3. Обліковий ринок і його особливості


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 

Загрузка...

Обліковий ринок — частина грошового ринку, де корот-кострокові грошові ресурси перерозподіляються між креди-тними інститутами шляхом купівлі-продажу векселів і цін-них паперів з терміном погашення, як правило, до одного року.

Обліковий ринок виник у XIX ст. в процесі розвитку торгі-влі і банківської справи. Його основа — облікові і переоблікові операції банків, тобто купівля-продаж основних першокласних комерційних векселів для мобілізації коштів, отримання при-бутку, інвестування, регулювання ліквідності тощо.

3 кінця XIX ст. отримав розвиток ринок короткострокових казначейських векселів, які викуповуються для фінансування державного боргу. їх продають і купують із дисконтом. По-няття облікового ринку в деяких країнах поширюється також на операції з державними облігаціями, до погашення яких за-лишилося не більше як 5 років.

Облікові ставки значною мірою визначаються ставкою Центрального банку, оскільки останній регулює операції гро-шового ринку і розмір грошової маси, що знаходяться в обі-гу. Операції на обліковому ринку мають велике значення для управління державним боргом.

Інституційна структура облікового ринку включає такі елементи:

•          центральний банк (в Україні — Національний банк України);

•          комерційні банки;

•          спеціальні кредитні інститути, кошти яких формуються за рахунок залучення онкольних кредитів і 7-денних позик банків (під цінні папери).

Велике значення на обліковому ринку мають онкольний та вексельний кредити.

Онкольний кредит (on-call credit) - короткостроковий кредит, який погашається на першу вимогу. Він видається під забезпечення комерційними, казначейськими й іншими векселями, цінними паперами, товарами; погашається пози-чальником звичайно з попередженням за 2-7 днів. Онколь-ний кредит вважається найліквіднішою статею активу банку

після касової готівки. Відсоткові ставки за онкольними пози-ками нижчі порівняно з іншими видами позик.

Обліковий ринок і його інститути допомагають підприєм-ствам здійснювати фінансування на основі короткостроково-го залучення капіталу — вексельних кредитів. За допомогою комерційних векселів закуповуються сировина і товари; по-гашаються вони за рахунок виручки від проданого готового товару. Вексельний кредит надається здебільшого постачаль-

^Тексельний кредит - це банкіеська операція з урахуеан-ням дисконту векселів і видачі позик до запитання під забез-печення векселів. Дисконт векселів полягає в тому, що банк, придбавши вексель за іменним індосаментом, негайно його оплачує пред'явникові, а платіж отримує тільки з настанням зазначеного у векселі терміну. За достроковий платіж банк отримує з номінальної суми векселя певну винагороду на свою користь, тобто вексель оплачується зі знижкою.

Для підприємств, які інтенсивно використовують векселі, найзручнішим видом вексельного кредиту є позики, що ви-даються під заставу векселів. Банки можуть відкривати кліє-нтам за їхньою заявою спеціальні позикові рахунки і відо-бражати на них суму наданої позики під забезпечення прий-нятих векселів. Векселі приймаються (депонуються) при цьому не на повну вартість, а на 60-90 відсотків їхньої номі-нальної суми, залежно від розміру, визначеного банком конк-ретному клієнтові, зважаючи на його кредитоспроможність і надійність пред'явлених ним векселів.

Основними інструментами на обліковому ринку є банків-ські, казначейські і комерційні векселі, інші види коротко-строкових зобов’язань.

Вексель — цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі спла-тити після настання строку платежу визначену суму власни-ку векселя (векселедержателю). Вексель фактично є першою і найдавнішою формою цінного папера, що використовувався в господарському житті як зручний інструмент оформлення розрахункових відносин, засіб платежу та засіб отримання кредиту. Вексель також є дієвим ринковим інструментом, що забезпечує виконання зобов'язань і повернення боргів.

Прообраз векселя у формі документів, які забезпечували переказ грошей, був відомий ще у Стародавньому світі. Однак широке застосування векселі отримали лише в середньовіч-ній Італії (в середині XII ст.). Саме в цей період банкіри-міняли поряд з операціями обміну і розміну монет та прий-няття грошей на збереження почали здійснювати операції по їх переказу із однієї країни в іншу. Прообразом переказного векселя був супровідний лист одного банкіра-міняли іншому з проханням виплатити власнику цього листа (наприклад, торгівцеві, що приїхав на ярмарок), замість виплачених ним грошей, відповідну суму в місцевій валюті.

Казначейський вексель —один з видів державнш цінних паперів, що засвідчує внесення їх власником коштів до бю-джету і дає право на одержання фіксованого доходу протя-гом строку володіння цими паперами. Це короткострокові зо-бов’язання держави (терміном до 12 місяців). Казначейські векселі випускаються на пред’явника і обертаються на ринку цінних паперів. Випускають їх центральні банки за доручен-ням Міністерства фінансів (казначейства) за ціною, меншою від номіналу. Казначейські векселі можуть купувати комер-ційні банки, а також Центральний банк. Широка їх емісія приховує в собі загрозу інфляції, оскільки це сурогати гро-шей, які легко можуть перетворитись у капітал або депозити. Для комерційних банків це високоліквідні активи, що не при-носять високого прибутку; вони є соло-векселями. В Україні казначейські векселі до останнього часу не застосовувалися в обігу.

Банківський вексель — це вексель, що засвідчує право йо-го власника одержати і безумовне зобов 'язання векселедавця сплатити при настанні обумовленого терміну визначену су-му грошей особі, яка дала гроші в кредит банку.

Банківський вексель допомагає банкам акумулювати гро-ші, а векселетримачем — одержати прибуток. Виконує функ-цію термінового депозиту (від 1 тижня до 1 року) і є засобом накопичення. Може використовуватися векселетримачем як застава. Банківський вексель дає змогу вигідно розмістити капітал завдяки багаторазовій оборотності, а також більш ви-сокому відсотку, ніж за депозитними вкладами. Банківські векселі можуть бути засобами платежу.

Комерційний вексель — вексель, який видається позича-льником під заставу товару, вони завжди пов'язані з опла-тою реальних товарів чи послуг, коли у покупця тимчасово відсутні кошти. Вексель — це боргове зобов'язання, в основі якого лежать лише гроші. Предметом векселя не можуть бути інші зобов'язання, наприклад, розрахунок за електроенергію. Розрахунок яким-небудь майном з векселетримачем може здійснюватись, але це виходить за рамки вексельного права і обумовлюється в окремому порядку господарськими угодами.

Розрізняють векселі простий і переказний, які існують ви-ключно у документарній формі. Простий вексель містить просте, нічим не обумовлене зобов'язання векселедавця за-платити власнику векселя після зазначеного терміну певну суму. Переказний вексель (тратта) містить письмову вказівку векселетримача (трасанта), що адресована платнику (траса-ту), заплатити третій особі (ремітенту) певну суму грошей у визначений термін. Термін обороту тратти — до 90 днів. Переказний вексель повинен мати акцепт — зобов’язання платника (трасата) оплатити цей вексель (тратту) при настан-ні вказаного в ньому терміну.

Передача векселів здійснюється за допомогою індосамен-ту — передатного напису. Термін «індосамент» походить від лат. in dosso (на спині), так як за стародавньою традицією він надписується на звороті векселя або на додатковому листі (алонжі). У випадку використання алонжу останній повинен бути приклеєний до векселя. Це викликано дією загального для векселів правила: чого нема у векселі, того не існує.

Відмінною особливістю векселя є «вексельна мітка» — слово «вексель» — яка в сукупності з іншими реквізитами характеризує застосування цього боргового інструмента саме з характерними для векселя властивостями. Слово «вексель», як правило, пишеться два рази: перший — у назві документа, другий — у тексті векселя.

Найбільш поширеними банківськими операціями з вексе-лями є:

а) видача кредиту за спеціальним позичковим рахунком, забезпеченим векселем. Спеціальний позичковий рахунок — це рахунок до запитання. Безтерміновість кредиту дає банку право в будь-який момент вимагати від кредитора повного

або часткового його погашення чи надання додаткового за-безпечення. Цей кредит має постійний характер. Погашення його може здійснюватись як самим позичальником, так і ін-шою особою, після чого їм повертається із забезпечення век-селя сума погашеного боргу. Якщо ж від самого позичальника кошти не надходять, то на погашення кредиту направляються

TP°^)ZcylZZZZ^-ZZ7aHHn банком доручення векселетримача при отриманні платежу за векселем при на-станні терміну оплати. Отримання в банку готівкових гро-шей за векселем — це інкасація векселя. Банківська черго-вість, яка полягає в отриманні банком грошей за різними документами (векселями, чеками тощо) від імені та за раху-нок своїх клієнтів, називається інкасо;

в) доміфяція (від лат. domicilium - місцеперебування) векселя — призначення платником за векселем якої-небудь третьої особи. Вексель, за яким призначено платника, нази-вається доміцільованим векселем. Доміцільований вексель підлягає оплаті третьою особою (доміціліатом) у місці про-живання платника або в іншому місці. Як правило, платни-ком за векселем призначається банк. У цьому випадку банк на противагу інкасуванню векселя є не отримувачем платежу, а його платником, тобто він виконує доручення платника за векселем здійснити платіж за даним векселем у встановлений термін. Як доміціліат банк не несе ніякого ризику, тому що він оплачує вексель, якщо на рахунку боржника за векселем є необхідна сума грошей. У зворотному випадку він відмо-

ВИ^аПЩепт'векселів. Ащепт (лат. acceptus - прийнятий) векселя — це підтвердження платником згоди на оплату за переказним векселем. Він висловлюється словами: «Акцепто-вано», «Прийнято», «Заплачу», що зроблені на лицьовій сто-роні векселя. Банківський акцепт — згода банку на оплату платіжних документів, форма гарантії їх оплати; оформля-ються банком-акцептантом у вигляді відповідного напису. Банківські акцепти — це акцептовані комерційними банками тратти з терміном оплати до 180 днів. Наприклад, у США ри-нок банківських акцептів характеризується високою активні-стю, а найцінніші папери придатні для переобліку у федера-

льних резервних банках. Векселі, акцептовані банком, широ-ко застосовуються у зовнішньоторговельних операціях. Ак-цепт банком термінових тратт, що виставляються на нього експортером або імпортером, розглядається як одна із форм кредиту. Це акцептований кредит. Акцептант несе відповіда-льність за оплату векселя у встановлений термін. За допо-могою акцепту особа, що вказана у векселі як платник, стає акцептантом, тобто головним вексельним боржником. Ак-цептант відповідає за оплату векселя в зазначений термін, і у разі несплати власник векселя може подати позов проти акцептанта. Акцептовані банками векселі використовуються при наданні банками позик один одному. Можливий облік (нотація) тратти — ії продаж комерційному банк; до настан-

НЯ ^^^^e^T^^^h^m - гаран-тія платежу авалістом за траттою або вексельне доручен-ня, що забезпечує платіж за векселем. Таке забезпечення здійснюється третьою особою (авалістом). Авалістами є бан-ки та кредитні установи. Чим вище імідж аваліста, тим надій-нішим вважається вексель. Аваль здійснюєть…я у вигляді надпису на векселі або алонжі («Як аваліст за ...», «Вважати за аваль») і підпис у аваліста. За видачу аваля стягується пла-та в процентах від суми векселя. Цей процент називається надписним процентом. Підписавши вексель, авалі;т відпові-

операцій у формі купівлі в експортера векселів, акцептованих імпортером. Здійснюється комерційними банками, а також спеціалізованими інститутами для кредитування експорту;

є) облік векселів — 1) купівля банком або спеціалізованою кредитною установою векселів до закінчення їх терміну. При обліку банк достроково сплачує тримачу суму, на яку випи-саний вексель, за відрахуванням відсотка, розмір якого ви-значається на основі наявного відсотка на позиковий капітал. Банки приймають до обліку, як правило, векселі фірм, плато-спроможність яких не викликає сумніву. Векселі з гарантією великих банків обліковуються за більш низькими ставками, ніж векселі фірм, платоспроможність яких не викликає сум-ніву. Векселі з гарантією великих банків обліковуються за

більш низькими ставками відсотка, ніж векселі фірм, що не мають банківської гарантії (банківського авалю); 2) операція банку або іншого суб'єкта господарювання з викупу векселів у їхніх власників за відповідною ціною, залежно від його суми, терміну погашення, ризику неповернення боргу та облікової вексельної ставки. Облікова ставка — відсоткова знижка з но-мінальної вартості векселя, яку банк стягує на свою користь із пред’явника векселя при його обліку до настання терміну платежу за ним.

Для тимчасового залучення коштів на ринку банки засто-совують фінансові векселі, які не мають під собою реальної поставки товару.

У практиці вексельного обігу виділяють таку групу як фік-тивні векселі, що використовують для обслуговування проти-законних угод, серед них розрізняють «дружні» та «бронзові» векселі.

«Дружній вексель» — це вексель, виданий з дружніми на-мірами з надією, що не виникне потреби відповідати по зо-бов’язаннях цього векселя. Такий вексель може видаватись кредитоспроможним підприємством неплатоспроможному в оплату непоставлених товарів або невиконаних робіт чи по-слуг. Якщо підприємство не покращить свого становища, ві-дповідати по «дружньому векселю» доведеться тому підпри-ємству, яке є його емітентом.

«Бронзовий вексель» — видається неплатоспроможним або взагалі реально неіснуючим підприємством, частіше у формі простого векселя, при цьому отримувач векселя не підозрює про те, що вексель фіктивний. Також скористатися «бронзо-вим векселем» може підприємство, що знаходиться на межі банкрутства для того, щоб штучно збільшити свої борги, ви-писавши вексель фіктивному кредитору. При банкрутстві ча-стина майна, що мала б відійти до дійсних кредиторів, зали-шається в розпорядженні фіктивного кредитора і самого підприємства — банкрута. Фіктивні векселі можуть бути емі-товані для подальшого їх обліку банком.

Інструментом облікового ринку є ощадний (депозитний) сертифікат, який розміщується на певний строк (під відсот-ки, передбачені умовами їх розміщення). Ощадний (депози-тний) сертифікат — це письмове свідоцтво банку про де-

понування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на отримання (після закінчення встановленого строку) депози-ту та відсотків на нього. На відміну від звичайних ощадних рахунків, вкладник отримує сертифікат, який є своєрідним борговим зобов'язанням банку. Ощадні сертифікати можуть бути іменними або на пред 'явника. Іменні сертифікати не під-лягають обігу на ринку цінних паперів (на відміну від серти-фікатів на пред'явника), а їх продаж іншим способом є недій-сним. Ощадні сертифікати можуть бути строкові (надаватися під певні договірні відсотки та визначений термін) або до за-питання. При достроковому вилученні грошових коштів банк знижує відсотки виплат за ощадним сертифікатом. Сертифі-кати до запитання є більш ліквідними ніж строкові. Однак строкові корисніші, тому що на них встановлюються вищі ві-дсотки. Можливість дострокового вшучення грошових кош-тів є такою рисою ощадних сертифікатів, яка відрізняє їх від інших цінних паперів. Суттєвою відміною є й те, що депози-тні сертифікати можуть бути використані як засіб платежу. Іменні ощадні (депозитні) сертифікати розміщуються у без-документарній формі, а на пред 'явника — у документарній. В ощадному (депозитному) сертифікаті у документарній фор-мі зазначаються вид цінного папера, найменування і місцез-находження банку, що випустив сертифікат, серія і номер сертифіката, дата випуску, сума депозиту, процентна ставка, строк отримання вкладу, підпис керівника банку або іншої уповноваженої особи, засвідчений печаткою банку. Дохід за ощадними (депозитними) сертифікатами виплачується під час пред'явлення їх для оплати в банк, що розмістив ці сер-тифікати. У разі дострокового пред'явлення сертифіката до оплати банк виплачує суму вкладу та відсотки (за вкладами на вимогу), якщо умовами випуску сертифіката не передба-чено інший розмір відсотків. Як правило, депозитні сертифі-кати випускаються на великі суми.

Ощадні сертифікати широко використовуються у світовій практиці. Вони є досить надійними цінними паперами, оскі-льки банки контролюються державою. Із міжнародного дос-віду випуску депозитних сертифікатів можна навести досвід США, де інтенсивний розвиток ринку депозитних сертифіка-тів припадає на початок 60-х років. Це пояснюється широким

розгортанням економічних реформ, а також приділенням особливої уваги розвитку фінансово-кредитної сфери. Основ-ними елементами ринку депозитних сертифікатів у США ви-ступають найбільш відомі банки Чикаго та Нью-Йорка. За допомогою своїх структур у Європі вони здійснювали випуск депозитних сертифікатів в євродоларах і посідали міцні по-зиції аж до 01.01.1999 року, коли була введена євровалюта. На світовому ринку депозитних сертифікатів відбувається складна взаємодія між ринками Європи, Америки, Азії, що загалом сприяє розвитку світового ринку цінних паперів — важливого елемента фінансового ринку.

До інструментів облікового ринку відноситься і чек — скла-дений за встановленою формою документ, який містить пись-мовий наказ власника рахунка в комерційному банку заплатити певну суму грошей особі, яка пред'являє чек, для одержання гроіией. В Україні чеки використовуються для безготівкових розрахунків, а також для отримання готівки з рахунка (грошо-вий чек). Чеки бувають ордерні — виписані на певну особу з о-бов'язковим попередженням про наказ заплатити; чеки на пред 'явника — без найменування отримувача; іменні — на пев-ну особу. Чекодавець, як правило, пред'являє чек у свій банк на інкасо. Чек замінює гроші в платіжному обігу, виступає у ролі кредитних грошей. Він повинен мати покриття. Обіг чеків у різ-них країнах регулюється законами про чеки і Женевською кон-венцією. При обігу банківського чека не вказується, кому або за чиїм наказом необхідно платити, тобто ставиться тільки на-пис — індосамент. Чек може бути переданий іншій особі.

Таким чином, на обліковому ринку обертається велика кіль-кість короткострокових цінних паперів, основні риси яких — це велика ліквідність і мобільність.