1. Сутність цінних паперів і їх місце на фінансовому ринку


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 

Загрузка...

Основними інструментами фондового ринку, його об’єк-том є цінні папери, які частково уже розглядалися в поперед-ніх темах.

Цінні папери — документи встстовленої форми з відпо-відними реквізитами, що посвідчують грошові або інші май-нові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх роз-містила (видала), і власника та передбачають виконання зобов 'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можли-вість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

Цінні папери знаходяться в обігу у таких сферах діяльнос-ті, як брокерська, депозитарна, реєстраторська, трастова, клі-рингова, консультаційна та інших. Вони виступають як еко-номічна та юридична категорії, є інструментом залучення коштів, об’єктом вкладання фінансових ресурсів, мають віль-ний характер переходу від одного власника до іншого, не об-межені в обігу, поділяються на два великих класи — основні і похідні.

Основні цінні папери — це цінні папери, в основі яких ле-жать майнові права на будь-який актив (товар, гроші, капітал,

344

айно, різні ресурси та ін.). До основних відносяться акції, облігації, векселі, інвестиційні сертифікати та інші поширені цінні папери, які називають базовими активами.

Похідні цінні папери є зобов’язаннями, які виникають у зв’язку зі зміною ціни або умов контракту щодо базового активу.

Розвиток комп’ютерних засобів збору, обробки і збере-ження інформації створив умови для поступової заміни на ринках певної частини паперових цінних паперів, їх стали на-зивати безпаперо’ими — запис, що зберігається в комп’ютер-них файлах. У звязку з цим на ринку цінних паперів почав

аспекти:

1)         документальний — випуск та обіг обумовлює виник-нення певних відносин між емітентом і власником цього цін-ного папера. Тобто поняття «документальний характер» має те саме значення, що й «офіційний»;

2)         матеріальна форма документа — означає форму мате-ріального носія, на якому виготовлений документ. Такий но-сій може бути паперовим або мати форму комп’ютерного за-пису;

3)         наявність певного набору взаємних прав та зобов 'язань, що випливають із власності на конкретний цінний папір — включає наявність достатньої інформації про учасників ринку, про ціни, угоди й пропозиції щодо цінних паперів, чесність, високий ступінь взаємної довіри, встановлення пріоритету інтересів клієнта перед інтересами професійних учасників ринку цінних паперів;

4)         свідчать про інвестування коштів, що є важливим для розуміння економічної суті і ролі цінних паперів;

5)         засвідчують майнове право у формі титулу власності (акції корпорацій, векселі, чеки і т.д.) або майнове право як відношення позики власника документа до особи, що його випустила (облігації корпорацій і держави, сертифікати та ін.);

6)         формують фундаментальні властивості цінних паперів — це конкретні властивості, що обумовлюють економіко-право-вий статус цінних паперів як особливого виду майна. У теорії фондового ринку цінними паперами визнаються тільки такі

майнові цінності, яким властиві такі фундаментальні власти-вості, як: обіговість, стандартність, доступність для цивільно-правових відносин, серійність, документальність,  .регульо-

BaH^^^^^3i,«P^S Л-Хщ7акргпяена на матеріальному носії офіційна інформація емітента, придбан-ня якої призводить до виникнення взаємних прав і зобов 'язань між емітентом та власником даного документа. Матеріаль-ним носієм може бути папір (папери, сертифікати, цінні па-пери) або комп’ютерний запис (електронні цінні папери).

He кожний грошовий документ може мати статус цінного папера. В більшості країн світу існує перелік грошових докумен-тів, що закріплюється законодавчо в актах, що мають юри-дичну силу. Деякі цінні папери мають більшу юридичну силу, інші — меншу. В Україні закони щодо цінних паперів прий-маються Верховною Радою, яка є органом законодавчої влади; у США — Конгрес; у Великобританії, Японії, Франції — Пар-ламент. Вітчизняні підзаконні акти в більшості випадків прий-маються Кабінетом Міністрів і Міністерством фінансів України.

Перелік цінних паперів, що міститься в законах різних країн, може бути вичерпним або відкритим (див. рис. 10.1).

Перелік цінних паперів

 

вичерпний

 

відкритий

 

 

 

цшними паперами визнають-ся лише ті грошові доку-менти, які чітко визначені у переліку (Японія, Україна)

 

до категорп цінних паперів на-лежать всі грошові документи, перелічені в законі, а також ін-ші, не зазначені в переліку, як-що вони задовольняють вимоги, встановлені законами (США)

 

Рис. 10.1. Види переліків цінних паперів

Переліки цінних паперів можуть бути широкими і вузьки-ми — залежно від кількості грошових документів, які включає перелік. Так, в Україні до переліку емісійних цінних паперів

входить дев’ять видів цінних паперів, що закріплені Законом. Це акції; облігації підприємств; облігації місцевих позик; державні облігації України; іпотечні сертифікати; іпотечні облігації; сертифікати фондів операцій з нерухомістю (сер-тифікати ФОН); інвестщійні сертифікати; казначейські зобов 'язання України. Грошові документи, які не включають-ся в законодавчий перелік цінних паперів і не відповідають встановленим вимогам закону, не мають правового статусу цінних паперів (квитанції, чеки, платіжні доручення тощо).

Кожний національний ринок цінних паперів, поряд з ве-ликою кількістю спільних з іншими національними ринками рис, має і свої особливості. Ці особливості можуть бути реа-льними, що пояснюються історичним розвитком даної країни, а можуть мати і лінгвістичне походження. Реальні особливо-сті проявляються, наприклад, під час порівняння переліків цінних паперів, що містяться в японських та американських законах, яке свідчить, що при визначенні видів цінних папе-рів японський підхід є жорсткішим, а американський — від-носно вільний. В Японії право більше стежить за тим, щоб тільки певні грошові документи відносились до категорії цін-них паперів (їх всього 9); у США цінні папери мають більшу кількість грошових документів (їх більше 100). Лінгвістичні особливості проявляються в тому, що один і той самий тер-мін відносно цінного папера може мати різне значення в різ-них державах. Наприклад, в Європі короткотермінові зо-бов’язання держави іноді називають «драфтом», а в США — біллем. Також термін «дохідні облігації» має різне значення у США і Великобританії.

Цінні папери, як інструменти фондового ринку, в будь-якій країні засвідчують певні зобов’язання емітента перед інвесто-ром щодо прав власності на цінний папір. До цінних паперів належать різнотипні документи, що відповідають ресурсам, права на які вони виражають. Так, акції відповідають нерухо-мості; облігації корпорацій, державні цінні папери, депозитні (ощадні) сертифікати виражають боргові відносини; векселі, чеки, коносаменти пов’язані з рухом товарів. Тому для розк-риття економічної сутності цінних паперів необхідно розгля-нути ознаки, без яких документ не може претендувати на ста-тус цінного папера. Такі ознаки представлені нарис. 10.2.

Класифікація цінних паперів

 

▼        Класифікаційні ознаки                                                                    V

 

           

           

                       

 

                                                          

ґ За порядком   Nu '\^ розміщення   )

^ґ^ За формою     Nu =^^^   існування     )

ґ За формою   ^^ ==^V     випуску    у'                   емісійні          

 

                                  

 

                        неемісійні      

 

                                              

 

                        документарні

 

                                              

 

                        бездокументарні       

 

                                              

 

                        іменні 

 

                                              

 

                        на пред’явника        

 

                       

           

 

                                              

 

                        ордерні          

 

                                                          

 

                        пайові            

 

           

           

            г боргові        

                                              

                       

                                  

            товаророзпорядчі     

,/^ Зацивільним

^Ч                    ПІЇПППТАІІ                        

           

 

                                  

                                               приватизаційні         

                                               іпотечні         

           

 

            похідні                       

                       

 

           

                                   

 

                                              

                        ^^        ризикові                    

                       

           

           

                       

            */       ія рівнем

\^        ризику        ^   \<<^               

            ^          кові    

 

            ^\.                              

           

 

                        >^        безризикові               

                       

           

           

=&f     За терміном                                      

 

                        ^.      строкові

 

                                  

                                   ь.   безстрокові         

                       

           

           

 

           

                                                                                                         

Рис. 10.2. Класифікація цінних паперів

Класифікація цінних паперів — це поділ їх на види за пев-ними ознаками. Під видом цінних паперів слід розуміти су-

накові права їх власників у межах одного випуску стосовно особи, яка бере на себе відповідні зобов 'язання (емітент). До емісійних цінних паперів належать дев'ять їх видів, що ви-значені вище. Цінні папери, що не належать згідно із цим За-коном до емісійних, можуть бути визнані такими ДКЦПФР, якщо це не суперечить спеціальним законам про ці групи або

ВИДД^ен2рТ- еипущені у папероеій формі, містять реквізити відповідного виду цінного папера певної емісії, дані про кількість цінних nanepie і засвідчують сукупність прав, наданих иими паперами.

Бездокументарні- випущені в електронному вигляді і пе-редбачають здійснений зберігачем обліковий запис, який є підтвердженням права власності на цінний папір. Випуск у документарній формі здійснюється емітентом шляхом ви-готовлення сертифікатів, які випускаються з урахуванням вимог, визначених ДКЦПФР. У разі емісії цінних паперів у бездокументарній формі емітент оформляє глобальний сер-тифікат, що відповідає загальному обсягу зареєстрованого

ний на весь випуск цінних nanepie у бездокументарній формі, який підтверджує право на здійснення операцій з цінними па-перами цього випуску в НДС. Цінні папери в документарній і бездокументарній формах повинні містити всі передбачені законодавством реквізити. Відсутність або неправильне офо-рмлення хоча б одного з них означає недійсність документа як цінного папера даного виду.

За формою випуску розрізняють цінні папери: а) іменні — права, посвідчені цінним папером, належать особі, зазначеній у цінному папері. Іменні цінні папери не пі-длягають передачі або передаються шляхом повного індоса-менту (передавальним записом, який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи). Форма випуску іменних цін-них паперів визначається емітентом, затверджується ДКЦПФР

 

при реєстращї випуску та є шдставою для взяття цих цшних паперів на обслуговування НДС як іменних цінних паперів у документарній формі, іменна ідентифікація власників яких здійснюється на підставі облікового реєстру рахунків власни-

ШЧ)нТпреРявника - права, посвідчені таким цгншм па-пером, належать пред 'явникові цінного папера. Цінні папери на пред'явника обертаються вільно. Для передачі іншій особі прав, посвідчених цінним папером на пред'явника, достатньо вручити цінний папір цій особі;

в) ордерні — права, посвідчені таким цінним папером, на-лежать особі, зазначеній у цінному папері, яка може сама здійснити ці права або призначити своїм розпорядженням (наказом) іншу уповноважену особу. Права, посвідчені орде-рним цінним папером, передаються шляхом вчинення на цьому папері індосаменту. Індосант (фізична або юридична особа, яка є власником ордерного цінного папера і вчиняє ін-досамент) відповідає за наявність і здійснення цього права. Згідно з індосаментом до особи, якій (або у розпорядження якої) передаються права, посвідчені цінним папером (індо-сата), переходять усі ці права. Індосамент може бути блан-ковим (без зазначення особи, щодо якої має бути здійснене виконання зобов'язань) або ордерним (із зазначенням такої особи).

Уцивільному обороті знаходяться цінні папери:

а)         пайові — посвідчують участь їх власника у статутно-

му капіталі (крім інвестщійних сертифікатів), надають

власнику право на участь в управлінні емітентом і отриман-

ня частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та час-

тина майна у разі ліквідації емітента. До пайових цінних

паперів відносяться акції та інвестиційні сертифікати;

б)         боргові — посвідчують відносини позики і передбача-

ють зобов'язання емітента сплатити у визначений строк

кошти відповідно до зобов'язання. Боргові цінні папери не

надають їх власникам прав на участь в управлінні справами

емітента. До категорії боргових документів належать ті, що

свідчать про наявність між організацією-емітентом та влас-

ником цінних паперів кредиторсько-дебіторських відносин

і включають облігації підприємств, державні облігації України,

облігації місцевих позик, казнач;йські зобов’язання, ощадні

(ДЄ2П-«^^нГ—™ nlZlTeunycK яких забезпечено іпо-течним покриттям (іпотечним пулом) та які засвідчують право власників у межах одного випуску (щодо емітента) на отримання від емітента належних їм коштів у встановле-ний строк відповідно до вимог. До іпотечних цінних паперів відносяться іпотечні облігації (звичайні та структуровані), іпотечні ),ртифікати (з фіксованою дохідністю та сертифіка-

™ ^т^^Ш—і^^т; право власнша на без-оплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підпр;ємств, державного житлового фонду та

ЗЄ^Тпохідн—Уцінні папери, механізм випуску та обігу яких пов’язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договор;м, цінних паперів, інших фі-

ИаН^£^^!і—Ш папери, які надають гхньому держателю право розпоряджатися майном, вказаним у цих до-кументах. До розпорядчих цінних паперів відносяться прості та складські свідоцтва, коносаменти, вантажні свідоцтва і заставні. Ознаки класифікації, що представлені на рис. 10.2 не є ви-черпними. В економічній літературі виділяють і інші ознаки класифікації цінних паперів: 1) за формою отримання доходу (з постійним доходом, бездохідні); 2) за обсягом наданих прав (з правом власності, з правом управління, з правом кре-дитування); 3) за територією обігу (муніципальні, державні, іноземні); 4) за можливістю обміну (кон,ертовані та неко) -вертовані); 5) за емітентами (державні, приватні, змішанї);

6)         за рейтинговим рівнем (високоїякості, середньої, низько'і)

7)         залежно від мети (фондові — безстрокові, що діють no-Had рік, і комерційні — боргові, короткострокові) та інші.

Найпоширенішими видами цінних паперів, які випус-каються і знаходяться в обігу на ринках цінних паперів країн світу, є:

а) цінні папери, які засвідчують участь в емітенті (акції, пайові свідоцтва, інвестиційні сертифікати), тобто власники яких є співвласниками майна і коштів емітента;

б)         цінні папери, які засвідчують наявність боргових взає-

мовідносин між власниками цінного папера й емітентом,

тобто боргові цінні папери (облігації, ощадні (депозитні)

сертифікати, векселі, інвестиційні сертифікати;

в)         похідні цінні папери — документи, що засвідчують ная-

вність у їхнього власника певних спеціальних прав на базо-

вий актив (ф’ючерси, форварди, опціони, свопи, варанти та ін.).

Незважаючи на різноманітність цінних паперів і чисель-ність їх видів, будь-який цінний папір характеризується трьома універсальними ’знаками:

1)         підтверджує зобовязання емітента перед інвестором;

2)         права інвестора на володіння цінним папером не повин-ні підтверджуватися будь-яким іншим документом;

3)         для передачі прав власності на цінний папір достатньо внести ім’я нового власника до реєстру акціонерів у реєстра-тора або депозитарія.

Роль цінних паперів визначається функціями, які вони виконують. Основні із них представлені на рис. 10.3.

 

Рис. 10.3. Функції цінних паперів

=> Мобілізаційна функція стосується майже всіх видів цінних паперів: акцій, банківських депозитів, казначейських зобов’язань, облігацій підприємств і внутрішньої державної позики тощо. Суть ії полягає в тому, що підприємство, орга-нізація чи держава на певній стадії свого розвитку досягає моменту, коли починає відчувати нестачу коштів і з метою

поліпшення фінансового стану приймається рішення про ви-пуск цінних паперів. За короткий проміжок часу організація-емітент може мобілізувати значні кошти на розвиток власної

тШЛЯуправлінську функцію виконують не всі цінні папери, переважно акції, сертифікати з часткою, інвестиційні серти-фікати, пайові свідоцтва. Дана функція означає наявність у власника зазначеного виду цінних паперів, які дають мож-ливість брати участь в управлінні емітентом (участь у загаль-них зборах акціонерів, голосування, висування кандидатур до складу виборних керівних органів, отримання інформації про фінансовий стан, участь у розподілі майна емітента при його ліквідації тощо).

^Запозичувальна функція виконується лише борговими цінними паперами (облігаціями, векселями, свідоцтвами про заборгованість, комерційними паперами), частка яких на ри-нку цінних паперів є однією з найбільших. При придбанні боргових цінних паперів їх власник набуває статусу кредито-ра емітента, а не власника майна емітента, а власник цінних паперів набуває статусу співвласника майна емітента, а не

КРЄТрозрахункова функція визначає, що цінні папери мо-жуть виступати засобами розрахунку, тобто ними можна сплачувати вартість робіт, послуг, товарів, а також вартість одних цінних паперів може оплачуватись іншими цінними

"^зТбезпечувальна - означає, що цінні папери або права на них передаються кредитору і виступають як гарантія того, що у разі невиконання зобов'язань збитки будуть відшкодо-вані за рахунок вартості цшних паперів.

=> Перерозподтьна — реалізується лише на вторинному ринку, де відбувається перерозподіл капіталу між різними га-лузями господарства. Цінні папери з метою залучення коштів перепродаються, що забезпечує перелив капіталу з однієї га-лузі чи діяльності в іншу.

=> Інформаційна — свідчить про стан економіки у світі чи в конкретній країні. Так, курси на цінні папери відобра-жають будь-які зміни в економічному та політичному житті. Масове падіння курсів є ознакою погіршення економічної

кон'юнктури, а стабільні курси або їх підвищення свідчать про нормальний економічний стан країни.

Перелік визначених функцій не є вичерпним, так як з роз-витком ринкових відносин на фінансовому ринку з'являються нові види цінних паперів, поряд з якими появляються і функ-ції, характерні для них.

На  виконання  цінними  паперами  визначених  функцій

Ви7Г™ртїм?-™7™аментальними еластиеостями цін-них паперів, тобто конкретними властивостями, що обумов-люють економіко-правовий статус цінних паперів як особли-вого виду майна. їх використовують для визначення таких ознак цінних паперів, як:

—        надійність — ступінь ризику, якому піддається інвестор, коли купує цінні папери. Абсолютно безризикових цінних па-перів не існує. Під ризиком розуміють припущення, що емі-тент не може виконати повністю, частково чи своєчасно взяті на себе зобов'язання, згідно з умовами випуску цінних папе-рів. Умови випуску — це офіційний документ емітента, в якому проголошується обсяг і види взаємних прав та зобов'язань, що виникають між емітентом та власником цінних паперів;

—        визначеність — можливість інвестора мати судження про цінні папери з більшим чи меншим ступенем достовірно-сті. Інвестор вкладає кошти в цінні папери із впевненістю, що поверне їх і отримає прибуток;

—        тривалість життя — період існування цінних паперів. Чим довший період, тим більша їх вартість (більший відсо-ток). Цей вартісний чинник має більше значення для борго-вих цінних паперів, але також ураховується і при визначенні вартості цінних паперів, що підтверджують участь (членство) власника цінного папера в організації діяльності емітента. Усі цінні папери мають повний цикл «життя». Емітенти випус-кають їх, потім вони знаходяться в обігу чи зберігаються і, нарешті, вилучаються з обігу або погашаються. Навіть ті цінні папери, які випущені на невизначений строк, є лише те-оретично безстроковими;

—        ліквідність — здатність цінних паперів швидко перет-ворюватись у готівку, тобто швидко бути проданими на рин-ку. Ті цінні папери, що швидко продаються на ринку, нази-

вають ліквідними; вони легко переходять із власності одних інвесторів у власність інших. Неліквідні цінні папери повіль-но і продаються і купуються на ринку, а також важко і пові-льно переходять із власності одних суб’єктів до інших;

—        обіговість — здатність цінних паперів бути предметом купівлі-продажу (акції, облігації) або платіжним інструментом що опосередковує обіг на ринку інших фінансових інструмен-тів (чеки, векселі, коносаменти, приватиза’ійні документи);

—        стандартність — наявність обовязкових реквізитів, які визначають стандартний зміст цінного папера: форми прав, термінів дії, інститутів обігу, порядку емісії тощо;

—участь у цивільному обігу — здатність цінних паперів бути не тільки предметом купівлі-продажу, а й об’єктом ін-ших майнових відносин (угод застави, зберігання, позики, дарування, комісії, успадкування і т. д.).

2) цінові — це чинники, що впливають на коливання цін на цінні папери, основними із них є ринковий характер цін-них паперів, який формує попит і пропозицію. Коли попит перевищує пропозицію, ціна зростає, і навпаки. Для того щоб співвідношення попиту і пропозиції було більш реальним, в останні роки на фондових біржах встановлюються певні обмеження на зміни цін.