Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
1. Сутність та особливості функціонування грошового ринку : Фінансовий ринок. Навчальний посібник : Бібліотека для студентів

1. Сутність та особливості функціонування грошового ринку


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 

магниевый скраб beletage

Всі операції, що пов’язані з обігом грошей у процесі виро-бництва, розподілом й обміном суспільного продукту й пере-розподілом національного доходу, відбуваються на грошово-му ринку.

Грошовий ринок у ринковій економіці — це система гро-шових відносин на фінансовому ринку, яку формують банків-ські та спеціальні фінансово-кредитні інститути, що забез-печують фунщіонування грошових ресурсів країни, їх постійне переміщення під впливом законів nonumy ma пропо-зиції. Основним товаром грошового ринку є гроші, які пере-міщуються між суб’єктами ринку залежно від механізму фу-нкціонування самого ринку. Але гроші, як товар, виступають тут зовсім в іншому статусі порівняно з товарними ринками.

Передача грошей від одного суб’єкта грошового ринку до іншого набуває сенсу лише тоді, коли в одного з них вони є ві-льними і немає потреби їх витрачати на купівлю матеріальних благ, а в іншого їх немає взагалі і відсутні матеріальні блага, які можна було б продати. Така передача грошей здійснюється:

— у формі прямої позички під зобов’язання повернути кошти у встановлений строк, або

— у формі купівлі особливих фінансових інструментів (акцій, облігацій, депозитних сертифікатів, векселів тощо) і ії лише умовно можна назвати купівлею чи продажем. Ця умо-вність визначається тим, що власник грошей (продавець) при передачі їх своєму контрагенту, не втрачає права власності на них (а тільки право розпоряджатися ними) і може повернути їх у своє розпорядження на заздалегідь визначених умовах.

Таким чином, на грошовому ринку на відміну від товарно-го, продаж грошей, як товару, виступає у формі передачі цих грошей їх власниками своїм контрагентам у тимчасове кори-стування в обмін на такі інструменти, які надають їм можли-вість зберегти право власності на ці гроші, відновити право розпоряджатися ними та одержати процентний дохід. Тобто грошовий ринок — це особливий сектор фінансового ринку, на якому купують і продають гроші як специфічний товар, формується попит, пропозиція та ціна цього товару з метою перетворення його в інвестиції.

Гроші як абсолютно ліквідний актив визначають певні особливості грошового ринку:

по-перше, купівля-продаж грошей відбувається лише тоді, коли вони є вільні у наявності в одних суб'єктів і появилася потреба у них в інших;

по-друге, взаємозв'язок «товар-гроші» відбувається умов-но у формі позички під зобов'язання повернути кошти у вста-новлений строк або у вигляді купівлі фінансових інструмен-тів (облігацій, акцій, векселів, депозитних сертифікатів);

по-третє, внаслідок купівлі-продажу грошей їх власник (продавець грошей) не втрачає права власності на них, а доб-ровільно передає право розпорядження ними покупцеві лише на заздалегідь визначених умовах;

по-четверте, у момент продажу грошей продавець не отри-мує еквівалента, а покупець — відповідного права власності;

по-п 'яте, на грошовому ринку гроші передаються власни-ками у чуже розпорядження прямо, а не в обмін на товари. Куплена вартість рухається лише у грошовій формі, в однос-торонньому порядку з поверненням до власника. Метою цьо-го переміщення стає отримання додаткового доходу у вигляді відсотка як плати за тимчасову відмову від користування ци-ми грошима. Покупець, зі свого боку, також купує гроші

з метою отримання додаткового доходу внаслідок розширен-ня своєї виробничої чи комерційної діяльності.

06 'єктом грошового ринку є тимчасово чи постійно віль-ні грошові кошти, власники яких пропонують їх на ринку для одержання додаткового доходу. Продаж грошей виступає пе-реважно у формі кредитування, де кредитором є продавець, а позичальником — покупець.

Таким чином, грошовий ринок слід розглядати як механізм відносин між юридичними особами, які потребують коштів для свого розвитку, з одного боку, і організаціями й громадянами (населенням, домашніми господарствами), які можуть надати такі кошти, — з другого. Такий механізм сприяє поверненню власнику проданих коштів і одночасно забезпечує на ринку рух грошей. Грошовий ринок включений до складу елементів фінан-сового ринку, так як пов'язаний з такими об'єктами фінансово-го інвестування, як депозитні внески термінові і до запитання. Крім того, яскраво виражені інфляційні процеси в нашій країні зробили об'єктом інвестування на цьому ринку вільно конвер-товану валюту ряду країн, в яких не дуже високі темпи інфляції.

Грошовий ринок характеризується тим, що:

=> фінансові активи, які обертаються на ринку, мають ви-соку ліквідність;

=> функціонування грошового ринку, як короткостроково-го сектора фінансового ринку, дозволяє підприємствам вирі-шувати проблеми щодо збільшення грошових активів для за-безпечення поточної платоспроможності або ефективного використання вільних коштів;

=> це ринок з найменшим рівнем фінансового ризику;

=> має відносно просту систему ціноутворення;

=> є важливим об'єктом державного регулювання — дер-жава використовує ресурси ринку для фінансування своїх ви-датків і покриття бюджетного дефіциту;

=> дає змогу здійснювати накопичення, оборот, розподіл і перерозподіл грошового капіталу між сферами національної економіки;

=> ціною «товару», що продається і купується, є позичко-вий процент, який виступає важливим елементом усієї гро-шово-кредитної політики держави, яка через НБУ визначає та регулює його рівень;

=> джерелами ресурсів є кошти, залучені банківською сис-темою; основними позичальниками є фірми, кредитно-фінан-сові інститути, держава, населення.

Для розуміння сутності грошового ринку важливе значен-ня має визначення його суб'єктів. Виділяють три групи еко-номічних суб'єктів:

а)         кредитори — володіють заощадженими тимчасово ві-

льними коштами і здійснюють операції з продажу грошей.

Ними стають сімейні господарства (населення), фірми, уря-

дові структури, органи місцевого самоврядування, іноземні

фізичні та юридичні особи;

б)         позичальники — тимчасово потребують додаткових гро-

шових ресурсів. Ними можуть бути ті ж види економічних

суб'єктів, які відносяться до кредиторів, але на перше місце

за частотою та обсягом запозичень слід поставити ділові фір-

ми, а потім — урядові структури, сімейні господарства, іно-

земних громадян;

в)         фінансові посередники — це банки, інвестиційні, фінан-

сові та страхові компанії, пенсійні фонди, кредитні товарист-

ва та інші установи, що здійснюють посередницькі операції,

беруть участь в операціях з купівлі-продажу фінансових ак-

тивів ринку, мобілізують і перерозподіляють грошові кошти.

Внутрішнім механізмом регулювання грошового ринку є

ПОТопитна7рошГ- це запас грошей, яким економічні суб'єкти прагнуть володіти на певний момент. Попит на гроші — це платоспроможна потреба або сума грошей, яку покупці можуть і мають намір заплатити за необхідні для них товари та послуги. Попит на гроші формується із таких скла-дових:

—        попит на гроші як засоби обігу (діловий, операційний або попит на гроші для здійснення угод). Тут можна виділити такі залежності: чим вищий рівень прибутку в суспільстві, тим бі-льше укладається угод і чим вищий рівень цін, тим більше не-обхідно грошей для укладання угод у межах національної еко-номіки;

—        попит на гроші як засоби збереження вартості (попит на гроші як активи, попит на запасну вартість або спекуляти-вний попит).

Залежно від визначених складових розрізняють три групи мотивів попиту на гроші з боку економічних суб'єктів:

трансакційний (операційний) мотив — економічні суб'єк-ти постійно відчувають потребу в певному запасі грошей для здійснення поточних платежів, щоб підтримувати на належ-ному рівні своє особисте та виробниче споживання. Ці гроші повинні бути у формі готівки або вкладів до запитання;

мотив завбачливості зводиться до того, що юридичні і фі-зичні особи бажають мати запас грошей як ресурс купівельної спроможності, з тим щоб у будь-який час мати можливість задовольнити свої непередбачувані потреби чи скористатися перевагами несподіваних можливостей;

спекулятивний мотив попиту на гроші полягає в тому, що суб'єкти бажають мати у своєму розпорядженні певний запас грошей, з тим щоб за сприятливих умов перетворити їх у ви-сокодохідні фінансові інструменти, а при погіршенні цих умов і появі загрози зниження дохідності перетворити їх у грошову форму, яка хоч і малодохідна, але безризикова.

Пропозиція грошеи — це та кількість гроіиеи, що знахо-диться у розпорядженні економічних суб'єктів, яку вони можуть спрямувати в оборот за сприятливих умов. Пропо-зиція грошей — це загальна кількість грошей, що перебува-ють в обігу і які об'єднані у грошові агрегати Ml, М2, МЗ.

Грошовий агрегат — це будь-яке сполучення із кількох ліквідних активів, що є альтернативними вимірювачами гро-шової маси. Кожна країна має свої особливості щодо форму-вання грошових агрегатів. НБУ в своїй практичній роботі ро-зраховує три грошові агрегати:

=> МО — готівка;

=> Ml — готівка та кошти на розрахункових і поточних рахунках у національній валюті;

=> М2 - Ml плюс строкові кошти в національній валюті та валютні кошти;

=> МЗ - М2 плюс кошти клієнтів за трастовими операція-ми банків та цінні папери власного боргу банків. На пропози-цію грошей впливає велика кількість факторів: зміни облікової та типової ринкової процентних ставок, тінізація підприєм-ницької діяльності, стан довіри до банків, зростання процен-тних ставок за депозитами до запитання та інші.

Ціна, як елемент внутрішнього механізму регулювання грошового ринку, має умовний характер. Ціна грошей має форму відсотка на позичені чи залучені кошти, що істотно ві-дрізняє ії від звичайної ціни на товарних ринках. Розмір від-сотка визначається не величиною вартості, яку містять у собі куплені (позичені чи залучені) гроші, а їх споживчою вартіс-тю — здатністю надавати позичальнику додатковий дохід. Чим більшою буде ця здатність і чим довше покупець корис-туватиметься одержаними грошима, тим більшою буде сума його відсоткових платежів. Тому розмір відсоткового плате-жу залежить не лише від розміру позики, а й від терміну ії дії. За загальними критеріями на грошовому ринку попит має форму попиту на позики, пропозщія — форму пропозиції по-зик, а ціна — форму відсотка на позичені кошти.

На грошовому ринку розрізняють кілька видів відсотків: облігаційний, банківський, депозитний, обліковий, міжбан-ківський тощо (таблиця 5.1).

Таблиця 5.1

ВИДИ ВІДСОТКІВ ГРОШОВОГО РИНКУ

Назва відсотка           Його визначення      Значення відсотків

 

Облігаційний норма доходу, встанов-лена за цінними  папе-рами       забезпечує зацікавленість інвесторів у вкладання гро-шей у цінні папери

Банківський   норма доходу за банків-ськими операціями          забезпечує банку прибуток

Депозитний   норма доходу,  яку ви-плачують   банки   своїм клієнтам за їхніми вкла-дами депозитами            визначає первинну ціну, яку мають гроші на поча-тковому етапі надходжен-ня на грошовий ринок

Міжбанківський        норми відсотків, які вста-новлюють між собою ба-нки при наданні кредитів визначає облікову політи-ку конкретного банку

Позиковий     норма доходу, яку стя-гує банк із позичальни-ків за користування по-зиченими коштами            формує прибуток банку

Обліковий      норма доходу, яку НБУ стягує   із   комерційних банків за позики, видані під заставу комерційних векселів          є орієнтиром для визна-чення відсоткових ставок з усіх інших видів опера-цій на грошовому ринку

Облігаційний відсоток повинен мати вищу ставку, ніж від-соток за банківськими депозитами, оскільки останні мають вищу ліквідність, ніж цінні папери. Рівень депозитного та облігаційного відсотків визначають дохідність найбільш представницьких фінансових активів — облігацій і депозитів. Ставки позикового відсотка повинні бути вищими за ставки депозитного відсотка, оскільки за рахунок цієї різниці в став-ках банки одержують дохід, який називається маржею, і фор-мують свій прибуток. Тому рівень ставок є найбільш чутли-вим стимулятором пропозиції грошей на ринку. Наслідки зміни ставки відсотка різні й зачіпають як грошову сферу, так і реальну економіку: виробництво, інвестиційну сферу, сферу обігу тощо. Зміни ставки відсотка впливають і на попит на грошовому ринку: при зростанні ставки попит знижується, а при зниженні — підвищується. Оскільки пропозиція гро-шей автоматично не веде до зміни ставки, на ринку порушу-ється рівновага: при підвищенні ставки виникає надлишок грошей, що загрожує інфляцією, а при зниженні ставки — нестача грошей, що загрожує дефляцією.

Дефляція — стан економіки, що характеризується проце-сами стримування збільшення грошової маси в обігу шляхом вилучення з обігу частини платіжних засобів. Ці процеси є протилежними тим, які відбуваються в умовах інфляції. За цих обставин виникає потреба в державному контролі за ру-хом відсоткових ставок і рівень відсотка стає об'єктом дер-жавного регулювання, а відсоткова політика НБУ — важли-вим інструментом грошово-кредитного регулювання. Тому особливе місце належить ставці облікового відсотка, що встановлюється Центральним банком на основі реального ви-вчення стану грошового ринку. Вона є своєрідним баромет-ром цього ринку та орієнтиром для визначення відсоткових ставок з усіх інших видів операцій на грошовому ринку.

При визначенні рівня облікової ставки НБУ орієнтується на фактори, що впливають на ії визначення, а саме: обсяг грошової маси в обігу та швидкість обертання грошей; струк-туру кредитної емісії Національного банку; відсоткові ставки комерційних банків за кредитами та депозитами; структуру залучення коштів комерційних банків (співвідношення стро-кових депозитів та коштів до запитання); валютний курс на-

ціональної грошової одиниці та девальваційні очікування в економіці; дохідність за операціями з цінними паперами на відкритому ринку та інші.

Таким чином Центральний банк може використовувати ставку відсотка як інструмент вирівнювання циклічних коли-вань за рахунок впливу на інвестиційну активність. Так, під-вищення відсотка призводить до гальмування інвестиційних процесів в країні, до стримування зростання національного продукту на фазі піднесення, а зменшення ставки відсотка — до посилення інвестиційних процесів і стимулювання еконо-міки на стадії спаду.

Відсоток — важливий інструмент банківської політики, банківської конкуренції, важливий фактор консолідації бан-ків у цілісну систему. Без правильного використання цього інструменту неможливо забезпечити ефективне функціону-вання банківської системи.

Таким чином, відсоткові ставки грошового ринку пов'я-зані зі ставками інших секторів фінансового ринку, а обліко-вий відсоток Центрального банку, ставка за казначейськими векселями, міжбанківські ставки за одноденними позиками («добові гроші») є базисними для всієї системи відсоткових ставок.

Попит на гроші, їх пропозиція, ціна, види відсотків фор-мують кон'юнктуру грошового ринку, яка залежить від цик-лічних змін в економіці, темпів інфляції, особливостей націо-нальної кредитно-грошової політики.

Грошовий ринок поєднує три головні складові: обліковий, міжбанківський і валютний ринки. Усі вони виконують де-кілька основних функцій, в чому і полягає їх схожість:

—        створення потужнш грошових фондів за рахунок об'єд-

дрібних заощаджень населення, держави, пржатного бізнесу, закордонних інвесторів;

—        трансформація цих коштів у позиковий капітал, що забезпечує зовнішні джерела фінансування підприємств (фірм);

—        надання позик державним органам для вирішення не-відкладних завдань, покриття дефіциту бюджету;

—        спрямування частини коштів на міжбанківський ринок, що забезпечує стійкість кредитної системи, а також про-

цес розширеного відтворення через видачу позик за участю фінансових посередників за схемами:

центральний банк —> комерційний банк;

комерційний банк —> комерційний банк;

комерційний банк —> підприємство (фірма), населення.

Таким чином, грошовий ринок дає змогу здійснювати на-громадження, оборот, розподіл і перерозподіл грошового ка-піталу між сферами національної економіки. Як переконує досвід країн із розвиненою ринковою економікою, угоди на грошовому ринку опосередковуються, по-перше, кредитними інститутами (комерційними банками або іншими установа-ми), які беруть у борг або надають грошові позики, по-друге, — інвестиційними або аналогічними організаціями, які за-безпечують випуск і обіг різного роду боргових зобов'язань, що реалізуються за гроші на обліковому ринку. Отже, грошо-вий ринок може бути представлений ринком готівки і ринком боргових зобов'язань (облікових або боргових інструментів).

На сучасному етапі розвитку економічної теорії в літера-турі не існує однозначного тлумачення поняття «грошовий ринок». До 90-х років в економічній літературі грошовий ри-нок розглядали як ринок позичкових капіталів або як ринок короткострокових фінансових інструментів. У західній літе-ратурі його розглядають часто як фінансовий ринок.

На нашу думку, грошовий ринок — це сегмент фінансово-

і правових відносин, пов’язаних з акумуляцією та розподілом короткострокових грошових ресурсів, купівлею-продажем тимчасово вільних грошових коштів, короткострокових фі-

^То^пЬщШному плані грошовий ринок - це сукупність відносин між ринковими фінансовими інститутами, держа-вою, населенням та іншими суб'єктами, що супроводжують потік коштів від власників фінансових ресурсів до позичаль-ників.

Таке різноманіття у визначенні категорії «грошовий ри-нок» стверджує, що дана категорія актуальна, досліджується багатьма вченими і потрібний ще час для того, щоб вчені прийшли до єдиної точки зору щодо трактування її суті.

Таблщя 5.2

ТРАКТУВАННЯ ПОНЯТТЯ ГРОШОВИЙ РИНОК

Грошовий ринок — це...     Автор

 

ринок позичкових капіталів            Зкономическая знциклопедия «Политическая  зкономия».  —

М., 1972. —T.1. — C. 407.

ринок короткострокових фінансових інструментів          Финансово-кредитньш словарь. — М., 1984. —T.1. — C. 356

фінансовий ринок     Харрис Л. Денеж–я теория. — М., 1990. —С. 280284.

сукупність  усіх  грошових  ресурсів країни, що постійно переміщуються (розподіляються та перерозподіляють-ся) під впливом ’опиту і пропозиції з боку різних суб'єктів економіки  Гроші, банки та кредит: у схе-мах і коментарях: Навч. посіб. / За ред. Б.Л. Луціва. — 2-ге ви-дання, перероб. — Тернопіль: Карт-бланш, 2000. — С. 90.

технічний   інструментарій   фінансо-вого ринку Банковское дело / Под ред. А.М. Та-васиева. — М., 2001. — С. 19–20.

самостійний механізм, на базі якого формуються й урівноважуються по-пит на гроші та пропозиція грошей            Гальчинський А.С. Теорія гро-шей. — К., 2001. — С. 91–93.

ринок   короткострокових   боргових зобов’язань, сфера, де їх можна ку-пити; товаром виступають гроші, ці-ною — проценти за кредит Опарін В.М. Фінанси (Загальна теорія): Навч. посіб. — 2-ге вид., доп.  I перероб. — К.:  КНЕУ,

2002. —С. 211.

особливий сектор ринку,  на якому здійснюється    купівля    та    продаж грошей як специфічного товару, фо-рмуються попит, пропозиція та ціна на цей товар          Гроші та кредит: Підручник. — 3-є вид., перероб. і доп. / М.І. Сав-лук, A.M. Мороз, М.Ф.Пудовкіна та ін.; За заг. ред. М. . . Савлука. — К.: КНЕУ, 2002. — С. 103.

частина ринку позикових капіталів, де здійснюються переважно корот-кострокові (від одного дня до одного року)   депозитно-позикові   операції, що  обслуговують  головним  чином рух оборотного капіталу фірм, коро-ткострокових ресурсів банків   уста-нов, держави і приватних осіб      Маслова CO., Опалов О.А. Фі-нансовий ринок. Навч. посіб. Дру-ге вид., виправлене. — К.: «Ка-равела», 2003. — С. 48.

система грошових відносин і банківсь-ких та спеціальних фінансово-кредит-них інститутів, які забезпечують функ-ціонування сукупності грошових ресур-сів країни, їх постійне переміщення, розподіл і перфозподіл під впливом взаємодії законів попиту і пропозиції    Демківський А.В. Гроші та кре-дит. Навч. посіб. — К.: Дакор, 2007. —С. 114.

3 розвитком міжнародних кредитних і валютних відносин сформувався міжнародний грошовий ринок (найбільшими у світі ринками грошей є Нью-Йоркський, а також ринки Лон-дона, Токіо, Парижа).