2. Історія виникнення та розвитку ринку строкових угод


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 

Загрузка...

Строкові ринки розвинутих країн пройшли тривалий про-цес еволюційного розвитку. Історично зародження строкової торгівлі пов’язане з появою ії позабіржової форми — форва-рдних контрактів, які ще близько 400 років тому укладались як угоди про продаж майбутнього врожаю. Деякі спеціалісти, що досліджують фондовий ринок, вважають, що торгівля з поставкою товару в майбутньому існувала в Японії в I сто-літті до н.е., в Стародавній Греції та Римі, де законодавчо встановлювались дати загальних зібрань торгівців — «коле-гія меркаторум», на яких вперше був розроблений механізм продажу товарів з відстроченою на майбутнє поставкою та кінцевою оплатою. Біржова форма торгівлі в країнах Заходу стала продуктом еволюції від форва’дних угод з реальними активами (товарами) до фінансових фючерсних контрактів.

У середні віки товарні біржі успішно функціонували в ба-гатьох містах Європи: в Антверпені (1531 p.), Ліоні (1549 p.), Тулузі (1549) p.), Лондоні (1556 p.), Амстердамі (1608 p.), причому угоди часто укладалися за зразками товару, який мав згодом надійти. В момент укладання угоди на біржі ви-значалась і погоджувалась ціна товару, що дозволяло уникати можливих цінових змін на момент реальної поставки. Згодом на біржах була проведена стандартизація товарів, тобто впро-ваджено середні норми їх якості, що дало змогу не п’ставля-ти товарів на самі торги і сприяло запровадженню фючерс-них угод.

У Росії перша біржа була організована за наказом Петра I в 1705 р. в Санкт-Петербурзі, згодом була відкрита Одеська (1796 р.) і Кременчуцька (1834 р.) біржі, а наприкінці XIX ст. в Російській імп’рії налічувалося 114 бірж, де набули значної популярності фючерсні контракти, предметом яких були здебільшого сільськогосподарські продукти, зокрема зерно.

Прообразами перших строкових угод були також угоди з купівлі-продажу акцій перших акціонерних товариств Англії. Акції цих компаній користувались таким великим попитом, що нерідко продавались з поставкою в майбут-ньому.

Строкові угоди в сучасному розумінні цього слова виник-ли на початку XVIII ст. у США. Торгівля першими строко-вими контрактами розпочалася в прикордонних районах Се-реднього Заходу США. Це були форвардні контракти на поставку зерна та кукурудзи. Виробники сільгосппродукції, продаючи форвардні контракти на поставку певного виду продукції, одерж,вали додаткові прибутки у разі отримання високого врожаю, падіння цін на ринку та продажу за більш високими цінами, зафіксованими у форвардних контрактах. У разі невисокого врожаю та зростання цін на ринку вироб-ники продукції зазнавали збитків, продаючи за невисокими цінами, зафіксованими у контрактах. Проте в будь-якому разі вони, продаючи свою продукцію за форвардними контракта-ми, гарантували собі надходження певних сум грошових кошт-ів та реалізацію виробленої продукції. Вперше організована торгівля строковими контрактами відбулася в США в 1751 ро-ці на Нью-Иоркській продовольчій біржі. 3 подальшим розви-тком зернової торгівлі в 1848 p. у Чикаго була створена перша біржа з торгівлі строковими контрактами на сільськогоспо-дарську продукцію, яка от’имала назву «Чикагзька торгова палата», на якій у 1865 р. зявився новий різновид строкових контрактів — ф’ючерсні. Поступово біржі з товарообмінного інституту перетворилися на інститут фінансовий.

Понад 200 років строковий ринок розвивався як товарний і тільки в 1972 році в Чикаго була організована перша біржа фінансових ф’ючерсів. Це стало початком розвитку світового ринку фінансових деривативів, який почав стрімко і динаміч-но розвиватись, пропонуючи нові види похідних інструмен-тів, і вдосконалювати внутрішню інфраструктуру.

Біржова торгівля ф’ючерсними контрактами стала одним з найуспішніших нововведень на фінансових ринках за остан-ні десятиріччя. У 1979 р. виникла Нью-Йоркська ф’ючерсна біржа, а в 1982 р. — Лондонська міжнародна біржа фінансо-вих ф’ючерсів. Згодом ці біржі перетворилися на провідні центри строкової торгівлі світу.

У 1982 р. з’явився новий ви’ контрактів — опціони на ф’ючерси. Це були опціони на фючерси казначейських облі-гацій. У цьому році також були укладені перші свопи — угоди, які суттєво відрізнялись від інших деривативів і які згодом

посіли провідне місце на ринку строкових угод. В основі сво-пів — зміна грошового потоку з одними характеристиками на грошовий потік з іншими характеристиками. Одним із перших таких свопів був своп, пов’язаний з випуском у 1982 р. Дойче банком 7-річних єврооблігацій на загальну суму 300 млн дол США. У 1991 р. угоди своп були укладені на суму 4500 млрд дол США, що становило половину вартості емітованих у світі акцій та третину вартості непогашених облігацій. На сьогодні ринок свопів перевершив за своїми обсягами ринки всіх інших похідних інструментів, разом взяті. Таким чи-ном, наприкінці XX століття торгівля строковими фінансо-вими контрактами перетворилася на явище міжнародного масштабу.

Строковий ринок є надбудовою над спотовим (ринком ре-ального товару) і тому значною мірою повторює його струк-туру. Так, за способом розміщення та обігу похідних фінан-сових інструментів ділиться на первинний і вторинний, а за формою організації — на біржовий і позабіржовий.

Структура строкового ринку за видами класу основних похідних фінансових інструментів представлена форвардним, ф 'ючерсним, опціонними ринками та ринком своп-контрак-тів. Ринок ф’ючерсів та біржових опціонів нині є тим сегме-нтом строкового ринку, який розвивається найбільш успішно й динамічно. На ньому виникають і поширюються нові типи контрактів, організуються нові біржі.

Серед найбільш цікавих сучасних тенденцій ро’витку ор-ганізованих ринків деривативів є встановлення звязків між біржами, які працюють у різних частинах світу та різних ча-сових поясах. Перший такий зв’язок був встановлений кілька років тому між Сингапурською грошовою біржею і Міжна-родним валютним ринком, де торгують однаковими ф’ючерс-ними контрактами на євродолари та валюту.

Створення глобальної мережі ф’ючерсних бірж і вста-новлення зв’язків між ними дозволяє здійснювати торгівлю деривативами цілодобово. Це полегшує доступ на біржі, оскі-льки учасники одержують можливість регулювати свої пози-ції навіть після закінчення робочого дня на окремих біржах. Крім того, трейдери, які мають відкриті позиції на одній бір-жі, можуть урівноважити їх позиціями на іншій біржі. Ці

процеси глобалізації та інтеграції призводять до того, що по-дії економічного чи політичного порядку, які відбуваються в одній частині світу, впливають на кон'юнктуру фінансових ринків в інших частинах світу.