим ризиком

бутньому дохід за портфелем цінних паперів. Дохідність прямо пов'язана із ризиковістю: чим більший потенційний ризик несе цінний папір, тим вищий потенційний дохід він повинен мати, і, навпаки, чим надійніший дохід, тим нижча його ставка. Це завдання вирішується шляхом придбання цінних паперів відомих AT, які мають високі фінансові по-казники і відповідні індикатори фінансового стану;

=> безпечність — це принцип, що досягається за рахунок зниження дохідності й темпу зростання вкладень у портфель цінних паперів і визначає невразливість їх (цінних паперів) до потрясінь на фондовому ринку та стабільність в отриманні

д°ХйУліквідність - одна з найважливіших властивостей портфеля цінних паперів, яка означає спроможність іивидко-го перетворення всього портфеля цінних паперів або його ча-стини в грошовий капітал при відсутності значних втрат. Таке перетворення супроводжується своєчасним погашенням зобов'язань перед кредиторами, поверненням їм запозичених грошових ресурсів, за рахунок яких був сформований порт-фель. Чим вищий ранг фінансового ринку, на якому знахо-дяться в обігу цінні папери портфеля, тим більш ліквідним

є цей портфель. Різні категорії цінних паперів, що перебува-ють в обігу на одному ринку, мають різний ступінь ліквідно-сті і впливають на ліквідність портфеля цих цінних паперів. Так, акції вважаються менш ліквідними ніж облігації, довго-строкові цінні папери — менш ліквідними ніж короткостроко-ві, корпоративні цінні папери — менш ліквідними ніж держав-ні. Найліквіднішим в багатьох країнах вважається портфель, що сформований із високонадійних державних цінних папе-рів, які завжди забезпечують інвесторам мінімальний для пе-вного ринку рівень доходу.

Визначені принципи формування портфеля цінних паперів не є вичерпними. Портфель складається із певних видів цін-них паперів, яким властиві свої принципи, властивості, функ-ції, чинники, — що, у свою чергу, впливає і на портфель цін-них паперів.

В економічній літературі наводяться різні ознаки класифі-кації портфелів цінних паперів, найбільш поширена класифі-кація представлена на рис. 10.8.

Механізм формування портфеля орієнтований на пріори-тети інвестора. Такими пріоритетами переважно є збережен-ня і приріст капіталу, отримання більшого доходу, доступ до власності, до дефіцитної продукції, послуг тощо.

Пріоритети інвестора ви’начають мету формування порт-феля і його тип (взаємозвязок мети і типу портфеля пред-ставлений на рис. 10.9).

Якщо метою інвестора буде:

=> отримання доходу — формується і портфель доходу, характерною ознакою якого є отримання доходу за рахунок дивідендів і відсотків (тому його часто називають диві-дендним). Так як рівень доходу за портфелем планується, він має майже нульовий ризик. Портфель доходу має свої різ-новиди:

а)         конвертований — дохід отримують за рахунок конвер-

тації (обміну) акцій на облігації, які входять до складу порт-

феля, або навпаки;

б)         грошового ринку — дохід одержують за рахунок готівки

та активів, що входять до його складу і швидко реалізуються;

в)         облігацій — середній дохід отримують майже за нульо-

вого ризику;

Портфелі цінних паперів

 

V

 

Класифікаційні ознаки

 

Види

 

Л>

 

 

 

фіксовані

змінні

комплексні

спеціалізовані

отримання доходу

приріст капіталу збереження капіталу

консервативні

агресивні

безсистемні

 

 

 

 

За терито-ріальною ознакою

За видами цінних паперів

іноземні

вітчизняні

регіональні

однопрофільні (одного виду)

багатопро фільні (різних видів)

 

Рис. 10.8. Класифікація портфелів цінних паперів

Взаємозв’язок між типом портфеля цінних паперів і метою його формування

 

 

Тип портфеля

 

Мета формування

V.

отримання доходу за рахунок диві-дендів і відсотків

 

^^

 

Різновиди повтфелів

IE

конвертований

грошового ринку

облігацій

 

V

 

 

 

 

забезпечення

приросту капіталу

на основі підви-

щення курсу цінних паперів

 

 

 

агресивні

консервативні

середнього зростання

 

 

 

 

Інвестиційний портфель

гарантована дохідність інвестицій

 

 

 

збереження капіталу

іноземні

 

 

 

вітчизняні

^^

зниження ступеня ризику

^-    регіональні

отримання максимального економічного ефекту

 

Рис. 10.9. Портфелі цінних паперів

=> забезпечення приросту капіталу на основі підвищен-ня курсу цінних паперів — формується портфель зростан-

ня, в якому капітал збільшується не за рахунок відсотків і ди-відендів (як у портфелі доходу), а за рахунок підвищення курсу цінних паперів, тому його часто називають курсовим портфелем. Основні вкладення здійснюються переважно в акції. Портфель зростання потребує постійного зіставлення очіку-ваного зростання капіталу та ризику, що є основою поділу його на різновиди:

а)         портфель агресивного зростання — орієнтиром є мак-

симальний приріст капіталу;

б)         портфель консервативного зростання — орієнтується

на невеликий ризик;

в)         портфель середнього зр;стання — має високу дохід-

m%\7pleZZZlT^BHkmb інвестицій - формує інвес-тиційний портфель, до якого мають входити як надійні, але менш прибуткові, так і ризикові, але більш дохідні папери різних емітентів, галузей, видів. 3 метою зменшення ризик, інвестування необхідно враховувати різноманітні фактори, найважливішими з яких є дохідність, рівень оподаткування термін фінансових вкладень. Принцип рівності доходів пе-редбачає, що прибутковість від різних варіантів інвестування повинна бути однаковою, інакше почнеться активна скупка дохідніших активів, що викличе приплив капіталу в одні га-лузі на шкоду іншим. При виборі стратегії інвестування фак-торами, що визначають галузеву структуру інвестиційного портфеля, залишаються ризик і дохідність інвестицій. При виборі цінних паперів чинниками, які визначають дохідність інвестицій, є рентабельність виробництва і перспектива зрос-тання обсягу продажу. Інвестиційна привабливість окремого підприємства залежить від показників, що характеризують його фінансовий стан. Інвесторів, у першу чергу, цікавлять показники, що впливають на дохідність капіталу підприємст-ва, курс акцій, рівень дивідендів. Від рівня дохідності зале-жить, за інших рівних умов, розмір дивідендів за акціями. Це найзагальніший показник, що відповідає на запитання, який прибуток отримає підприємство з розрахунку на 1 грн активів;

кого портфеля для забезпечення його стійкості обмежують розмір вкладень у цінні папери одного емітента, досягаючи таким чином зниження ступеня ризику. Так, при вкладанні коштів у акції промислових компаній здійснюється їх галузе-ва диверсифікація. Взаємні фонди грошового ринку, які пра-цюють із короткостроковими цінними паперами приватних емітентів і держави, проводять диверсифікацію, управляючи змішаним пакетом фінансових активів. Такий пакет містить державні облігації, короткострокові цінні папери муніципа-літетів, сертифікати пайової участі інших інвестиційних ін-ститутів. Управління диверсифікованим портфелем потребує проведення постійних операцій із цінними паперами для під-тримки якості портфеля і забезпечення зростання його пото-

=> отримання максимального економічного ефекту — формує фіксовані і змінні портфелі цінних паперів. Фіксо-вані — зберігають свою структуру протягом встановленого терміну, тривалість якого визначається терміном погашення цінних паперів, що до нього входять. Змінні (керовані) порт-фелі мають динамічну структуру цінних паперів, склад яких постійно оновлюється з метою отримання доходу;

=> зниження ступеня ризику — в якшсь мірі властива

них паперів, так як їх є переважна більшість. Портфелі інозем-них цінних паперів обмежуються певною конкретною країною або охоплюють регіони (найчастіше країни, що розвивають-ся), що дає можливість скоротити ймовірність ризику в кож-ній окремо взятій країні. Такі портфелі дають можливість за-кордонним інвесторам при порівняно невеликому ризику освоювати нові ринки і за необхідності швидко реалізувати місцеві акції. Портфелі цінних паперів можуть мати галузеву і територіальну спеціалізацію, наприклад, портфель цінних паперів підприємств харчової промисловості, паливно-енерге-тичного комплексу або металургійних підприємств. Портфелі цінних паперів також можуть бути орієнтовані на залучення до свого складу лише короткострокових або середньостроко-

вих і довгострокових цінних паперів. Більшість портфелів цінних паперів є спеціалізованими, включаючи переважно один вид цінних паперів: акції, облігації, неемісійні цінні па-пери тощо. В країнах з розвинутим фінансовим ринком така спеціалізація є правилом, що не можна сказати про Україну, в якій спеціалізація портфелів цінних паперів чітко не вира-жена через недостатньо розвинений фондовий ринок. У країнах з ринковою економікою переважають портфелі акцій підпри-ємств, опціонів, іпотечних цінних паперів, облігацій корпора-цій, муніципальних паперів тощо.

Формування типу портфеля за схемою «мета формування — тип портфеля» (рис. 10.9), звичайно, є відносним показником. Така мета як «отримання максимального економічного ефек-ту» або «зниження ризику» властива для будь-якого типу

rrJrr Z:s±rs^rr ;^sron-

В Україні через нерозвиненість фондового ринку при фор-муванні портфеля цінних паперів інвестори переважно став-лять за мету:

•          збереження та приріст капіталу;

•          придбання цінних паперів, які за умовами обігу можуть заміняти готівку;

•          розширення сфери впливу, перерозподіл власності, ство-рення холдингових структур;

•          доступ через придбання цінних паперів до дефіцитної продукції та послуг, майнових і немайнових прав;

•          спекулятивна гра на коливаннях курсів в умовах нероз-винутого ринку цінних паперів;

•          похідні цілі, наприклад, страхування від зайвих ризиків та ін.

3 часом інвестиційні цілі вкладника змінюються, що веде і до зміни складу портфеля. Проводиться аналіз співвідношен-ня дохідності й ризику паперів, що входять до портфеля, і за результатами приймається рішення щодо продажу якогось із видів цінного папера та придбанні у разі необхідності іншого. Всі процеси, що пов’язані із зміною складу портфеля, його ана-лізом, відносяться до управління портфелем цінних паперів.

Управління портфелем цінних паперів — це операція ринку цінних паперів, яка включає планування, аналіз і регу-лювання складу портфеля, здійснення діяльності щодо його формування й підтримки з метою досягнення поставлених перед портфелем цілей при збереженні необхідного рівня йо-го ліквідності й мінімізації витрат, пов’язаних з управлінням.

В економічній літературі [33] розглядається дві форми управління портфелем цінних паперів: активна й пасивна.

Активна передбачає постійну роботу з портфелем цінних паперів, яка включає:

=> вибір видів цінних паперів;

=> визначення термінів придбання їх та продажу;

=> проведення ротації (свопінгу) цінних паперів у портфелі;

=> проведення заходів, які забезпечують отримання чисто-го доходу.

Керуючий портфелем (портфельний менеджер) повинен слідкувати за відсотковою ставкою Центрального банку, яка прямо впливає на портфель цінних паперів.

 

 

Взаємозалежність між відсотковою ставкою Центрального банку і діями портфельного менеджера

<^=

=>

купуються довгострокові облігації з низьким доходом за купонами; продаються короткострокові обліга-ції з високою дохідністю за купонами

продається переважна частина цін-них паперів портфеля; купуються  цінні папери високої ліквідності

Цінні папери портфеля

 

Рис. 10.10. Прогнозні показники відсоткової ставки Центрального банку і дії портфельного менеджера

Ha рис. 10.10 представлений взаємозв'язок між відсотко-вою ставкою Центрального банку і цінними паперами, які формують портфель. На рисунку розглядається найважливі-ша властивість портфеля цінних паперів — ліквідність, яка означає спроможність швидкого перетворення цінних паперів на кошти. Від ліквідності залежить спроможність інвестицій-ної компанії або фонду своєчасно виконати свої зобов'язання

^Д^Гф^^Е^^гфелем цінних паперів по-лягає у складанні диверсифікованого портфеля із завчасно визначеним рівнем ризику і тривалим зберіганням портфеля в незмінному стані. Форма пасивного управління портфелем

Ц™ IZ^Kmb-ZlZ^m внесення до складу порт-феля різноманітних цінних паперів із різними характеристи-ками. Структура диверсифікованого портфеля цінних паперів повинна відповідати певним цілям інвесторів. Формувати ди-версифікований портфель в умовах вітчизняного фондового ринку дуже складно, що пов'язано з трудністю у пошуку досто-

побудований на основі певного портфеля цінних паперів, який визнається як еталон. Структура портфеля-еталона ха-рактеризується певними індексами, які в процесі управління портфелем беруться за основу (дзеркально повторюються). Застосування даного методу ускладнюється труднощами до-бору еталонного портфеля;

=> збереження портфеля — ґрунтується на підтримці стру-ктури і збереження рівня загальних характеристик портфеля. He завжди вдається зберегти незмінною структуру портфеля, оскі-льки, враховуючи нестабільну ситуацію на українському фон-довому ринку, доводиться купувати інші цінні папери.

При великих операціях із цінними паперами може відбу-тися зміна їх курсу, яка потягне за собою зміну поточної вар-тості активів. Можлива ситуація, коли сума продажу цінних паперів акціонерам компанії перевищує вартість їх придбан-ня. У цьому разі керуючий повинен продати частину портфе-ля цінних паперів, щоб здійснити виплати клієнтам, які пове-ртають компанії свої акції. Значні обсяги продажу можуть

спричиняти зниження курсу цінних паперів компанії, що не-гативно відбивається на її фінансовому стані.

Разом із постійною зміною структури портфеля цінних паперів змінюється і вартість їх. У результаті виникають до-даткові проблеми, пов’язані зі збільшенням або зменшенням капіталу. Якщо має місце чисте перевищення вартості прид-бання цінних паперів над їх продажем, то з’являється деякий приріст капіталу. Ці кошти доцільно знову вкласти в цінні папери. При цьому необхідно слідкувати за якістю портфеля цінних паперів та його структурою. Висока динамічність роз-витку ринку цінних паперів викликає необхідність їх постій-ної переоцінки з урахуванням поточної вартості портфеля. Якщо цінні папери не котируються і не мають поточного курсу, то оцінка відбувається за номіналом або визначається оціночна вартість. Переоцінка цінних паперів може здійсню-ватися щотижня або навіть щодня. Ця робота проводиться банком, який має ліцензію на здійснення депозитарної діяль-ності або портфельним менеджером.

Таким чином, при здійсненні інвестиційної стратегії на ринку цінних паперів можна орієнтуватися на різні цільові напрями: на отримання більш або менш високого і стабільно-го поточного доходу або дивідендів чи на зростання вартості цінних паперів, тобто на збільшення вкладеного капіталу.

У сучасних умовах застосовуються методичні підходи до аналізу й оцінки цінних паперів — це підхід, заснований на фундаментальному аналізі і підхід, заснований на технічному аналізі. Вони є основою ціноутворення на закордонних фон-дових ринках (детально розглядалися в темі 4).

Цінні папери існують як особливий товар, що пови-нен мати свій ринок із властивою йому організацією і прави-лами роботи на ньому. Однак товар, що продається на цьому ринку, є товаром особливого роду, оскільки цінні папери — це лише титул власності, документи, що дають право на до-хід. Вітчизняний ринок цінних паперів став потужним меха-нізмом у розподілі, перерозподілі та мобілізації фінансових ресурсів для динамічного розвитку економіки. Ринок цінних паперів є одним із небагатьох можливих фінансових каналів, якими заощадження перепливають в інвестиції, водночас та-

кий ринок надає інвесторам можливість зберігати і збільшу-вати свої заощадження. Механізм функціонування ринку цін-них паперів регламентується чинним законодавством, має свої особливості, пов'язані з конкретною структурою обігу цінних паперів, діловою активністю учасників ринку, загаль-ним станом економіки. Ринок має враховувати специфіку і природу окремих цінних паперів як фінансових інструмен-тів. Роль цінних паперів у фінансово-економічній ситуації, яка склалася в Україні, надзвичайно велика. Конкретна ефек-тивність і роль цінних паперів в економіці України залежить від забезпечення досягнення таких цілей:

=> створення механізму інвестування, на основі якого за-лучати вітчизняний та іноземний капітал в економіку;

=> сприяння приватизації, формуванню інституту власни-ків і менеджерів, здатних найефективніше розпоряджатися власністю AT;

=> узгодження майнових державних, інституційних та ін-дивідуальних інтересів у процесі обігу цінних паперів;

=> сприяння виникненню господарських інститутів, які ві-дповідають новим економічним відносинам щодо купівлі-продажу цінних паперів;

=> розвиток вторинного ринку цінних паперів і залучення населення до операцій з цінними паперами;

=> сприяння розвитку самоуправління за допомогою випу-ску муніципальних облігацій;

=> співпраця з міжнародними організаціями, які регулю-ють обіг цінних паперів, захищають інтереси інвесторів на світовому фінансовому ринку та ін.

Разом з цим обіг цінних паперів пов'язаний і з негативни-ми рисами, зокрема: інформаційна недостатність, обмеже-ність прав акціонерів, ігнорування деяких законодавчих ви-мог, недостатнє державне регулювання обігу цінних паперів, психологічна непідготовленість населення до операцій з цін-ними паперами тощо. На сучасному етапі розвитку обігу цін-них паперів необхідно:

—        обмежити ризики інвесторів;

—        включити у процес котирування всі зацікавлені сторони;

—        запобігти можливості монопольного встановлення цін на фінансові активи;

—        формувати довіру у населення до цінних паперів;

—        поширювати інформацію про емітентів, їх цінні папери. Перелічені заходи направлені на формування стабільності

ринку, яка сприяє залученню іноземних інвестицій, зміцнює довіру населення до цінних паперів, а наявність єдиного центру котирування створює умови для здорової конкуренції торгівців цінними паперами з одночасним збереженням гара-нтій для інвесторів та емітентів.