1. Сутність фінансового ринку, необхідність і передумови його створення


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 

Загрузка...

Найбільш ефективною формою організації економіки є ри-нок, про що свідчить досвід багатьох країн світу. Для норма-льного розвитку економіки необхідна мобілізація тимчасово вільних коштів фізичних та юридичних осіб, їх розподіл і пе-рерозподіл на комерційній основі між різними секторами економіки. Ці процеси мають здійснюватись на фінансовому ринку, у своєрідній сфері, де визначається попит і пропозиція на різноманітні фінансові інструменти.

Фінансовий ринок є складовою сферою фінансової систе-ми держави. Він може успішно функціонувати лише в умовах ринкової економіки, коли переважна частина фінансових ре-сурсів мобілізується суб’єктами підприємницької діяльності на засадах їх купівлі-продажу.

Метою утворення та функціонування фінансового ринку є акумулювання та ефективне розміщення заощаджень в еко-номіці, стан якої значною мірою зумовлений ефективністю переливання інвестиційних коштів від тих, хто має заоща-дження, до тих, у кого на цей момент є потреба в капіталі. Чим різноманітніша з точки зору суб’єктів і розмірів струк-тура заощаджень та можливостей інвестицій, тим більшою

Необхідними передумовами для створення фінансового ринку є:

=> господарська самостійність підприємств — господар-ська самостійність почала формуватися ще наприкінці 80-х років, коли підприємствам надали право самостійно розпоря-джатися своїми доходами і розвивати свою діяльність за принципом «трьох С»: самоокупність, самостійність і самоу-правління. Після 1991 року, коли були прийняті закони Укра-їни «Про підприємства в Україні» і «Про цінні папери та фон-дову біржу», підприємства стали повноправними суб’єктами фінансового ринку, так як стали самостійно формувати фор-му своєї власності, — перевага надавалась акціонерній;

=> ліквідація державної монополії на використання зао-щаджень населення — уже більше 15 років населення з ме-тою отримання доходу ма, можливість вкладати свої кошти не тільки в ощадний банк, a і в різні фінансові установи та фінансові інструменти, що, у свою чергу, сприяє і зростанню добробуту, і росту економіки держави;

=> перехід до нової системи організації грошових потоків в економіці — грошові потоки почали розглядатися як фінан-сове вираження підприємницької діяльності суб’єкта госпо-дарювання в умовах ринкової економіки, як основа самофі-нансування, що забезпечує покриття потреби підприємства в капіталі за рахунок внутрішніх джерел; обґрунтовується політика сучасного управління грошовими потоками на ос-нові кількісної оцінки та моделювання;

=> рівноправність усіх учасників фінансового ринку — це основний принцип, який забезпечує однакові права для всіх учасників фінансового ринку щодо отримання інформації, створення необхідних умов для реалізації інтересів суб’єктів ринку, забезпечення захисту їх майнових прав;

=> формування ma вдосконалення дворівневої банківської системи — сучасна банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, що створені і діють на території України відповідно до положень Закону України «Про банки та банківську діяльність». Через банків-ську систему проходить великий обсяг грошових розрахунків і платежів підприємств, організацій і населення, що вимагає від банківської системи досконалості, довіри, стабільності, ефективного використання фінансових інструментів для по-ліпшення грошово-кредитного регулювання, підвищення ефективності платіжної системи;

=> утворення інфраструктури фінансового ринку за раху-нок різних фінансових посередників — важливим елементом інфраструктури є інституційний, роль якого у розвитку фі-нансового ринку визначається фінансовими посередниками, що представлені в основному банківськими та небанківськи-ми фінансовими установами, контрактними інститутами, кі-лькість яких з кожним роком збільшується, а також і якість послуг, які вони надають на фінансовому ринку;

^•утворення сучасної технічної бази, що обслуговує функціо-нування фінансового ринку — процес інтеграції, який зараз три-ває у світі, пов'язаний із багатьма процесами, що відбуваються на міжнародних і національних фінансових ринках, найважли-вішими з них є розвиток новітніх технологій, інституціалізація, лібералізація фінансових ринків, досягти яких без сучасної тех-нічної бази з новими Інтернет-технологіями неможливо;

=> пільговий порядок оподаткування доходів із цінних папе-рів — одна із основних передумов, яка сприяє розвитку ринку цінних паперів; вкладання коштів у даний фінансовий актив не тільки юридичних осіб, але і населення, що сприяє розвитку вторинного (неорганізованого) фінансового ринку та ін.

Основною передумовою функціонування фінансового рин-ку є розбіжність між потребою у фінансових ресурсах еконо-мічних суб'єктів і джерелами задоволення цієї потреби. Най-частіше вільні грошові кошти існують у вигляді заощаджень у одних власників, а потреби в інвестиціях виникають у інших.

На фінансовому ринку відбувається рух коштів (капіталу). Гроші — це головна мета підприємництва і найважливіший засіб для досягнення цієї мети. При цьому необхідно виріши-

ти питання про джерела капіталу та шляхи його вкладання. Тому для всіх суб’єктів господарювання важливим є фінан-совий ринок, де можна знайти необхідні кошти або інвесту-вати тимчасово вільні кошти та отримати від цього прибуток.

Все це дозволяє посилити платоспроможний попит, який вже зараз формується на ринковій основі. Основним критерієм повин-ні стати вигідність вкладання капіталу в рамках ринкового ме-ханізму і конкурентоспроможність тих, хто хоче його залучити.

На сучасному етапі у фінансовій галузі здійснюється вели-ка кількі’ть наукових досліджень, мета яких — встановлення взаємозвязків між процесами, що відбуваються на фінансо-вому ринку. Поняття «фінан’овий ринок» є дуже широким, так як охоплює і фінансові звязки і значну кількість форм ві-дносин власності. До 2000 року «фінансовий ринок» намага-ються замінити в літературі поняттям «грошового» або «кре-дитного ринку», «інвестиційного ринку».

В економічній літературі відсутня єдина концепція тракту-вання основоположних фінансових категорій, таких, як фінан-си, фінансова система, фінанси підприємств, регіональні фі-нанси, місцеві фінанси тощо, в тому числі і фінансовий ринок. У західній і російській науковій літературі існує багато визна-чень поняття «фінансовий ринок», іноді взаємозаперечливих, що відображає складність даної категорії і маловивченість ії.

Таблиця 1.1

ТРАКТУВАННЯ ЗМІСТУ ПОНЯТТЯ «ФІНАНСОВИЙ РИНОК» ЗАРУБІЖНИМИ ТА ВІТЧИЗНЯНИМИ ВЧЕНИМИ

Джерело даних         Суть визначення

 

1. Красавина Л.М. Междуна-родньіе валютно-кредитньіе и финансовьіе отношения. — М.: Финансьі и статистика. — 1994. — 643 с.         «Світовий фінансовий ринок — це час-тина ринку позичкових капіталів, де пе-реважно здійснюється емісія, купівля-продаж цінних паперів, у тому числі в євровалютах, і включає світовий гро-шовий ринок, світовий ринок капіталів і світовий фінансовий ринок»

2. Пересада А.А. Основьі ин-вестиционной деятельности. К.:Либра, 1994. — С. 16–18.     «Фінансовий інвестиційний ринок капі-талу — це місце, де громадяни й органі-зації, які хочуть взяти гроші в борг, зу-стрічаються з тими, у кого є зайві гроші»

Продовження табл. 1.1

Джерело даних         Суть визначення

 

3. Рязанова Н.С. Макроеко-номіка та економічна полі-тика: Підручник. — К.: Так-сон, 1996. — 240 с.     «… це грошові відносини, що складають-ся в процесі купівлі-продажу фінансових активів під впливом попиту та пропози-ції на позичковий капітал, рух якого вті-люється в цінних паперах»

4. Комаринський  Я.,  Ярем-чик I. Фінансово-інвестицій-ний аналіз: Навч. посіб. — К.:   Українська   енциклопе-дія. — 1996. — 300 с.   «… ринок позичкових капіталів — це си-стема економічних відносин, що забез-печують акумуляцію вільних грошових коштів, перетворення їх в позичковий капітал і його перерозподіл між учасни-ками процесу відтворення»

5. Кузнєцова   Н.С.,    Назар-чук І.Р. Ринок цінних папе-рів в Україні: правові основи формування  та  функціону-вання. — К.: Юринком Ін-тер, 1998. — С. 7.            «…це частина загального ринк’вого простору, що охоплює фінансові звязки та значну кількість форм кредитних від-носин і включає ринок банківських кре-дитів і ринок цінних паперів»

6. Бланк  И.А.   Основьі   фи-нансового менеджмента. — К.:   Ника-Центр,   1999.   — Т.1. —С. 185-259.            «… у найбільш загальному вигляді фі-нансовий ринок є ринком, на якому об’єктом купівлі-продажу виступають різноманітні фінансові інструменти і фі-нансові послуги»

7. Опарін В.М. Фінанси (За-гальна теорія): Навч. посіб. — 2-ге вид., доп. і перероб. — К.: КНЕУ, 2002.   «це сукупність обмінно-перерозподіль-них відносин, пов’язаних з процесами купівлі-продажу фінансових ресурсів, необхідних для здійснення виробничої та фінансової діяльності»

8. Ходаківська   В.П.,   Бєля-єв В.В.    Ринок   фінансових послуг:   теорія   і   практика: Навч. посіб. — Київ: ЦУЛ, 2002. — 616 с.            «… це саморегулююча система ринків, де концентрується попит і пропозиція на рі-зні фінансові активи та послуги, що пов’язані з придбанням активів; це сфера економічних відносин між суб’єктами ринку в процесі формування та реаліза-ції попиту і пропозиції фінансових ак-тивів»

9. Шелудько В.М. Фінансо-вий ринок: Навч. посіб. — 3-тє вид., випр. I доп. — К.: Знання-Прес, 2008. — 535 с.         «Фінансовий ринок являє собою систему економічних та правових відносин, по-в’язаних із купівлею-продажем або ви-пуском та обігом фінансових активів»

Закінчення табл. 1.1

Джерело даних         Суть визначення

 

10. Маслова CO., Опалов О.А. Фінансовий ринок. Навч. по-сіб. — 2-ге вид., випр. — К.: «Каравела», 2003. — 344 с.         «…це ринок, на якому визначаються попит і пропозиція на різноманітні фі-нансові інструменти»

11. Пав’ов В.І., Пилипенко І.І., Кривовязюк І.В. Цінні папе-ри в Україні: Навч. посіб. — Видання 2-ге, доповнене. — К.: Кондор, 2004. — 400 с.            «Фінансовий ринок є цілісною сис’е-мою, яка складається із взаємоповя-заних і взаємодоповнювальних елемен-тів, кожний із яких спроможний окремо впливати на розвиток цієї системи»

12. Смолянська О.Ю. Фінан-совий ринок: Навч. посіб. — Київ: Центр навчальної літе-ратури, 2005. — 384 с.            «… є механізмом нагромадження та пе-рерозподілу фінансових ресурсів краї-ни; організованою або неформальною системою торгівлі фінансовими інстру-ментами, основну роль в якій відігра-ють фінансові інститути, які направля-ють потоки грошових коштів від вла-сників до позичальників»

13. Шморгун    Н.П.,    Голов-ко   І.  .   Фінансовий   аналіз. Навч    посіб.   —   К.:   ЦНЛ, 2006. — 528 с. «…це економічні відносини між під-приємствами, державою, населенням з приводу перерозподілу тимчасово віль-них грошових коштів на основі повної економічної самостійності та механізму саморегуляції ринкової економіки»

В.П. Ходаківська методологічні підходи різних авторів зводить до таких положень: [41] фінансовий ринок — це скла-дна економічна система, що є:

—        сферою прояву економічних відносин при розподілі доданої вартості та ії реалізації шляхом обміну грошей на фі-нансові активи;

—        сферою прояву економічних відносин між продавцями і покупцями фінансових активів;

—        сферою прояву економічних відносин між вартістю і спо-живчою вартістю тих товарів, що обертаються на цьому ринку.

Як бачимо, переважає точка зору, в якій фінансовий ринок розглядається як економічні відносини, суб’єктами яких висту-пають держава, а також фінансові посередники, які на стабіль-ній, впорядкованій основі забезпечують перерозподіл фінансо-

вих ресурсів серед учасників ринку і ті суб'єкти, які бажають передати в користування вільні фінансові ресурси. Відносини, що розглядаються, формуються на певному економічному про-сторі, зі сформованою правовою, технічною, економічною, по-датковою інфраструктурою, яка постійно змінюється.

Таким чином, можна стверджувати, що термін «фінансо-вий ринок» широко використовується в економічній літе-ратурі, але існує неоднозначність трактувань, які характе-ризують внутрішній зміст поняття «фінансовий ринок». Це ускладнює структуризацію фінансового ринку, яка дозволяє визначити місце кожного його структурного сегмента (гро-шового, валютного, фондового, кредитного, фінансових пос-луг тощо) в загальній ринковій фінансовій системі, охаракте-ризувати основні етапи їх історичного розвитку, а також розглянути можливі напрями їх подальшої еволюції.

Фінансовий ринок може бути як повністю сегментований, так і повністю інтегрований. Якщо ринок повністю сегменто-ваний, інвестор з однієї країни не може вкласти кошти в цінні папери в іншій країні. При цьому цінні папери одного ступе-ня ризику на різних ринках мають різну ставку доходу, що обумовлюється як сегментованістю ринків, так і різницею в курсах валют та відмінностями в системах оподаткування. В повністю інтегрованому ринку інвестор може інвестувати кошти будь-де і цінні папери одного ступеня ризику будуть забезпечувати інвестору однаковий рівень доходу. Сьогодні фінансові ризики різного рівня, а також ринки різних фінан-сових інструментів різною мірою інтегровані. Емітенти ма-ють обмежені можливості щодо залучення дешевшого капі-талу поза місцевим ринком, а інвестори — щодо вкладення коштів на ринках інших країн та на міжнародному ринку.

Процес інтеграції фінансових ринків, який зараз триває у світі, пов'язаний із багатьма процесами, що відбуваються на національних та міжнародних ринках. Найважливішу роль серед них відіграють:

•          розвиток новітніх технологій, які забезпечують високу ефективність інформаційної інфраструктури фінансового рин-ку та системи розрахунків між учасниками ринку;

•          концентрація діяльності учасників ринку у світових фі-нансових центрах;

•          інституціалізація фінансових ринків, тобто постійне збі-льшення частки інституційних учасників ринку (інвестицій-них, страхових компаній, пенсійних фондів тощо);

•          лібералізація фінансових ринків, тобто створення зако-нодавства, що сприяє проникненню учасників ринку на фі-нансові ринки різних рівнів і стимулює їх активність.