1. Становлення національної та світової валютних систем


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 

Загрузка...

Ефективність будь-якої національної економіки залежить не лише від результатів ії внутрішньої діяльності, а й від ії участі в світових економічних відносинах, ступеня ії інтегра-ції у світове господарство. Ре’ультати зовнішньоекономічної діяльності кожної країни повязані з поняттями валюти, ва-лютного ринку, валютних курсів, валютної системи тощо.

Міжнародні валютні відносини — одна з головних скла-дових міжнародних економічних відносин. Найважливішим елементом міжнародних валютних відносин виступає ва-лютна система. Розрізняють національну та світову валютні системи. Остання розвивається на регіональному та глобаль-но-світовому рівнях. У свою чергу регіональні, світові та на-ціональні валютні системи активно взаємодіють між собою, утворюючи єдину цілісну систему міжнародних валютних відносин.

Сьогодні існують такі регіональні ринки: Європейський — із центрами в Лондоні, Цюріху, Франкфурті; Азіатський — із центрами в Токіо,Гонконзі, Сингапурі; Американський — із центрами в Нью-Иорку, Чикаго, Лос-Анджелесі. На регіо-нальних валютних ринках здійснюється торгівля вільно кон-

вертованими валютами та валютами місцевих нацюнальних ринків. Регіональні валютні ринки за характером операцій не відрізняються один від одного, національні — відрізняються:

•          ступенем конвертованості національної валюти;

•          обсягом зовнішньоторговельних та валютно-обмінних операцій;

•          ступенем інтегрованості у світове співтовариство;

•          рівнем стійкості й відкритості економіки;

•          рівнем розвитку комунікацій та ступенем регулювання

^НщШІ7Л1алю2ТТистема - це форма організації економічних відносин країни, за допомогою яких здійснюються міжнародні розрахунки, утворюються та використовують-ся валютні кошти держави. Основні елементи національної валютної системи визначаються національним законодавст-вом. Складовими національної валютної системи є:

—> національна валюта — грошова одиниця держави;

—> валютний паритет як основа валютного курсу;

—> режим курсу національної валюти;

—> організація валютного ринку;

—> національні органи, що регулюють валютні відносини країни;

—> умови обміну національної валюти на золото та інші валюти — конвертованість валюти.

Чим вищий ступінь конвертації національної валюти, тим більшою мірою національний валютний ринок інтегрується в міжнародний. Для країн з вільно конвертованою валютою визначальним є міжнародний валютний ринок, на якому ре-зиденти можуть здійснювати будь-які операції з валютою. Для нашої країни, як для країни з перехідним типом економіки та неповністю конвертованою валютою, характерним є жорст-ко регульований національний валютний ринок.

До складу національної валютної системи входять відпо-відні інфраструктурні ланки — банківські та кредитно-фінансові установи, біржі, спеціальні органи валютного кон-

^TeimZ7а^2^сист^Г-ТЛ17ма організацїїміж-народних валютних (грошових) відносин, що історично скла-лася і закріплена міждержавною домовленістю. Це сукуп-

ність способів, інструментів і міждержавних органів, за до-помогою яких здійснюється взаємний платіжно-розрахунко-вий оборот у межах світового господарства.

Елементи світової валютної системи представлені на рис. 6.1.

СВІТОВА ВАЛЮТНА СИСТЕМА

 

 

міжнародні

валютно-фінансові

організації

СВІТОВИИ

грошовий товар

валютнии курс

 

Рис. 6.1. Елементи світової валютної системи

Світовий грошовий товар є носієм міжнародних валютно-грошових відносин. Історично першим міжнародним грошо-вим товаром було золото, пізніше в міжнародних розрахунках стали використовувати кредитні гроші (векселі, банкноти, че-ки та депозити, у 70-х роках XX ст. — спеціальні міжнародні та регіональні платіжні одиниці — СДР та ЕКЮ).

курс — це мінова вартість національних грошей однієї країни, виражена в грошових одиницях іншої країни.

Валютні ринки є третім елементом світовоі валютноі си-стеми. Першим таким ринком був ринок золота як грошового товару, де золото продавалось на основі офіційної ціни, що була закріплена міжнародним договором. Цей ринок проісну-вав до серпня 1971 року, коли офіційна ціна на золото була ліквідована. Нині ціна на золото складається під впливом по-питу і пропозиції, а ринок золота функціонує як звичайний товарний ринок. Розширення кредитних відносин привело до необхідності формування власне валютних ринків, які існу-ють на основі розгалуженої системи банківських взаємо-зв’язків провідних країн розвинутої ринкової економіки та міжнародних і регіональних валютно-фінансових установ. На основі поєднання спеціальних рахунків приватних банків провідних країн світу виник і розвивається євровалютний ри-нок — автономний і незалежний оптовий ринок, де оперують, як правило, великими сумами. Він майже не піддається регу-

люванню, не шдлягає нацюнальному законодавству, маиже не оподатковується. Найбільшими міжнародними валютно-фінансовими центрами на європейському ринку виступають Лондон, Цюріх, Франкфурт-на-Майні, Париж; у Північній Америці — Нью-Иорк, Бостон, Чикаго, Сан-Франциско; в Азії — Токіо, Сингапур, Гонконг.

Національні валютні ринки працюють, як правило, 8-9 го-дин. Зручне розташування України в середньому часовому п’я-сі дає змогу українським банкам у звичайні робочі години звя-зуватись майже з у’іма валютно-фінансовими центрами: з ранку до півдня можна звязатись з Токійським центром, Лондонський рин,к почина5.0 працювати приблизно з 10.00 за київським ча-

світової валютної системи, представлені Міжнародним ва-лютним фондом (МВФ); Міжнародним банком реконструкції і розвитку (МБРР), який разом зі своїми філіями — Міжнаро-дною фінансовою корпорацією (МФК), Міжнародною асоціа-цією розвитку (MAP), Багатостороннім агентством з гарантій інвестицій (БАГІ) та Міжнародним центром із урегулювання інвестиційних суперечок (МЦВІС) — утворює групу Світо-вого банку; банком міжнародних розрахунків у Базелі; регіо-нальними банками розвитку та ін.

Головне завдання світової валютної системи — ефективн, опосередкування платежів за експорт й імпорт товарів, капіталу, послуг та інших видів міждержавної господарської діяльності створення сприятливих умов для розвитку виробництва та між-народного поділу праці, забезпечення безперебійного функціо-нування економічної системи вільного підприємництва. Через світову валютну систему здійснюється переливання економіч-них ресурсів з однієї країни в іншу, розширюється або звужу-ється ступінь національної самостійності країни, а також пере-міщуються економічні труднощі (інфляція, безробіття) 3 одних країн до інших. Отже, світова валютна система виступає однією з головних рушійних сил, які можуть або сприяти розширенню міжнародних економічних відносин, або навпаки, обмежувати їх інтенсивність. Тому розвиток міжнародних економічних від-носин значною мірою залежить від характеру світової валютної системи і дієвості функціонування її інститутів.