3. Облігації, їх види та роль в економіці


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 

Загрузка...

Облігації— це один з видів боргових цінних паперів, що підтверджують наявність кредиторсько-дебіторських взаємо-відносин між емітентом і власником облігацій. У цих взаєми-нах емітент є позичальником грошей, а власник облігації — кредитором.

У світовій практиці існує ціла система поділу облігацій на види залежно від тих чи інших критеріїв. На рис. 10.5 пред-ставлені найбільш поширені ознаки класифікації облігацій, які існують у світовій практиці. Цей перелік не є вичерпним. Існу-ють облігації з розширенням, серійні облігації, з фіксованою, змінною та індексованою ставкою тощо. Надамо характерис-тику деяким видам облігацій, що представлені на рисунку.

В основі поділу облігацій на вітчтняні та іноземні пок-ладені ті ж самі критерії, які використовуються при поділі акцій на аналогічні види: місце юридичної реєстрації голов-ного офісу емітента та територія, на якій знаходяться в обігу випущені ним облігації.

Певне значення для облігацій має строковість. Строкові облігації — це облігації, які випускаються на конкретно ви-значений строк, після закінчення якого емітент бере зо-бов’язання їх погасити. Найпоширенішим терміном обігу для короткострокових облігацій є 1 рік, середньострокових — від 1 до 5 років, довгострокових — понад 5 років; безстроко-вих (цільових позик) — термін конкретно не визначається, але дохід за такими облігаціями виплачується 1 раз на квартал або 1 раз на півроку і протягом «життя» цих облігацій річний розмір відсотків може змінюватися. Емітент при випуску безстрокових облігацій зобов’язання за їх погашення на себе не бере, тому такі облігації ще називають «вічними»; є облі-гації з правом дострокового погашення, при випуску яких емітент повідомляє, що резервує за собою право на довго-строкове погашення боргу.

У різних країнах у поняття «строкові» вкладається різний зміст. Наприклад, у США короткостроковими є облігації, що випускаються строком до 2 років, середньострокові — від 2 до 10 років, довгострокові — понад 10 років. У Великобри-танії — відповідно до 5 років — короткострокові, від 5 до

Класифікація облігацій

 

 

 

 

короткострокові

середньострокові

 

довгострокові

з правом довгостро-кового погашення

безстрокові (цільові позики)

 

 

 

безвідсоткові (цільові позики)

відсоткові (дохідні)

забезпечені(під заставу майна, ЦП)

незабезпечені (без застави)

 

Рис. 10.5. Класифікація облігацій

15 — середньострокові та понад 15 років — довгострокові. Державні облігації України можуть бути короткострокові — до 1 року, середньострокові — від 1 до 5 років і довгостроко-ві — понад 5 років. Чим вищий показник стабільності роз-витку економіки даної країни, тим тривалішим є термін сере-дньострокових і довгострокових облігацій.

За відсотковими облігаціями дохід сплачується у вигляді відсотка, який нараховують згідно з номінальною вартістю конкретної облігації. Наприклад, він рівний 10 %, а номіна-льна вартість облігації — 1500 грн. Це означає, що дохід від цієї облігації буде дорівнювати 150 грн. У зарубіжній еконо-мічній літературі такі облігації називають облігаціями з пре-мією, тому що відсоток є винагородою, яка сплачується емі-тентом за користування позикою понад номінальну вартість

за ними створюється як різниця між ціною, за якою облігація погашається емітентом, і ціною, за якою вона продається емі-тентом; за конвертованими грошовий дохід не виплачується, а замінюється безкоштовною видачею нових цінних паперів. У практиці розвинутих країн короткострокові конвертовані облігації особливо часто випускаються державою і місцевими органами влади. Погашення одних облігацій шляхом видачі нових є вигідним для емітента, так як є способом продов-ження термінів користування позиченими грішми; безпро-центні облігації є цільовими позиками, часто безвідсотко-вими облігаціями, що випускаються з метою накопичення коштів для будівництва об'єктів місцевого значення, важли-вих для населення. При погашенні таких облігацій відсотки в грошовій формі не сплачуються, а замість цього власнику облігацій продають відповідну кількість товарів за пільгови-

^Ттбешеченими облігаціями емітент гарантує виконання своїх зобов'язань повернути основну суму боргу і виплатити

є прямими борговими зобов'язаннями, що не висувають май-нових претензій до компаній. Забезпеченням таких облігацій є загальна платоспроможність компаній.

Залежно від цілей розрізняють облігації вільного обігу (на пред'явника) — можуть вільно переходити з власності одних інвесторів у власність інших на умовах угоди, з обмеженим обігом (іменні) — випускаються, коли емітент не завжди за-цікавлений, щоб випущені ним облігації перебували у віль-ному обігу і без права обігу — інвестори, які придбали такі облігації, залишаються їх власниками до моменту погашення

за розробленою методикою. Відсотки за облігаціями відно-сяться на витрати компанії, виплачуються не тільки при мож-ливій відсутності прибутку, а й у разі збитковості підприємс-тва. Розмір купонних виплат визначається за формулою:

т-^    НомхКв

КВ =   ,           (10.6)

100 %

де KB — розмір купонних виплат; Ном. — номінальна ціна облігації; Кв — купонний відсоток.

Купонні виплати здійснюються за купонами, доданими до облігації. Купони нумеруються, кожний з них призначений для виплати відсотка за певний час, при виплаті — їх відрі-зають. Купони пред'являються для оплати самому емітенту, гаранту (поручителю) випуску або уповноваженому фінансо-вому посереднику.

Для виплат відсотків за облігаціями і погашення їх вартос-ті на підприємстві створюється відкладений фонд (фонд по-гашення), у який підприємством перераховуються згідно з договором грошові суми для того, щоб мати ще до моменту погашення певні фінансові ресурси і згодом виплачувати відсотки. Розмір погашення залежить від умов випуску облі-гацій.

Облігація, як і акція, продається і купується на ринку і має ринковий курс, який розраховується за формулою:

РК =    х100%,            (Ю.7)

Ном.

де РК — ринковий курс облігації; Рцо — ринкова ціна облі-гації, грн.

Звідси, ринкова ціна облігації дорівнює:

„       Ном. хРК

Рцо =  .           (10.8)

100 %

Курс і ціна облігації пов'язані з рівнем прибутковості будь-якого іншого альтернативного способу вкладення капі-талу: банківського відсотка, державних боргових зобов’язань та ін. Із урахуванням даних чинників ринкова ціна облігації буде дорівнювати:

Рцо = Ном.х   х100%,            (Ю.9)

(1 + Да)"

де До — прибутковість облігації — купонний відсоток за об-лігацією (у сотих частках відсотка); Да — прибутковість аль-тернативних вкладень капіталу (у сотих частках відсотка); п — кількість років, що залишилася до погашення облігації.

Спрощену ринкову ціну облігації можна подати у такий спосіб:

Рцо= Ном. + С х п,   (10.11)

де С — сума річних купонних виплат за облігацією.

Таким чином, ціни облігацій залежать не тільки від рівня прибутковості альтернативних інвестиційних проектів, а й від прибутковості самої облігації, терміну, на який вона випуще-на, у тому числі терміну, що залишився до погашення обліга-ції. У цьому разі чим більший цей термін, тим за інших рів-них умов дорожчою є облігація. Якщо облігація випущена з дисконтом, то при наближенні дати погашення величина дисконту буде зменшуватися.

Курс відсоткової облігації в процесі обігу автоматично підвищується завдяки зростанню накопиченого купонного відсотка. При реалізації облігації неодержані продавцем ку-понні відсотки будуть розділені між ним і покупцем. їхня на-копичена частина (відсотки за час, що минув після останньої виплати відсотків до дати купівлі-продажу облігації), увій-шовши у вартість облігації, буде сплачена покупцем продав-цеві. В екс-дивідендний термін курси іменних корпоративних

облігацій автоматично зменшуються на величину відсотка, тому що цей відсоток вже покупцеві не дістанеться — може одержати тільки продавець. На курси облігацій, як і на кур-си акцій, впливає велика кількість чинників, і в першу чер-гу, це — стан попиту-пропозиції на облігації, наявність від-кладеного чи викупного фонду, кредитний рейтинг емітента і т.д.

Більш детально розглянемо існуючу систему вітчизняних облігацій.

Згідно з Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок» «облігація — це цінний папір, що посвідчує внесення його власником грошей, визначає відносини позики між влас-ником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вар-тість у передбачений умовами розміщення облігацій строк і виплатити дохід за облігацією, якщо інше не передбачено умовами розміщення». Облігації розміщуються у документар-ній або бездокументарній формі.

Емітент у порядку, встановленому ДКЦПФР, може розмі-щувати:

а)         відсоткові облігації — за якими передбачається випла-

та відсоткових доходів;

б)         цільові — облігації, виконання зобов'язань за якими до-

зволяється товарами  або послугами відповідно до вимог,

чою ніж їх номінальна вартість. Різниця між ціною придбан-ня та номінальною вартістю облігації виплачується власнику облігації під час її погашення і становить дохід (дисконт) за облігацією.

Облігації можуть розміщуватися з фіксованим строком погашення, єдиним для всього випуску. Дострокове пога-шення облігацій за вимогою їх власників дозволяється у разі, коли така можливість передбачена умовами розміщення облі-гацій, якими визначені порядок встановлення ціни достроко-вого погашення облігацій і строк, у який облігації можуть бу-ти пред'явлені для довгострокового погашення. Погашення може здійснюватися грошима або майном відповідно до умов розміщення облігацій.

Облігація має номінальну вартість, визначену в націона-льній валюті, а якщо це передбачено умовами розміщення облігацій — в іноземній валюті. Мінімальна номінальна вар-тість облігації не може бути меншою ніж одна копійка. Про-даж облігацій здійснюється в національній валюті, а якщо це передбачено законодавством та умовами їх розміщення, — в іноземній валюті.

Емітент може розміщувати облігації іменні, у сертифікаті якої обов’язково зазначається ім'я власника і на пред'явника. До сертифіката відсоткової облігації на пред 'явника додається купон (купонний лист). У купоні (купонному листі) зазнача-ються серія та номер сертифіката облігації, за якою виплачу-ються відсотки, найменування і місцезнаходження емітента, строки виплати відсотків. На кожному купоні (купонному листі) зазначається його порядковий номер. Реквізити серти-фіката облігації встановлює ДКЦПФР.

Власники облігацій, на відміну від держателів акцій, не виступають власниками підприємства, облігації якого вони купили, але вони отримують стабільний дохід у вигляді пев-них відсотків (такі цінні папери є борговими зобов'язан-нями). До того ж AT, за умов прибуткової діяльності, спочат-ку забезпечує виплату відсотків за облігаціями, а потім нараховує дивіденди своїм акціонерам. В Україні частіше зу-стрічаються облігації з фіксованою відсотковою ставкою, змінна відсоткова ставка зустрічається переважно на міжна-родному ринку цінних паперів. В таблиці 10.1 представлені схожі риси та відмінності між акціями та облігаціями.

Найбільш важливим для економіки країни видом обліга-цій є державна облігаційна позика, або іншими словами, — державні облігації. Основною метою випуску державних облігацій є фінансування потреб бюджету, збільшення над-ходження іноземної валюти і приведення в дію механізму стримувального впливу на інфляцію. Державні облігації по-винні мати високий рівень визначеності, бути надійними, відрізнятися ліквідністю — тільки такі їх характеристики можуть приваблювати солідних інвесторів, переважно кре-дитно-фінансових інститутів, що мають у своєму розпоря-дженні великі грошові кошти і зацікавлені їх вкласти у цінні папери.

Таблщя 10.1

СХОЖІ РИСИ I ВЩМІННОСТІ В ЯКІСНІЙ ПРИРОДІ АКЦІЙ ТА ОБЛІГАЦІЙ

 

Схожі риси    Відмінності

 

            Акції                                  Облігації

Є  фінансовим  капіта-лом першого порядку        випускають тільки AT          випускають підпри-ємства будь-яких ор-ганізаційних форм, a також держава

Укладаються договори між емітентом, 3 одно-го боку, і гарантом або андеррайтером   випус-ку, з другого            пайовий цінний папір, без визначеного термі-ну дії, більш поширені  борговий терміновий цінний папір, менш поширені

Масово   емітовані,   бі-ржові, корпоративні        є частиною статутно-го капіталу    є частиною обліга-ційної позики

Є   основними   ринко-вими  фондовими цін-ностями  розмішувати за ціною, що менша від номіна-лу, не можна можна розмішувати з дисконтом (зі зниж-кою від номіналу)

Мають   спільні   рекві-зити            випускаються при ство-ренні AT або при збі-льшенні його  статут-ного капіталу з метою залучення додаткових фінансових ресурсів     випускають ддя обслу-говування процесу розширеного відтво-рення основних фон-дів, а також з фінансо-вої точки зору, випуск облігацій — краща і дешевша операція

Продаються і купують-ся на ринку, мають ри-нковий курс і балансо-ву вартість       гарантована    виплата дивідендів, властиві ви-сокі спекулятивні якості  має вищі інвестицій-ні якості з погляду її надійності — гаран-тується дохід і пога-шення

Знаходяться в обігу на біржовому   і   позабір-жовому ринках   при   первинному   ви-пуску   акціонери   ма-ють справу з AT        при пфвинному випу-ску облігаціонери ма-ють справу з уже сфор-мованою корпорацією

Підпорядковані     дер-жавній системі реєст-рації, контролю і регу-лювання їх обігу акціонер (співвласник корпорації) перебуває у часткових партнер-ських відносинах з ін-шими учасниками AT     облігаціонер — кре-дитор компанії

Закінчення табл. 10.1

 

Схожі риси    Відмінності

 

            Акції                                 Облігації

Існує екс-дивідендний строк,   коли  покупець не має права на отри-мання доходу за ними           у    разі    банкрутства компанії майнові пре-тензії акціонерів задо-вольняються в друго-рядному порядку    майнові претензії об-лігаціонерів у разі банкрутства задово-льняються в першо-черговому порядку

Курс  і ціна пов'язані з рівнем прибутковості будь-якого     способу вкладення капіталу       висока   регулювальна роль у процесі суспі-льного відтворення  низька регулювальна роль у процесі суспі-льного відтворення

            динаміка продажу по-в'язана з економічним станом тієї чи  іншої

галузі   динаміка продажу по-в'язана з ціною випу-ску, термінами обігу, іміджем окремого емі-тента

            динаміка  курсів   вхо-дить до більшості фон-дових індексів      незначна частина фон-дових індексів пов'я-зана з курсом облігацій

            дохід виплачується на час  існування  корпо-рації           дохід виплачується тільки на час дії об-лігації

            умови емісії менш до-ступні для акціонерів, але менше обмежень в обігу        умови випуску більш доступні для обліга-ціонерів, але більше обмежень в обігу

            сумарна  вартість   ви-пущених  акцій  утво-рює статутний капітал корпорації          сумарна вартість випу-щених корпоративних облігацій є позиковим капіталом компанії або його частиною

            в операціях спостері-гається   велика   кіль-кість фінансових афер        фінансових афер на-багато менше

            дивіденди виплачують-СЯ    ТІЛЬКИ    3    чистого прибутку,   після  його оподаткування відсотки відносяться на витрати компанії, виплачуються і при можливій відсутності прибутку і у разі збит-ковості підприємства, незалежно від оподат-кування прибутку

І.Державні облігації— це облігації, випуск яких здійсне-но від імені держави чи від імені будь-якого її органу. Емісія державних облігацій регулюється законом України про Дер-жавний бюджет на відповідний рік, яким встановлюються граничні розміри державного зовнішнього та внутрішнього боргу. Емісія державних облігацій є частиною бюджетного процесу і не підлягає регулюванню ДКЦПФР. Державні облі-гації в Україні можуть бути: довгострокові — понад 5 років; середньостр.кові — від 1 до 5 років і короткострокові — до

Державні облігації поділяються на:

а)         облігації внутрішніх державних позик України —

державні цінні папери, що розміщуються виключно на внут-рішньому фондовому ринку і підтверджують зобов'язання держави щодо відшкодування пред'явникам цих облігацій їх номінальної вартості з виплатою доходу відповідно до умов розміщення облігацій. Залучення коштів шляхом випуску об-лігацій внутрішньої державної позики становить десятки мі-льярдів гривень, але внаслідок нецільового використання цих коштів державою виникає не лише дефіцит, а й потреба у до-датковій емісії таких цінних паперів вже з метою погашення минулих і поточних боргів.

Основними функціями, які виконує внутрішня держав-на позика в економіці країни, є:

=> формування державного боргу;

=> забезпечення касового виконання державного бюдже-ту шляхом покриття розривів між доходами та видатками, що виникають у результаті нерівномірності в часі податко-вих надходжень і видатків бюджету;

=> регулювання грошового обігу, розвитку економіки, про-ведення грошово-кредитної політики з метою досягнення зростання обсягу виробнщтва, підвищення зайнятості та попередження інфляції;

=> мобілізація коштів для фінансування цільових держав-них і місцевих програм, які мають важливе соціально-еконо-мічне значення;

б)         цільові облігації внутрішніх державних позик Украї-

ни — облігації, емісія яких є джерелом фінансуеання дефі-

циту державного бюджету в обсягах, передбачених на цю

мету законом про Державний бюджет України на відповід-ний рік, і в межах граничного розміру державного боргу. Ос-новним реквізитом таких облігацій є зазначення в законі про Державний бюджет на відповідний рік напряму використан-ня коштів від розміщення цих облігацій.

Кошти, залучені до Державного бюджету України від ро-зміщення цільових облігацій внутрішніх державних позик, використовуються виключно для фінансування державних або регіональних програм і проектів на умовах їх повернення в обсягах, передбачених законом про Державний бюджет на відповідний рік. Фінансування здійснюється відповідно до кредитних договорів, що укладаються між державою в особі Міністерства фінансів України та отримувачем коштів. Умови кредитних договорів повинні відповідати умовам випуску ці-льових облігацій внутрішніх державних позик з обов’язковим у’тановленням дати обслуговування та погашення кредиту за

гові цінні папери, що розміщуються на міжнародних фондових ринках і підтверджують зобов'язання держави відшкодува-ти пред'явникам цих облігацій їх номінальну вартість з ви-платою доходу відповідно до умов випуску облігацій. Україна випускає облігації зовнішньої державної позики з 1995 року, які призначені переважно для реструктуризації боргів за ене-ргоносії перед Росією. Такі облігації мають змогу обертатися на європейському фондовому ринку, хоча й практично не здатні розв’язувати існуючі зовнішні проблеми України.

Рішення про розміщення облігацій зовнішніх і внутрішніх державних позик України та умови їх випуску приймається згідно з Бюджетним кодексом України. Розміщення здійсню-ється у разі дотримання на кінець року граничних розмірів державного зовнішнього та внутрішнього боргу, передбаче-них Верховною Радою України в законі про Державний бю-джет на відповідний рік. Операції з обслуговування держав-ного боргу, пов’язані з розміщенням облігацій внутрішніх державних позик і цільових облігацій, їх погашення, виплата доходів за ними, а також депозитарну діяльність щодо цих цінних паперів виконує НБУ. Порядок проведення цих опе-рацій встановлює НБУ за погодженням з Міністерством фі-

нансів України. Розміщення, обслуговування та погашення облігацій зовнішніх державнш позик здійснює Міністерство фінансів України, яке на основі відповідних договорів може залучати для цього банки, інвестиційні компаніїтощо.

Державні облігації можуть бути іменними або на пред 'яв-ника, розміщуватися у документарній або бездокументарній формі. Продаж облігацій внутрішніх державних позик здійс-нюється в національній валюті, а облігацій зовнішніх держа-вних позик України — у валюті запозичення. Виплата дохо-дів і погашення державних облігацій України здійснюються грошима або .ержавними облігаціями України інших видів за

ЧРО JTOTO СХОПП-Г

2. Обмшгщ підприємств — це облігації, які випускають-ся юридичними особами, котрі переважно займаються підп-риємницькою діяльністю. У світовій практиці такі облігації називають інституційними. Термін «інститути» використову-ється для узагальненої назви компаній, корпорацій, господар-ських товариств тощо. Основними цілями випуску таких об-лігацій є отримання позики грошових коштів, необхідних для господарської діяльності; збільшення свого акціонерного ка-піталу шляхом обміну облігацій при погашенні на акції; змі-цнення своїх виробничих зв'язків з інститутами-партнерами; придбання контрольного пакета акцій іншого емітента тощо.

Ринок облігацій підприємств в Україні є найменш розвине-ним. Основними причинами такого становища стали законо-давча невизначеність, непосильний податковий тиск, складне економічне становище в країні, інфляційні процеси. Але одні-єю з головних подій останніх років на вітчизняному фондово-му ринку стало відновлення використання такого поширеного на світових фінансових ринках інструменту, як облігації підп-риємств. Порівняно з попередніми роками все більше юридич-них осіб залучає додаткові кошти шляхом випуску облігацій підприємств. Позитивною рисою ринку облігацій підприємств є значне підвищення інтересу з боку господарських товариств (передусім товариств з обмеженою відповідальністю, держав-

^^^^o^V^^S^^^^. У 3аК°-— розміщуються юридичними особами тільки після пов-ної сплати свого статутного капіталу;

—        не допускається розміщувати для формування і попов-нення статутного капіталу емітента, а також покриття збитків від господарської діяльності шляхом зарахування доходу від продажу облігацій як результату поточної господарської дія-льності;

—        підтверджують зобов'язання емітента за ними та не дають права на участь в управлінні емітентом;

—        дають право юридичним особам розміщувати їх на су-му, яка не перевищує трикратного розміру власного капіталу або розміру забезпечення, що надається їй з цією метою тре-тіми особами;

—        згідно з умовами розміщення облігацій, що розміщу-ються AT, можуть передбачати можливість їх конвертації в акції AT (конвертовані облігації);

—        розміщуються відповідно до рішення про їх розміщен-ня, яке приймається відповідним органом управління емі-тента згідно з нормами законів, що регулюють порядок ство-рення, діяльності та припинення юридичних осіб відповідної організаційно-правової форми.

Реєстрацію   випуску   облігацій   підприємств   здійснює

]^ті^^^^^^У^блігац^ що випуска-ються місцевими органами влади. Муніципальні (місцеві) об-лігації є напрямом залучення фінансових ресурсів на міс-цевому рівні. Емісія муніципальних облігацій забезпечує зниження вартості обслуговування внутрішнього боргу, залу-чення в економіку регіону коштів іноземних інвесторів та сприяє трансформації коштів населення в інвестиції. Кошти від розміщення облігацій місцевих позик спрямовують на конкретно визначені програми розвитку регіону, а також для фінансування різного роду місцевих проектів — будівництва мостів, очисних споруд, системи водопостачання тощо, що створить нові робочі місця, збільшить податкові надходжен-ня, зменшить соціальну напругу, сприятиме розвитку інфра-структури ринку цінних паперів. 3 наведеного зрозуміло, що необхідність місцевих облігацій як важливого інструменту фондового ринку місцевих позик очевидна. Але на сучасному етапі на розвиток ринку облігацій місцевих позик негативний вплив  має  недосконала  інфраструктура  фондового  ринку

України. Складності, що стоять на шляху розвитку такого ринку, можуть бути вирішені державою тільки в тісній взає-модії з професійними учасниками фондового ринку. Ство-рення саморегулівних організацій учасників ринку місцевих цінних паперів дозволить розв’язати проблеми, пов'язані з розвитком інфраструктури ринку, забезпеченням ліквіднос-ті й інформаційної відкритості ринку та вдосконалення зако-нодавства з цих питань.

Згідно із Законом [20] до облігацій місцевих позик нале-жать облігації внутрішніх і зовнішніх місцевих позик. Рі-шення про розміщення таких облігацій приймає Верховна Рада АРК або міська рада відповідно до вимог, установлених бюджетним законодавством. Реєстрацію випуску облігацій місцевих позик здійснює ДКЦПФР в установленому нею по-рядку. Особливості погашення та реалізації прав за обліга-ціями місцевих позик визначаються умовами їх розміщення.

Перші вітчизняні облігації внутрішніх місцевих позик з'явились у 1995 році. їх випуски були зареєстровані в Київ-ській, Харківській, Донецькій, Дніпропетровській, Одеській, Львівській, деяких інших областях і в Автономній Республіці Крим. Відповідно до умов випуску багатьох місцевих позик при розміщенні менше як 20 % обсягу емісії позики вважа-ються такими, що не відбулися. Незважаючи на таку низьку межу, деякі позики не розмістили навіть 1 % облігацій. Львів-ській міськраді було відмовлено у реєстрації інформації про випуск облігацій у зв’язку з невідповідністю поданих доку-ментів чинному законодавству. У зв'язку з численними по-рушеннями чинного законодавства при проведенні деяких місцевих позик органами контролю приймались рішення про закриття позик.

Серед муніципальних позик, що мали місце в різних обла-стях України, були як вдалі, так і невдалі спроби вирішити соціально-економічні проблеми відповідних регіонів за раху-нок емісії муніципальних облігацій. Незважаючи на посилен-ня державного регулювання та контролю за ринком місцевих позик, залучення коштів до місцевих бюджетів шляхом випу-ску облігацій місцевих позик не набуло значного поширення в Україні. Але протягом останніх років кількість зареєстро-ваних випусків облігацій місцевих позик збільшується.

Основними причинами незадовільного розвитку ринку муніципальних позик є низький рівень довіри з боку інвесто-рів до органів місцевої влади та відсутність кваліфікованих спеціалістів в органах місцевого самоврядування з питань випуску та обігу облігацій місцевих позик.

Таким чином, на ринку цінних паперів одночасно можуть знаходитися різні види облігацій, що дає можливість для ін-весторів формувати портфель облігацій з метою зниження ризику інвестицій та отримання стабільного прибутку. Порт-фель облігацій, як і портфель акцій, формується на основі принципів дохідності, надійності, ліквідності, а також врахо-вує параметри виплат доходів за різними облігаціями. Основ-ними фінансово-кредитними інститутами, які формують порт-фель облігації, є інвестиційні та пенсійні фонди, комерційні банки, страхові та інвестиційні компанії. Портфельні обліга-ції разом з портфельними акціями та іншими цінними папе-рами формують інвестиційний портфель.

В Україні формування портфеля облігацій здійснюють пе-реважно різноманітні інститути, при цьому основну частину такого портфеля, як правило, займають державні облігації. Останні в умовах фінансової нестабільності залишаються чи не єдиним джерелом отримання стабільного доходу. Однак і державні цінні папери ще дуже далекі від аналогічних оп-тимальних фондових цінностей.

3 викладеного видно, що облігації на ринку цінних папе-рів посідають важливе місце, відіграють роль своєрідного ка-талізатора економіки (коли йдеться про державні облігації) і беруть активну участь у розвитку національного фондового ринку.

Важливим фінансовим інструментом на міжнародному фінансовому ринку є єврооблігації. Міжнародна асоціація фондових ринків займається стандартизацією умов випуску та обігу єврооблігацій, а також розробляє правила торгівлі єврооблігаціями. Основна форма випуску єврооблігацій — у вигляді цінного папера на пред'явника. Вони обслугову-ються в одній із світових депозитарно-клірингових систем і розміщуються одночасно на ринках кількох країн. Найбільша кількість угод із єврооблігаціями здійснюється у фондових центрах — Лондоні, Сингапурі, Гонконзі, Нью-Йорку та Токіо.