2. Ознаки класифікації фондового ринку


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 

Загрузка...

Фондо’ий ринок — це система економічнш і правових від-носин, пов'язаних із випуском та обігом цінних паперів.

Як сегмент фінансового ринку фондовий ринок підлягає класифікації за такими самими ознаками, його можна розді-лити на багато частин — секторів (табл. 9.2).

Таблиця 9.2

СЕКТОРИ ФОНДОВОГО РИНКУ

 

Критерії класифікації Сектори ринку

Спосіб   розміщення цінних паперів          К> первинний ринок н> вторинний ринок

Термін обігу цінних паперів            К> з установленим терміном обігу \-> без установленого терміну обігу

Умови емісії та ме-ханізм обігу цінних паперів     К> місцевий ринок цінних паперів

h-» національний ринок цінних паперів

К> міжнародний ринок цінних паперів

Місце операцій з цін-ними паперами        н> біржовий ринок

К> позабіржовий ринок

Специфіка організа-ційної структури         н» горизонтальний (ринок США) К> вертикальний (ринок Франції

Економічна природа цінних паперів          К> ринок боргових цінних паперів

К> ринок пайових цінних паперів

н» ринок похідних цінних паперів

К> ринок іпотечних цінних паперів

К> ринок приватизаційних цінних паперів

н» ринок товаророзпорядчих цінних паперів

Суб’єкти    випуску цінних паперів            К> ринок державних позик

\-> ринок муніципальних позик

К> ринок цінних паперів підприємств і організацій

Механізм    виплати доходу н» ринок цінних паперів з фіксованим доходом К> ринок цінних паперів зі змінним доходом

Поведінка суб’єктів ринку   н> «ведмежий ринок» К> «бичачий ринок»

За способом розміщення цінних паперів фондовий ринок поділяють на первинний і вторинний.

Первиннийринок — це сукупність правовідносин, пов'я-заних з розміщенням цінних паперів. Це ринок перших та по-вторних емісій, на якому здійснюється початкове розміщення цінних паперів серед інвесторів та початкове вкладення капі-талу в різні галузі економіки. Первинне розміщення цінних паперів різних компаній може проводитися шляхом перед-плати, відкритого продажу або проведення аукціонів. В Ук-раїні відповідно до Закону [20] розрізняють публічне (від-

чуження на підставі опублікування в засобах масової інфор-мацїі або оголошення будь-яким іншим способом повідомлен-ня про продаж цінних паперів, зверненого до заздалегідь не визначеної кількості осіб. При публічному розміщенні існує встановлена законом процедура, в результаті проходження якої цінні папери і проспекти їх емісії реєструються ДКЦПФР, цінним паперам присвоюється міжнародний ідентифікацій-ний номер, укладається з депозитарієм договір про обслуго-вування емісії цінних паперів або з реєстратором — про ве-дення реєстру власників іменних цінних паперів. В результаті публічного розміщення емітент отримує свідоцтво про реєст-рацію випуску цінних паперів. Якщо цінні папери розмі-щуються у документарній формі, виготовляється сертифікат цінних паперів. Відкрите (публічне) розміщення цінних па-перів здійснюється емітентом самостійно або через андеррай-тера, що уклав з емітентом договір про андеррайтинг, який повинен відповідати вимогам типового договору, затвердже-ного ДКЦПФР. Забороняється відкрите (публічне) розміщення цінних паперів раніше ніж через 10 днів після опублікування проспекту їх емісії. Емітент повинен закінчити розміщення у строк, передбачений рішенням про їх розміщення, але не пізніше ніж протягом одного року з дня початку розміщення. Пайові цінні папери, в процесі відкритого, (а також і закритого) їх розміщення, не можуть продаватися за ціною, меншою ніж їх номінальна вартість. Установлення переважного права на прид-бання цінних паперів одними інвесторами стосовно інших забо-роняється, крім випадків, передбачених законодавством.

Приватне (закрите) розміщення цінних паперів — роз-міщення цінних паперів шляхом безпосередньої пропозщії цінних паперів заздалегідь визначеному колу осіб. На вітчиз-няному фондовому ринку приватне розміщення здійснюється за тими ж самими етапами, що визначені для публічного роз-міщення. Стосовно кожного розміщення цінних паперів при-ймається рішення, яке оформляється протоколом, вимоги до змісту якого встановлює ДКЦПФР. Перше розміщення цін-них паперів BAT є виключно закритим (приватним) серед за-сновників. Особливості закритого (приватного) розміщення акцій передбачаються законом, який регулює питання ство-рення, діяльності та припинення акціонерних товариств, і за-конодавством про інститути спільного інвестування. Емітент повинен закінчити закрите (приватне) розміщення цінних па-перів у строк, передбачений рішенням про їх розміщення, але не пізніше ніж протягом двох місяців з дня початку розміщен-ня. Державний реєстр випусків цінних паперів веде ДКЦПФР, яка встановлює порядок і забезпечує відкритий і безоплатний доступ учасників ринку цінних паперів до інформації, що мі-ститься в реєстрі.

При приватному розміщенні реєстрація емісії в Комісії з цінних паперів проводиться не в усіх країнах, крім того, приватне розміщення цінних паперів не є обов'язковим атри-бутом будь-якого національного ринку. Приватне розміщен-ня частіше використовують для облігацій з фіксованим купо-ном, а не для акцій. Розміщені у такий спосіб цінні папери заборонено продавати на ринку протягом певного періоду, оскільки вони є досить ризиковими порівняно з цінними па-перами, розміщеними публічно. Цінні папери, розміщені при-ватно, є низьколіквідними і привабливими не для всіх інвес-торів. Як правило, такі цінні папери розміщуються серед великих інституційних інвесторів, які зацікавлені в конкрет-ному підприємстві і впевнені в його стрімкому зростанні. В більшості випадків приватно розміщуються цінні папери нових компаній. Одне із найважливіших завдань первинного ринку полягає у тому, щоб звести до мінімуму ризик інвесто-ра. На це спрямовані державні законодавчі і нормативні акти, що регулюють діяльність ринку, вимоги щодо опублікування інформації про емітента, підготовки проспекту емісії, реєст-

рації цінних паперів і відповідних даних у фінансових орга-нах тощо.

Вторинний ринок цінних паперів — сукупність право-відносин, пов 'язаних з обігом цінних паперів. На вторинному ринку мають обіг емітовані раніше цінні папери. Операції на вторинному ринку не збільшують загальної кількості цінних паперів та загального обсягу інвестицій в економіку. Голов-ною метою вторинного ринку є забезпечення ліквідності цін-них паперів, тобто створення умов для найширшої торгівлі ними. Це, у свою чергу, надає можливості власникові цінних паперів реалізувати їх у найкоротший строк при незначних варіаціях курсів і невисоких витратах на реалізацію.

За терміном обігу цінних паперів фондовий ринок поділя-

боргові зобов'язання. На ринку капітальних цінних паперів мають обіг переважно інструменти власності — акції, а також інші середньо- та довгострокові боргові зобов'язання.

За умовами емісії (територією обігу цінних паперів) фон-

гу цінні папери, емітовані резидентами або нерезидентами відповідно до законодавства країни. Вітчизняні емітенти мо-жуть розміщувати цінні папери за межами України виключно на підставі дозволу ДЕЦПФР, крім облігацій зовнішніх дер-жавних позик України; на міжнародному ринку мають обіг цінні папери, емітовані поза юрисдикцією будь-якої країни, що пропонуються для продажу інвесторам різних країн. Мож-ливість залучати кошти на міжнародному ринку залежить від кредитного рейтингу емітента та інтересу до нього з боку по-тенційних інвесторів. Особливості розміщення та обігу на те-риторії України цінних паперів іноземних емітентів визнача-ються ДКЦПФР згідно із законодавством України.

Залежно від місця, де здійснюється торгівля з цінними паперами, фондовий ринок розрізняють біржовий і позабір-жовий. Біржовий ринок — це торгівля цінними паперами на фондових біржах, це завжди організований ринок цінних па-

перів, оскільки торгівля тут проводиться строго за правилами біржі і тільки між біржовими посередниками. На біржовому ринку існує кілька місць проведення операцій з цінними па-перами, причому кожне з них призначене для компаній із різ-ними ризиками і обсягами діяльності. Найбільш відомим, престижним і ефективним місцем є фондова біржа, тобто ор-ганізаційно оформлений регулярний ринок з купівлі-продажу цінних паперів, що утворюється торгівцями фондових цінно-стей. Крім організаційно оформленого біржового ринку, існує позасписковий біржовий ринок, який обслуговує компанії, що не потрапили на повну біржу і вимоги до них простіші: три-річний стаж бездоганної роботи і продаж на біржі не менше 10 % своїх акцій.

Позабіржовий ринок — це торгівля цінними паперами, що здійснюється за межами біржі. Позабіржовий фондовий ри-нок представлений торгівлею «з прилавка» і «третім ярусом». Торгівля «з прилавка» — це купівля-продаж цінних паперів підприємств, результати діяльності яких не дають їм змоги потрапити на фондову біржу. Це переважно акції молодих маловідомих компаній, торгівля якими жорстко не регламен-тована. «Третій ярус» — це також позабіржовий ринок, від-мінність його від торгівлі «з прилавка» полягає в тому, що на цьому ринку діють такі самі правила укладання угод, що й на біржі. Позабіржовий ринок може бути організованим і неорга-нізованим. Організований позабіржовий ринок використовує комп'ютерні системи щодо торгівлі цінними паперами. В Ук-раїні інфраструктуру позабіржового фондового ринку станов-лять інвестиційні фонди, інвестиційні компанії, довірчі това-риства, холдингові фірми, страхові компанії, інші юридичні особи, які на законодавчому рівні можуть провадити посеред-ницьку, комісійну та комерційну діяльність з цінними папера-ми, а також аудиторські та консалтингові компанії. Незалежні фінансові посередники мають змогу утворювати асоціації, спіл-ки та інші об'єднання для координації роботи, проведення спі-льних дій, захисту своїх інтересів тощо. Позабіржовий ринок не є альтернативою, а доповнює й розширює біржовий ринок, причому як на вторинному, так і на первинному рівні.

Залежно від специфіки організаційної структури фондо-вого ринку розрізняють вертикальний і горизонтальний рин-

ки. Прикладом горизонтального ринку є ринок США, де на різних біржах країни котируються цінні папери різних за своїм економічним статусом компаній. На Нью-Йоркській біржі — головній біржі США — котируються акції корпорацій групи A (найвищого рівня), на Американській — групи В та ін. При цьому цінні папери різних груп обліковуються в різних депо-зитаріях. Прикладом вертикальної організації ринку є Фран-ція, де всі цінні папери котируються в системі Товариства французьких бірж, зберігаються й обліковуються в націона-льному депозитарії. Всі папери, що є в обігу у Франції, поді-ляються на три групи котирування: Кі, Кг, Кз. До офіційного котирування в групі Кі потрапляють цінні папери найвищої якості, до Кг — цінні папери, які не допущені до офіційного котирування, але мають значний економічний потенціал, до групи Кз входять цінні папери, що не претендують на ліс-тинг, в основному це цінні папери середніх і малих компаній.

Структура фондового ринку України представлена тими ж учасниками, що і фінансовий ринок: держава, корпорації, фі-нансові посередники, населення, емітенти, іноземні учасники та інші. Безпосередніми учасниками фондового ринку є емі-тенти, інвестори в цінні папери, в т.ч. інституційні інвестори, саморегулівні організації професійних учасників ринку та про-фесійні учасники.

Залежно від економічної природи цінних паперів фондовий ринок розподіляється на ринки боргових, пайових, іпотечних, приватизаційних, товаророзпорядчих цінних паперів і по-хідних.

Залежно від суб'єктів випуску цінних паперів фондовий ринок розподіляється на ринок державних і муніципальних позик та ринок цінних паперів підприємств і організацій. На ринку цінних паперів органів влади обертаються облігації державних (центральної влади) і муніципальних (місцевої влади) позик, на фондовому ринку підприємств — цінні па-пери приватного сектора.

Залежно від механізму виплати доходу фондовий ринок поділяють на ринок цінних паперів з фіксованим доходом і ринок цінних паперів зі змінним доходом.

Залежно від поведінки суб'єктів фондового ринку остан-ній поділяють на «ведмежий ринок» і «бичачий ринок». На

«ведмежому ринку» переважають учасники, що розрахову-ють на зниження цін на цінні папери і продають їх з надією купити пізніше, коли ціни знизяться ще більше; на «бичачому ринку» переважають суб'єкти, що купують цінні папери з ро-зрахунком на підвищення цін.

Крім наведеної класифікації, фондовий ринок можна ди-ференціювати і за іншими ознаками, наприклад:

—        за категоріями емітентів — ринок цінних паперів кор-порацій, ринок державних цінних паперів тощо;

—        за видами (категоріями) цінних паперів — ринок акцій, в тому числі за їх видами, ринок облігацій, інших цінних па-перів.

Велике розмаїття ознак класифікації фондового ринку сві-дчить про безмежне поле для діяльності його учасників.