4. Створення ринку «синтетичних» цінних паперів


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 

Загрузка...

Розвиток похідних цінних паперів стимулює розвиток фі-нансового інжинірингу, внаслідок чого створюються нові фінансові інструменти шляхом їх комбінацій. Так, існують синтетичні опціони, які дають змогу знизити ризики при

фінансуванні та інвестуванні — угоди «кеп», «флор», «ко-лар», які розглянуті у попередньому питанні теми.

Інтернаціоналізація фінансових ринків призвела до появи нових фінансових інструментів — американських (АДР), єв-ропейських (ЄДП) і глобальних депозитарних розписок (ГДР). Вони підтверджують право власності на іноземні акції, що випускаються в інших країнах. Емітуються банками —

АШд7поштарн71розписка (свідоцтво) - похідний цінний папір, що засвідчує право власності інвестора-резидента на певну кількість цінних паперів іноземного емітента, загаль-ний обсяг емісіїяких обліковується в іноземній валюті.

Депозитарні розписки — це документовані еквіваленти цінних паперів іноземного емітента для обігу на міжнародних фондових ринках. Основним папером тут є акція, тому можна сказати, що депозитарні розписки — це свідоцтва про депо-нування іноземних акцій. Ці фінансові інструменти можна визначити і як вкладення в активи емітента-нерезидента і по-середника-резидента за допомогою проміжних документова-них форм. Як правило, ці розписки випускаються місцевими банками замість депонованих ними акцій іноземних емітентів.

Поява депозитарних розписок викликана тим, що на фон-дових ринках окремих країн існують обмеження на обіг іно-земних фондових цінностей. Так, у США заборонений обіг основних фінансових інструментів іноземних емітентів, мо-жуть мати обіг тільки похідні фондові цінності. Великі ж емі-тенти шукають зовнішніх джерел фінансування. У свою чергу, інтерес до закордонних паперів у місцевих інвесторів під-тримується необхідністю найприбутковішого вкладення капі-талу або посилення вкладень на основі їхньої міжнародної диверсифікованості. Також чималий інтерес іноземні цінні папери становлять і для венчурного (пошукового, ризиково-го) капіталу.

Акції і депозитарні розписки стосовно один одного є взає-мозамінними паперами. При цьому власник депозитарної розписки є непрямим власником іноземного цінного папера.

Особливості депозитарних розписок полягають у тому, що вони надають можливість інвесторам брати участь у світово-му фондовому ринку, не залишаючи меж вітчизняного.

Американські депозитарні розписки (АДР) вперше з'яви-лися в 1927 р. як досить простий механізм доступу амери-канських інвесторів до цінних паперів іноземних емітентів; торгують ними на Нью-Йоркській фондовій біржі. У ролі но-мінального власника основних цінних паперів виступає спе-ціальний американський депозитарний банк, який є офіцій-ним посередником між іноземним емітентом і американським інвестором. Банк розміщує АДР, збирає і виплачує дивіденди (конвертуючи їх у долари), проводить інвестиційне консуль-тування й інформаційне забезпечення ринку АДР, працює з акціонерами від імені і за дорученням емітента. АДР мо-жуть перебувати у вільному обігу як на біржовому, так і на позабіржовому ринках, якщо на це є дозвіл Комісії з цінних паперів та бірж США (SEC).

Ha сьогодні існують ще так звані Європейські депозитарні розписки (ЄДР) та Глобальні депозитарні розписки (ГДР). ЄДР полегшують доступ емітентів на ринки європейських країн, ГДР — на ринки США та європейські ринки. Торгівля ЄДР і ГДР проводиться на фондових біржах Європи, в осно-вному в Лондоні та Люксембурзі.

Вихід на іноземні фондові ринки — досить складна, тру-домістка, тривала й дорога процедура. її здійснення для бі-льшості українських емітентів просто не під силу.

Існує не досить багатий російський та український досвід використання АДР. Так, на початку 1996 p. SEC зареєструва-ла випуск АДР «Сіверського трубного заводу». Під випуск АДР було зарезервовано 20 % акцій цього підприємства. Ро-сійська нафтогазова компанія «Лукойл» наприкінці 1995 р. впровадила програму АДР I рівня (можуть виставлятися ли-ше на позабіржовому ринку та національній біржі США, по-в’язані з поданням незначного обсягу інформації про емітен-та) щодо простих, а на початку 1996 року — привілейованих акцій. Наприкінці того ж року до програми АДР приєдналась ще одна російська нафтогазова компанія — «Газпром», а по-тім і ряд інших нафтогазових компаній. Поряд з підприємст-вами нафтогазового комплексу до програм АДР різного рівня включились ряд банків, підприємств енергетичної галузі та зв’язку. У 1998 р. зареєстрували випуск АДР I рівня «Укр-нафта» та ще кілька українських компаній.

Для українських компаній, щоб вийти з ринком похідних цінних паперів на міжнародний фінансовий ринок, необхід-ний новий рівень фінансового менеджменту і маркетингу, пі-дготовка всього спектра необхідної документації, готовність до розкриття економічної інформації, глобальна аудиторська перевірка підприємства іноземними фірмами, співробітницт-во з іноземними інвестиційно-консультаційними фірмами, а також із юридичними компаніями.

CD Об'єктивна необхідність розвитку ринку строкових контрактів в Україні існує давно. За своїм призначенням та-кий ринок має служити механізмом страхування фінансових ризиків в умовах нестабільної економічної кон’юнктури. Фу-нкціонування ринку дає змогу суб'єктам господарювання ма-ксимально мінімізувати свої ризики. Приваблює він також тим, що пропонує високоприбуткові інструменти інвестуван-ня вільних коштів. Особливо важливого значення це набуває за умови портфельного підходу до інвестування.

Але існують певні проблеми на шляху розвитку ринку по-хідних цінних паперів в Україні.

По-перше, активній роботі на ринку термінових контрак-тів перешкоджає відсутність обґрунтованої законодавчої ба-зи, яка б відповідала реальній економічній ситуації в Україні та загальноприйнятим у світовій практиці поняттям і регуля-тивним механізмам, що діють на ринку деривативів.

По-друге, багато питань не вирішено стосовно бухгалтер-ського обліку операцій із ф'ючерсними контрактами та ін-шими похідними фінансовими інструментами.

По-третє, потреба у наявності розвинутого ринку базо-вих активів, який повинен бути високоліквідним; протягом тривалого часу мати чіткі й незмінні правила торгів; характе-ризуватися прогнозованою динамікою — якщо ці умови не будуть виконуватися, ринок термінових контрактів не пра-цюватиме.

У цілому ринок похідних цінних паперів не тільки слу-жить ефективним механізмом страхування цінових ризиків, ай є високодохідним об'єктом інвестування вільних фінан-сових ресурсів. Великого розвитку ринок строкових угод на-був на міжнародному та розвинених національних фінансо-

вих ринках. Для сучасного ринку похідних цінних паперів характерним є встановлення зв’язків між біржами, які пра-цюють у різних частинах світу та різних часових поясах. Процеси глобалізації та інтеграції призводять до того, що по-дії економічного чи політичного порядку, які відбуваються в одній частині світу, безпосередньо впливають на кон’юнк-туру фінансових ринків в інших частинах світу.